Постанова

від 15.08.2019 по справі 0870/10720/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №0870/10720/12

адміністративне провадження №К/9901/4062/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Киселя Р.В. від 30 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мельника В.В., суддів Юхименка О.В., Нагорної Л.М. від 12 березня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства Фірма Дінас до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року Приватне підприємство Фірма Дінас (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000112214 від 24 жовтня 2012 року.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Підприємства з ТОВ ЦЕЗІЙ (код ЄДРПОУ 32381023) у квітні 2012 року.

Підприємство не погодилось із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки №1689/2214/25216474 від 05 жовтня 2012 року, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000112214 від 24 жовтня 2012 року.

Застосувавши при вирішенні спору підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 50.1 статті 50, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд дійшов висновку, що операції по поставці ТОВ ЦЕЗІЙ позивачу картону (далі - товар) є реальними, факт їх вчинення підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ ЦЕЗІЙ . Разом з тим, оскільки судом не встановлено факту формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із ПП Сітал , то висновки відповідача щодо нікчемності правочину із зазначеним підприємством є такими, що не стосуються відносин стосовно яких виник спір між сторонами справи.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 березня 2014 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Комунарському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Зазначає про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, оскільки: до перевірки не надані розрахунки коригування до податкових накладних, видаткові накладні на повернення товару ПП Сітал , банківські виписки або платіжні доручення щодо повернення передплати, листування з приводу повернення товару; до перевірки не надані документи щодо проведення розрахунків між Підприємством та ТОВ ЦЕЗІЙ у квітні 2012 року; товарно-транспортні накладні або інші документи, що підтверджують транспортування товару від ТОВ ЦЕЗІЙ до позивача, відсутні; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань та податкового кредиту по декларації за квітень 2012 року, в якому збільшено показники зобов`язань по взаємовідносинах із Підприємством, ТОВ ЦЕЗІЙ подано лише 05 вересня 2012 року, що, на думку відповідача, свідчить про фактичну несплату контрагентом таких зобов`язань.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, результати якої оформлено актом №1689/2214/25216474 від 05 жовтня 2012 року, у якому встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 76629 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ ЦЕЗІЙ без їх належного документального підтвердження. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на те, що розрахунки між Підприємством та ТОВ ЦЕЗІЙ у квітні 2012 року не проводились, оскільки до перевірки не надано відповідних документів на підтвердження цього; товарно-транспортні накладні або інші документи, що підтверджують транспортування товару від ТОВ ЦЕЗІЙ до позивача, відсутні; згідно декларацій з податку на прибуток за I квартал 2012 року - півріччя 2012 року, поданих ТОВ ЦЕЗІЙ до податкового органу, основні засоби та трудові ресурси на підприємстві відсутні; єдиним постачальником контрагента позивача було ТОВ Коревса Лімітед , зустрічну звірку якого провести неможливо.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000112214 від 24 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 95786,25 грн., у тому числі за основним платежем - 76629 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19157,25 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як встановлено судами та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, 01 лютого 2012 року між позивачем та ТОВ ЦЕЗІЙ укладено договір №0102/02 на поставку товару, на виконання умов якого останнє поставило на склад позивача картон.

За наслідками виконання зобов`язань ТОВ ЦЕЗІЙ видано позивачу податкові накладні від 02 квітня 2012 року №3, від 03 квітня 2012 року №6, від 09 квітня 2012 року №12, від 10 квітня 2012 року №13, від 16 квітня 2012 року №20, від 17 квітня 2012 року №22, від 23 квітня 2012 року №29, від 24 квітня 2012 року №34 на загальну суму 459773,30 грн., у тому числі ПДВ у сумі 76628,89 грн. та видаткові накладні на зазначену суму.

Розрахунки за отриманий товар, як свідчать установлені судами обставини, здійснювались безготівково, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківські виписки.

Встановлено, що в податковій декларації за квітень 2012 року з ПДВ позивач відобразив податковий кредит, крім іншого, у сумі 76628,88 грн., при цьому в якості контрагента по операціях із яким сформований останній було зазначено індивідуальний податковий номер ПП Сітал .

30 серпня 2012 року Підприємство подало до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2012 року, яким зменшило податковий кредит на суму 76628,88 грн. по постачальнику ПП СІТАЛ та збільшило податковий кредит на суму 76628,88 грн. по постачальнику ТОВ ЦЕЗІЙ .

У ході розгляду справи судами не встановлено обставин формування позивачем податкового кредиту у квітні 2012 року по контрагенту ПП СІТАЛ .

За висновком судів фактична поставка позивачу товару ТОВ ЦЕЗІЙ підтверджується залученими до матеріалів справи документами: рахунками - фактурами; видатковими накладними, виписаними на кожну партію поставки; журналом реєстрації довіреностей на отримання від ТОВ ЦЕЗІЙ товарно-матеріальних цінностей. Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Встановлено, що виписані вказаним контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований у якості юридичної особи та платником ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ ЦЕЗІЙ документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновком судів про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Не наведено й обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, у тому числі його податкової звітності, на яку посилається відповідач та з якої б вбачалась відсутність у ТОВ ЦЕЗІЙ таких умов та ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги поставки.

Доводи ж відповідача про ненадання до перевірки окремих документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не можуть бути у даному випадку, за обставин цієї справи, достатньою та самостійною підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальником та позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.

До того ж правовідносини контрагента із третьою особою у ланцюгах постачання, зокрема із ТОВ Коревса Лімітед , з якою позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Підсумовуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а тому прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм. Відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду