Постанова

від 15.08.2019 по справі 804/20658/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №804/20658/14

адміністративне провадження №К/9901/5706/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року (суддя Віхрова В.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року (колегія у складі суддів: Іванова С.М., Шлай А.В., Чабаненко С.В.) у справі № 804/20658/14 за позовом Державного підприємства Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут Залізничного транспорту України до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут Залізничного транспорту України (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003832202 від 17 жовтня 2014 року, яким визначена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 035 226,00 грн; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003852202 від 17 жовтня 2014 року, яким визначена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 394 513,50 грн; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005731703 від 23 липня 2014 року, яким визначена сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, с доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем належним чином не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство наводить доводи аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 10 квітня 2014 року по 22 травня 2014 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут Залізничного транспорту України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 29 травня 2014 року № 1139/2202/1097415.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, а саме позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 865 953,00 грн;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а саме позивачем занижено податок на додану вартість на суму 376 582,00 грн;

- пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, а саме позивач не відобразив в податковому розрахунку за формою 1ДФ у VI кварталі 2012 року та у VI кварталі 2013 року виплати сум доходу фізичним особам-підприємцям, за що підприємство повинно сплатити фінансову санкцію.

На підставі акта перевірки 23 липня 2014 року податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002762202, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 082 441,25 грн (за основним платежем - 865 953,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 216 488,25 грн);

- № 0002772202, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 470 727,50 грн (за основним платежем - 376 582,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 94 145,50 грн);

- № 0005731703, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн (за основним платежем - 0,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач надав скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 6 серпня 2014 року №504/НП.

Податковим органом у період з 2 вересня 2014 року по 12 вересня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року з питань, які стали предметом оскарження, за результатом якої складено акт від 15 вересня 2014 року № 2131/2202/1097415 , висновки якого аналогічні висновкам попереднього акта перевірки.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 2 жовтня 2014 року № 6976/10/04-36-10-08-09 за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002762202 від 23 липня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 47 215,00 грн (штрафні (фінансові) санкції), скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002772202 від 23 липня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 75 855,00 грн (основний платіж - 35 663,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 40 192,00 грн), залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0005731703 від 23 липня 2014 року. В іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Замість скасованих податкових повідомлень-рішень податковим органом 17 жовтня 2014 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003832202, відповідно до якого сума грошового зобов`язання з податку на прибуток складає 1 035 226,00 грн (основний платіж - 865 953,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 169 273,00 грн;

- № 0003852202, відповідно до якого сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість складає 394 513,50 грн (основний платіж - 340 919,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 53 594,50 грн).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається зі змісту актів перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на акті ревізії Державної фінансової інспекції. На цей же акт посилається податковий орган і в касаційній скарзі.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України Про банки і банківську діяльність , та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 14.1.265 пункту 14 цієї ж статті визначено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що інші, ніж податкові, державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів. Отже, акт ревізії Державної фінансової інспекції, як документ, складений органом, що не є повноважним в перевірці даних податкового обліку, не може бути підставою для донарахування податкових зобов`язань. Не оскарження позивачем акта ревізії Державної фінансової інспекції не доводить його згоди з виявленими ревізією порушеннями.

Податковий орган зазначає, що не підтверджено факт отримання послуг від підприємств - субпідрядників, що свідчить про неможливість підтвердження фактичного виконання робіт. Суд не погоджується з таким доводом податкового органу, оскільки він спростовується матеріалами справи.

На підтвердження придбання послуг субпідряду, та відповідно реальності вчинення господарської операції, позивачем надано договори та ряд первинних документів, зокрема, акти приймання-здачі виконаних робіт, акти виконаних робіт. Доцільність передачі певних робіт на субпідряд підтверджено протоколами засідання техніко-економічних нарад.

Вказані документи досліджені судами першої та апеляційної інстанції, копії долучені до матеріалів справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь які дефекти первинних документів, наданих Товариством.

Крім того, до перевірки надане Розпорядження Придніпровської залізниці від 19 жовтня 2010 року № НГ-9/1493 про залучення субпідрядних проектних організацій Генеральним проектувальником ДП Дніпрозалізничпроект по об`єктах проектування ДП Придніпровська залізниця , в якому доручено підприємству ДП Дніпрозалізничпроект прийняти на себе функції Генеральної проектної організації по укладених договорах на проектування об`єктів ДП Придніпровська залізниця при виконанні значного обсягу робіт в стислі терміни пропонується укладати договори з субпідрядними проектними організаціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що вказане розпорядження ДП Придніпровської залізниці від 19 жовтня 2010 року № НГ-9/1493 є тим документом, який підтверджує дозвіл та погодження, дані підприємству на використання робіт субпідрядних організацій. Податковим органом не доведено, що наявне в позивача розпорядження не є погоджуючим документом.

Доводами касаційної скарги не доведено у чому полягає недоцільність залучення субпідрядних організацій при здійсненні господарської діяльності позивача, яка визначена у його статутних документах, не наведено правових норм, які позивачем порушені.

Щодо твердження податкового органу щодо заниження об`єкту оподаткування з податку на доходи з фізичних осіб, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до Закону України № 657 від 24 жовтня 2013 року Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень , абзац 1 пункту 119.2 Податкового кодексу України доповнено новим змістом.

Пункт 119.2 Податкового кодексу України викладено у такій редакції: неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Тобто, передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

При розрахунку штрафних санкцій є обов`язковим врахування обставин, пов`язаних з наслідками порушень, а саме чи призвели ці порушення до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Не відображення підприємством виплат ФОП у податкових розрахунках за формою №1-ДФ не призводить до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

З урахуванням зазначеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосовування до позивача фінансових санкції за не відображення виплат ФОП у податкових розрахунках за формою №1-ДФ.

Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем належним чином не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі № 804/20658/14 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду