Постанова

від 12.08.2019 по справі 907/563/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2019 р. Справа №907/563/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання - Гула Б.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Симодейко І.А. - керівник;

розглянувши апеляційні скарги:

· Приватного підприємства "Горизонт" від 21.05.2019

· Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.В. Сервіс Плюс" від 01.06.2019 №33/01-19

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 (повне рішення складено 10.05.2019, суддя Пригара Л.І., м. Ужгород)

у справі № 907/563/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.В. Сервіс Плюс", м.Мукачево, Закарпатська область

до відповідача Приватного підприємства "Горизонт", м. Мукачево, Закарпатська область

про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору укладеним з 01.05.2015 року та стягнення 22 064 грн. 57 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості),

ВСТАНОВИВ:

21.09.2018 на розгляд Господарського суду Закарпатської області поступила позовна заява ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс до Приватного підприємства Горизонт про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А між ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс та Приватним підприємством Горизонт з 01.05.2015 на основі типового договору; стягнення на користь ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс з ПП Горизонт заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А в сумі 31 089,71 грн., 3524,00 грн. витрат пов'язаних із оплатою судового збору та 2 114,40 грн. витрат пов'язаних із наданою товариству правничої допомоги (Т-1, а.с.5-12).

31.01.2019 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (Т-2, а.с.2-3), згідно якої просить визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою м. Мукачево , вул. Підгорянська, 4А на основі типового договору між ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс та Приватним підприємством Горизонт укладеним з 01.05.2015; стягнути з відповідача на користь ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А в сумі 22 064,57 грн., 3524,00 грн. витрат, пов'язаних із оплатою судового збору та 2 114,40 грн. витрат, пов'язаних із наданою товариству правничої допомоги.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради №261 від 23.10.2012 та №19 від 29.01.2013 - ТОВ "І.Т.В. Сервіс Плюс є уповноваженим здійснювати утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі багатоквартирного житлового будинку №4А по вул. Підгорянська у м. Мукачево, де відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення №25. Відтак вказує, що враховуючи наведене, ним неодноразово пропонувалось відповідачу укласти письмовий договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, підготовлений виконавцем послуг на основі типового договору, однак, останній від підписання запропонованого договору відмовився. Тому, керуючись ст. ст. 6, 322, 382, 627 та 630 Цивільного кодексу України, як виконавець послуг, звернувся до суду за захистом свого права на підставі п.1 ч.2 ст. 6 Цивільного кодексу України з вимогою визнати договір укладеним на умовах передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Також, позивач вказує на те, що оскільки ним було здійснено належне утримання будинку №4А по вул. Підгорянській у м. Мукачево , а відтак, відповідач з моменту взяття ним будинку в управління та утримання, отримав від нього послуги з утримання цього будинку та прибудинкової території на суму 22 064,57 грн. про що було виставлено досудову претензію від 26.09.2017 №489/01-10, яка відповідачем в добровільному порядку не задоволена.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 року у справі №907/563/18 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Горизонт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.В. Сервіс Плюс" 22 064 грн. 57 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також суму 1 762 грн. витрат по сплаті судового збору та 1 057 грн. 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині позову - відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.В. Сервіс Плюс" на користь Приватного підприємства "Горизонт" суму 1 550 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Дане рішення в частині відмови у позові щодо визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору укладеним з 01.05.2015 року мотивовано тим, що жодною із сторін не було направлено проекту договору, складеного на основі типового договору з конкретизацією тих умов, які є бажаними для сторони, яка направила оферту. Таким чином, судом зроблено висновок, що сторони не дотримались встановленого порядку укладення договору, а відтак звернення до суду з позовом про врегулювання переддоговірного спору визнано передчасним.

Щодо стягнення 22 064 грн. 57 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості) місцевий господарський суд прийшов до висновку, що за наслідками оцінки поданих сторонами доказів про доведеність факту надання позивачем послуг мешканцям будинку №4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево, в тому числі і власнику нежитлового приміщення №25 ПП Горизонт . Відповідно до чого, визнано обґрунтованою суму боргу у відповідача за надані позивачем послуги у розмірі 22 064,57 грн., яка добровільно відповідачем не сплачена, а відтак така підлягає до стягнення в примусовому порядку.

Відповідач - ПП Горизонт , не погодившись з винесеним рішенням в частині стягнення 22 064,57 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, подав апеляційну скаргу б/н від 21.05.2019 (вх. № апеляційного суду 01-05/2000/19 від 29.05.2019), в якій посилається на те, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник вказує на недоведеність позивачем надання послуг, при цьому посилається на те, що позивачем не надано жодних доказів звернення до відповідача з пропозицією укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, як і доказів ухилення останнього від укладення такого договору в спірний період.

Також, скаржник зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження факту направлення ним на адресу відповідача рахунків та актів виконаних робіт для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій приміщення №25, буд. 4-А по вул. Підгорянська, у м. Мукачеві з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного сторонами договору. Крім того, скаржник вважає, що намагання позивача стягнути кошти без договору з травня 2015 року є грубим порушенням прав споживача таких послуг, оскільки відповідач позбавлений можливості контролювати послуги, їх об'єм, якість за період який минув. Відповідно до вимог ст. ст. 13, 20, 21 Закону Про житлово-комунальні послуги відповідач повинен сплатити послуги, якщо вони фактично надані, відтак на позивача покладається обов'язок довести факт надання таких послуг. Надані позивачем наряди - завдання підтверджують ймовірне надання позивачем послуг на сходових клітках, яким користуються мешканці квартир будинку, які до приміщення магазину не мають відношення; прочистку каналізації та ремонт водогону для квартир будинку, а не окремої водогінної та каналізаційної мережі відповідача; витрати на електротехніка та освітлення загального користування мешканцями квартир на сходових клітках житлового будинку, а не приміщеннях магазину.

Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Позивач - ТОВ І.В.В. Сервіс Плюс також не погодився з рішенням місцевого господарського суду та подав апеляційну скаргу (вх. № 01-05/2048/19, 01-05/2057/19 від 03.06.2019) в якій посилається на те, що рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А на основі типового договору між ТОВ І.Т.В.Сервіс Плюс та ПП Горизонт укладеним з 01.05.2015 - ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Скаржник вважає, що споживач (відповідач) не має права відмовитися від укладення договору з виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який визначений у встановленому законом порядку, оскільки житловий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією (ст. 24 ЖК УРСР). Укладення договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території є обов'язком сторін, а не їх правом. В своє обґрунтування скаржник посилається на те, що ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс було завчасно розміщено оголошення в засобах масової інформації для власників квартир та нежитлових приміщень про необхідність укладення договорів про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з 01.05.2015. вважає, що відмова споживача послуг від укладення договору суперечить вимогам ч.3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 Цивільного кодексу України та ст. ст. 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , п.7.1. Правил користування приміщеннями житлових будинків.

Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А на основі типового договору між ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс та ПП Горизонт укладеним з 01.05.2015 та ухвалити нове рішення в цій частині, яким дану позовну вимогу задоволити повністю.

Позивач - ТОВ І.Т.В. Сервіс-Плюс у відзиві від 21.06.2019 №371/01-19 заперечує доводи апеляційної скарги ПП Горизонт , вказуючи що сума боргу, реквізити з номером рахунку в банківській установі та кодом юридичної особи були зазначені в досудовій претензії від 26.09.2017 №489/01-10. Також вказує на те, що форма та зміст (умови) типового договору, на час виникнення спору, була затверджена постановою КМ України від 20.05.2009 №529 Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій . Пунктом 2 типового договору, затвердженого КМ України від 20.05.2009 №529 визначено, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішення органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Крім цього зазначає, що надані відповідачем до матеріалів справи копії договорів на проведення дератизації №29 від 19.11.2004 (дія договору з 01.01.2005 по 31.12.2005), №5 від 22.01.2007 (дія договору з 01.01.2007-31.12.2007), №10 від 27.01.2009 (дія договору з 27.01.2009-31.12.2009), №7 від 20.01.2010 (20.01.2010-31.12.2010), №6 від 30.01.2012 (дія договору з 30.01.2012-31.12.2012), №162/ф від 20.11.2018 (дія договору з 20.11.2018-30.11.2019), які на думку відповідача мають на меті підтвердити факт виконання ним самостійно послуг з дератизації та дезінсекції, не охоплюють періоду, зазначеного в позові ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс до ПП Горизонт . Відповідно до цього, апеляційну скаргу ПП Горизонт у даній справі просить залишити без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2019 (в складі колегії: головуючого судді Орищин Г.В., суддів - Галушко Н.А., Желіка М.Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Горизонт на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 у справі №907/563/18. Витребувано в Господарського суду Закарпатської області матеріали справи №907/563/18.

