Постанова

від 14.08.2019 по справі 902/761/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року Справа № 902/761/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Бучинської Г.Б.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Квітін Р.В. адвокат, Семенюк В.В. директор

відповідача: представник не з`явився

третьої особи на стороні відповідача не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Вдалий" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 у справі №902/761/18 (суддя Нешик О.С., м.Вінниця, повний текст складено 17.05.2019)

за позовом Фермерського господарства "Агро-Вдалий", с.Білоусівка Тульчинського району Вінницької області

до Фізичної особи-підприємця Олійчук Світлани Семенівни, м.Ладижин Вінницької області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Білоусівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області

про стягнення 614833,73 грн збитків, спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

27.11.2018 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Агро-Вдалий" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Олійчук Світлани Семенівни 614833,73 грн збитків, спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки, які включають: 589213,33 грн - упущеної вигоди; 20755,09 грн - орендної плати; 4865,31 грн - земельного податку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про укладення ним на початку грудня 2017 року 19 договорів оренди (строком від 10 до 49 років) з власниками земельних ділянок, які розташовані на території Білоусівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для вирощування соняшника, посів якого було заплановано здійснити на початку весни. Разом з тим, позивач не зміг здійснити посів врожаю соняшника та виручити з його продажу 589213,33 грн, у зв`язку із самовільним використанням відповідачем земельних ділянок в період з грудня 2017 по 20.07.2018, речові права на які належать позивачу. А саме, відповідачем 01.08.2017 було здійснено посів озимого ріпаку на площі 20,0 га. Вказані дії відповідача спричинили позивачу збитки у розмірі 614833,73 грн, які включають: 589213,33 грн - упущеної вигоди; 20755,09 грн - орендної плати за землю; 4865,31 грн - земельного податку.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 у справі №902/761/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Олійчук Світлани Семенівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства "Агро-Вдалий" (вул.Гагаріна, буд.12, с.Білоусівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23663, код ЄДРПОУ 39283224) відшкодування земельного податку в розмірі 4865,31 грн; 72,98 грн - відшкодування судового збору. В позові в частині стягнення 589213,33 грн - упущеної вигоди та 20755,09 грн - орендної плати відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що попри встановлений факт протиправного використання земельних ділянок з боку відповідача, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами реальність упущеної вигоди, що не одержані доходи не є абстрактними і могли бути реально отримані позивачем на ту суму, яка ним заявлена. Враховуючи викладене, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 589213,33 грн. Водночас позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували сплату ним орендної плати, що в свою чергу дає підстави вважати, що останнім не понесені відповідні витрати та відповідно, збитки. Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати в розмірі 20755,09 грн, у зв`язку із недоведенням позивачем обставини їх понесення. При цьому, суд враховує, що із змісту довідки, виданої Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, станом на 22.01.2019 у ФГ "Агро-Вдалий" немає податкового боргу, що підтверджує виконання останнім обов`язку по сплаті податку на землю. Таким чином, враховуючи, встановлену обставину використання відповідачем земельної ділянки, яка перебуває на праві користування у позивача, суд вважає, що податок на землю, який за своєю суттю є платежем за використання земельної ділянки, підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині стягнення відшкодування земельного податку у розмірі 4865,31 грн підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Агро-Вдалий" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/761/18 від 08.05.2019 в частині відмови в стягненні орендної плати, упущеної вигоди та стягненні витрат на правову допомогу. Ухвалити нове рішення, яким позов Фермерського господарства Агро-Вдалий до Фізичної особи-підприємця Олійчук Світлани Семенівни про стягнення 614 833,73 грн збитків, спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки задовольнити повністю.

Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте, помилково, не взяв до уваги доводи позивача щодо отриманого відповідачем доходу та необхідності відшкодування шкоди позивачу, що потягло за собою винесення неправосудного рішення.

Також, звертає увагу суду на те, що однією із вимог позовної заяви ФГ Агро- Вдалий до ФОП Олійчук Світлани Семенівни є стягнення витрат на правову допомогу. Для цього позивачем до суду першої інстанції було надано матеріали, що підтверджують понесені витрати на правову допомогу та порядок їх обрахунку. Однак, вирішення зазначеної вимоги не знайшло своє відображення в оскаржуваному рішенні.

Скаржник в апеляційній скарзі відзначає, що матеріали справи свідчать, що відповідач безпідставно використовувала земельні ділянки, набуті в оренду позивачем, оскільки договору найму вказаних ділянок (або цілої ділянки, до моменту її поділу) не укладалось.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агро-Вдалий" на рішення господарського суду Вінницької області від 08.05.19р. у справі №902/761/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 14 серпня 2019 року.

24.07.2019 на адресу суду від Фізичної особи-підприємець Олійчук Світлани Семенівни надійшов відзив в якому проти апеляційної скарги заперечує повністю, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду № 01-04/709 від 12.08.2019 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №902/761/18 - Петухова М.Г. у період з 12 серпня 2019 р. по 06 вересня 2019 р. включно та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №902/761/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.08.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агро-Вдалий" на рішення господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 у справі №902/761/18, яке призначено до розгляду на 14.08.2019 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б.

14.08.2019 засобами електронного зв`язку від адвоката Голубенка Олександра Володимировича представника фізичної особи-підприємця Олійчук Світлани Семенівни надійшло клопотання в якому просить суд розглянути апеляційну скаргу ФГ Агро-Вдалий на рішення господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 року №902/761/18 без участі відповідача - ФОП Олійчук С.С. та її представника. Просить залишити апеляційну скаргу ФГ Агро Вдалий без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 р. без змін.

В судовому засіданні 14.08.2019 керівник та адвокат Фермерського господарства "Агро-Вдалий" підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача щодо отриманого відповідачем доходу та необхідності відшкодування шкоди позивачу, що потягло за собою винесення неправосудного рішення. Також, звернули увагу суду на те, що однією із вимог позовної заяви ФГ Агро- Вдалий до ФОП Олійчук Світлани Семенівни є стягнення витрат на правову допомогу. Для цього позивачам до суду першої інстанції було надано матеріали, що підтверджують понесені витрати на правову допомогу та порядок їх обрахунку. Однак, вирішення зазначеної вимоги не знайшло своє відображення в оскаржуваному рішенні. Відзначили, що матеріали справи свідчать, що відповідач безпідставно використовувала земельні ділянки, набуті в оренду позивачем, оскільки договору найму вказаних ділянок (або цілої ділянки, до моменту її поділу) не укладалось.

В судове засідання 14.08.2019 Білоусівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників ФОП Олійчук Світлани Семенівни та Білоусівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення керівника та адвоката Фермерського господарства "Агро-Вдалий" в судовому засіданні 14.08.2019, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Вдалий" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 у справі №902/761/18 в частині відмови в стягненні 589213,33 грн. упущеної вигоди та 20755,09 грн. орендної плати залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білоусівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області №l34 від 09.02.2017 "погоджено надання земельної ділянки з земель запасу за межами населеного пункту с. Білоусівка загальною площею 20 га, в т.ч. 20 га пасовища, в тимчасове користування на умовах оренди на 11 місяців гр. Олійчук С.С. " Окрім того, вирішено гр. Олійчук С.С. "укласти договір оренди на право користування земельною ділянкою на території Білоусівської сільської ради за межами населеного пункту с.Білоусівка загальною площею 20 га" (а.с.49-50, т.2).

На підставі вказаного Рішення між Білоусівською сільською радою (розпорядник земель села) та Олійчук Світланою Семенівною (фактичний землекористувач, відповідач) було укладено Тимчасову угоду про добровільну сплату за фактичне користування земельною ділянкою №84 від 09.02.2017 (далі за текстом - угода від 09.02.2017) (а.с. 51-52, т.2).

Розпорядник земель села надає, а фактичний землекористувач добровільно сплачує за фактичне користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою с .Білоусівка , загальною площею 20,0 га, цільове призначення якої 20,0 га пасовище( п.1 угоди від 09.02.2017).

Дана Угода укладена на термін до держаної реєстрації договору оренди землі або Державного акта на право власності на земельну ділянку (п.7.1 Угоди).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено запис про вищевказану угоду.

Згідно Акту про передачу та прийом земельної ділянки в оренду від 09.02.2017, Білоусівська сільська рада передала земельну ділянку із земель запасу Білоусівської сільської ради площею 20,0 га, в т.ч. 20,0 га за межами населеного пункту, а орендар гр. Олійчук Світлана Семенівна прийняла земельну ділянку на підставі рішення 13 сесії, 7 скликання Білоусівської сільської ради №134 від 09.02.2017 (а.с.53, т.2).

17.07.2017 Білоусівська сільська рада звернулась до Олійчук Світлани Семенівни із заявою №104 від 17.07.2017, в якій повідомила, що на земельну ділянку площею 21.1854, яку орендує остання, на підставі тимчасової угоди на 2017, виготовлена технічна документація (витяги) для ведення ОСГ. Власники земельних ділянок бажають самостійні її обробляти, у зв`язку із чим Білоусівська сільська рада просить після збору врожаю 2017 не проводити ніяких сільськогосподарських робіт на даній земельній ділянці (а.с. 236 т.1, 146, т.2).

20.07.2017 відповідач направив на адресу Виконавчого комітету Білоусівської сільської ради запит на отримання публічної інформації від 20.07.2017, в якому просить надати інформацію, в якому періоді та ким набуті у власність земельні ділянки загальною площею 21,1854 га (відповідно до листа від Білоусівської сільської ради до Олійчук Світлани Семенівни за №104 від 17.07.2017), які розташовані на території Білоусівської сільської ради (а.с.237 т.1, 148, т.2).

Листом №105 від 20.07.2017, за підписом землевпорядника сільської ради, повідомлено, що земельна ділянка площею 21,1854 га нікому не наділялася в приватну власність, ніким не отримувалась (а.с.108, т.2).

Листом №5 від 20.07.2017 відповідач відреагувала на заяву Білоусівської сільської ради №104 від 17.07.2017, в якому зазначила, що станом на 19.07.2019 в Публічній кадастровій карті України дана земельна ділянка значиться з кадастровим номером НОМЕР_2 , тип власності - не визначено, цільове призначення: 01 (землі сільськогосподарського призначення), площею - 21.1854 га. Таким чином, земельна ділянка є цілим масивом та не передана у приватну власність, у зв`язку із чим, обумовлений сторонами термін укладення Тимчасової угоди не закінчився (а.с.147, т.2).

Листом №107 від 24.07.2017 Білоусівська сільська рада надала Олійчук Світлані Семенівні інформацію, що на даний час земельна ділянка не перебуває у власності та користуванні відповідно публічної кадастрової карти та належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення (а.с.150, т.2).

Проте, 01.08.2017 Олійчук Світлана Семенівна обробила та засіяла вищезгадану земельну ділянку, ріпаком.

Листом №157 від 07.08.2017 Білоусівська сільська рада звернулась до Олійчук С.С. в якому зазначила, що у разі наявності наміру продовжувати співпрацю з Білоусівською сільською радою в 2018 році необхідно буде передати земельну ділянку по акту, подати документи для розгляду і винесення рішення на сесії Білоусівської сільської ради про подальшу співпрацю (а.с.151, т.2).

Листом №9 від 09.11.2017 відповідач надав відповідь Білоусівській сільській раді з проханням продовжити співпрацю у 2018 році, а саме продовжити термін дії соціальної угоди на один рік або до отримання документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки, але не раніше чим до закінчення збору врожаю 2018. При цьому, ФОП Олійчук повідомила про те, що на даному полі знаходиться незавершене виробництво - посів озимого ріпаку (а.с.152, т.2).

У відповідь на лист №9 від 09.11.2017, Білоусівська сільська рада повідомила, що розгляд надання в оренду земельної ділянки з земель запасу 20 га буде розглядатися в 2018 (а.с.153, т.2).

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано накази, відповідно до яких, затверджено розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Білоусівської сільської ради та надано їх у власність фізичним особам.

Відповідні відомості 30.11.2017 та 01.12.2017 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно земельних ділянок, які в сукупності становлять земельну ділянку, що є предметом судового дослідження.

04.12.2017 та 06.12.2017, фермерським господарством "Агро-Вдалий" з власниками земельних ділянок укладено ряд договорів оренди(а.с. 89-234 т.1), про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 32-88 т.1).

Відповідно до п.1.1 вказаних договорів оренди власник земельної ділянки надає в користування землекористувачу, а землекористувач приймає строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою або на території Білоусівської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства (п.1.2 договорів оренди).

Як вбачається з матеріалів справи, листом №1 від 12.02.2018 ФОП Олійчук С.С. повідомила голову ФГ "Агро-Вдалий", що на даний час на земельних ділянках, які набуті останнім у тимчасове користування на правах оренди, 01.08.2017 було здійснено посів озимого ріпаку, на що понесені фінансові витрати. Таким чином, станом на 12.02.2018 на вказаних земельних ділянках знаходиться незавершене виробництво, у зв`язку із чим відповідач просить до збору урожаю 2018 не наносити шкоди посівам та надати можливість зібрати врожай. При цьому, останній зобов`язується звільнити земельні ділянки до 20.07.2018, виплатити орендну плату власникам земельних ділянок та провести розрахунок по податках з бюджетом. Окрім того, просить в 10-денний термін направити відповідь на дане звернення(а.с. 249 т.1).

09.09.2018 позивач на вказаний лист надіслав відповідь, в якій зазначив, що станом на день її складання земельні ділянки звільнені і врожай зібрано, тому просить відшкодувати витрати, зумовлені неможливістю використовувати землі в період з грудня 2017 по 20.07.2018, зокрема: понесені витрати з орендної плати за вказаний період у розмірі 15364,16 грн.(101,08 грн. за 1 місяць використання однієї земельної ділянки, загалом 8 повних місяців, 19 ділянок); понесені витрати з земельного податку у розмірі 3496 грн.(437 грн. за 19 га на місяць, загалом 8 повних місяців); витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн; упущену вигоду у розмірі 611312 грн.(а.с. 246 т.1).

Листом №8 від 18.09.2018 відповідач зазначила, що при пред`явленні доказів понесення позивачем витрат на орендну плату та земельний податок, відповідачем буде вжито заходи до їх відшкодування. Водночас щодо нарахованої суми витрат на правничу допомогу та упущеної вигоди відповідач заперечила в повному обсязі(а.с. 247-248 т.1).

13.09.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницької області на адвокатський запит адвоката Квітіна Р.В. від 27.08.2018 надало копію акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної діялнки на території Білоусівської сільської ради №520 від 01.11.2017, акту обстеження земельної ділянки №207 від 01.11.2017, приписи на усунення порушення №265 від 01.11.2017, протоколу про адміністративне правопорушення №201 від 01.11.2017, постанови про накладення адміністративного стягнення №194 від 01.11.2017(а.с.1-11 т.2).

З даних документів вбачається, що Олійчук Світлана Семенівна використовувала фактично для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею - 19,0000 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Білоусівської сілської ради Тульчинського району Вінницької області за межами населеного пункту с.Білоусівка на якій засіяно сільськогосподарську культуру (озимий ріпак). На вищезазначену земельну ділянку відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надано дозвола на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства 19 громадянам. Вказані роботи, а саме посів вищезазначеної сільськогосподарської культури проведені Олійчук Світланою Семенівною за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу вказаної земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відстуності вчиненого правочину щодо таких земельних діялнок, що є порушенням вимог статті 125, 126 Земельного кодексу України. Даний факт та дії Олійчук Світлани Семенівни відповідно до статті 1 (зі змінами) Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель кваліфікується як самовільне зайняття земельної діялнки, відповідальність за яке передбачено статтею 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, з метою визначення суми понесених позивачем збитків, у вигляді упущеної вигоди, зумовлених неможливістю використовувати належну йому земельну ділянку, Фермерське господарство Агро-Вдалий звернувся до експертної установи (Вінницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз) для отримання відповідного висновку(а.с. 20 т.2).

Відповідно до висновку судового експерта №6008/18-21 від 20.11.2018 кількість соняшника, яку було б зібрано в вересні 2018 року з поля площею 19,4357 на, яка знаходиться на території Білоусівської сільської ради, за межами села, могла складати 66,08 тон. Ринкова вартість зібраного врожаю соняшника на ринку України, станом на 07.09.2018, могла складати 589213,33 грн. Розмір матеріальних збитків (шкоди), завданий ФГ "Агро-Вдалий" в результаті самовільного зайняття земельної ділянки ФОП Олійчук С.С. може складати 589213,33 без ПДВ(а.с. 21-27 т.2).

Таким чином, вищевикладене і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Вінницької області з даним позовом про стягнення збитків за самовільне використання відповідачем земельних ділянок в період з грудня 2017 по 20.07.2018, речові права на які належать позивачу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 у справі №902/761/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Олійчук Світлани Семенівни на користь Фермерського господарства "Агро-Вдалий" відшкодування земельного податку в розмірі 4865,31 грн; 72,98 грн - відшкодування судового збору. В позові в частині стягнення 589213,33 грн - упущеної вигоди та 20755,09 грн - орендної плати відмовлено.

Як вбачається з апеляційної скарги Фермерське господарство "Агро-Вдалий" оскаржує дане рішення суду в частині відмови в стягненні 589213,33 грн. упущеної вигоди та 20755,09 грн. орендної плати.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди, яка за своєю суттю є припущенням, покладає на кредитора обов`язок навести достатні обґрунтування, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-237цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18).

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, завдані внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно зі статтею 211 Земельного кодексу України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як вбачається з матеріалів, відповідач на підтвердження правомірності використання земельної ділянки під здійснення у 2017 посіву ріпаку, посилається на Тимчасову угоду про добровільну сплату за фактичне користування земельною ділянкою №84 від 09.02.2017 укладену між Білоусівською сільською радою, на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування № l34 від 09.02.2017.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями статей 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Проте, як зазначено вище та встановлено матеріалами справи тимчасову угоду на використання земельної ділянки відповідачем, у визначений законом спосіб, не зареєстровано.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.08.2018 по справі №148/2028/17 за позовом Олійчук С.С. до Головного управління Держгеокодастру у Вінницькій області, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Гонька Романа Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, згідно якої Олійчук С.С. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., позов задоволено, скасовано постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Гонька Романа Володимировича від 01.11.2017 №194 про накладення на Олійчук С.С. адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення відносно Олійчук С.С. про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП закрито(а.с.95-102 т.2).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року по справі №148/2028/17 апеляційну скаргу Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року без змін(а.с. 103-106 т.2).

В рішенні Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.08.2018 по справі №148/2028/17 серед іншого зазначене наступне: …на момент складення протоколу та винесення постанови відносно Олійчук С.С. , існувало відповідне рішення органу місцевого самоврядування про передачу їй вищевказаної земельної ділянки у користування (оренду).

В свою чергу, суд зазначив, що наявність рішення органу місцевого самоврядування про передачу у користування (оренду) земельної ділянки не надають права на використання земельної ділянки. А тому, відповідно, дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення органу місцевого самоврядування про передачу у користування (оренду) земельної ділянки, не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа". В зв`язку з цим, дії Олійчук С.С. в даному випадку державним інспектором кваліфіковано невірно, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1КУпАП, що в свою чергу є підставою для закриття справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення наявності протиправної поведінки відповідача, яка виражена у використанні земельної ділянки під посів озимого ріпаку в 2017 році без законних на те підстав, а саме без правовстановлюючого документа.

Відповідно до статті 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру вказаних збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі за текстом - Порядок).

Пунктами 2, 3 цього Порядку встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад. Відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до ст. 142 ГК України визначено, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження потенційних валових витрат та амортизаційних відрахувань позивача при виконанні відповідних вищезгаданих договорів оренди землі, що позбавляє суд можливості самостійно визначити розмір упущеної вигоди позивача.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2019 у справі №910/7622/18.

Згідно з п. 3 Розд. I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати, а дохід - як збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Що стосується доходу, то він визначається як "збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)".

Таким чином, при визначенні розміру неодержаного доходу (прибутку) необхідно застосовувати положення ст. 142 ГК України та Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів на підтвердження розміру можливої отриманої вигоди при використанні земельних ділянок, які є предметом судового дослідження, ФГ "Агро-Вдалий" надає висновок судового експерта №6008/18-21 від 20.11.2018, відповідно до якого, кількість соняшника, яку б було зібрано в вересні 2018 року з поля площею 19,4357 на, яка знаходиться на території Білоусівської сільської ради, за межами села, могла складати 66,08 тон. Ринкова вартість зібраного врожаю соняшника на ринку України, станом на 07.09.2018, могла складати 589213,33 грн. Розмір матеріальних збитків (шкоди), завданий ФГ "Агро-Вдалий" в результаті самовільного зайняття земельної ділянки ФОП Олійчук С.С. може складати 589213,33 без ПДВ.

Однак, як вбачається з даного висновку експерта, позивачем при визначенні розміру можливої упущеної вигоди не враховано положення ч.1 ст.142 ГК України та не виключено валові витрати та суми амортизаційних відрахувань.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що судовим експертом при визначенні розміру упущеної вигоди, на замовлення позивача, було здійснено розрахунки виходячи із вартості та показників врожайності сільськогосподарської культури - соняшника. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували намір позивача вирощувати саме цю сільськогосподарську культуру - соняшник, зокрема: план посівної, закупівлі насіння, договори на реалізацію майбутнього врожаю, тощо.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

При пред`явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач повинен довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. У вигляді упущеної вигоди можна відшкодувати ті збитки, які могли б бути реально отримані особою при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №922/2302/18.

У розумінні приписів наведених норм особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.10.2018 у справі №916/49/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування нанесених йому збитків в сумі 589213,33 грн., посилається на факт не передання відповідачем земельної ділянки в результаті її самовільного зайняття.

Проте, враховуючи вищевикладені законодавчі приписи, колегією суддів встановлено, що Фермерським господарством "Агро-Вдалий" не подано жодних належних та допустимих доказів (рахунки на оплату насіння, тощо) того, що позивач зазнав реальних збитків від припущенних втрат незібраної сільськогосподарської продукції (відповідно показників середньої врожайності основних видів сільськогосподарських культур для різних регіонів України та середнього прогнозованого рівня оптових закупівельних цін на відповідну сільськогосподарську продукцію) з урахуванням нездійснених витрат, необхідних для доведення її до товарного виду саме з вини відповідача.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання позивача на висновок судового експерта №6008/18-21 від 20.11.2018, оскільки зі змісту даного висновку вбачається, що за основу обрахунку збитків експертом взято об`єкт дослідження - сільськогосподарська продукція (соняшник). Однак, доказів вирощування соняшника, якій був би підставою отримання прибутку позивачем на земельній ділянці, яку використовувала відповідач, позивачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно, даний висновок судового експерта №6008/18-21 від 20.11.2018 не може бути належними та допустимим доказом спричинених позивачу збитків, який базується на припущеннях. Також, судом не приймається, як належний доказ в обґрунтування підстав позову про стягнення упущеної вигоди в розмірі 589213,33 грн. висновок експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи від 01.04.2019 №2364/19-21 щодо визначення ринкової вартості озимого ріпака станом на липень 2018 рік(а.с.29-32 т.3).

Отже, судом апеляційної інстанцій, встановлено, що позивачем не доведено завдання йому реальних збитків, а тому не може існувати і причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою і завданими збитками та не може мати місце й вина відповідача.

Крім того, колегією суддів встановлено, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідач здійснював протиправні дії шляхом створення перешкод у використанні земельної ділянки та також позивачем не надано суду докази здійснення активних дій та вжиття заходів на відновлення своїх прав на неї, що свідчить про його бажання здійснювати обробіток вказаних земель.

В підтвердження даних обставин, в матеріалах справи міститься лист відповідача №1 від 12.02.2018, який адресований голові ФГ "Агро-Вдалий" з проханням надати можливість зібрати врожай із земельних ділянок, які набуті останнім у тимчасове користування на правах оренди. При цьому, ФОП Олійчук С.С. повідомляє про забов`язання звільнити земельні ділянки до 20.07.2018, виплатити орендну плату власникам земельних ділянок та провести розрахунок по податках з бюджетом. Окрім того, просить в 10-денний термін направити відповідь на дане звернення.

Однак, позивач відреагував на вказаний лист відповідача, лише після збору останнім врожаю тільки 09.09.2018 з проханням відшкодувати витрати зумовлені неможливістю використовувати землі в період з грудня 2017 по 20.07.2018, зокрема: понесені витрати з орендної плати за вказаний період у розмірі 15364,16 грн; понесені витрати з земельного податку у розмірі 3496 грн; витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн; упущену вигоду у розмірі 611312 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Олійчук С.С. здійснила сплату орендної плати за 2017 згідно тимчасової угоди від 09.02.2017 на рахунок сільської ради, шо підтверджується відповідними платіжними дорученнями(а.с. 54-65 т.3). Також, ФОП Олійчук С.С. видатковими касовими ордерами 18 фізичним особам сплатила за фактичне користування земельними ділянками(а.с. 66-83 т.2), податок з доходів фізичних осіб з орендної плати за 2018 рік та військовий збір з орендної плати.(а.с.84-94 т.2).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, у розмірі заявленому позивачем. Враховуючи вищевикладене, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що завдані збитки настали внаслідок дій відповідача, не доведено безпосередній причинний зв`язок між діями відповідача та заподіянням реальних збитків (упущеної вигоди).

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 589213,33 грн., слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за землю перед власниками землі у розмірі 20755,09 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Фермерським господарством "Агро-Вдалий" укладені 19 договорів оренди землі з фізичними особами (а.с.89 - 231 т.1).

Пунктом 3.2 договорів оренди землі визначено, що орендна плата вноситься один раз на рік не пізніше 31 грудня поточного року. Виплата орендної плати здійснюється шляхом видачі готівкових коштів або шляхом здійснення безготівкового грошового переказу на поштову адресу або банківський рахунок орендодавця, вказаний в його заяві.

Щодо розміру орендної плати слід зазначити, що відносно 15 договорів розрахунок здійснюється із застосування 3% ставки по відношенні до нормативної грошової оцінки, тоді як, відносно 4 договорів застосовується 8 % ставка.

Таким чином, згідно п.3.1. договорів оренди землі та наданого позивачем розрахунку, розмір орендної плати за 8 місяців, за період з грудня 2017 по 20.07.2018 складає 20755,09 грн. з терміном оплати по 31.12.2018.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували сплату позивачем орендної плати, що в свою чергу дає підстави вважати, що останнім не понесені відповідні витрати в частині сплати орендної плати фізичним особам згідно вищезгаданих договорів оренди землі.

Крім того, даний факт Фермерське господарство "Агро-Вдалий" не спростовує, що також підтверджено в апеляційній скарзі останнього наступним посиланням: Таким чином, відповідно до норм цивільного та земельного законодавства саме орендар відповідає перед орендодавцями за виплату орендної плати. Те, що позивач не сплатив орендодавцям орендну плату і, як зазначає суд першої інстанції, не поніс витрати не означає, що позивач не зобов`язаний це зробити та не є гарантією того, що зазначені кошти з Позивача не можуть бути стягненні орендодавцями в примусовому порядку, оскільки обов`язок виконати зобов`язання залишається чинним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати в розмірі 20755,09 грн, у зв`язку із недоведенням позивачем обставини їх понесення.

Як вбачається з апеляційної скарги, задоволення судом першої інстанції позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 4865,31 грн земельного податку Фермерським господарством "Агро-Вдалий" в межах апеляційного провадження не оскаржується.

Щодо не вирішення судом першої інстанції заяви викладеної Фермерським господарством "Агро-Вдалий" в позовній заяві про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Положеннями п.3 ч.244 ГПК України, передбачено , що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено: "Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам", однак не вирішено по суті.

Фермерське господарство "Агро-Вдалий" в порядку ст. 244 ГПК України має право звернення з заявою до суду першої інстанції для розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

У відповідності до ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 у справі №902/761/18 в частині відмови в стягненні 589213,33 грн. упущеної вигоди та 20755,09 грн. орендної плати відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Вдалий" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 у справі №902/761/18 в частині відмови в стягненні 589213,33 грн упущеної вигоди та 20755,09 грн. орендної плати залишити без змін.

2. Справу №902/761/18 повернути господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "19" серпня 2019 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Бучинська Г.Б.