Постанова

від 15.08.2019 по справі 340/134/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №340/134/15-а

адміністративне провадження №К/9901/10486/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 340/134/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року (суддя Атаманюк Р.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (колегія суддів: Онишкевич Т.В., Дякович В.П., Іщук Л.П.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

27 лютого 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі, правонаступником якого є Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру її пенсії, скасувати розпорядження № 109150 від 05 жовтня 2012 року про проведення перерахунку пенсії, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату їй пенсії з 01 березня 2007 року з врахуванням заробітної плати за період з 01 січня 1984 року по 31 грудня 1988 року за роботу у Верховинській ЦРЛ та Верховинському хлібозаводі Верховинського райспоживтовариства.

Позовна заява мотивована тим, що 15 березня 2007 року позивачем надано відповідачу довідки про заробітну плату за період роботи з 01 січня 1984 року по 31 грудня 1988 року у Верховинській центральній районній лікарні та, за цей же самий період, у Верховинському хлібозаводі Верховинського райспоживтовариства, правонаступником якого було кооперативне торгове підприємство "Говерла", на підставі яких проведено перерахунок пенсії позивачу.

За результатами проведеної відповідачем зустрічної перевірки документів про заробітну плату, яка дає право на пенсію у Верховинському районному споживчому товаристві було зроблено висновок, що відомості зазначені в довідках, які видані КТП "Говерла" №10 та №12 від 15 березня 2007 року про роботу та заробітну плату позивача викликають сумнів. У зв`язку з цим з грудня 2012 року позивачу проводиться виплата пенсії у зменшеному розмірі.

Вважає, що відомості зазначені в акті зустрічної перевірки № 289 не відповідають дійсності, будь-яких зловживань з її боку не доведено, а тому дії відповідача є неправомірними, як такі, що порушують її права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не подано належних доказів, які б підтверджували фіктивність як довідок, виданих КТП Говерла № 10 та № 12 від 15 березня 2007 року, так і довідки Верховинського РайСТ № 18 від 15 лютого 2016 року про роботу по сумісництву та заробітну плату ОСОБА_1 у Верховинському хлібозаводі протягом 1980-1984 років, а факт наявності у відповідача сумнівів щодо достовірності довідок та відомостей у книгах про нарахування заробітної плати не може слугувати підставою для припинення виплати пенсії в раніше призначеному розмірі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, і в задоволені позову відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 10 листопада 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 340/134/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 340/134/15-а та призначив її до розгляду ухвалою від 14 серпня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 серпня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року відмовлено позивачу в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01 березня 2007 року, із врахуванням заробітної плати за період з 01 січня 1984 року по 31 грудня 1988 року за роботу у Верховинській центральній районній лікарні та Верховинському хлібзаводі у зв`язку з передчасністю цих вимог.

Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що набув чинності із 01 січня 2004 року, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Згідно із вимогами статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Суди першої та апеляційної інстанцій оцінивши документи, їх належність та допустимість дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем не подано належних доказів, які б підтверджували фіктивність як довідок, виданих КТП Говерла № 10 та № 12 від 15 березня 2007 року, так і довідки Верховинського РайСТ № 18 від 15 лютого 2016 року про роботу за сумісництвом та заробітну плату ОСОБА_1 у Верховинському хлібозаводі протягом 1984-1988 років, а факт роботи за сумісництвом на вказаних підприємствах у спірний період підтверджено дослідженими та перевіреними судом першої інстанції доказами. Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено зловживань з боку ОСОБА_1 при зверненні до відповідача із вказаними довідками для призначення пенсії, а також не здобуто належних і допустимих доказів та об`єктивних даних того, що позивач достовірно знала про невідповідність даних розміру заробітної плати, які містились у поданих нею довідках.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року, якою відмовлено позивачу в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01 березня 2007 року, із врахуванням заробітної плати за період з 01 січня 1984 року по 31 грудня 1988 року за роботу у Верховинській центральній районній лікарні та Верховинському хлібзаводі, з огляду на наступне.

В ході розгляду справи відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження по справі, у зв`язку з тим, що зазначені позовні вимоги вже були предметом судового розгляду, і постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року, яка набрала законної сили, у їх задоволенні було відмовлено, що в силу статті 157 КАС України є підставою для закриття провадження.

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року у задоволенні даного клопотання відмовлено.

Постанова мотивована тим, що під час розгляду, згаданої у клопотанні відповідача справі, не досліджувались такі письмові докази: книги наказів та книги про нарахування заробітної плати Верховинського хлібозаводу за 1984-1988 роки, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 15 лютого 2016 року за вих. №018, лист Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області за вих.№855/03 від 10 травня 2016 року, які були предметом дослідження у даній справі, не допитувались свідки, а також вимоги у даній справі стосуються іншого періоду, оскільки позивачка просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії не з 01 березня 2007 року, а з 10 травня 2016 року, тобто після відмови відповідача здійснити їй цей перерахунок на підставі довідки, виданої Верховинським районним споживчим товариством про заробітну плату для обчислення пенсії від 15 лютого 2016 року за вих. №018.

Дана ухвала оскарженню не підлягала, однак заперечення на неї, відповідно до статей 185, 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) до апеляційної та касаційної скарг відповідачем не включені.

Верховний Суд також приймає до уваги, що обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача у відсутності, на думку відповідача, повного об`єму необхідних для реалізації його права на пенсійне забезпечення документів та повноті записів у наявних підтверджуючих пільговий стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другої статі 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко