Ухвала

від 16.08.2019 по справі 826/10765/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10765/18

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

16 серпня 2019 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьменко В. В. перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2019 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Тім до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2019.

Апелянтом вдруге подано апеляційну скаргу.

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху оскільки не відповідає вимогам ст. 296 КАС України.

Так, ст. 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 ч.3 ст. 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також ст. 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема, ст. 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а п. 1 ч. 5 ст. 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2019 подано апелянтом лише 07.08.2019 (згідно з поштовим штампом суду).

Як свідчать матеріали справи, апелянт звернувся вчасно з апеляційною скаргою на вказане рішення суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України.

Подаючи апеляційну скаргу вдруге, апелянт вказує про поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме, повернення апеляційної скарги які поданої вперше з причин, що скарга подана особою повноваження якої не підтверджені належним чином.

Одночасно апелянт зазначає, що Управлінням були здійснені необхідні заходи для реалізації права на апеляційне оскарження в порядку, передбаченому КАС України, проте з об`єктивних причин неможливо було вчасно вчинити дії для повторної подачі апеляційної скарги в межах строків встановлених Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є принцип верховенства права, згідно з яким право є вищим за закон та передбачено пріоритет прав і свобод людини над нормами писаного права.

Колегія суддів зазначає, що оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог КАС України, дотримання строків оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення апеляційної скарги у найкоротші строки, не є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.

Передбачена законом можливість повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, передбачає, в тому числі, і дотримання процесуальних строків.

Дотримання вимог встановлених процесуальним законодавством є складовою частиною належного здійснення правосуддя.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог щодо належного підтвердження повноважень представника на подання апеляційної скарги, що зумовило повернення вперше та вдруге поданої апеляційної скарги, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені суб`єктом владних повноважень обставини не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання наведених підстав пропуску строку апеляційного оскарження поважними, так як скаржником не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання апеляційної скарги в межах встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження.

Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання суду апеляційної інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказавши інші поважні причини його пропуску з відповідними доказами.

Статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 6-7 ч. 5 цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що підтверджують повноваження представників.

Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім того, суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі МШ Голуб проти України , відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, визначений законом.

Дослідивши апеляційну скаргу, також встановлено, що апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги та в апеляційній скарзі просить звільнити його від сплати.

Апелянт посилається на те, що має конституційне право на звернення до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою під час виконання функцій, встановлених чинним законодавством України, оскільки за відсутності можливості здійснення таких заходів Державний бюджет України може понести значних втрат.

Просить суд враховувати право сторони на судовий захист та оскарження судового рішення, адже, відповідно до ст. 8 Закону України Про судоустрій та статус суддів ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, згідно зі ст.ст. 185, 211, 236 Кодексу адміністративного судочинства України мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Перевіривши зазначене клопотання вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 296 КАС України є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.

Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі Креуз проти Польщі , вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення, відстрочення, розстрочення від такої сплати.

Разом з тим, доводи заявника щодо необхідності звільнення від сплати судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для відстрочення йому сплати судового збору або для звільнення від його сплати, у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому його клопотання задоволенню не підлягає.

Крім того, колегія суддів також враховує, що скаржник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія ст. 8 Закону України Про судовий збір щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (станом на час подання позову) за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано юридичною особою необхідно сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи оскарження позивачем рішення щодо відмови у реєстрації податкової накладної, позивач повинен був сплатити судовий збір при поданні позову до суду в розмірі 1762,00 грн.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 2643,00 грн. (1762,00 *150%).

Реквізити для сплати судового збору за подачу апеляційних скарг:

Одержувач: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101

ЄДРПОУ одержувача: 38004897.

Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)

МФО банку: 899998, рахунок: 34312206081055.

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання суду апеляційної інстанції: оригіналу документа про сплату судового збору за вказаними вище реквізитами чи інші підтверджуючі документи.

Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325, 328 КАС України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2019 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Тім до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії- залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Повідомити апелянта, що у разі не усунення недоліків до строку встановленого судом, апелянту буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Кузьменко