Рішення
від 29.07.2019 по справі 826/1402/17
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 липня 2019 року справа №826/1402/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Чуракової Н.М.;

Помазанової М.В.;

відповідача: Демченка С.В.;

Даценко Т.Ю.

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі по тексту - позивач, ДТГО "Південно-Західна залізниця") доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, Офіс великих платників податків ДФС) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2016 року №№0004341401, 0004311401, 0004541401, 0004321401, 0004371401, 0004391401; від 04 січня 2017 року №№0009382200, 0009321700, 0009241700, 0009341700, 000922, 0009281700, 000926, 0009301700, 0009201700, 000918241700 На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2016 року №№0004341401, 0004311401, 0004541401, 0004341401; від 04 січня 2017 року №№0009382200, 0009321700, 0009241700, 0009341700, 000922, 0009281700, 000926, 0009301700, 0009201700, 000918241700.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне:

- господарські операції із підприємствами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а контрагентами дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування даних податкового обліку, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, та податкового кредиту; законодавством не передбачено право органу державної фіскальної служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях;

- ДТГО "Південно-Західна залізниця" не нараховувало курсових різниць за операціями фінансового лізингу; врахування в деклараціях з податку на прибуток у складі фінансових витрат сум лізингових платежів, визначених згідно умов договорів, за виключенням частини лізингового платежу, що сплачується в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу у відповідності з графіками сплати лізингових платежів, повністю відповідає діючому у перевіреному періоді законодавству;

- при виплаті доходів нерезиденту Шортлайн Пі-Ел-Сі, який має фактичне право на відсотки за позикою, передбачені договором позики, правомірно не утримано та не сплачено до бюджету податок на прибуток нерезидента із джерелом походження з України за ставкою 15% керуючись пунктом 1 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна;

- за земельними ділянками кадастрові номери 8000000000:72:440:0095, 72:440:005, 8000000000:76:046:0018 та 76:013:002 нормативна грошова оцінка, на підставі якої нараховується сума земельного податку, визначена з урахуванням коефіцієнту, що застосовується до земель, які знаходяться в зоні охорони пам'яток місцевого значення, а застосування підвищеного коефіцієнта до інших земельних ділянок є безпідставним, оскільки докази, які б визначали функціональне призначення таких земельних ділянок, а саме, що такі ділянки насправді знаходяться в зоні охорони пам'яток місцевого значення відсутні; пільга із земельного податку поширюється на всі наявні земельні ділянки ДТГО "Південно-Західна залізниця", у тому числі і на ті, на яких розташовані його відокремлені підрозділи; договір оренди земельної ділянки від 20 травня 2005 року №79-6-00304 вважається припиненим з 10 травня 2013 року, а тому обов'язок сплачувати орендну плату за земельні ділянки, зазначені у вказаному договорі відсутній;

- відокремлені підрозділи ДТГО "Південно-Західна залізниця", як податкові агенти уповноважені нараховувати (виплачувати, надавати) оподатковуваний дохід на користь фізичних осіб та нараховувати, сплачувати і подавати звітність з податку на доходи фізичних осіб, а тому позивач діяв в межах чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1402/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем 10 травня 2017 року подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив, крім іншого:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004481401 від 12 жовтня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму 5 455 102,00 грн. у тому числі за основним платежем 3 636 735,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією 1 818 367,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004501401 від 12 жовтня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму 5 740 617,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 3 827 078,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 1 913 539,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримали, просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні вказали на безпідставність позовних вимог та повністю підтримали висновки акту перевірки, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Посадовими особами відповідача у період з 29 березня 2016 року по 14 вересня 2016 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, про що складено акт від 28 вересня 2016 року №1534/28-10-14-01/0713033 "Про результати планової виїзної перевірки Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (код за ЄДРПОУ 04713033) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року " (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:

1) підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.6, 138.8, підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.16 статті 146, підпункту 153.1.3 пункту 153.1, пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 55 590 495,00 грн., у тому числі по періодам: за 2013 рік - 25 240 630,00 грн.; за 2014 рік - 30 340 738,00 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі - 1 146 797,00 грн.;

2) пункту 50.1 статті 50, пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 87 476 416,00 грн., у тому числі по періодам: січень 2013 року на суму 594 896,00 грн.; лютий 2013 року на суму584 402,00 грн.; березень 2013 року на суму 838 300,00 грн.; квітень 2013 року на суму789 591,00 грн.; травень 2013 року на суму 839 041,00 грн.; червень 2013 року на суму 2 720 429,00 грн.; липень 2013 року на суму 2 762 997,00 грн.; серпень 2013 року на суму 1 044 108,00 грн.; вересень 2013 року на суму 1 086 021,00 грн.; жовтень 2013 року на суму 1 704 771,00 грн.; листопад 2013 року на суму 4 397 546,00 грн.; січень 2014 року на суму 1 211 547,00 грн.; лютий 2014 року на суму 902 651,00 грн.; квітень 2014 року на суму 996 310,00 грн.; травень 2014 року на суму 1 824 718,00 грн.; червень 2014 року на суму 997 023,00 грн.; липень 2014 року на суму 1 590 362,00 грн.; серпень 2014 року на суму 1 436 208,00 грн.; вересень 2014 року на суму 856 325,00 грн; жовтень 2014 року на суму 1 366 646,00 грн.; листопад 2014 року на суму 853 453,00 грн.; грудень 2014 року на суму 44 599 925,00 грн.; червень 2015 року на суму 2 860,00 грн.; жовтень 2015 року на суму 8 052,00 грн.; грудень 2015 року на суму 12 251 932,00 грн.; завищено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2013 року, всього у сумі 36 197 214,00 грн.; пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів;

3) пункту 160.2 статті 160, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента на загальну суму 44 335 350,00 грн., у тому числі: за 2013 рік - 4 499 104,00 грн., за 2014 рік - 15 122 828,00 грн., за 2015 рік - 24 713 418,00 грн.; пункту 103.9 статті 103, пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, додаток ПН до рядка 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013, 2015 роки не подавалися; статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";

4) пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Голосіївському районі міста Києва за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 2 297 325,68 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 866 480,39 грн.; за 2014 рік в сумі 866 480,39 грн.; за 2015 рік в сумі 564 364,90 грн.; занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Дарницькому районі міста Києва за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 1 311 513,41 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 414 205,84 грн.; за 2014 рік в сумі 414 205,84 грн.; за 2015 рік в сумі 483 101,73 грн.; занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Дніпровському районі міста Києва за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 717 450,71 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 223 532,59 грн., за 2014 рік в сумі 223 532,59 грн., за 2015 рік в сумі 270 385,33 грн.; занижено податкові зобов'язання із земельного податку в Оболонському районі міста Києва за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 1 091 268,05 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 342 773,22 грн., за 2014 рік в сумі 342 773,17 грн., за 2015 рік в сумі 405 721,66 грн.; занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Подільському районі міста Києва за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 442 194,16 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 132 139,60 грн., за 2014 рік в сумі 132 139,60 грн., за 2015 рік в сумі 177 914,96 грн.; занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Святошинському районі міста Києва за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 5 504 354,68 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 2 236 368,92 грн., за 2014 рік в сумі 2 236 268,92 грн., за 2015 рік в сумі 1 031 616,84 грн.; занижено податкові зобов'язання із земельного податку в Солом'янському районі міста Києва за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 5 164 697,83 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 1 857 270,23 грн., за 2014 рік в сумі 1 857 270,33 грн., за 2015 рік в сумі 1 090 130,03 грн.; підпункту 276.3.3 пункту 276.3 статті 276 Податкового кодексу України, а саме податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється із застосуванням коефіцієнту 1,5 - землі місцевого значення), внаслідок чого занижено податкові зобов'язання по платі за землю в сумі 360 027,34 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 180 013,67 грн., за 2014 рік в сумі 180 013,67 грн.; пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Печерському районі міста Києва за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 537 854,96 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 245 775,77 грн., за 2014 рік в сумі 245 775,77 грн., за 2015 рік в сумі 46 303,42 грн.; занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Шевченківському районі міста Києва за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 1 112 291,05 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 300 266,38 грн., за 2014 рік в сумі 300 266,38 грн., за 2015 рік в сумі 410 667,87 грн.; пункту 276.3.3 статті 276 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання по платі за землю в сумі 101 090,42 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 50 545,21 грн., за 2014 рік в сумі 50 545,21 грн.;

5) пункту 286.1 статті 286, пунктів 288.1, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов'язання із орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період 2013-2015 роки за користування земельною ділянкою площею 3,6458 га, згідно договору оренди землі від 20 травня 2005 року №79-6-00304 у Голосіївському районі міста Києва всього у сумі 1 136 926,82 грн., у тому числі: за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року на суму 187 997,95 грн., за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року на суму 751 991,79 грн., за період з 01 січня 2015 року по 16 березня 2015 року на суму 196 937,08 грн.;

6) підпунктів 49.18.1, 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасного подання розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України за січень 2014 року;

7) пункту 46.1 статті 46, пункту 51.1 статті 51, пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, пункту 119.2 статті 119, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та підпунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020, наказу Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року №49, наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 357 052,81 грн.; пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 10 567,17 грн.; підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті відпускних працівникам підприємства на суму податкового боргу нараховано пеню з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, чинної на день виникнення такого податкового боргу або на день (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення його сплати в сумі 10 861,55 грн.; пункту 46.1 статті 46, пункту 51.1 статті 51, пункту 119.2 статті 119, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та підпунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020, наказу Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року №49, наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, а саме невірне відображення реєстраційного номеру облікової картки платника податку в формі №1ДФ за період, який підлягав перевірці;

8) пункту 237.1 статті 237, пункту 238.1 статті 238, пункту 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, у результаті чого допущено порушення правильності утримання та своєчасності перерахування збору за першу реєстрацію транспортного засобу;

9) підпункту 4 пункту 2 статті 6, статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

10) пункту 2.6 глави 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, а саме встановлено факти неповного та несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 1 825,07 грн.;

11) пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме встановлено факти проведення розрахункових операцій за готівку у сфері торгівлі та послуг без застосування реєстратора розрахункових операцій;

12) підпункту 39.4.1 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, у частині повноти подання звіту про контрольовані операції.

