Рішення

від 08.08.2019 по справі 826/6012/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 серпня 2019 року №826/6012/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., при помічникові судді Лавренюк Н.С., за участі представника позивача - Малеванчука І.В. , представника відповідача - Коваленко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 16.03.2018 року,

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 серпня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ" (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27-А, офіс 304, код ЄДРОПУ 38204927) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві № 0003081401 від 16.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0003071401 від 16 березня 2018 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки є суто припущеннями, які є надуманими та не відповідають фактичним відносинам між суб`єктами господарської діяльності. Так, надані позивачем первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між ним та контрагентами. Правочини між позивачем та його контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, які жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача щодо збільшення ТОВ "СТРІМТЕХ" грошового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств є помилковим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому провадженні.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що висновки акта перевірки є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, винесені на його підставі правомірними. Водночас, суми податку, віднесені позивачем до податкового кредиту залишаються не підтвердженими первинними бухгалтерськими документами, які не було додано позивачем ні під час проведення перевірки ні до суду. Також, стосовно окремих контрагентів позивача наявні протоколи допитів в якості свідків їх директорів, які зазначали, що жодного відношення до господарської діяльності товариств не мали, окрім того, по окремим контрагентам позивача також наявні вироки судів

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ" в повному обсязі надано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами. Такі документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між особою. При цьому, посилання відповідача на пояснення директорів контрагентів та ухвали досудового слідства є протиправними, незаконними та не можуть бути використані в якості доказів по справі.

Протокольною ухвалу суду від 06.06.2019 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 08 серпня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 08 серпня 2019 року проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 08 серпня 2019 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СТРІМТЕХ" податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 12.04.2012 по 30.09.2017.

Перевіркою встановлено наступні порушення товариством з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ":

- пп.14.1.11, пп. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. 6. П. 11, п. 12, п. 14 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від31.12.1999 №318, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1. П. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в загальній сумі 1 051 355 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в загальній сумі 450 070 грн.,

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 20.02.2018 №87/26-15-14-01-02/38204927 (далі - Акт перевірки).

За результатами розгляду заперечень ТОВ "СТРІМТЕХ" на Акт перевірки, рішенням контролюючого органу від 13.03.2018 №10180/10/26-15-14-01-02 надано позивачеві відповідь, згідно з якою висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 16.03.2018 №0003071401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язанням за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 710 018, 00 грн., з них: за податковим зобов`язанням - 675 269, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 749, 00 грн.;

- від 16.03.2018 №0003081401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язанням за платежем податок на додану вартість на загальну суму 670 649, 00 грн., з них: за податковим зобов`язанням - 447 099, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 223 550, 00 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ", не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 16.03.2018, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Розміри та порядок плати податку на прибуток, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на час проведення перевірки), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "СТРІМТЕХ" та його контрагентами: ТОВ ГЕЛЕОТРАНС , ТОВ ІРБУДСТРАХ , ТОВ МЕЛАРІС , ТОВ НЬЮ БІЛД ПРОДЖЕКТ , ТОВ ТРЕЙДТРЕВЕЛ , ТОВ БУДМАСТЕРСТАР , ТОВ АЗІНДОР , ТОВ ЛАТЕЛЬ , ТОВ ГОРСАН , ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА , ТОВ ХАРБЕР ФУД , ТОВ ПРАЙД ТРЕЙД ГРУП , ТОВ ІНСАЙТ КОНЕКТ , ТОВ ІНТЕЛ-СТАР , мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

З акта перевірки вбачається, що висновки щодо порушення ТОВ "СТРІМТЕХ" приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ "СТРІМТЕХ" з його контрагентами: ТОВ ГЕЛЕОТРАНС , ТОВ ІРБУДСТРАХ , ТОВ МЕЛАРІС , ТОВ НЬЮ БІЛД ПРОДЖЕКТ , ТОВ ТРЕЙДТРЕВЕЛ , ТОВ БУДМАСТЕРСТАР , ТОВ АЗІНДОР , ТОВ ЛАТЕЛЬ , ТОВ ГОРСАН , ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА , ТОВ ХАРБЕР ФУД , ТОВ ПРАЙД ТРЕЙД ГРУП , ТОВ ІНСАЙТ КОНЕКТ , ТОВ ІНТЕЛ-СТАР не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку та не дають права на формування податкового кредиту ТОВ "СТРІМТЕХ". ТОВ "СТРІМТЕХ" завищено суму податкового кредиту внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених первинними документами, які б відповідали визначенню первинних документів , наведеному в нормативно-правових актах. Перевіркою встановлені факти документального оформлення операцій з придбання послуг у суб`єктів господарювання - контрагентів позивача, за якими на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації, наявної в податковому органі, не підтверджено придбання товарів по ланцюгу постачання.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "СТРІМТЕХ" (Покупець) та його контрагентом ТОВ ГЕЛЕОТРАНС (Продавець) укладено договір від 02.03.2015 №01/03, за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продати Покупцю замовлений товар по узгодженню сторін виконати його доставку, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 2 вказаного договору встановлено, що загальна кількість товару згідно Договору, що підлягає продажу та поставці, його часткове співвідношення за сортами, групами. Підгрупами, видами, марками, типами, вартість товару, визначаються у заявках Покупця, рахунках-фактурах Продавця та накладних (товаро-транспортних, фактичних або видаткових).

Так, суд наголошує, що позивачем не було надано всіх первинних документів, які підтверджують здійснення операцій між позивачем і контрагентом, зокрема, не було надано письмових замовлень (заявок) Покупця щодо кількості товару, який підлягає поставці та продажу.

При цьому, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ ГЕЛЕОТРАНС документи, підписані директором контрагента - ОСОБА_2 , а деякі взагалі не містять зазначення прізвища, ініціалів та посади підписанта.

Водночас, вироком Ірпінського міського суду Київської області від 03 березня 2016 року по справі №367/6381/15-к керівника ТОВ ГЕЛЕОТРАНС ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України.

Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність, без мети досягнення економічних і соціальних результатів на одержання прибутку, з корисливих мотивів, за грошову винагороду ОСОБА_2 погодився на пропозицію зареєструвати на своє ім`я суб`єкта підприємницької діяльності, виступивши в якості засновника та керівника. При цьому, ОСОБА_2 взявши на себе обов`язки засновника та директора ТОВ Гелеотранс передбачені модельним статутом товариства з обмеженою відповідальністю (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 р. №1182) в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність службової особи та передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, не мав жодного наміру та можливості здійснювати діяльність, яка пов`язана з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт, наданням послуг тощо, а у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності діяв усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме: ст. ст. 19, 56, 57, 58, 65,89 Господарського кодексу України, ст. ст. 81,87, 89 Цивільний кодексу України, ст. ст. 8,24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

ОСОБА_2 обіймаючи посаду пов`язану із виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємстві, підприємницькою діяльністю не займався і намірів займатися не мав.

Таким чином, ОСОБА_2 будучи матеріально зацікавленим, усвідомлюючи, що очолюване ним підприємство не зможе здійснювати законну підприємницьку діяльність, придбав суб`єкт підприємницької діяльності.

У постанові Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №826/16865/14 викладено правову позицію, згідно якої статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14.03.2017 у справі №21-1513а16.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Тобто згідно вказаних рішень вирок по ст. 205-1 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб`єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій. Проте навіть за відсутності вироку показання посадових осіб умовно фіктивного контрагента в кримінальному провадженні можуть бути доказами у адміністративній справі щодо права платника податків на податкову вигоду (податковий кредит і витрати).

Матеріали справи та акт перевірки свідчать, що між позивачем (Покупець) та ТОВ ІРБУДСТРАХ (продавець) було укладено договір від 10.04.2015 року №10/04, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати відповідно до умов даного Договору за завданням замовника будівельно-монтажні роботи, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи та послуги.

Підпунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що загальна вартість робіт з ПДВ за цим Договором визначається на підставі затверджених сторонами кошторисів, що є невід`ємною частиною договору.

Проте, позивачем під час проведення перевірки та судового розгляду справи не надано всіх первинних документів, які підтверджують здійснення операцій між позивачем і контрагентом, зокрема, не було надано кошторисів, якими визначалась загальна вартість робіт.

Надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ ІРБУДСТРАХ документи, підписані директором контрагента - ОСОБА_3 , а окремі взагалі не містять зазначення прізвища, ініціалів та посади підписанта.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року по справі №761/34730/17 керівника ТОВ ІРБУДСТРАХ ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України.

Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, на початку березня 2015 року ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу станції Київського метрополітену Політехнічний інститут , зустрівся з невстановленою особою, якій надав свою згоду щодо документального оформлення на нього ТОВ Ірбудстрах (ЄДРПОУ 39690574) за грошову винагороду.

При цьому, ОСОБА_3 усвідомлював відсутність у нього фінансових ресурсів для створення юридичної особи та внесення часток у статутний капітал вищезазначеного підприємства, навиків і досвіду для виконання таких обов`язків, зайняття підприємницькою діяльністю та не мав наміру здійснювати після реєстрації ТОВ Ірбудстрах фінансово-господарську діяльність від його імені.

Крім того, ОСОБА_3 розумів, що фактично виконувати обов`язки засновника та посадової особи вищезазначеного товариства наміру не мав та у подальшому їх не виконуватиме, оскільки не мав бажання займатись підприємницькою діяльністю, статутний капітал вказаних товариств не формуватиме, правами засновника та службової особи підприємства не користуватиметься, фінансово-господарською та поточною діяльністю товариства не займатиметься.

Отже, під час підписання зазначених документів ОСОБА_3 розумів, що вносить завідомо неправдиві відомості у документи, які відповідно подаються для проведення державної реєстрації ТОВ Ірбудстрах , однак, діючи з метою отримання грошової винагороди, вчинив наведені вище дії.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 205-1 КК України, оскільки останній за попередньою змовою групою осіб здійснив внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, а також умисно подав їх для проведення такої реєстрації.

Як зазначено судом вище, с посиланням на правову позицію Верховного Суду, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Між ТОВ "СТРІМТЕХ" (Замовник) та ТОВ ГОРСАН (Підрядник) укладено договір від 25.05.2015 №25/05, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати відповідно до умов даного договору за завданням замовника будівельно-ремонтні роботи, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи та послуги.

Пунктом 2.1 Договору підряджу встановлено, що загальна вартість робіт з ПДВ за цим договором визнається на підставі затверджених сторонами кошторисів, що є невід`ємною частиною Договору.

Водночас, ТОВ СТРІМТЕХ на підтвердження реальності здійснення господарських операцій не надано суду додатки до договору, в яких містився б перелік робіт, які необхідно виконати.

Надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ ГОРСАН документи, підписані директором контрагента - ОСОБА_4 , а окремі взагалі не містять зазначення прізвища, ініціалів та посади підписанта.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року по справі №372/812/16-к керівника ТОВ ГОРСАН ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 205 та за ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, ОСОБА_4 , будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ ГОРСАН у період з 14.05.2015 року забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ ГОРСАН фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ ГОРСАН з виконання будівельно-ремонтних робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Стосовно взаємовідносин СТРІМТЕХ з ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА , суд бере до уваги наступне.

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА (Продавець) в особі директора ОСОБА_5 було укладено договір підряду від 16.09.2015 №01-09-1, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором продати Покупцю замовлений товар, по узгодженню Сторін виконати його доставку, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Додані до матеріалів справи копії договору, видаткових накладних та актів виконаних робіт на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом в особі ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА , підписані з боку контрагента ОСОБА_5 ..

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року по справі №761/12271/17, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

Вказаним вироком суду встановлено, що Маючи на меті отримання обіцяної грошової винагороди, ОСОБА_5 , виконуючи вказівки невстановлених осіб 14 вересня 2015 року в м. Київ, в приміщенні невстановленого нотаріуса, що знаходився у невстановленому будинку на вулиці Хрещатик, неподалік Бессарабської площі, підписав виготовлені за невстановлених обставин, установчі документи, а саме: протокол №2 від 14 вересня 2015 року загальних зборів учасників ТОВ Силіконова долина , відповідно до якого прийнято рішення про вхід ОСОБА_5 до складу учасників ТОВ Силіконова долина та призначення директором товариства, затверджено статутний капітал ТОВ Силіконова долина в розмірі 1000 грн. (100 %), обравши види економічної діяльності товариства (Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); код КВЕД -41.10 Організація будівництва будівель; 4939 Інший пасажирський наземний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель), а також договори купівлі-продажу №1 та №2, згідно яких ОСОБА_5 придбав корпоративні права ТОВ Силіконова долина в частці 100% від загального розміру статутного капіталу.

Вищевказані умисні дії ОСОБА_5 щодо придбання, тобто перереєстрації на своє ім`я ТОВ Силіконова долина , вчинені останнім без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю й досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а також без мети здійснення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, чим порушено ст.ст.81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст. ст. 8, 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , які встановлюють підстави і порядок реєстрації юридичних осіб, та загальні принципи здійснення господарської діяльності.

Крім цього, ОСОБА_5 після проведення перереєстрації жодних документів бухгалтерського обліку, звітності, та інших документів, що пов`язані з господарською діяльністю ТОВ Силіконова долина не готував та не підписував, де знаходиться печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками він не розпоряджався.

Відтак, надані позивачем первинні документи по взаємовідносин з ТОВ Силіконова Долина не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку, оскільки такі підписані особою, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення за фактом фіктивного підприємництва, а саме - створення цього ж контрагента позивача ТОВ Силіконова Долина , без мети здійснення господарської діяльності, а лише з метою мінімізації податкового навантаження. Вирок по ст. 205-1 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб`єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій.

Між ТОВ СТРІМТЕХ (Покупець) та ТОВ МЕЛАРІС (Продавцеь) було укладено договір купівлі-продажу від20.05.2015 №20/05, за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продати Покупцю замовлений товар по узгодженню сторін виконати його доставку, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що загальна кількість товару згідно Договору, що підлягає продажу та поставці, його часткове співвідношення за сортами, групами. Підгрупами, видами, марками, типами, вартість товару, визначаються у заявках Покупця, рахунках-фактурах Продавця та накладних (товаро-транспортних, фактичних або видаткових).

Аналогічні договори було укладено між ТОВ СТРІМТЕХ та наступними контрагентами: ТОВ ТРЕЙД ТРЕВЕЛ , ТОВ БУДМАСТЕРСТАР , ТОВ ЛАТЕЛЬ , ТОВ Прайд Трейд Груп .

Водночас, проаналізувавши зміст акта перевірки, матеріали справи, а також усні та письмові пояснення сторін, судом встановлено, що по жодним з перелічених вище контрагентів (ТОВ МЕЛАРІС , ТОВ ТРЕЙД ТРЕВЕЛ , ТОВ БУДМАСТЕРСТАР , ТОВ ЛАТЕЛЬ , ТОВ Прайд Трейд Груп ), з якими укладено аналогічні догори купівлі-продажу товару, позивачем ані до перевірки ані до суду не було надано всіх первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентами, а саме: товаро-транспортних накладних, попередніх замовлень, письмових замовлень щодо загальної кількості товару, яка підлягає поставці.

Також, між ТОВ СТІМТЕХ (Покупець) та ТОВ АЗІНДОР (Підрядник) було укладено договір підряду від 09.09.2015 №09/09, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника будівель-монтажні роботи, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи та послуги.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що загальна вартість робіт з ПДВ за цим Договором визначається на підставі затверджених сторонами кошторисів, що є невід`ємною частиною договору.

Проте, ані під час проведення перевірки позивача посадовими особами контролюючого органу, ані під час судового розгляду справи позивачем не було надано кошторисів стосовно загальної вартості робіт, обов`язковість затвердження яких визначена пунктом 2.1 Договору підряду від 09.09.2015 №09/09.

Аналогічні договори підряду було укладено між ТОВ СТІМТЕХ та контрагентами: ТОВ ХАРБЕР ФУД , ТОВ НЬЮ БІЛД ПРОДЖЕКТ , ТОВ Інсайт Конект , ТОВ Інтел-Стар .

Поряд з цим, щодо взаємовідносин ТОВ СТІМТЕХ з ТОВ ХАРБЕР ФУД , суд наголошує, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом не було надано товаро-транспортних накладних, попередніх замовлень та письмових замовлень щодо загальної кількості товару, яка підлягає поставці.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ НЬЮ БІЛД ПРОДЖЕКТ позивачем не надано суду кошторисів стосовно загальної вартості робіт, обов`язковість затвердження яких визначена пунктом 2.1 Договору підряду від 04.04.2016 №04/04.

Стосовно господарських відносин ТОВ СТІМТЕХ з ТОВ Інсайт Конект та ТОВ Інтел-Стар позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи не було надано додатків до договорів підряду, в яких вказано перелік робіт, які потрібно виконати, також, на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Інсайт Конект не було надано кошторисів стосовно загальної вартості робіт, обов`язковість затвердження яких визначена пунктом 2.1 Договору підряду від 18.01.2015 №18/01.

Необхідно зазначити, що з актів надання послуг по всіх перелічених вище договорах підряду не можливо встановити конкретне місце проведення ремонтних робіт, коли саме та скільки людино-годин було витрачено на виконання будівельно-монтажних робіт.

Також, під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зазначені контрагенти позивача: ТОВ ГЕЛЕОТРАНС , ТОВ ІРБУДСТРАХ , ТОВ МЕЛАРІС , ТОВ НЬЮ БІЛД ПРОДЖЕКТ , ТОВ ТРЕЙДТРЕВЕЛ , ТОВ БУДМАСТЕРСТАР , ТОВ АЗІНДОР , ТОВ ЛАТЕЛЬ , ТОВ ГОРСАН , ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА , ТОВ ХАРБЕР ФУД , ТОВ ПРАЙД ТРЕЙД ГРУП , ТОВ ІНСАЙТ КОНЕКТ , ТОВ ІНТЕЛ-СТАР перестали звітувати до фіскальних органів за кілька місяців після співпраці з позивачем - ТОВ "СТРІМТЕХ".

Окремо суд звертає увагу, що акт перевірки містить посилання на допити свідків, а саме директорів таких контрагентів позивача, як: ТОВ МЕЛАРІС , ТОВ ТРЕЙД ТРЕВЕЛ , ТОВ АЗІНДОР , ТОВ ЛАТЕЛЬ та ТОВ НЬЮ БІЛД ПРОДЖЕКТ , в яких зазначено, що вказані товариства були ними зареєстровані за грошову винагороду, без мети ведення господарської діяльності. Договори, податкову та бухгалтерську документацію від імені зазначених товариств вони ніколи не підписували, банківські рахунки не відкривали та не використовували.

Суд бере до уваги правову позицію Верховну суду, викладену у постанові від 16.01.2018 №2а-7-75/12/2670 а саме, Верховний суд дійшов висновку, що всі первинні документи контрагента є неналежними, якщо вони підписані особою, яка значилась як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентами, не можуть в даному випадку вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відтак, надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку.

Наведене в сукупності свідчить про неправомірні намагання позивача мінімізувати податкове навантаження, шляхом документального оформлення здійснення господарських операції ТОВ "СТРІМТЕХ" з його контрагентами: ТОВ ГЕЛЕОТРАНС , ТОВ ІРБУДСТРАХ , ТОВ МЕЛАРІС , ТОВ НЬЮ БІЛД ПРОДЖЕКТ , ТОВ ТРЕЙДТРЕВЕЛ , ТОВ БУДМАСТЕРСТАР , ТОВ АЗІНДОР , ТОВ ЛАТЕЛЬ , ТОВ ГОРСАН , ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА , ТОВ ХАРБЕР ФУД , ТОВ ПРАЙД ТРЕЙД ГРУП , ТОВ ІНСАЙТ КОНЕКТ , ТОВ ІНТЕЛ-СТАР , без реального руху активів.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ ГЕЛЕОТРАНС , ТОВ ІРБУДСТРАХ , ТОВ МЕЛАРІС , ТОВ НЬЮ БІЛД ПРОДЖЕКТ , ТОВ ТРЕЙДТРЕВЕЛ , ТОВ БУДМАСТЕРСТАР , ТОВ АЗІНДОР , ТОВ ЛАТЕЛЬ , ТОВ ГОРСАН , ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА , ТОВ ХАРБЕР ФУД , ТОВ ПРАЙД ТРЕЙД ГРУП , ТОВ ІНСАЙТ КОНЕКТ , ТОВ ІНТЕЛ-СТАР фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ" (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27-А, офіс 304, код ЄДРОПУ 38204927) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 серпня 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа