Постанова

від 10.12.2019 по справі 927/482/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа№ 927/482/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 10.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс - Агро Плюс"

на рішення

Господарського суду Чернігівської області

від 12.08.2019 (повний текст рішення складено 16.08.2019)

у справі № 927/482/19 (суддя М.П. Ноувен)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квестор ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс - Агро Плюс"

про стягнення 86 031, 40 грн. ,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КВЕСТОР ЛТД" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-АГРО ПЛЮС" про стягнення 86 031,40 грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 82 від 01.11.2018, де 68 595,62 грн - сума основного боргу, 13 384,60 грн - пеня, 1121,96 грн - відсотки за користування грошовими коштами та 2929,22 грн - інфляційних збитків.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2019р. у справі № 927/482/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕСТОР ЛТД" про стягнення 86 031,40 грн. заборгованості задоволено повністю.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-АГРО ПЛЮС" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕСТОР ЛТД" 68 595,62 грн. боргу, 13 384,60 грн. пені, 1 121,96 грн. 3% річних, 2 929,22 грн. інфляційних, 1 921,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач виконав належним чином свій обов`язок щодо поставки товару, за який відповідач у повному обсязі не розрахувався.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімекс - Агро Плюс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати частково в частині стягнення пені в сумі 13 384, 60 грн. на 50% до 6 692,30 грн.

Відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував та не задовольнив клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, що не відповідає позовним вимогам та матеріалам справи, у зв`язку з чим, на думку апелянта, суд першої інстанції прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, що погіршує матеріальний стан відповідача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 10.12.2019 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за штрих-кодами 0411629210059 (вх.. №09.2-04/119609/19 від 18.11.2019), 0411629210067 (вх.. №09.2-04/120587/19 від 19.11.2019)

Відповідно до частини 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки останні не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВЕСТОР ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІМЕКС-АГРО ПЛЮС" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 82 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві нафтопродукти (далі - товар) вказані у п. 1.2. даного договору з доставкою або без такої, а покупець зобов`язується прийняти товар й оплатити його на умовах даного договору.

Предметом поставки є наступний товар: Бензин АІ-95, А-92; Дизельне паливо (п.1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що найменування, одиниці виміру, ціна й загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються додатково погодженими між сторонами документами, які будуть невід`ємною частиною даного Договору (специфікація).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору ціна товару та вартість доставки визначається в погоджених між сторонами документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій товарно-транспортній накладній, акті прийому-передачі та інших, погоджених між сторонами документах, які будуть невід`ємною частиною даного договору. Оплата товару провадиться в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту одержання товару покупцем або його представником. Оплата також може бути попередньою до відвантаження товару покупцеві за узгодженням сторін.

Сторони погодили, що поставка товару здійснюється в строки, погоджені сторонами додатково (п. 3.1. Договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін з печатками підприємств і діє до 31.12.2019.

На виконання умов договору згідно видаткових накладних № РН-0000638 від 12.11.2018 на суму 68 947,85 грн., № РН-0000646 від 14.11.2018 на суму 68 595,62 грн. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 137 543,47 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем виставлялись рахунки на оплату товару, а саме: № СФ-0000664 від 12.11.2018 на суму 68 947,85 грн., № СВ-0000668 від 13.11.2018 на суму 68 595,62 грн.

13.11.2018 відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого товару в сумі 68 947,85 грн. (підстава платежу - рахунок № СФ-0000664 від 12.11.2018), що підтверджується випискою по рахунку № 2600631980 за період з 13.11.2018 по 13.11.2018.

Доказів сплати решти заборгованості у сумі 68 595,62 грн. відповідачем не надано.

Отже, з огляду на несвоєчасну оплату поставленого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом поставки товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п 2.2. договору оплата товару провадиться в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту одержання товару покупцем або його представником. Оплата також може бути попередньою до відвантаження товару покупцеві за узгодженням сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач свій обов`язок щодо поставки товару виконав у повному обсязі, відповідач товар прийняв, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000638 від 12.11.2018, № РН-0000646 від 14.11.2018, які підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств. Заперечення і зауваження відсутні.

З врахуванням умов договору строк виконання зобов`язання по оплаті вартості товару становить:

по видатковій накладній № РН-0000638 від 12.11.2018 - до 15.11.2018;

по видатковій накладній № РН-0000646 від 14.11.2018 - до 19.11.2018.

Також матеріалами справи підтверджується часткове виконання відповідачем свого обов`язку по оплаті вартості товару.

Так, відповідно до виписки по рахунку №2600631980 за період з 13.11.2018 по 13.11.2018, відповідачем сплачено 68 947,85 грн. (підстава платежу рахунок № СФ-0000664 від 12.11.2018).

Однак, відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару в сумі 68 595,62 грн, отриманого за видатковою накладною № РН-0000646 від 14.11.2018, своєчасно не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем в сумі 68595,62 грн.

Враховуючи те, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару у строк, визначений договором не здійснив, виникла прострочка виконання зобов`язання.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 13384,60 грн. пені за період прострочення з 20.11.2018 по 06.06.2019, 1 121,96 грн. 3% річних за період прострочення з 20.11.2018 по 06.06.2019, 2 929,22 грн. інфляційних за період прострочення з грудня 2018 року по квітень 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 4.1. договору у випадку порушення договору, сторона, що порушила зобов`язання, несе відповідальність вказану даним договором і чинним законодавством України.

За порушення грошових зобов`язань щодо прядку розрахунку та оплати товару зазначену в пункті " 2" даного договору, покупець оплачує постачальникові неустойку (пеню), що розраховується від суми заборгованості (простроченого платежу) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого прострочення (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору сторони домовились не обмежувати себе строками нарахування штрафних санкцій і погодили нараховувати неустойку до повного виконання сторонами зобов`язань, зазначених у договорі. Факт виконання зобов`язань за цим договором буде основою для припинення нараховувати неустойки. Сторони також домовилися про збільшення строку позовної давності до трьох років по зобов`язанням даного договору щодо неустойки (штрафу, пені) з моменту виникнення невиконаних зобов`язань зобов`язаної сторони.

Враховуючи зазначене, вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню у розмірі 13384,60 грн. грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку 3% річних та інфляційних, заявлених позивачем, судом встановлено, що зазначені суми позивачем нараховані правомірно, у відповідності до умов договору та вимог законодавства.

Таким чином, вимоги позивача по стягненню 13 384,60 грн. пені за період з 20.11.2018 по 06.06.2019, 1 121,96 грн. 3% річних за період прострочення з 20.11.2019 по 06.06.2019 та 2 929,22 грн. інфляційних за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року є правомірними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідач просить застосувати до правовідносин щодо стягнення пені строк позовної давності - 6 місяців.

Розглянувши зазначену заяву, судом першої інстанції правильно відмовлено у її задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 4.4. договору визначено, що сторони домовились про збільшення строку позовної давності до трьох років по зобов`язаннях даного договору щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) з моменту виникнення невиконаних зобов`язань зобов`язаної сторони.

Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України, на яку посилається відповідач в якості обґрунтування зменшення строку позовної давності, передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором.

Принцип свободи договору, згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, віднесено до загальних засад цивільного законодавства.

Положення ст. 6, 627 Цивільного кодексу України відображають принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/18719/17.

Отже, сторони в порядку, передбаченому ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, узгодили не обмежувати себе строками нарахування штрафних санкцій і домовилися про збільшення строку позовної давності до трьох років по зобов`язанням даного договору щодо неустойки (штрафу, пені) з моменту виникнення невиконаних зобов`язань зобов`язаної сторони.

За таких обставин, заява відповідача про застосування до правовідносин щодо стягнення пені строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не задоволено його клопотання про зменшення розміру пені, та просить суд апеляційної інстанції зменшити пеню, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 13384, 60 грн. на 50% - до 6692,30 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

Тобто, в контексті означеного, суд звертає увагу на те, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем не було доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відтак, у колегії суддів відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕСТОР ЛТД" про стягнення 68 595,62 грн. боргу, 13 384,60 грн. пені, 1 121,96 грн. 3% річних, 2 929,22 грн. річних є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2019 у справі № 927/482/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 267, 270, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс - Агро Плюс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2019 у справі № 927/482/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2019 у справі № 927/482/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/482/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 23.12.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

І.М. Скрипка