Ухвалою суду від 05.06.2019 поновлено ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 у справі №907/563/18 та відкрито апеляційне провадження за даною апеляційного скаргою.

24.06.2019 в канцелярію суду поступили матеріали справи №907/563/18.

Ухвалою суду від 25.06.2019 призначено розгляд справи №907/563/18 на 04.07.2019

Також, ухвалою суду від 01.07.2019 призначено апеляційну скаргу ПП Горизонт у справі №907/563/18 до спільного розгляду із апеляційною скаргою ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс на 04.07.2019.

В судове засідання 12.08.2019 з'явився керівник відповідача. Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 04.07.2019, що підтверджується штампом суду на оригіналі такої. Крім цього, згідно відстеження поштового відправлення №7901010446840 вбачається, що позивач отримав ухвалу суду від 04.07.2019 - 11.07.2019, що підтверджується відстеженням Укрпошти, яке наявне в матеріалах справи.

Станом на 12.08.2019 додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Керівник ПП Горизонт в судовому засіданні 12.08.2019 підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти апеляційної скарги позивача з мотивів, наведених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційними скаргами та відзивом, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення керівника ПП Горизонт , судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткову невідповідність рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 у справі №907/563/18 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, з огляду на наступне:

У відповідності до рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23.10.2012 №261 (Т-1, а.с.18) та рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 29.01.2013 №19 (Т-1, а.с.19) ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс визнано уповноваженим здійснювати утримання будинків і споруд та прибудинкових територій .

Згідно акту прийняття - передачі об'єкта в управління з управління (балансу) (Т-1, а.с.20) спеціальна контрольна комісія провела обстеження частини об'єкта за адресою м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4А, що передається з управління (з балансу) Мукачівського міського комунального підприємства ЖРЕП-3 в управління ТОВ І.Т.В. Сервіс , де зазначено зокрема про інші технічні приміщення - магазин - І поверх - 396,6.

ПП Горизонт є власником приміщення №25 (магазину) у будинку №4А по вул. Підгорянська в м. Мукачево, що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (Т-1, а.с.26).

ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс , покликаючись на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад №390 від 30.07.2012 здійснено в засобах масової інформації (газетах Мукачівська ратуша - випуск №45 (138) від 22.11.2012, газета Мукачево - випуск №48 (948) від 29.11.2012 (Т-1, а.с.118-121)) публікації з пропозиціями для мешканців багатоквартирних будинків, в тому числі будинку №4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево, звернутися в найкоротший термін для укладення договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з метою належного, своєчасного та якісного надання послуг позивачем.

Позивач як в суді першої так і апеляційної інстанцій посилається на те, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язковим і обов'язок укладення покладений законодавством на споживача, при цьому, стверджує, що на неодноразові пропозиції відповідачу у справі укласти відповідний договір, підготовлений виконавцем послуг на основі типового договору, останній відмовився від підписання запропонованого договору, відтак просить визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним з 01.05.2015 на основі типового договору.

Також позивач стверджує, що на виконання вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 та в межах структури та вартості тарифу, затвердженого рішеннями виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 24.03.2015 №68 (дія тарифу - з травня 2015 року по вересень 2017 року включно); від 22.08.2017 №251 (дія тарифу - з жовтня 2017 року по теперішній час) ним здійснювалось належне утримання будинку №4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево, що підтверджує зокрема: рахунками - розшифровками по активній електроенергії за період 2015 -2018 років (Т-1, а.с.29-68), нарядами завдання на виконання робіт по поточному ремонту за період 2015- 2018 років (Т-1, а.с.69-106), актами на періодичну перевірку і прочистку димових і вентканалів за період 2015-2018 років (Т-1, а.с.107-113) та нарядами на дератизацію за період 2015-2017 (Т-1, а.с.123-126). Вказує, що оскільки власник приміщення №25 у будинку №4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево є споживачем послуг з утримання та управління будинком він зобов'язаний оплачувати отримані послуги. Однак, як вказує позивач починаючи з травня 2015 року житлово-комунальні послуги не сплачувались, внаслідок чого, станом на 01.09.2018, у відповідача рахується заборгованість в розмірі 22 064,57 грн. згідно поданого розрахунку (Т-2, а.с.12).

26.09.2017 позивачем надіслано на адресу відповідача досудову претензію за вих. №489/01-10 (Т-1, а.с.127), де вказано, що ПП Горизонт користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги є споживачем послуг, які йому надані. Відтак, вказано, що для досудового вирішення питання просить погасити заборгованість за період з травня 2015 по вересень 2017 в розмірі 20 351, 62 грн. До даної досудової претензії долучено рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №68 від 24.03.2015; структуру тарифу та розрахунок заборгованості.

На дану претензію відповідачем надано відповідь за вих. №46 від 06.10.2017 (Т-1, а.с.170) де вказано, що така не може бути задоволена, у зв'язку з тим, що ПП Горизонт ніколи не користувалося послугами позивача. При цьому, зазначено, що якщо в компанії І.Т.В. Сервіс Плюс є інші пропозиції про надання послуг, просить надати проект договору.

12.10.2018 позивачем на адресу відповідача (м. Мукачево, вул. Окружна, 39, після подання позовної заяви в даній справі 20.09.2018) надіслано згідно опису (Т-1, а.с.146) щомісячний розрахунок вартості послуг за період з 01.05.2015 по 30.09.2018; щомісячний розрахунок вартості послуг за період з 01.10.2017 по 31.08.2018; типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; постанову Верховного Суду України від 10.10.2012 по справі №6-110цс12; розрахунок нарахування за послуги з травня 2015 року по серпень 2018 рік (Т-1, а.с.131-145).

ПП Горизонт листом від 07.11.2018 вих. 26 (Т-1, а.с.171-172) повідомив, що вимоги щодо оплати заборгованості з 2015 року про надання послуг підприємству вважає безпідставними, оскільки не користується послугами з утримання будинків та споруд. Вказує, що згідно рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 23.10.2012 та рішення від 25.10.2012 - ТОВ І.Т.В. Сервіс визнано виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій які перебували на утриманні ММКП ЖРЕП м. Мукачево, однак, приміщення №25 будинку 4А, в минулому державний магазин продтоварів Мукачівського міськторгу на першому поверсі п ятиповерхівки, ніколи не перебував на утриманні ММКП ЖРЕП . При будівництві п ятиповерхівки та продмагазину на першому поверсі згідно проектно-технічної документації передбачено незалежні від будинку окремий вхід та виходи з магазину, незалежне електропостачання та незалежне водовідведення від мереж будинку, самостійне освітлення прилеглої території. До даного листа долучено акт обстеження Мукачівводоканалу №360 від 17.10.2018 та копію акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Т-1, а.с.173, 174, 175).

Крім цього, до відзиву на позовну заяву відповідачем додано копії наказу (розпорядження) №5 від 01.08.2007 про прийняття на роботу в магазині АВС прибиральниці для прибирання магазину та прилеглої території, наказу (розпорядження) №3 від 04.02.2015 про прийняття на роботу в магазині АВС прибиральника снігу та прилеглої території, наказу (розпорядження) №2 від 04.02.2016 про прийняття на роботу в магазині АВС прибиральниці для прибирання магазину та прилеглої території, наказу (розпорядження) №10 від 26.10.2016 про прийняття на роботу в магазині АВС прибиральниці для прибирання магазину та прилеглої території; договір №162/ф від 20.11.2018 щодо дератизації на території та в будівлях відповідача, акт виконаних робіт №632/Ф від 20.11.2018; договори №6 від 30.01.2012 (термін дії договору з січня 2012 по 31.12.2012), №6 від січня 2011 (термін дії договору з січня 2011 до 31.12.2011), №10 від 27.01.2009 (термін дії договору з січня 2009 по 31.12.2009), №7 від 20.01.2010 (термін дії з січня 2010 по 31.12.2010), №5 від 22.01.2007 (термін дії договору з 01.01.2007 по 31.12.2007), договір №29 від 19.11.2004 (термін дії договору з 01.01.2005 по 31.12.2005) щодо проведення профілактичних заходів по дератизації та дезінфекції приміщень (Т-1, а.с.176-187).

Предметом судового розгляду є вимоги виконавця до споживача про зобов'язання укласти Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та визнання його укладеним з 01.05.2015, а також про стягнення 22 064,57 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства , а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки ; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 202 ст.205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін маж бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода .

Відповідно до п.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку виконання даного виду договорів.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частинами 1-2 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахування особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Так форма та зміст (умови) типового договору, який повинен врегульовувати спірні правовідносини, затверджений постановою КМ України від 20.05.2009 №529 Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій яке діяло на дату, якою позивач просить визнати спірний договір укладеним

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: перелік послуг; вимоги до якості послуг; права і обов'язки сторін; відповідальність сторін за порушення договору; ціна послуги; порядок оплати послуги; порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

Відтак, враховуючи вищенаведені правові норми, вбачається, що укладення договору надання житлово-комунальної послуги у спірних правовідносинах є обов'язковим; такий договір повинен бути укладеним на основі типового договору, затвердженого КМ України, при чому сторони не можуть відступати від його змісту, але мають право конкретизувати його умови.

Як вбачається з матеріалів справи жодною із сторін не було направлено проекту договору, складеного на основі типового договору з конкретизацією тих умов, які є бажаними для сторони, яка направила оферту. Таким чином , місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що сторонами не дотримано встановленого порядку укладення договору, відповідно до чого звернення до суду з позовом про врегулювання переддоговірного спору правомірно визнано передчасним.

Позивач в позовній заяві керувався попередньою редакцією Закону України Про житлово-комунальні послуги відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 якої споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Як в суді першої так і апеляційної інстанції позивач посилається на здійснення ним всіх вичерпних і залежних від виконавця послуг заходів, спрямованих на укладення договору Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій саме направлення пропозиції споживачу шляхом публікації в місцевих газетах оголошення відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад №390 від 30.07.2012.

Однак, навіть стверджуючи про наявний спір між сторонами станом на 01.05.2015, який би врегульовувався нормами Закону у наведеній позивачем редакції, ним не доведено ні суду першої ні апеляційної інстанцій належними та допустимими доказами як звернення до відповідача з пропозицією так і факту відмови останнього в укладенні спірного договору, відтак вбачається висновок про недоведення позивачем порушення його права, яке б підлягало судовому захисту. Твердження позивача про відсутність у нього обов'язку направити споживачу проект договору правомірно місцевим господарським судом визнано хибним, оскільки лише у випадку відмови від підписання запропонованого договору у нього, виходячи з положень ст. ст. 3, 6, 12-15, 16, 20, 360, 640, 642, 643 Цивільного кодексу України, може виникати підстава для звернення до суду з позовом про захист порушеного права.

Посилання позивача як в суді першої так і апеляційної інстанцій на публікації в газетах, які розміщенні на виконання наказу №390 від 30.07.2012 не є належним доказом звернення з пропозицією до відповідача укласти договір, оскільки неспроможні довести факт звернення з конкретною пропозицією до конкретного споживача з проектом договору, як і не дає можливості оцінити, чи відповідає запропонований до підписання проект типовому договору.

Крім цього, місцевим господарським судом вірно зазначено, що типовий договір, який долучено до позовної заяви не може розцінюватися як оферта в розумінні наведених вище норм. Даний проект договору складений на строк з 01.05.2015 до 31.08.2018 не може бути договором, укладеним на врегулювання відносин між сторонами, в тому числі на майбутнє, з огляду на неможливість своєчасного волевиявлення сторін на його пролонгацію (оскільки позов заявлено після вказаної дати закінчення його строку дії). Відтак, місцевим господарським судом правомірно не прийнято такий до уваги.

Також слід зазначити, що до позовної заяви щодо визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору укладеним з 01.05.2015 року не долучено проекту договору, умови якого суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог, натомість, позивачем заявлена вимога про затвердження його на основі типового договору.

Відтак, враховуючи положення с. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок про обрання позивачем невірного та неефективного способу захисту своїх порушених прав, що є також самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Також, позивач поряд з вищенаведеним просить стягнути з відповідача 22 064 грн. 57 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості).

Згідно акту прийняття - передачі об'єкта в управління з управління (балансу) (Т-1, а.с.20) спеціальна контрольна комісія провела обстеження частини об'єкта за адресою м. Мукачево, вул. Підгорянська , 4А, що передається з управління (з балансу) Мукачівського міського комунального підприємства ЖРЕП-3 в управління ТОВ І.Т.В. Сервіс , де зазначено зокрема про інші технічні приміщення - магазин - І поверх - 396,6.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про помилкове визначення у вищевказаному акті приміщення №25, як інше технічне , оскільки таке приміщення підпадає під визначення, наведене у Законі України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.

Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить .

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування ( у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначенні для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Статтею 360 Цивільного кодексу України встановлено, що співвласник , відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Згідно з п.5 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в повному обсязі та у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за житлово-комунальні послуги розраховуються виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 року у справі № 904/7377/17.

Крім того, частиною 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинної редакції) унормовано, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Як стверджує позивач, Товариством в межах структури та вартості тарифу, затвердженого рішеннями виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 24.03.2015 року № 68 (дія тарифу - з травня 2015 року по вересень 2017 року включно) від 22.08.2017 року № 251 (дія тарифу - з жовтня 2017 року по теперішній час) надавались послуги на утримання будинку № 4А по вул. Підгорянській в м. Мукачево. Згідно поданих разом з заявою про зменшення позовних вимог - щомісячної структури та вартості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Мукачево, вул. Підгорянська, 4 А №25 ПП "Горизонт", розрахованої згідно з рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 68 від 24.03.2015 року в період 01.05.2015 року - 30.09.2017 року та аналогічного розрахунку за період 01.10.2017 року - 31.08.2018 року, проведеного згідно з рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 251 від 30.08.2017 року, вартість послуг для споживача-відповідача складала 488 грн. 29 коп. та 718 грн. 56 коп. відповідно (Т-2, а.с.13, 14).

Даний перерахунок місячної вартості послуг, наданих відповідачу, був проведений виконавцем з врахуванням зменшення витрат на обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання, витрат на освітлення місць загального користування та виключення зі структури витрат плати на поточний ремонт під`їздів.

Відтак, позивач вказує, що станом на 01.09.2018 року за відповідачем (споживачем) рахується заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 22 064 грн. 57 коп. (Т-2, а.с.12), з чим погодився місцевий господарський суд.

Судова колегія зазначає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у разі неукладення сторонами договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, позивач повинен довести надання таких послуг, що є предметом у даному спорі.

При цьому, факт здійснення господарської операції з надання послуг підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визначено документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підп. 2.1. п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 встановлено, що первинні документи - це документи створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним особисто послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме за адресою: приміщення 25, будинок 4-А по вул. Підгорянська у м. Мукачево власником якого є відповідач у період з травня 2015 року по травень 2018 року на суму 22 064,57 грн.

Зокрема, матеріали справи не містять актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), які б підтверджували надання позивачем послуг саме відповідачеві. Відсутні докази щодо направлення на адресу відповідача рахунків та актів виконаних робіт за спірний період.

Слід зазначити, що досудова претензія надіслана позивачу 28.09.2017 (а.с.127, Т-1) до якої надано лише рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №68 від 24.03.2015; структуру тарифу та розрахунок заборгованості.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, оскільки згаданою нормою не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження факту направлення ним на адресу відповідача рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій приміщення 25, будинок 4-А по вул. Підгорянська у м. Мукачево з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, встановлено, що розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Отже, для проведення розрахунків між юридичними особами необхідним є розрахунковий документ, тобто доручення/вимога особи з зазначенням суми сплати та реквізитів рахунку, на який необхідно перерахувати грошові кошти.

Проте, з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, в якому зазначалися б відповідні дані, а також не направлення відповідачеві рахунків на оплату, останній позбавлений можливості самостійно визначити платіжні реквізити позивача для перерахування коштів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З матеріалів та обставин справи вбачається, що відсутніми є належні та допустимі докази на підтвердження факту надання позивачем послуг саме з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку 4-А по вул. Підгорянська у м. Мукачево, як і відсутні докази на підтвердження факту направлення позивачем на адресу відповідача типового договору, актів виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по даному будинку з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного між сторонами договору.

Слід зазначити , що позивачем долучено до позовної заяви (Т-1, а.с.29-68) документи із розшифровками витрат по всьому місту Мукачеву, однак незрозуміло яких саме і які ймовірно ним проводились. При цьому, немає належного та допустимого доказу, який би підтверджував витрати позивача саме по приміщенню 25, будинку 4-А по вул. Підгорянська у м. Мукачево.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку, що рішення в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 22 064,57 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не відповідає обставинам справи у зв'язку з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПП Горизонт є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 у справі № 907/563/18 підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні даних позовних вимог.

При цьому, апеляційна скарга ТОВ І.Т.В.Сервіс Плюс є необґрунтованою і в її задоволенні слід відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві просив стягнути з ПП Горизонт 2 114,40 грн. витрат пов'язаних із наданням товариству правничої допомоги(Т-1, а.с.5-12), що підтверджує зокрема: договором №12/05/01-18 від 12.05.2018 про надання правничої допомоги, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/875 від 28.02.2013, актом виконаних робіт по наданій правничій допомозі від 18.09.2018, платіжним доручення №2032 від 18.09.2018 (Т-1, а.с.114-117).

В свою чергу, відповідач у відзиві на позов зазначає про понесення ним витрат у зв'язку з розглядом справи в сумі 3100 грн. (Т-1, а.с.161-167), що підтверджує, зокрема договором про надання правової допомоги від 12.11.2018 , актом №1 прийомки-передачі виконаних робіт від 22.11.2018, квитанцією про оплату №22/11 від 12.11.2018, ордером серія ЗР №48471 від 12.11.2018, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/818 від 31.12.2012 (Т-1, а.с.201-206).

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката сторін є співмірним із складністю справи та виконаною ними роботою (наданими послугами), часом, витраченими адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи.

Згідно вимог ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Резолютивна частина постанови повинна містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (підп. б , в п.4 част. 1 ст. 282 ГПК України).

Враховуючи те, що по суті в позові відмовлено повністю та, враховуючи положення ст.129 ГПК України, судові витрати по розгляду справи, як в суді першої так і апеляційної інстанції слід покласти на позивача.

Відповідач в суді першої інстанції просив стягнути з позивача 3 100 грн. витрат за надання правової допомоги, які є документально обґрунтованими, а відтак такі підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги ТОВ І.Т.В Сервіс Плюс відмовити.

2. Апеляційну скаргу ПП Горизонт задоволити. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 у справі №907/563/18 скасувати в частині стягнення з ПП Горизонт на користь ТОВ І.Т.В. Серввіс Плюс 22 064,57 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та в частині стягнення з ТОВ І.Т.В.Сервіс Плюс на користь ПП Горизонт суму 1550 грн. на відшкодування витрат на професійно правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позову ТОВ І.Т.В. Сервіс-Плюс до ПП Горизонт про стягнення 22 064,57 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

4. В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019 у справі №907/563/18 залишити без змін.

5. Стягнути з ТОВ І.Т.В.Сервіс Плюс (89600, м. Мукачево, вул. Ужгородська, буд. 17, код ЄДРПОУ 38456224) на користь ПП Горизон (89600, м. Мукачево, вул. Окружна, буд. 39, код ЄДРПОУ 32221161) 3 100 грн. на відшкодування витрат на професійно правничу допомогу.

6. Стягнути з ТОВ І.Т.В. Сервіс Плюс (89600, м. Мукачево, вул. Ужгородська, буд. 17, код ЄДРПОУ 38456224) на користь ПП Горизон (89600, м. Мукачево, вул. Окружна, буд. 39, код ЄДРПОУ 32221161) 2643,00 грн. судового збору сплаченого відповідачем в суді апеляційної інстанції.

7. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції віднести на рахунок позивача.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ст.ст.287, 288 ГПК України.

9. Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області

Повний текст постанови складено 15.08.2019

Головуючий суддя Орищин Г.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.