Висновки акту перевірки про порушення норм Податкового кодексу України, зокрема в межах спірних правовідносин, мотивовані наступним:

1) в ході проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини ДТГО "Південно-Західна залізниця" з підприємствами-постачальниками: ТОВ "НВП Локомотив", ТОВ "Група компаній "Вектор", ТОВ "Мастер Клін", ТОВ "Бонметон", ТОВ "Інтех компані", ТОВ "Індастріал-Інвест", ТОВ "Хоув-Центр", ТОВ "ПРОМСТРОЙ-ЕНЕРГО", ТОВ "ВУГІЛЛЯЗБУТСЕРВІС", ТОВ "АЛКЕС", ТОВ "ФПО", по яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів та при реалізації товарів покупцям, у результаті чого зроблено висновки по перевіркам щодо відсутності фактичного отримання ДТГО "Південно-Західна залізниця" товарів (послуг) та здійснення відвантаження товарів (послуг) вказаними підприємствами-постачальниками, а відповідні складені документи не можуть вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а правочини укладені із вказаними контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків;

2) при виплаті доходів нерезиденту Шортлайн Пі-Ел-Сі, який не є бенефіціарним власником у розумінні статті 103 Податкового кодексу України, за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року не утримано та не сплачено до бюджету податок за ставкою 15%; під час виплати доходу нерезиденту Шортлайн Пі-Ел-Сі у вигляді відсотків за кредит, розрахунки податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України за 2013, 2015 роки не подавались;

3) ДТГО "Південно-Західна залізниця" не нараховує заробітну плату, не перераховує податок з доходів фізичних осіб, не подає звітність податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми 1ДФ, а нарахування та сплата податку на доходи фізичних осіб здійснювалась відокремленими підрозділами.

4) структурні підрозділи ДТГО "Південно-Західна залізниця" в переліку підприємств та організацій, яким надано пільги по сплаті земельного податку у перевіреному періоді відсутні, однак ДТГО "Південно-Західна залізниця" звітувало та сплачувало земельний податок із застосуванням пільги; ДТГО "Південно-Західна залізниця" не застосовано коефіцієнт 1,5 до земельних ділянок, розташованих на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення;

ДТГО "Південно-Західна залізниця" занижено задекларовані показники орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 90:113:009, згідно договору оренди землі від 20 травня 2005 року №79-6-00304.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року:

№0004341401, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 50.1 статті 50, пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 76 980 803,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 51 279 202,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 639 601,00 грн.;

№0004321401, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 142 681,71 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 75 322,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 491,82 грн., пеня - 10 867,47 грн.;

№0004311401, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.6, 138.8, підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.16 статті 146, підпункту 153.1.3 пункту 153.1, пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 84 580 851,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 56 728 166,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 790 685,00 грн.;

№0004541401, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 286.1 статті 286, пунктів 288.1, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1 421 159,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 1 136 927,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 284 232,00 грн.

Крім того, Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009382200, яким на підставі підпунктів 54.3.2, 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у тому числі за податковим зобов'язанням - 44 335 350,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 810 966,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009321700, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 2 146 268,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 1 430 845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 715 423,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009241700, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1 345 962,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 897 308,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 448 654,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009341700, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 740 879,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 493 918,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 246 960,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №000922, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу першого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1 122 742,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 748 495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 374 247,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009281700, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу першого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 438 119,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 292 079,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 146 040,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №000926, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу першого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 276.3.3 пункту 276.3 статті 276, пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1 142 219,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 761 479,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 380 740,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009301700, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу першого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 465 082,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 310 055,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 155 027,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009201700, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу першого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 2 515 915,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 1 677 277,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 838 638,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009181700, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу першого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 276.3.3 пункту 276.3 статті 276, пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 2 291 944,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 1 527 963,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 763 981,00 грн.;

Також Офісом великих платників ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004371401, яким на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, за порушення вимог підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004391401, яким на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" визначено суму грошового зобов'язання по військовому збору у розмірі 2 771,48 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 1 794,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 942,85 грн., пеня - 33,87 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004481401, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог підпункту 276.3.3 пункту 276.3 статті 276, пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 5 455 102,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 3 636 735,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 818 367,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004501401, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог підпункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-Західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 5 740 617,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 3 827 078,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 913 539,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

І. Вирішуючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004311401, слід зазначити наступне.

З акта перевірки вбачається, що у перевірений період позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 56 728 166,00 грн., у тому числі по періодах 2013 рік - 25 240 630,00 грн.. у 2014 році - 30 340 739,00 грн., у 2015 році - 1 146 797,00 грн.

1. Перевіряючими у акті перевірки зазначено висновки про завищення позивачем у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування на загальну суму 301 455 785,00 грн., у томі числі по періодах: 2013 рік - 132 845 422,00 грн., 2014 рік - 168 610 363,00 грн., у тому числі по періодах до яких входять наступні операції:

1) За висновками акта перевірки позивачем завищено у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 204 368 953,00 грн., у тому числі по періодах за 2013 рік - 132 845 422,00 грн., за 2014 рік - 71 849 966,00 грн. за операціями з ТОВ "НВП Локомотив", ТОВ "Група компаній "Вектор", ТОВ "Мастер Клін", ТОВ "Бонметон", ТОВ "Інтех компані", ТОВ "Індастріал-Інвест", ТОВ "Хоув-Центр", ТОВ "ПРОМСТРОЙ-ЕНЕРГО", ТОВ "ВУГІЛЛЯЗБУТСЕРВІС", ТОВ "АЛКЕС", ТОВ "ФПО".

Крім того, відповідач вважає, що позивачем завищено витрати у сумі 14 774 914,00 грн. у зв'язку з включенням до складу до основної декларації з податку на прибуток податку на додану вартість, що відноситься до витрат перевіреного періоду, сплачений у ціні товарно-матеріальних цінностей, отриманих від вказаних вище контрагентів у відповідності до приписів пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, у тому числі по періодах: 2013 рік - 10 698 441,00 грн., 2014 рік - 4 076 473,00 грн.

Так, матеріали справи підтверджують, що між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (покупець) та ТОВ "НВП Локомотив" (постачальник) укладено договори поставки від 24 січня 2013 року №ПЗ/Л-1364/НЮ та від 25 квітня 2013 року №ПЗ/Т-1388/НЮ, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність товар відповідно до специфікації, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах договору.

Фактичною підставою для висновку контролюючого органу про безпідставність формування витрат за результатом виконання вказаних господарських операцій, слугував акт перевірки від 03 червня 2014 року №576/26-54-22-01-10/36282626 "Про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, обов'язкових платежів ТОВ "НВП "Локомотив" (код ЄДРПОУ 36282626) за період з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року), проведеної ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Разом з тим сторінка 23 акта містить висновки перевіряючих про реальність укладених договорів між позивачем та ТОВ "НВП "Локомотив" (том І а.с. 84), останні не заперечують наявність первинних бухгалтерських документів, податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, що підтверджують фактичність поставок товару.

Судом встановлено, що факт поставки товару за договорами від 24 січня 2013 року №ПЗ/Л-1364/НЮ та від 25 квітня 2013 року №ПЗ/Т-1388/НЮ підтверджують наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, прибуткові та видаткові накладні, книги обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними, актами списання та матеріальними звітами.

У подальшому, отримані товарно-матеріальні цінності оприбутковувались позивачем, передавались для зберігання на склад та відображались у бухгалтерському обліку позивача.

При цьому, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "НВП "Локомотив" на підставі вказаних договорів ґрунтуються лише на акті про неможливість проведення документальної виїзної перевірки контрагента, не враховуючи при цьому наявність первинних документів.

Між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (замовник) та ТОВ "Група компаній "Вектор" (виконавець) укладено наступні договори: від 27 січня 2014 року №ПЗ/НРП-12151/НЮ та №ПЗ/ДН1-1-1472/НЮ, від 10 лютого 2014 року №ПЗ/НРП-14209, від 07 лютого 2013 року №ПЗ/ДН1-132121/НЮ, від 13 листопада 2013 року №ПЗ/ДН1-132595/НЮ, від 30 грудня 2013 року №ПЗ/ДН1-132895/НЮ, від 29 березня 2012 року №№ПЗ/БМЕС-12627/НЮ, ПЗ/БМЕС-12626/НЮ, ПЗ/БМЕС-12625/НЮ, ПЗ/БМЕС-12624/НЮ, ПЗ/БМЕС-12623/НЮ, ПЗ/БМЕС-12622/НЮ, ПЗ/БМЕС-12619/НЮ, від 01 липня 2013 року №№ПЗ/БМЕУ-1316/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1317/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1315/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1314/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1314/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1312/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1311/НЮ, від 26 лютого 2013 року №№ПЗ/БМЕС-13508/НЮ, ПЗ/БМЕС-13509/НЮ, ПЗ/БМЕС-13510/НЮ, ПЗ/БМЕС-13511/НЮ, ПЗ/БМЕС-13505/НЮ, ПЗ/БМЕС-13506/НЮ, ПЗ/БМЕС-13507/НЮ, від 30 квітня 2013 року №№ПЗ/БМЕУ-1-1307/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1-1303/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1-1304/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1-1302/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1-1308/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1-1306/НЮ, ПЗ/БМЕУ-1-1305/НЮ, від 13 вересня 2013 року №ПЗ/БМЕС-132053/НЮ, від 07 лютого 2014 року № ПЗ/БМЕС-14190/НЮ, від 01 березня 2013 року №№ПЗ/Л-13289/НЮ, ПЗ/Л-13288/НЮ, ПЗ/УЦОП-13281/НЮ, від 17 квітня 2013 року №ПЗ/Л-13737/НЮ, від 21 травня 2013 року №ПЗ/Л-131019/НЮ, від 27 березня 2013 року №ПЗ/Л-13533/НЮ, від 27 грудня 2013 року №ПЗ/Л-132862/НЮ, від 25 липня 2013 року №ПЗ/Т-131683/НЮ, від 11 лютого 2014 року №ПЗ/Т-14219/НЮ, за умовами яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити охорону об'єктів, а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг виконавця.

