Рішення

від 12.08.2019 по справі 927/482/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/482/19

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/482/19, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КВЕСТОР ЛТД

вул. Пушкіна,16, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БІМЕКС-АГРО ПЛЮС

с. Семенівка, Менський р-н, Чернігівська обл., 15669

про стягнення 86 031,40 грн

за участю:

представника позивача: Леоненко О.І., директор, наказ № 1/к від 24.09.1997,

представника відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КВЕСТОР ЛТД» звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС-АГРО ПЛЮС» про стягнення 86 031,40 грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 82 від 01.11.2018, де 68 595,62 грн - сума основного боргу, 13 384,60 грн - пеня, 1121,96 грн - відсотки за користування грошовими коштами та 2929,22 грн - інфляційних збитків.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.07.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Встановлено сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження (без виклику сторін) відповідно до ст.120, 176 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції №1400044623805, №1400044623791.

Ухвалою від 25.07.2019 суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю БІМЕКС- АГРО ПЛЮС про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 12.08.2019 о 12 год.30хв.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400044623805, № 1400044623791.

У судове засідання 12.08.2019 з`явився уповноважений представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Стосовно заяви відповідача про розгляд справи у присутності представника ТОВ БІМЕКС - АГРО ПЛЮС суд вважає за необхідне зазначити наступне:

У статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист цивільних прав та інтересів судом передбачено згідно зі статтею 16 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 2 та частини 1 статті 4 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 11 частини 3 статті 2 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Слід зауважити, що обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що явка представників сторін в судове засідання 25.07.2019 обов`язковою не визнавалася (відсутні ухвали про обов`язкову участь, виклик представників).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи обізнаність відповідача про дату, час та місце судового засідання, відсутність належних доказів на підтвердження факту об`єктивної неможливості забезпечення участі представника в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 82 від 01.11.2018.

25.07.2019 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позов № 3 від 24.07.2019.

Відповідно до поданого відзиву відповідач підтвердив наявність боргу в сумі 68 595,62 грн.

Стосовно нарахувань інфляційних та річних відповідач зазначає, що розрахунок індексу інфляції на заборгованість здійснена позивачем по днях (враховуючи здійснені відповідачем проплати), а не помісячно, а при розрахунку 3% річних позивачем допущено арифметичні помилки (неправильно визначено строк оплати (виходячи зі святкових та вихідних днів), а також помилково враховано в розрахунок дні оплати).

Крім того, відповідач просить застосувати до правовідносин щодо стягнення пені (штрафу) строк позовної давності 6 місяців, а також зменшити штрафні санкції, які підлягають стягненню в сумі 17 435,78 грн на 50% - до 8 717,89 грн.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду, оскільки останній подано у встановлені судом строки.

Справа розглядається з врахуванням поданого відзиву.

Позивач відповіді на відзив у встановлені строки не надав.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Фактичні обставини справи.

01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю КВЕСТОР ЛТД (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БІМЕКС-АГРО ПЛЮС (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 82 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору на умовах даного Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві нафтопродукти (далі - Товар) вказаний у п. 1.2. даного Договору з доставкою або без такої, а Покупець зобов`язується прийняти Товар й оплатити його на умовах даного Договору.

Предметом поставки є наступний Товар: Бензин АІ-95, А-92; Дизельне паливо (п.1.2. Договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що найменування, одиниці виміру, ціна й загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються додатково погодженими між Сторонами документами, які будуть невід`ємною частиною даного Договору (специфікація).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору ціна Товару та вартість доставки визначається в погоджених між Сторонами документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій товарно-транспортній накладній, акті прийому-передачі та інших, погоджених між сторонами документах, які будуть невід`ємною частиною даного договору. Оплата Товару провадиться в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту одержання Товару Покупцем або його представником. Оплата також може бути попередньою до відвантаження Товару Покупцеві за узгодженням Сторін.

Сторони погодили, що поставка Товару здійснюється в строки погоджені Сторонами додатково (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору у випадку порушення Договору, Сторона, що порушила зобов`язання, несе відповідальність вказану даним Договором і чинним законодавством України.

За порушення грошових зобов`язань щодо прядку розрахунку та оплати Товару зазначену в пункті 2 даного Договору, Покупець оплачує Постачальникові неустойку (пеню), що розраховується від суми заборгованості (простроченого платежу) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого прострочення (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору сторони домовились не обмежувати себе строками нарахування штрафних санкцій і погодили нараховувати неустойку до повного виконання сторонами зобов`язань зазначених у договорі. Факт виконання зобов`язань за цим договором буде основою для припинення нараховувати неустойки. Сторони також домовилися про збільшення строку позовної давності до трьох років по зобов`язанням даного договору щодо неустойки (штрафу, пені) з моменту виникнення невиконаних зобов`язань зобов`язаної сторони.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін з печатками підприємств і діє до 31.12.2019 року.

Відповідно до видаткових накладних № РН-0000638 від 12.11.2018 на суму 68 947,85 грн, № РН-0000646 від 14.11.2018 на суму 68 595,62 грн позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 137 543,47 грн.

Позивачем виставлялись рахунки на оплату Товару, а саме: № СФ-0000664 від 12.11.2018 на суму 68 947,85 грн, № СВ-0000668 від 13.11.2018 на суму 68 595,62 грн.

13.11.2018 відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 68 947,85 грн (підстава платежу - рахунок № СФ-0000664 від 12.11.2018), що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 13.11.2018 по 13.11.2018.

Станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 68 595,62 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 13384,60 грн пені за період прострочення з 20.11.2018 по 06.06.2019, 1 121,96 грн 3% річних за період прострочення з 20.11.2018 по 06.06.2019, 2 929,22 грн інфляційних за період прострочення з грудня 2018 року по квітень 2019 року.

Станом на день винесення рішення відповідач доказів сплати заборгованості не надав.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свій обов`язок щодо поставки Товару виконав у повному обсязі, відповідач Товар прийняв, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000638 від 12.11.2018, № РН-0000646 від 14.11.2018.

Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств. Заперечення і зауваження відсутні.

З врахуванням умов договору строк виконання зобов`язання по оплаті вартості Товару становить:

по видатковій накладній № РН-0000638 від 12.11.2018 - до 15.11.2018;

по видатковій накладній № РН-0000646 від 14.11.2018 - до 19.11.2018.

Також матеріалами справи підтверджується часткове виконання відповідачем свого обов`язку по оплаті вартості Товару.

Так, відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 13.11.2018 по 13.11.2018, відповідачем сплачено 68 947,85 грн (підстава платежу рахунок № СФ-0000664 від 12.11.2018).

Станом на день винесення рішення судом, відповідач свій обов`язок щодо оплати вартості Товару в сумі 68 595,62 грн, отриманого за видатковою накладною № РН-0000646 від 14.11.2018 не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача по неоплаті вартості отриманого Товару станом на день винесення рішення судом складає 68 595,62 грн.

Враховуючи те, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати Товару у строк, визначений договором не здійснив, виникла прострочка виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).

Умовами договору (пункт 4.4 Договору) сторони погодили нарахування пені до повного виконання зобов`язань.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд дійшов висновку, що позивачем нарахування пені здійснено правомірно, відповідно до умов договору та вимог закону.

Здійснивши перевірку 3% річних та інфляційних, заявлених позивачем, судом встановлено, що зазначені суми позивачем нараховані правомірно, у відповідності до умов договору та вимог законодавства.

Таким чином, вимоги позивача по стягненню 13 384,60 грн пені за період з 20.11.2018 по 06.06.2019, 1 121,96 грн 3% річних за період прострочення з 20.11.2019 по 06.06.2019 та 2 929,22 грн інфляційних за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року є правомірними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КВЕСТОР ЛТД» про стягнення 68 595,62 грн боргу, 13 384,60 грн пені, 1 121,96 грн 3% річних, 2 929,22 грн річних є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що судом здійснено перевірку нарахування інфляційних і 3% річних і ці розрахунки визнані судом правомірними, здійсненими з врахуванням вимог законодавства та умов договору, тому заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов судом відхиляються.

Стосовно заяви відповідача про застосування до правовідносин щодо стягнення пені строку позовної давності - 6 місяців, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що сторони домовились про збільшення строку позовної давності до трьох років по зобов`язаннях даного договору щодо неустойки (штрафу, пені) з моменту виникнення невиконаних зобов`язань зобов`язаної сторони.

Як вже зазначалось судом, приписом ч. 6 ст. 232 ГК України, на яку посилається відповідач в якості обґрунтування зменшення строку позовної давності, передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором.

Принцип свободи договору, згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, віднесено до загальних засад цивільного законодавства.

Положення ст. 6, 627 Цивільного кодексу України відображають принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/18719/17.

Отже, сторони в порядку, передбаченому ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, узгодили не обмежувати себе строками нарахування штрафних санкцій і домовилися про збільшення строку позовної давності до трьох років по зобов`язанням даного договору щодо неустойки (штрафу, пені) з моменту виникнення невиконаних зобов`язань зобов`язаної сторони.

За таких обставин, заява відповідача про застосування до правовідносин щодо стягнення пені строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення нарахованих в сумі 17 435,78 грн штрафних санкцій суд зазначає наступне:

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

Тобто, в контексті означеного, суд звертає увагу на те, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем не було доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Тобто, з наведеного полягає, що на момент вирішення спору по суті у суду відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідачем заявлено про зменшення штрафних санкцій, пред`явлених в сумі 17 435,78 грн, яка включає в себе: 13 384,60 грн пені, 1 121,96 грн 3% річних та 2 929,22 грн інфляційних.

Зі змісту ст. 551 ЦК України вбачається, що суд має право зменшити лише неустойку (штраф, пеню), а не річні та інфляційні, які за своєю правовою природою не є неустойкою.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1921 грн.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КВЕСТОР ЛТД , код 22821016 до Товариства з обмеженою відповідальністю БІМЕКС-АГРО ПЛЮС , код 42115215 про стягнення 86 031,40 грн заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БІМЕКС-АГРО ПЛЮС , с. Семенівка, Менський р-н, Чернігівська обл., 15669, код 42115215 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КВЕСТОР ЛТД , вул. Пушкіна,16, м. Чернігів, 14000, код 22821016, 68 595,62 грн боргу, 13 384,60 грн пені, 1 121,96 грн 3% річних, 2 929,22 грн інфляційних, 1 921,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2019

Суддя М.П. Ноувен