Постанова

від 03.12.2019 по справі 826/6012/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6012/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Малеванчука І.В., представника відповідача Заруцького Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2018 року

В С Т А Н О В И В :

16 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ" (далі - ТОВ "СТРІМТЕХ") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2018 №0003081401 та № 0003071401.

На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки є суто припущеннями, які є надуманими та не відповідають фактичним відносинам між суб`єктами господарської діяльності, оскільки надані позивачем первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між ним та контрагентами. Правочини між позивачем та його контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, які жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача щодо збільшення ТОВ "СТРІМТЕХ" грошового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств є помилковим.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що господарські операції позивача з ТОВ ГЕЛЕОТРАНС , ТОВ ІРБУДСТРАХ , ТОВ МЕЛАРІС , ТОВ НЬЮ БІЛД ПРОДЖЕКТ , ТОВ ТРЕЙДТРЕВЕЛ , ТОВ БУДМАСТЕРСТАР , ТОВ АЗІНДОР , ТОВ ЛАТЕЛЬ , ТОВ ГОРСАН , ТОВ СИЛІКОНОВА ДОЛИНА , ТОВ ХАРБЕР ФУД , ТОВ ПРАЙД ТРЕЙД ГРУП , ТОВ ІНСАЙТ КОНЕКТ , ТОВ ІНТЕЛ-СТАР фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, отже задоволенню не підлягає за огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СТРІМТЕХ" податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 12.04.2012 по 30.09.2017.

За наслідками перевірки складено акт від 20.02.2018 №87/26-15-14-01-02/38204927 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ":

- пп.14.1.11, пп. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. 6. П. 11, п. 12, п. 14 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від31.12.1999 №318, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1. П. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в загальній сумі 1 051 355 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в загальній сумі 450 070 грн.,

За результатами розгляду заперечень ТОВ "СТРІМТЕХ" на Акт перевірки висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі даного акту прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 16.03.2018 №0003071401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язанням за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 710 018, 00 грн., з них: за податковим зобов`язанням - 675 269, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 749, 00 грн.;

- від 16.03.2018 №0003081401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язанням за платежем податок на додану вартість на загальну суму 670 649, 00 грн., з них: за податковим зобов`язанням - 447 099, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 223 550, 00 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ", не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 16.03.2018, звернулось до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону № 996, є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону № 996 господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пп. 44.1, пп. 2 ст 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, з аналізу зазначених норм колегія суддів вбачає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ Гелеонтранс (Продавець) 02.03.2015р. укладено договір купівлі-продажу №01/03.

Умовами договору передбачено, що предметом поставки є товар згідно попереднього замовлення (п.1.2 Договору); загальна кількість товару визначається у заявках Покупця та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових) (п.2.1 Договору); відповідність якості товару вимогам ГОСТ та ДСТУ підтверджується документом про якість виданим Продавцем на кожну партію продукції (п.4.1 Договору); поставка товару здійснюється в строки, що зазначені Покупцем в письмових замовленнях та погоджені Продавцем (п.5.1 Договору); товар вважається поставленим Покупцю з моменту його отримання представником одержувача, який вказується Покупцем на підставі товарно-транспортних накладних (п.5.2 Договору); Покупець письмово повідомляє Продавцю перелік осіб, уповноважених приймати товар (п.5.3 Договору); передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною (абз.6 п.6 Договору).

Аналогічні договори укладені з ТОВ Меларіс (39710637), ТОВ Трейдтревел (39889431), ТОВ Будмастерстар (39736718), ТОВ Азіндор (39921972), ТОВ Латель (39791281), ТОВ Харбер Фуд (39541724), ТОВ Горсан (39791208) та ТОВ Прайд Трейд Груп (39776724).

При цьому, в матеріалах справи відсутні попередні замовлення, заявки, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, письмові замовлення та ін., що передбачено умовами договорів.

На підтвердження господарських взаємовідносин Позивача з вказаними контрагентами позивачем надано лише договори купівлі-продажу, видаткові накладні та рахунки на оплату.

Також встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ Ірбудстрах (Виконавець) 10.04.2015р. укладено договір підряду №10/04.

Аналогічні договори укладені з ТОВ Азіндор (39921972), ТОВ Горсан (39791208), ТОВ Силіконова долина (39869829), ТОВ Нью Білд Проджект (39417553), ТОВ Інсайт Конект (40030879) та ТОВ Інтел-Стар (40039942).

Умовами зазначених договорів передбачено, що загальна сума робіт визначається на підставі затверджених сторонами кошторисів, що є не від`ємною частиною Договору (п.2.1 Договору); Підрядник зобов`язується виконати роботи передбачені Договором в термін до 30 календарних днів від дати підписання Договору (п.3.1 Договору); у випадку зриву термінів виконаних робіт, з провини Виконавця, останній виплачує пеню в розмірі 0,2 відсотки в день від вартості робіт (п.6.1 Договору).

На підтвердження господарських взаємовідносин Позивача з контрагентами в матеріалах справи містяться: договори підряду, акти надання послуг та рахунки на оплату.

При цьому, Позивачем не надано до перевірки та не долучено до матеріалів справи: кошториси, додатки до договору, в яких містився б перелік робіт, які потрібно виконати та ін., які передбачені умовами договорів.

Однак, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами документи, підписані особами, відносно яких наявні вироки по ст. 205-1 Кримінального кодексу України щодо фіктивного суб`єкта господарювання, а деякі взагалі не містять зазначення прізвища, ініціалів та посади підписанта.

Зокрема, судом першої інстанції надана належна оцінка вирокам Ірпінського міського суду Київської області від 03.03.2016р. по справі №367/6381/15-к, Шевченківського районного суду м. Києва від 03.11.2017р. по справі №761/34730/17, Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016р. №372/812/16-к та Шевченківського районного суду від 31.05.2018р. по справі №761/12271/17, якими визнано винуватість директорів ТОВ Гелеотранс , ТОВ Ірбудстрах , ТОВ Горсан та ТОВ Силіконова долина .

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вироками Ірпінського міського суду Київської області від 03.03.2016р. по справі №367/6381/15-к, Шевченківського районного суду м. Києва від 03.11.2017р. по справі №761/34730/17, Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016р. №372/812/16-к та Шевченківського районного суду від 31.05.2018р. по справі №761/12271/17, якими визнано винуватість директорів ТОВ Гелеотранс , ТОВ Ірбудстрах , ТОВ Горсан та ТОВ Силіконова долина , встановлені обставини фальшування первинних документів з метою ухилення від сплати податків.

При цьому, в силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, зокрема й у підписанні будь - яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Така позиція узгоджується із висновком Верховного суду України, викладена в постанові від 22.09.2015 № 21-887а15.

При цьому згідно п. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванню норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, за сукупністю вищевикладених фактів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про не підтвердженість проведення господарських операцій TOB СТРІМТЕХ з контрагентами: ТОВ ГЕЛЕОНТРАНС (код 39588212), ТОВ "ІРБУДСТРАХ" (код 39690574), ТОВ МЕЛАРІС (код 39710637), ТОВ НЬЮ БІЛД ПРОДЖЕКТ , ТОВ ТРЕЙДТРЕВЕЛ (код 39889431), ТОВ БУДМАСТЕРСТАР (код 39736718), ТОВ АЗІНДОР (код 39921972), ТОВ "ЛАТЕЛЬ" (код 39791281), ТОВ Еорсан (код 39791208), ТОВ Силіконова долина (код 39869829), ТОВ "ХАРБЕР ФУД" (код 39541724), ТОВ "Прайд Трейд Труп" (код 39776724), ТОВ Інсайт Конект (код 40030879), ТОВ Інтел - Стар (код 40039942) за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, а тому документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку позивачем здійснено без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем на підтвердження правомірності своїх рішень надано апеляційному суду докази щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Повний текст постанови виготовлено 09.12.2019 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМТЕХ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

А.Г. Степанюк