Податковим органом зроблено висновок про відсутність юридичної сили первинних документів, наданих позивачем для перевірки, на підтвердження реальності зазначених господарських операцій, з огляду на відсутність подання контрагентами ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЯ "ВЕКТОР" за другим та третім ланцюгами податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма 1-ДФ) та звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4).

Так, на підставі висновків акта перевірки (том І а.с.130) та враховуючи матеріали узагальненої податкової інформації від 15 вересня 2015 року №176/14-03-22-05/37616546 з питань здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ "ВАСА ЛТД" (код ЄДРПОУ 39299611) за вересень 2014 року, ТОВ "ПУРПУР ГРУП" (код ЄДРПОУ 39319302) за жовтень 2014 року, ТОВ "КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОМАШ" (код ЄДРПОУ 34849902) за листопад, грудень 2014 року, складену ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідачем встановлено нереальність господарських операцій ТОВ "Група компаній "Вектор" із платниками податків у період з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з огляду на що позивач внаслідок безпідставного включення до складу витрат, не підтверджених первинними документами, які б мали юридичну силу первинних документів, завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування у перевіряємому періоді у розмірі 39 193 050,00 грн., у тому числі по періодах: 2013 рік - 17 222 193,00 грн., 2014 рік - 21 970 857,00 грн.

Крім того, відповідач вказав на порушення позивачем приписів наказу №496-Ц/од від 28 липня 2014 року "Про впровадження єдиної стратегії забезпечення охорони об'єктів залізничного транспорту" в частині того, що охорона територій на приміщень локомотивних депо здійснюється виключно підрозділами воєнізованої охорони, а не приватними охоронними товариствами.

Вказане призвело, на думку податкового органу, до безпідставного включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування суми у розмірі 39 193 050,00 грн. та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 770 308,00 грн.

Водночас, матеріали справи містять копії договорів та первинні бухгалтерські документи, що свідчать про рух активів позивача за результатом виконання зазначених договірних відносин.

Щодо наказу позивача №496-Ц/од, приписи якого, на думку відповідача, порушені позивачем, слід зазначити, що останній прийнятий 27 липня 2014 року, тоді як спірні правовідносини відбувались у період 2013 - 2014 років.

За умовами договорів, укладених між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (замовник) та ТОВ "Мастер Клін" (виконавець) від 14 лютого 2012 року №№ПЗ/НРП-12147/НЮ, ПЗ/НРП-12149/НЮ, ПЗ/НРП-12145/НЮ, ПЗ/НРП-12148/НЮ, від 19 березня 2013 року №ПЗ/НРП-13421/НЮ, від 09 квітня 2013 року №ПЗ/НРП-13637/НЮ, від 13 лютого 2014 року №ПЗ/НРП-14237/НЮ, від 30 грудня 2013 року №ПЗ/ДН-1-132898/НЮ, від 04 квітня 2014 року №ПЗ/ДН1-141306/НЮ, від 31 жовтня 2013 року №пз/л-132524/ню (термін дії з 31 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року, додаткова угода від 31 жовтня 2013 року №1 (термін дії продовжено з 31 жовтня 2013 року по 31 січня 2014 року), від 04 лютого 2014 року №пз/л-14149/ню (термін дії з 04 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року), від 23 жовтня 2013 року №ПЗ/Л-132499/НЮ, від 04 лютого 2014 року №ПЗ/Л-141491/НЮ, від 27 грудня 2013 року №ПЗ/Л-132868/НЮ, від 14 травня 2013 року №ПЗ/Л-13933/НЮ, виконавець зобов'язується надати замовнику комплекс послуг по прибиранню території та приміщень, по організації збору та вивезення сміття із урн, миття фасадів, а замовник зобов'язується їх прийняти та своєчасно оплатити.

За результатами отриманих послуг по вказаних договорах позивач включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у перевіряємому періоді суму у розмірі 70 716 380,00 грн., у тому числі по періодах: 2013 рік - 35 341 017,001 грн., 2014 рік - 35 375 363,00 грн.

За висновками акта перевірки, позивачем внаслідок безпідставного включення до складу витрат, не підтверджених первинними документами, які б малу юридичну силу первинних документів, завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування у перевіряємому періоді у розмірі 70 716 380,00 грн. (а.с.151 том І).

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на висновках акту перевірки від 04 червня 2014 року №1378/26-59-22-04/32425492 "Про результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "МАСТЕР КЛІН" (код ЄДРПОУ 32425492) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "СК Маріо" (код ЄДРПОУ 38907847) за період з 01 квітня 2014 року по 28 лютого 2014 року, акту ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "СЕНАТОР ГРУП 2014" (код ЄДРПОУ 39156251) з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків за період з 01 травня 2014 року по 31 серпня 2014 року" від 01 вересня 2014 року №463/26-56-22-01-03/39156251 та інформації наявної в базах даних ДФС, якими встановлено нереальність проведення господарських операцій між ТОВ "Мастер Клін" та підприємствами постачальниками ТОВ "Пурпур Груп" у жовтні 2014 року, ТОВ "Компанія "Енергомаш" в листопаді - грудні 2014 року, ТОВ "Сенатор груп 2014" у липні 2014 року, ТОВ "СК Маріо" у січні-лютому 2014 року, ТОВ "Інформ Груп 2014" у травні 2014 року, наявність та здійснення операцій пов'язаних з надання податкової вигоди для третіх осіб, як наслідок, відсутність факту реального вчинення господарських відносин з позивачем.

Матеріали справи містять належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність вчинених господарських операцій позивача з ТОВ "Мастер Клін".

Позивач також мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ІНДАСТРІАЛ ІНВЕСТ" на загальну суму 995 294,40 грн. Останній виконував роботи по фарбуванню металевих прогонових споруд залізничного мосту.

При цьому, досліджуючи реальність господарських операцій з зазначеним контрагентом, податковий орган виходить з інформації наявної в податкових базах щодо ланцюга постачання.

Так, відповідач в акті зазначає про нереальність здійснення операцій позивача у вересні - грудні 2013 року (а.с.157 том І), оскільки основними контрагентами-постачальниками ТОВ "Індастріал-Інвест" є ТОВ "Інвестінергія Нью", ТОВ "Лоджистік Дон", ТОВ "Мета-Днепр", ТОВ "ТД "СКФ", які мають ознаки фіктивності.

Між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (замовник) та ТОВ "Інтех компані" (підрядник) укладено договори підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 14 жовтня 2013 року №ПЗ/БМЕС-132466/НЮ та №ПЗ/БМЕС-132467/НЮ, за умовами яких підрядник зобов'язується виконати на свій ризик роботи з будівництва виробничого корпусу №3 для середнього та капітального ремонту швидкісних поїздів на технічній пасажирській станції Київського залізничного вузла в районі станції Дарниця Південно-західної залізниці (підготовчі роботи та комплекс робіт по будівництву фундаментів, будівництво виробничого комплексу №3, зовнішніх мереж і споруд водопостачання, каналізації, теплопостачання та об'єктів енергетичного господарства) відповідно до протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору, та відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується прийняти об'єкт та оплатити виконані роботи.

За висновками акта перевірки (а.с.158 том І) операції з придбання позивачем послуг у ТОВ "Інтех компані" відображені у складі витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 32 570 078,00 грн.

При цьому, перевіркою встановлено невідповідність між наведеними у актах (КБ-2в) об'ємами виконаних робіт та фактично розрахунковими показниками.

Наявними у матеріалах справи первинними документами: платіжними дорученнями, податковими накладними, рахунками на оплату, актами приймання виконаних будівельних робіт, протоколами узгодження договірної ціни (том 4, а.с.35-248).

Згідно договорів, укладених між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (замовник) та ТОВ "Хоув-Центр" (стара назва ТОВ "КОМПАНІЯ ТСК") (виконавець) від 27 січня 2012 року №01/27-01/2012, від 01 березня 2013 року №ПЗ/Л-13277/140, від 06 вересня 2013 року №ПЗ/Т-13198/НЮ, від 03 лютого 2012 року №ПЗ/ДН1-12127/НЮ, від 10 лютого 2012 року №№ПЗ/ДН1-12130/НЮ, ПЗ/ДН1-12123/НЮ, ПЗ/ДН1-121321/НЮ, ПЗ/ДН1-12126/НЮ, від 12 червня 2013 року №ПЗ/ДН-2-131244-НЮ, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити цілодобову охорону території та надати послуги у сфері громадського порядку та громадської безпеки, а замовник зобов'язується своєчасно сплатити вартість послуг виконавця.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що підприємством протягом перевіряємого періоду враховано до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування вартість послуг, придбаних у ТОВ "КОМПАНІЯ ТСК" на загальну суму 23 926,610,00 грн., у тому числі по періодах: 2013 рік - 22 884 376,00 грн., 2014 рік - 1 042 234,00 грн. (а.с.171 том І).

Водночас операції позивача з ТОВ "Хоув-Центр" не підтверджені по ланцюгу постачання.

Однак, вказані господарські правовідносини підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, зокрема актами прийому-передачі послуг, податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями, заперечень щодо яких перевіряючими в акті перевірки не зазначено.

Відносно висновку податкового органу щодо завищення позивачем витрат у розмірі 14 774 914,00 грн. у 2013 -2014 роках, слід зазначити наступне.

У перевіряємий період позивач також мав господарські правовідносини з ТОВ "ПРОМСТРОЙ-ЕНЕРГО", ТОВ "АЛКЕС", ТОВ "БОНМЕТОН", ТОВ "ВУГІЛЛЯЗБУТСЕРВІС":

- між ТОВ "ПРОМСТРОЙ-ЕНЕРГО" та позивачем укладено договори від 20 червня 2014 року №ПЗ/ІОЦ-1580/НЮ, предметом якого є послуги з модернізації передачі даних, від 01 квітня 2014 року №ПЗ/ІОЦ-141160/НЮ, предметом якого є послуги щодо видачі ліцензії на право користування спеціалізованим програмним забезпеченням;

- між ТОВ "АЛКЕС" та позивачем укладено договори від 07 жовтня 2014 року №ПЗ/ІОЦ-142042/НЮ, від 07 жовтня 2014 року №ПЗ/ІОЦ-142041, від 17 листопада 2014 року №ПЗ/ІОЦ-142254/НЮ, предметом яких є послуги з модернізації передачі даних;

- між ТОВ "БОНМЕТОН" та позивачем укладено договори від 07 жовтня 2014 року №ПЗ/ІОЦ-142036, від 07 жовтня 2014 року №ПЗ/ІОЦ-142037, від 07 жовтня 2014 року №ПЗ/ІОЦ-142038, від 07 жовтня 2014 року №ПЗ/ІОЦ-142039, від 07 жовтня 2014 року №ПЗ/ІОЦ-142040, від 06 листопада 2014 року №ПЗ/ІОЦ-142198, предметом яких є послуги з модернізації передачі даних та поставка обладнання для АС ОППЗТ на ст. Вишневе.

За висновками перевіряючих, викладених в акті перевірки (а.с.179 - 186 І том) на запит посадових осіб відповідача не надано договори, податкові накладні, акти виконаних робіт та інші документи, що стосуються предмета перевірки.

Також, 27 грудня 2013 року між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (замовник) та ТОВ "ФПО" (правонаступник - ТОВ "ХОЛД ДОР") (виконавець) укладено договір №ПЗ/Л-132863/НЮ, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити цілодобову охорону території, а замовник зобов'язується своєчасно сплатити вартість послуг виконавця.

Згідно наданих до перевірки документів, відповідачем встановлено, що підприємством протягом перевіряємого періоду враховано до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування вартість послуг, придбаних у ТОВ "ФПО" на загальну суму 2 573 513,00 грн. та відповідно суми податку на додану вартість з вартості таких послуг враховано до складу податкового кредиту у загальному розмірі 376 636,00 грн.

Відповідачем зазначено, що основними постачальниками товарів (послуг) на адресу ТОВ "ФПО" за квітень-червень 2014 року є ТОВ "Леотрейдінг нью", ПП "ОХОРОННА ФІРМА "ЗАСТАВА-Б", ТОВ "МЕДІАБАІНГ", які задіяні у ланцюгу постачання послуг транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування технічного податкового кредиту/, які не мають реального товарного характеру.

Відповідно до додатку 7 "Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями" до податкової декларації з податку на додану вартість:

за 2012 рік частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях у 2013 році становить - 64,6%,

за 2013 рік частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях становить у 2014р. становить - 76,6%,

Відповідно, частина, що не включається до складу податкового кредиту становить: у 2013 році - 35,4%, у 2014 році - 23,4%.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позивачем у відповідності до приписів підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування включено 14 774 914 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік - 10 698 441,00 грн., 2014 рік - 4 076 473,00 грн.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) та понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин, відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, згідно з пунктом 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2 зазначеної статті).

Не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, встановлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

При цьому, посилання в акті перевірки на ймовірні порушення податкового законодавства, допущені контрагентами позивача не вливають на дійсність первинних документів, складених у межах спірних правовідносин, та не позбавляють їх правового значення.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій (актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), податкові та видаткові накладні, банківські виписки, платіжні доручення) вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у ТОВ "НВП Локомотив", ТОВ "Група компаній "Вектор", ТОВ "Мастер Клін", ТОВ "Бонметон", ТОВ "Інтех компані", ТОВ "Індастріал-Інвест", ТОВ "Хоув-Центр", ТОВ "ПРОМСТРОЙ-ЕНЕРГО", ТОВ "ВУГІЛЛЯЗБУТСЕРВІС", ТОВ "АЛКЕС", ТОВ "ФПО" товарів (робіт, послуг), які придбавались для провадження власної господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Водночас, не підтверджуються будь-яким доказами висновки акта перевірки про те, що контрагенти позивача не мали можливості надавати зазначені вище послуги у зв`язку з відсутністю товарно-матеріальних цінностей/послуг, та оформлення окремих первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників до підприємства та подальшому до контрагентів-покупців необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу, що право позивача на відображення спірних господарських операцій у податковому обліку не ставиться в залежність від ймовірних порушень постачальниками по ланцюгу постачання.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту та віднесення до витрат податкового періоду.

А податкова інформація стосовно контрагентів, наявна в ІС "Податковий блок" ДФС, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом відсутності реального характеру здійснених господарських операцій. Зазначені обставини не можуть вважатись законними підставами для подальшого винесення податкових повідомлень - рішень про притягнення платника податків до фінансової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі № 808/3412/16.

Щодо зазначеної в акті перевірки інформації про наявність відкритих кримінальних проваджень, суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

2) Також за висновками акта перевірки позивачем завищено витрати на суму 96 648 025,00 грн., у тому числі: за 2013 рік - 326 435,00 грн., за 2014 рік - 96 657 386,00 грн., включені до основної декларації з податку на прибуток по операціях фінансового лізингу, а саме: фінансових витрат, нарахованих у зв'язку з застосуванням коефіцієнта коригування ціни договору, який пов'язаний зі зміною курсу долару США з контрагентами ПП "ВТБ Лізинг-Україна", ТОВ "Євротранслізинг" та ВАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг", які задекларовані позивачем у рядку 06.4 "Інші витрати".

Згідно договорів, укладених між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (лізингоодержувач) та ВАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (лізингодавець) №38/ПЗ/Т-062668/НЮ від 28 грудня 2006 року, №№ПЗ/Т-071624/НЮ від 20 червня 2007 року, №ПЗ/Т-071623/НЮ від 18 червня 2007 року, №ПЗ/Т-072112/НЮ від 28 серпня 2007 року,№38/ПЗ/Т-062668/НЮ від 28 грудня 2006 року, №ПЗ/Т-071624/НЮ від 20 червня 2007 року, №ПЗ/Т-071623/НЮ від 18 червня 2007 року, №ПЗ/Т-072112/НЮ від 28 серпня 2007 року, №38/ПЗ/Т-062668/НЮ від 28 грудня 2006 року, лізингодавець зобов'язався придбати у власність продавця (постачальника) НПВ "Електровозбудування" електровози магістральні вантажопасажирські змінного струму типу ДС-3 та передати їх у користування на умовах фінансового лізингу на визначений цим договором термін і за встановлену плату Лізингоодержувачу.

Крім того згідно договорів фінансового сублізингу №67/ПЗ-Л-0716-64/НЮ від 22 червня 2007 року, №87/ПЗ/Л-0716-75/НЮ від 25 червня 2007 року, №80/ПЗ/Ш-071663/НЮ від 22 червня 2007 року, №70ПЗ/П-071613/НЮ від 18 червня 2007 року, №62/ПЗ/П-071614/НЮ від 20 червня 2007 року, №71ПЗ/П-071615/НЮ від 18 червня 2007 року, №77/ПЗ/П-071616/НЮ від 18 червня 2007 року, №63ПЗ/П-071617/НЮ від 18 червня 2007 року, №66ПЗ/П-071618/НЮ від 18 червня 2007 року, №58ПЗ/П-071619/НЮ від 18 червня 2007 року, №ПЗ/П-071940/НЮ від 30 липня 2007 року, №ПЗ/П-072117/НЮ від 23 серпня 2007 року, №ПЗ/П-072119/НЮ від 23 серпня 2007 року, №ПЗ/П-072120/НЮ від 23 серпня 2007 року, №ПЗ/П-072121/НЮ від 23 серпня 2007 року, №ПЗ/П-072125/НЮ від 23 серпня 2007 року, №ПЗ/П-072126/НЮ від 23 серпня 2007 року, №ПЗ/П-072127/НЮ від 23 серпня 2007 року, №ПЗ/П-072128/НЮ від 23 серпня 2007 року, №ПЗ/Т-073328/НЮ від 29 грудня 2007 року, сублізингодавець передає сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених договором предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, що відповідає встановленим сублізингоодержувачем технічним вимогам, визначеним у додатках до договорів.

27 грудня 2007 року між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (лізингоодержувач) та ТОВ "Євротранслізинг" (лізингодавець) укладено договір №ПЗ/Т-073267/410 від 27 грудня 2007 року, за умовами якого лізингодавець набуває у власність у виробника (продавця) предмет лізингу - рейковий автобус РА-2 і передає їх лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування.

Між позивачем (лізингоодержувач) та ПП "ВТБ Лізинг-Україна" (лізингодавець) укладено наступні договори: №228-ФЛ/ПЗ/Е-072129/НЮ від 23 серпня 2007 року, №234-ФЛ/ПЗ/Л-072172/НЮ від 31 серпня 2007 року, №239-ФЛ/ПЗ/Л-072305/НЮ від 25 вересня 2007 року, №232-ФЛ/ПЗ/Ш-072303/НЮ від 25 вересня 2007 року, №223-ФЛ/ПЗ/Ш-072116/НЮ від 23 серпня 2007 року, №270-ФЛ/ПЗ/Ш-073329 від 29 грудня 2007 року, №256-ФЛ/ПЗ/Ш-072302/НЮ від 25 вересня 2007 року, №244-ФЛ/ПЗ/Ш-072304/НЮ від 25 вересня 2007 року, №11-ФЛПЗ/П-071620/НЮ від 20 серпня 2007 року, №10-ФЛПЗ/П-071621/НЮ від 20 червня 2007 року, №12-ФЛПЗ/П-071622/НЮ від 20 червня 2007 року, №224-ФЛ/ПЗ/Ш-072122/НЮ від 23 серпня 2007 року, №229-ФЛПЗ/П-072123/НЮ від 23 серпня 2007 року, №227-ФЛ ПЗ/П-072124/НЮ від 23 серпня 2007 року, №230-ФЛ/ПЗ/П-072427/НЮ від 09 жовтня 2007 року, за умовами яких лізингодавець набуває у власність вантажні автомобілі і передає лізингоотримувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, визначених договорами.

Податковим органом, під час перевірки позивача встановлено нарахування курсових різниць (сум нарахованих коефіцієнтів коригування у зв'язку зі зміною курсу долара США по договорах фінансового лізингу) на заборгованість перед резидентами України в національній валюті України у гривнях відповідно до умов договору.

Водночас, як встановлено судом, у період, що перевірявся, у деклараціях з податку на прибуток від'ємне значення курсових різниць зазначалося у рядках 06.5.12, 06.4.12 "Від'ємне значення курсових різниць згідно зі статтею 153 розділу ІІІ Податкового кодексу України".

Отже, фактично позивачем, зазначені суми відображені у складі фінансових витрат за рядком 06.4.12 "Витрати на операції оренди/лізингу".

З аналізу зазначених договорів вбачається, що лізинговий платіж - це сума грошових коштів, що підлягає перерахуванню лізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіку лізингових платежів. Лізинговий платіж включає відшкодування вартості перемету лізингу та суму процентів, комісій та інших витрат, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору.

Договори фінансового лізингу містять обов'язок лізингоодержувача сплатити лізинговий платіж в національній валюті України з врахуванням коефіцієнта коригування у випадку зміни курсу долара США за ставкою НБУ на момент здійснення такої оплати.

Лізингові платежі сплачуються щомісячно в національній валюті України з прив'язкою до доларового еквіваленту по курсу НБУ. Сума лізингового платежу, що підлягає сплаті має бути скориговано на коефіцієнт коригування (К) у випадку зміни курсу долара США за ставкою НБУ на момент здійснення такої оплати. К - "Коефіцієнт коригування" - розрахункова величина, одержана з відношення:

К="Курс2"/ "Курс1", де

"Курс 1 " - курс, встановлений НБУ для одного Долара на дату підписання договору.

"Курс 2 " - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж.

Абзац третій пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України передбачає, що при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна .

До процентів зокрема включаються платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу)(пункт г зазначеного підпункту).

Зазначені договори укладені в національній валюті. У свою чергу, курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Договори фінансового лізингу, укладені між позивачем і його контрагентами, за своєю правовою природою є договорами фінансового лізингу. Вказані договори є типовими. Дані договори є ідентичними за змістом і відрізняються лише предметами лізингу, їх вартістю, розміром лізингових платежів та в деяких договорах нумерацією пунктів.

Оплату лізингових платежів за користування лізинговим майном зобов'язано згідно договорів здійснювати згідно з графіком нарахування платежів, які є невід'ємними частинами договорів.

Також договорами встановлена вартість кожного з предметів лізингу, а також встановлено, що загальна ціна договорів визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які є додатками до договорів, величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договорів.

За загальними умовами договорів фінансового лізингу, лізинговий платіж визначений як сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіку лізингових платежів. Лізинговий платіж виключає відшкодування вартості предмету лізингу та суму процентів, комісій та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Лізингові платежі сплачуються щомісячно в національній валюті України з прив'язкою до донарахованого еквіваленту по курсу НБУ. Сума лізингового платежу, що підлягає сплаті має бути скоригована на коефіцієнт коригування у складі зміни курсу долара США за ставкою НБУ на момент здійснення такої оплати.

Таким чином, умовами вищевказаних Договорів фінансового лізингу Сторонами погоджений певний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані позивачем саме на час здійснення відповідних розрахунків.

Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсу гривні по відношенню до курсу долара США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України, та підтверджується відповідним законодавством України.

За правилами частини другої статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Зокрема, Верховний Суд України неодноразово вказував на можливість установлення зобов'язань у господарських відносинах в прив'язці до іноземної валюти.

Так, згідно Листа від 01 квітня 2012 року "Висновки Верховного Суду України, викладені в рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пункту 1 частини першої статті 111-16 ГПК України за 2010-2011" містить наступне: за змістом статей 524, 533, 627, 628 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року №723/97-ВР положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у разі зміни Національним банком України курсу національної валюти України (постанова Верховного Суду України від 01 липня 2011 року у справі №3-62гс11, постанова Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі №3-141гс11).

За правилами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 Цивільного кодексу України).

Податковий кодекс України на час здійснення лізингових операцій містив спеціальну норму (пункт 153.7 статті 153 Податкового кодексу України), яка стосується їх оподаткування, а саме: при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що відповідач при здійсненні перевірки по операціям фінансового лізингу ототожнив поняття курсової різниці, яка застосовується виключно по операціям в іноземній валюті з коефіцієнтом коригування у випадку зміни курсу долара США.

3) Крім того, актом перевірки встановлено завищення позивачем витрат на загальну суму 335 796,00 грн, включених до основної декларації з податку на прибуток, визначених як ліквідаційна вартість таких основних засобів, у тому числі по періодах: за 2013 рік - 326 435,00 грн., за 2014 рік - 9 361,00 грн., які задекларовані позивачем у рядку 06.4 "Інші витрати".

Так, згідно наказу №450-Н від 26 вересня 2013 року Локомотивним депо Конотоп у жовтні 2013 року проведено списання рухомого складу: тепловоз 2 ТЕ116 №1244А, 2 ТЕ116 №1244Б, ЧМЕ3 №1808 з балансу підрозділу.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №450-Н від 26 вересня 2013 року "Про списання державного майна з балансу локомотивного депо Конотоп", враховуючи економічну недоцільність утримання на балансі підрозділів залізниці зношених основних засобів без залишкової вартості, керуючись наказом Укрзалізниці №215-ЦЗ/од від 03 вересня 2013 року, відокремленому підрозділу Локомотивне депо ДТГО "ППЗ" зобов'язано забезпечити списання державного майна (3 тепловозів), відповідно до встановлено чинним законодавством порядку.

Виведення з експлуатації вказаних об'єктів здійснено на підставі актів на списання основних засобів від 31 жовтня 2013 року.

В бухгалтерському обліку дані господарські операції відображені наступними проводками: Дт 1311 "Знос виробничих основних засобів. Які відображаються у податковому обліку" Кт 1051 "Тепловози".

Ліквідаційна вартість списаних основних засобів у 2013 році у розмірі 324 905,00 грн. включена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування податковим на прибуток в декларації з податку на прибуток підприємства, чим на думку відповідача, порушено вимоги пункту 146.16 статті 146 Податкового кодексу України.

Крім того, позивачем віднесено до складу витрат ліквідаційної вартості основних засобів при їх списанні ВП Конотопська дистанція сигналізації та зв'язку позивача у 2014 року у розмірі 8 336,00 грн. та ВП "Конотопська колійна машинна станція №119" у 2014 році в сумі 2 555,00 грн.

Начальником головного підприємства ДТГО "ПЗЗ" видано накази "Про списання основних засобів": №450-Н від 26 вересня 2013 року, №459-Н від 28 липня 2014 року, №348-Н від 18 липня 2014 року, №413-Н від 23 липня 2014 року, якими, зважаючи на економічну недоцільність утримання на балансі підрозділів залізниці зношених основних засобів без залишкової вартості, зобов'язано ВП Конотопська дистанція сигналізації та зв'язку ДТГО "ПЗЗ" забезпечити списання державного майна згідно наданого переліку відповідно до встановленого чинним законодавством порядку.

Виведення з експлуатації об'єктів основних засобів здійснювалось на підставі актів на списання основних засобів (типова форма №ОЗ-3).

В бухгалтерському обліку зроблено проводки:

Дт 97650 "Ліквідаційна вартість" Кт 1040,1030,109,106 "Основні засоби" - 6947,

Дт 97650 "Ліквідаційна вартість" Кт 6411 "Податок на додану вартість" - 1389,40 грн.

Ліквідаційна вартість списаних основних засобів у розмірі 6947,00 грн. включена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування податком на прибуток в декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, чим на думку відповідача, порушено вимоги пункту 146.16 статті 146 Податкового кодексу України.

Також начальником головного підприємства ДТГО "ПЗЗ" видано накази "Про списання основних засобів": №504-Н від 09 жовтня 2013 року, №602-Н від 18 листопада 2013 року, №312-Н від 04 липня 2014 року, №357-Н від 23 липня 2014 року, №421-Н від 24 липня 2014 року якими, зважаючи на економічну недоцільність утримання на балансі підрозділів залізниці зношених основних засобів без залишкової вартості, зобов'язано відокремлений підрозділ "Конотопська колійна машинна станція №119" ДТГО "ПЗЗ" забезпечити списання державного майна згідно наданого переліку відповідно до встановленого чинним законодавством порядку.

Виведення з експлуатації об'єктів основних засобів здійснювалось на підставі актів на списання основних засобів (типова форма №ОЗ-3).

В бухгалтерському обліку зроблено проводки:

Дт 97650 "Ліквідаційна вартість" Кт 1040, 1059 "Основі засоби" - 2555,00 грн.

Ліквідаційна вартість списаних основних засобів у розмірі 2555,00 грн. включена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування податковим на прибуток в декларації з податку на прибуток підприємства за 2013-2014 роки, чим на думку відповідача, порушено вимоги пункту 146.16 статті 146 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України у разі якщо основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пункт 146.16 статті 146 Податкового кодексу України передбачає, що у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

При цьому слід врахувати норму пункту 144.2 статті 144 цього ж Кодексу, відповідно до якої не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат за звітний період витрати платника податку на ліквідацію основних засобів.

З аналізу викладених норм вбачається, що вибуття об'єктів основних засобів підприємства та виключення їх з балансу може відбуватися шляхом їх ліквідації. При цьому ліквідація можлива з таких обставин як ініціатива підприємства, так і з незалежних від підприємства причин.

Рішення про ліквідацію основних засобів з ініціативи підприємства приймається, зокрема, внаслідок невідповідності об'єкта основних засобів критеріям визнання активом, зокрема через фізичне і моральне старіння, непридатність до подальшої експлуатації.

Визнаючи ліквідацію основних засобів підставою для виникнення податкового зобов'язання з обсягу їх умовного постачання, законодавець мав на меті виключити можливість виведення основних засобів з активів платника податків ( їх відчуження ) в обхід установленому правилу щодо оподатковування операцій з поставки. Підтвердженням цього є передбачення законодавцем в абзаці другому пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України серед підстав, які звільняють платника податку від податкового зобов'язання у зв'язку з ліквідацією основних засобів, доведення платником податку відповідними документами факту знищення, розібрання або перетворення основних засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

А відтак, оскільки наявними доказами доведено відсутність фізичної можливості використання ліквідованого рухомого складу за первісним призначенням та підтвердження первинними документами дотримання порядку ліквідації основних засобів, суд вважає помилковими висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат на вартість ліквідованого обладнання на суму 335 796,00 грн.

4) Працівниками податкового органу в акті перевірки також зазначено про невизнання витрат у розмірі 21 644,18 грн., які виникли за рахунок завищення обсягів ремонтних робіт, що внесені до актів виконаних робіт форми КБ-2в за квітень 2014 року через застосування невідповідних ресурсних елементарних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи та безпідставного застосування підвищуючого коефіцієнта при виконанні внутрішніх оздоблювальних робіт стелі будівлі вокзалу станції Бахмач, виконаних підрядником ПП "Імпульс", що не оскаржується позивачем.

5) Також актом перевірки не визнано витрати у розмірі 29 058,26 грн., які виникли за рахунок включення до собівартості нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за період з травня по листопад 2014 року під час дії дисциплінарного стягнення, що не оскаржується позивачем.

6) Вважаючи зайво нарахованими витрати у 2014 році у розмірі 1 607,00 грн., які у подальшому утримано із заробітних плат працівників позивача, про що відображено відповідачем в акті перевірки, водночас не оскаржується позивачем.

2. Перевіряючими в акті перевірки також зроблено висновок про те, що позивачем завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування на загальну суму 6 371 096,00 грн. у 2015 році.

1) Так, на думку перевіряючих позивачем завищено витрати на суму 5 996 749,00 грн. за результатом виконання господарських операцій з ТОВ "ВУГІЛЛЯЗБУТСЕРВІС", ТОВ "ПРОМСТРОЙ-ЕНЕРГО", ТОВ "АЛКЕС", ТОВ "БОНМЕТОН".

Договірні відносини з зазначеними контрагентами, за результатами виконання яких позивачем формувались витрати за інші податкові періоди, за аналогічних підстав не визнані податковим органом, наведені вище.

2) Не визнаються податковим органом витрати у розмірі 20 898,00 грн., які виникли за рахунок віднесення до собівартості нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за період 2015 року під час дії дисциплінарного стягнення, що не оскаржується позивачем.

3) Також відповідач в акті перевірки зазначає про невірне визначення показника "витрати на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, які відшкодовані після 01 січня 2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих до 01 січня 2015 року відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у випадку, якщо такі витрати не були враховані при визначенні об'єкта оподаткування до 01 січня 2015 року", що призвело до завищення задекларованого показника на 353 451,00 грн., що не оскаржується позивачем.

З оглядку на викладене, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004311401 в частині визначення податкового зобов'язання у неоскаржуваній позивачем частині у розмірі 72 902,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 760,00 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як неправомірне.

ІІ. Щодо податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004341401, слід зазначити наступне.

1. Відповідачем зроблено висновок в акті перевірки про те, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 12 251 932,00 грн. за результатом виконання господарських взаємовідносин з ТОВ "Інтех Компані".

Між позивачем (замовник) та ТОВ "Інтехкомпані" (підрядник) укладено договір підряду від 14 жовтня 2013 року №ПЗ/БМЕС-132467/НЮ щодо виконання робіт з будівництва виробничого корпусу №3 для середнього та капітального ремонту швидкісних поїздів на технічні пасажирські станції Київського залізничного вузла в районі станції Дарниця Південно-Західної залізниці (будівництво виробничого корпусу №3, зовнішніх мереж і споруд водопостачання, каналізації, теплопостачання та об'ємів енергетичного господарства).

На виконання договору позивачем здійснено попередню оплату на придбання матеріалів у розмірі 30% від вартості договору, що складає 68 002 168,00 грн., крім того ПДВ - 13 600 433,60 грн.

На підставі отриманих від ТОВ "Інтехкомпані" податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах суму податку на додану вартість у розмірі 13 600 433,60 грн.

У подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2015 року (справа №910/8709/14) розірвано договір підряду від 14.10 13 №ПЗ/БМЕС-132467/НЮ та стягнуто на користь позивача 73 511 594,00 грн.

Водночас, позивачем було сплачено авансовий внесок за роботи, що передбачались за договором №ПЗ/БМЕС-132467/НЮ від 14 жовтня 2013, у зв'язку з чим на підстав приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вказану суму включено до складу податкового кредиту на підставі першої події.

Отже, відповідач помилково вважає, що оскільки роботи за договором підряду не виконувались, то і податковий кредит завищено на вказану суму.

2. Фактичною підставою для висновку відповідача про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 38 799 779,00 грн., слугувало формування податкового кредиту за результатом вчинення господарських операцій з наступними контрагентами:

- ТОВ "НВП "Локомотив" у сумі 8 464 468,00 грн. у березні -квітень, червні - грудні 2013 року, січні, березні, липні - грудні 2014 року;

- ТОВ "Група компаній "Вектор" у сумі 9 957 749,18 грн. у січні - грудні 2013 року, січні - грудні 2014 року;

- ТОВ "Мастер Клін" у сумі 14 871 590,00 грн. у січні - грудні 2013 року, січні - грудні 2014 року;

- ТОВ "Інтех компані" у сумі 6 500 000,00 грн. у листопаді - грудні 2013 року;

- ТОВ "Індастріал-Інвест" у сумі 165 882,40 грн. у жовтні - грудні 2013 року;

- ТОВ "Хоув-Центр" у розмірі 5 321 195,00 грн. у січні - грудні 2013 року, січні - лютому 2014 року;

- ТОВ "ВУГІЛЛЯЗБУТСЕРВІС" у сумі 3 301 380,26 грн. у червні, липні, листопаді 2013 року;

- ТОВ "Алкес" у сумі 433 094,37 грн. у жовтні, грудні 2014 року, червні, жовтні 2015 року;

- ТОВ "ПРОМСТРОЙ-ЕНЕРГО" у сумі 1 821 172,24 грн. у травні 2014, липні-серпні 2014 року;

- ТОВ "Бонметон" у сумі 1 808 928,55 грн. у жовтні, грудні 2014 року;

- ТОВ "ФПО" у сумі 376 636,00 грн. у січні, квітні, травні, червні 2014 року.

В іншій частині висновки акта перевірки щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем не оскаржуються.

З акта перевірки вбачається, що посадовими особами відповідача під час перевірки взаємовідносин з вказаними контрагентами встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг), у результаті чого відсутнє фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) та здійснення відвантаження товарів зазначеними контрагентами, а надані на підтвердження документи не можуть вважатися первинними у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Підставами для висновку про завищення податкового кредиту за результатом вчинення господарських правовідносин з ТОВ "НВП "Локомотив" слугували акт від 03 червня 2014 року №576/26-54-22-01-10/36282626 "Про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, обов'язкових платежів ТОВ "НВП "Локомотив" (код за ЄДРПОУ 36282626) за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2014 року" складений ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; акт від 17 липня 2014 року №775/26-54-22-01-10/36282626 "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, обов'язкових платежів ТОВ "НВП "Локомотив" (код за ЄДРПОУ 36282626) за період з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року, складений у ДПІ у Оболонському районі м. Києва; податкова інформація щодо ТОВ "НВП "ЛОКОМОТИВ" (код ЄДРПОУ 36282626) за звітний період декларування ПДВ за вересень - грудень 2014 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами - постачальниками за вересень - грудень 2014 року від 16 травня 2016 року №314/10-13-22-05/ 36282626; податкова інформація щодо ТОВ "НВП "ЛОКОМОТИВ" (код ЄДРПОУ 36282626) за звітний період декларування ПДВ за червень - липень 2014 року, з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами - постачальниками за червень - липень 2014 року від 04 квітня 2016 року №245/10-13-22-05/ 36282626.

Завищення податкового кредиту при взаємовідносинах позивача з ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "ВЕКТОР" відповідач аргументував інформацією узагальненої податкової інформації від 15 вересня 2015 №176/14-03-22-05/37616546 з питань здійснення фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинах з платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ "ВАЄА ЛТД" (код ЄДРПОУ 39299611) за вересень 2014 року, ТОВ "ПУРПУР ГРУП" (код ЄДРПОУ 39319302) за жовтень 2014 року, ТОВ "КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОМАШ" (код ЄДРПОУ 34849902) за листопад, грудень 2014 складена ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області та інформаційних баз ДФС, якою встановлено нереальність проведення господарських операцій між ТОВ "Група компаній "Вектор" із платниками податків, за період з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року. Такі ж самі висновки зроблено відповідачем відносно контрагента ТОВ "ІНСТАСТРІАЛ-ІНВЕСТ" на підставі лише інформації бази даних та службової записки.

Підставою для висновку про безпідставність формування податкового кредиту за результатом виконання господарських взаємовідносин з ТОВ "МАСТЕР КЛІН" слугувала неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів останнього.

Відносно контрагента ТОВ "ІНТЕХ КОМПАНІ", відповідач зробив висновок про те, що документування операцій з зазначених контрагентом та відображення у бухгалтерському обліку здійснено без можливості підтвердження таких операцій постачальником.

Щодо безпідставного відображення у складі податкового кредиту суми податку сплаченого за результатом вчинення взаємовідносин позивача та ТОВ "ФПО", відповідач в акті перевірки вказав на досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "ФПО" за статтею 212 Кримінального кодексу України.

Відносно контрагентів ТОВ "ПРОМСТРОЙ-ЕНЕРГО", ТОВ "АЛКЕС", ТОВ "БОНМЕТОН", ТОВ "ВУГІЛЛЯЗБУТСЕРІС" податковий орган в акті перевірки зазначив про те, що на запит посадових осіб відповідача не було надано позивачем договорів, податкових накладних, актів виконаних робіт та інших документів, що стосувались предмету перевірки.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв`язку із придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача, були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; а наявні у справі копії податкових накладних по спірним господарським операціям свідчать про їх відповідність вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Співставлення документів по відносинам позивача та зазначених контрагентів із документами, які підтверджують подальший рух придбаного товару, свідчить, що позивач придбавав товари (роботи, послуги) з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача було зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, відповідно до приписів частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України" (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

З огляду на викладене, суд вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту за результатом виконання господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Інтех Компані", ТОВ "НВП "Локомотив", ТОВ "Група компаній "Вектор", ТОВ "Мастер Клін", ТОВ "Індастріал-Інвест", ТОВ "Хоув-Центр", ТОВ "ПРОМСТРОЙ-ЕНЕРГО", ТОВ "АЛКЕС", ТОВ "БОНМЕТОН", ТОВ "ВУГІЛЛЯЗБУТСЕРІС".

Разом з тим, оскільки позивачем в іншій частині нараховане податковим органом зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не оскаржуються, податкове повідомлення-рішення №0004341401 підлягає скасуванню в частині нарахування суми основного платежу у розмірі 51 051 710,00 грн. та застосованих фінансових санкцій у розмірі 25 525 855,00 грн.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягає.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого відповідачем здійснено не було.

Відтак, застосування до позивача штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями - рішеннями є протиправним у вказаній частині.

ІІІ. Щодо податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009382200, слід зазначити наступне.

В акті перевірки перевіряючими контролюючого органу зроблено висновок про те, що при виплаті доходів нерезиденту Шортлайн Пі-Ел-Сі, який не є бенефіціарним власником у розумінні статті 103 Податкового кодексу України, за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року позивач не утримав та не сплатив до бюджету податок на прибуток, отриманий із джерелом його походження з України за ставкою 15% у розмірі 44 335 350,00 грн.

Перевіркою встановлено, що виплати процентів нерезиденту з джерелом походження з України позивачем здійснена на підставі договору позики від 16 травня 2013 року б/н, укладеного між Державним територіально - галузевим об'єднанням "Південно - Західна залізниця" (Позичальник), Шортлайн Пі-Ел-Сі (Позикодавець) та Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця).

Відповідач стверджує, що компанія Шортлайн Пі-Ел-Сі створена відповідно до законодавства Англії, з місцезнаходженням Сент Ендрю Стріт, 6 м. Лондон Великобританія. За даними офіційного сайту Companies House (Реєстраційної палати) встановлено, що Компанія зареєстрована 15 березня 2013 року, за два місяці до підписання Договору.

Листом від 22 жовтня 2015 року № 38999/7/99-99-12-01-02-17 ДФС України отримано відповідь на спеціальний запит, в якому зазначено про те, що компанія заснована для випуску облігацій із фіксованою відсотковою ставкою. Компанія протягом 2013-2015 років не мала жодного найманого працівника. За 2013 рік Компанія отримала чистий дохід у розмірі 9430 дол. США, що підлягає оподаткуванню корпоративним податком за ставкою 20% та становить 1886 дол. США, за 2014 рік отримала чистий дохід у розмірі 15500 дол. США, що підлягає оподаткуванню корпоративним податком за ставкою 20% та становить 3100 дол. США, за 2015 рік 15500 дол. США, що підлягає оподаткуванню корпоративним податком за ставкою 20% та становить 3100 дол. США.

З урахуванням наведених показників фінансової звітності компанії працівники ДФС зробили висновок про те, що компанія виконує роль виключно посередника відносно доходу у вигляді процентів за користування кредитними коштами, а отже не є бенефіціарним власником отриманих відсотків за договором позики.

Так, особливості оподаткування доходів нерезидента визначені у пункті 141.4 статті 141 Податкового кодексу України. Підпункт 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України передбачає, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Як встановлено судом, позивач при перерахуванні процентів не утримував податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України, керуючись пунктом 1 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна (далі - Конвенція).

Відповідно до пункту 1 статті 11 вищезазначеної Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів.

Проаналізувавши наведені вище норми права Верховний Суд під час розгляду в касаційному порядку аналогічної справи (справа №817/1045/17) в тексті своєї постанови від 14 серпня 2018 року №К/9901/51316/18 сформував наступні правові висновки. Право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог: нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов'язаний договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.

Передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.

У момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. При цьому, чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати.

У тексті постанови від 21 березня 2018 року у справі №803/1005/17 Верховний Суд відзначив, що чинним законодавством не передбачено ні уповноваженого органу, ні форми звітності, на підставі яких резидент міг би документально підтвердити фактичне право на одержання доходу (статус бенефіціарного власника). Водночас у разі заперечення обставин щодо бенефіціарного власника, обов'язок доказування зворотного в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень.

Позивачем надані довідки про податкове резидентство у Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 19 вересня 2013 року № LC/CTOps/S0483/623/l 8363 18380/13Е, від 01 квітня 2014 року № BT/CTOps/S0483/623/l 8363 18380/13N, від 01 червня 2015 року №BT/CTServices/S0483/623/l 836318380, які видані управлінням її Величності з податкових та митних зборів засвідчують, що компанія Шортлайн Пі-Ел-Сі є резидентом Об'єднаного Королівства у розумінні Угоди про уникнення подвійного Оподаткування між Україною та Сполученим Королівством і підлягає оподаткуванню в Об'єднаному Королівстві.

Відповідно до вимог пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 103.5 статті 103 Податкового кодексу України, значено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Податкового кодексу України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, оскільки контролюючим органом в ході розгляду даної справи документально не доведено обставини, на які він посилався в акті перевірки, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо необхідності оподаткування виплаченого позивачем компанії Шортлайн Пі-Ел-Сі доходу у вигляді процентів за договорами позик за загальним правилом в розмірі ставки 15% від загальної суми процентів. Як наслідок суд вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

ІV. Щодо податкових повідомлень-рішень №0004541401 від 12 жовтня 2016 року, №0009321700 від 04 січня 2017 року, №0009241700 від 04 січня 2017 року, №0009341700 від 04 січня 2017 року, №000922 від 04 січня 2017 року, №0009281700 від 04 січня 2017 року, №000926 від 04 січня 2017 року, №0009301700 від 04 січня 2017 року, №0009201700 від 04 січня 2017 року, №0009181700 від 04 січня 2017 року, слід зазначити наступне.

Фактичною підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугував висновок відповідача, викладений в акті перевірки (а.с. 119-135 том ІІ) про заниження позивачем задекларованої суми земельного податку у період, що перевірявся, на загальну суму 18 463 657,81 грн. та 1 136 926,82 грн. орендної плати.

1) Однією з підстав для визначення зобов'язання з земельного податку слугувало незастосування позивачем підвищуючого коефіцієнта до сум земельного податку стосовно земельних ділянок, які розташовані на територіях та об'єктах історико-культурного призначення.

Так, в акті перевірки відповідач вказав на заниження позивачем земельного податку через не застосування коефіцієнту 1,5 до земельних ділянок, розташованих на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення. Так, перевіряючими стверджується про заниження земельного податку на суму 461 117,76 грн., у тому числі:

- Солом'янський район м. Києва - 360 027,34 грн.;

- Шевченківський район м. Києва - 101 090,42 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за земельними ділянками розташованими за адресою м. Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна, 1 (кадастровий номер 8000000000:72:440:0095), м. Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна, 1 (кадастровий номер 72:440:005), м. Київ, Шевченківський район, вулиця Комінтерна, 7/9 (кадастровий номер 8000000000:76:046:0018), м. Київ, Шевченківський район, вулиця Лисенка, 6 (кадастровий номер 76:013:002) нормативна грошова оцінка, на підставі якої нараховується сума земельного податку, визначена з урахуванням коефіцієнту, що застосовується до земель, які знаходяться в зоні охорони пам'яток місцевого значення.

Застосування підвищуючого коефіцієнта до земельного податку за іншими земельними ділянками відповідач аргументує посиланням на письмову відповідь Головного управління охорони культурної спадщини КМДА, на зроблений ними запит.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що земельні ділянки, які використовуються позивачем, за своїм функціональним призначенням віднесені до ділянок, які знаходяться в зоні охорони пам'яток місцевого значення.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок/, зазначених у статтях 272, 273, 276 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 276.3 Податкового кодексу України податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому із застосуванням таких коефіцієнтів:

- місцевого значення - 1,5.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для застосування позивачем підвищуючого коефіцієнту до вказаних земельних ділянок.

2) Ще однією з підстав для визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями земельного податку є неправомірне, на думку відповідача, використання пільги із земельного податку.

З матеріалів справи вбачається, що рішеннями Київської міської ради Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" , як платнику податку, надано пільгу по сплаті земельного податку у розмірі 95 %, цільове призначення пільги: на погашення заборгованості КП "Київпастранс", пов'язаної з забезпеченням функціонування проекту "Міська електричка", а саме:

- у 2013 році - від 13 листопада 2013 року №426/9914 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 08 лютого 2013 року №3/9060 "Про бюджет міста Києва на 2013 рік";

- у 2014 році - від 04 лютого 2014 року №6/10152 "Про бюджет міста Києва на 2014 рік" із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради від 04 вересня 2014 року №47/47, від 09 жовтня 2014 року №278/278, від 09 грудня 2014 року №519/519;

- у 2015 році - від 25 грудня 2014 року №731/731 "Про надання пільг по сплаті земельного податку" із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради від 28 січня 2015 року N 60/925, від 12 лютого 2015 року N 66/931.

В акті перевірки працівниками ДФС стверджується що ДТГО "Південно-Західна залізниця" безпідставно застосовано пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 95%, затверджену у вищевказаних рішеннях через те, що фактично на земельних ділянках розташовані відокремлені підрозділи ДТГО ПЗЗ. На думку перевіряючих, причиною безпідставності застосування пільги є відсутність відокремлених підрозділів ДТГО ПЗЗ в переліку підприємств і організацій, яким надаються пільги по сплаті земельного податку.

Таким чином, працівники ДФС вважають, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" занижено земельний податок, в періоді що перевірявся, у таких сумах:

- Голосіївський район м. Києва - 1 430 845,00 грн.;

- Дарницький район м. Києва - 897 308,00 грн.;

- Дніпровський район м. Києва - 493 918,00 грн.;

- Оболонський район м. Києва - 748 495,00 грн.;

- Печерський район м. Києва - 292 079,00 грн.;

- Подільський район м. Києва - 310 055,00 грн.;

- Святошинський район м. Києва - 1 677 277,00 грн.;

- Солом'янський район м. Києва - 1 527 963,00 грн.;

- Шевченківський район м. Києва - 761 479,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що в переліку підприємств і організацій, яким надаються пільги по сплаті земельного податку вказано, що пільга з земельного податку у розмірі 95% надається ДТГО "Південно-Західна залізниця" на погашення заборгованості КП "Київпастранс", пов'язаної з забезпеченням функціонування проекту "Міська електричка".

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, платниками орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - орендарі земельних ділянок (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 14.1.34, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно, а землекористувачами - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до норм Земельного кодексу України, Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" та підпунктів 14.1.34, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України власниками, користувачами та орендарями земельних ділянок є юридичні та фізичні особи, які в установленому законодавством порядку набули права на землю.

Згідно із статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, враховуючи вищевикладене, пільги з земельного податку надаються юридичним особам в цілому (враховуючи відокремлені підрозділи таких юридичних осіб). Тобто, пільга із земельного податку надана ДТГО "Південно-Західна залізниця" поширюється на всі наявні земельні ділянки, в тому числі й на ті, на яких розташовані його відокремлені підрозділи.

Таким чином, вважаємо необґрунтованим донарахування земельного податку працівниками ДФС на загальну суму 13 041 922,00 грн.

3) Стосовно заниження задекларованих ДТГО "Південно-Західна залізниця" показників орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у Голосіївському районі м. Києва всього на суму 1 136 927,00 грн., слід зазначити наступне.

В акті перевірки зазначено, що перевіряючими встановлено заниження задекларованих показників орендної плати за користування земельною ділянкою площею 3,6458 га (кадастровий номер 90:113:009) згідно Договору оренди землі з Київською міською Радою від 20 травня 2005 року №79-6-00304 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідач вважає, що відсутні нарахування з орендної плати в наступних уточнюючих податкових деклараціях з орендної плати за землю за 2013-2015 роки:

- від 13 серпня 2014 року №9091435447 за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року занижено орендну плату на 187 997,95 грн.;

- від 13 серпня 2014 року №9046662988 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року занижено орендну плату на 751 991,79 грн.;

- від 11 листопада 2015 року №9230404884 за період з 01 січня 2015 року по 16 березня 2015 року занижено орендну плату на 196 937,08 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Орендар) та Київською міською Радою (Орендодавець) укладено договорів оренди земельної ділянки від 20 травня 2005 року №79-6-00304.

Відповідно до пункту 3.1. Договору останній укладено на 2 (два) роки.

У пункті 11.3 Договору зазначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено.

Згідно з пункту 11.7 Договору, після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, Орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір подовжити його дію.

Позивач зазначає, що у 2013 році не використав своє право на поновлення зазначеного договору, закріплене в пункті 11.7 Договору та не повідомляв письмово Орендодавця про намір подовжити його дію, отже Договір вважається припиненим з 10 травня 2013 року.

Щодо доводів відповідача про сплату позивачем орендної плати за земельні ділянки, зазначені в Договорі оренди земельної ділянки від 20 травня 2005 року реєстраційний №79-6-00304, після закінчення дії даного Договору, позивач зазначив про помилкове перерахування коштів, оскільки з 11 травня 2013 року позивач не був платником орендної плати за вищезазначеним Договором.

З акта перевірки вбачається, що податковий орган не заперечує того, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської Державної адміністрації) від 25 липня 2016 року вих.№05707-14433 (вх.№3187/9 від 01 серпня 2016 року) надано інформацію щодо договору оренди земельної ділянки від 20 травня 2005 року реєстраційний №79-6-00304, який був укладений між Київською міською Радою та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" відповідно до площі 3,6458 га (кадастровий номер 90:113:009) у Голосіївському районі м. Києва та повідомлено наступне: право оренди було припинено, та внесено інформацію до міського земельного кадастру у м. Києві від 17 березня 2015 року.

Отже висновки перевіряючих щодо заниження позивачем орендної плати у 2013-2015 років на загальну суму 1 136 927,00 грн. є безпідставними.

V. Щодо податкових повідомлень-рішень №0004321401 від 12 жовтня 2016 року, №0004371401 від 12 жовтня 2016 року слід зазначити наступне.

Так, при перевірці питань нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб встановлено, що позивач не нараховує заробітну плату, не перераховує податок на доходи фізичних осіб, не подає звітність Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форми 1-ДФ) (а.с.104 том ІІ).

Доводи відповідача відносно заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб зводяться до того, що нарахування, сплата податку на доходи фізичних осіб за працівників апарату управління та фінансово-економічної служби ДТГО "Південно-Західна залізниця" здійснювалось його відокремленими підрозділами.

Відповідно до підпунктів 14.1.30 та 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відокремлені підрозділи - у значенні, визначеному Цивільним кодексом України.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відокремлені підрозділи - у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Для розділу IV цього Кодексу- у визначенні Господарського кодексу України.

Стаття 64 Господарського кодексу України встановлює, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Як встановлено судом відокремлені підрозділи позивача діють відповідно до статті 64 Господарського кодексу України без права юридичної особи.

З урахуванням наведеного, відокремлені підрозділи позивача відповідно до вимог підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України уповноважені нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб.

Враховуючи, що відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб несе податковий агент (відокремлені підрозділи позивача, яким делеговано такі повноваження), який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, у відповідача відсутні правові підстави для висновку про порушення позивачем вимог підпункту 1.2 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення №0004321401 від 12 жовтня 2016 року, №0004371401 від 12 жовтня 2016 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

VІ. Щодо податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004391401, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання зі сплати військового збору, слід зазначити наступне.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням за порушення вимог підпунктів 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір за основним зобов'язанням у розмірі 2771,48 грн., з яких 1794,76 грн. за основним платежем, 942,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції та 33,87 грн. - пеня.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, в силу якої об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд виходить з того, що база оподаткування для нарахування військового збору є тотожною базі для нарахування податку на доходи фізичних осіб. Склад правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004391401 є похідним від правопорушення, склад якого податковим органом не доведено, відтак спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем частково доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у розмірі 3 434 151,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004311401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, код платежу 11020100, на загальну суму 84 443 189,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 56 655 264,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27 787 925,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004341401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14060100, на загальну суму 76 577 656,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 51 051 710,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25 525 855,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009382200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб, код платежу 11020500, на загальну суму 54 146 316,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 44 335 350,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9 810 966,00 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004541401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб, код платежу 18010600, на загальну суму 1 421 159,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 1 136 927,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 284 232,00 грн.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009321700 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму 2 146 268,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 1 430 845,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 715 423,00 грн.

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009241700 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму 1 345 962,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 897 308,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 448 654,00 грн.

8. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009341700 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму 740 879,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 493 918,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 246 960,00 грн.

9. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №000922 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму 1 122 742,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 748 495,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 374 247,00 грн.

10. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009281700 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму 438 119,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 292 079,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 146 040,00 грн.

11. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №000926 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму 1 142 219,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 761 479,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 380 740,00 грн.

12. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009301700 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму: 465 082,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 310 055,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 155 027,00грн.

13. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0009201700 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму 2 515 915,00 грн., у числі за основним платежем у розмірі 1 677 277,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 838 638,00 грн.

14. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №000918241700 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, код платежу 18010500, на загальну суму 2 291 944,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 1 527 963,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 763 981,00 грн.

15. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004321401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, код платежу 11010100, на загальну суму 142 681,71 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 75 322,42 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 56 491,82 грн. та сумою пені у розмірі 10 867,47 грн.

16. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004371401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, код платежу 11010100, на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

17. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0004391401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, код платежу 11011000, на загальну суму 2 771,48 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 1 794,76 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 942,85 грн. та сумою пені у розмірі 33,87грн.

18. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

19. Стягнути на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 434 151,20 грн. (три мільйони чотириста тридцять чотири тисячі сто п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (код ЄДРПОУ 04713033, адреса: 01034, Київ, вул. Лисенка, 6);

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, Київ, вул. Дегтярівська, 11г).

Дата складення повного рішення суду - 15 серпня 2019 року.

Суддя В.А. Кузьменко

Дата ухвалення рішення29.07.2019
Оприлюднено19.08.2019
Номер документу83701034
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/1402/17

Ухвала від 26.08.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бєлова Людмила Василівна

Ухвала від 16.08.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бєлова Людмила Василівна

Постанова від 10.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Постанова від 10.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 07.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 07.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 07.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 07.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 22.10.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 22.10.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні