Рішення

від 29.07.2019 по справі 466/9989/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9989/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Кавацюка В.І.

при секретарі Мазур Ю.В., Луців К.І., Климко С.В.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідачі ПАТ АПЕКС-БАНК , ОСОБА_2

треті особи без самостійних вимог - ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-

Монтаж , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради,

приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад

О.П., ОСОБА_3

представники позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

представник відповідача ПАТ АПЕКС-БАНК ОСОБА_16.

представник третьої особи - ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд- Монтаж

Підкович О.Р.

представник третьої особи - Шевченківської районної адміністрації Львівської

міської ради - Брикса Р.З.

представники третьої особи - ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ОСОБА_16.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх внуків, від імені якого діє ОСОБА_4 , до публічного акціонерного товариства АПЕКС-БАНК , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог - ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна, ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним,

у с т а н о в и в:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4 , пред`явив в суд позов до публічного акціонерного товариства АПЕКС-БАНК (далі - ПАТ АПЕКС-БАНК ) , ОСОБА_2 , третіх осіб без самостійних вимог - ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж , Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни про визнання договору іпотеки недійсним.

Як на підставу позовних вимог зазначав, що 22 листопада 2015 року від внучки йому, ОСОБА_1 , стало відомо про те, що в мами і тата, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , хтось забирає квартиру АДРЕСА_1 , де проживає їх сім`я.

26 листопада 2015 року він уклав договір з ПП Юридична фірма Лобістська компанія Зошія , на виконання якого остання надала йому копії матеріалів судової справи № 466/1896/13-ц, що перебувала у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова.

З отриманих документів він дізнався, що 30 березня 2012 року його донька, ОСОБА_2 , уклала договір іпотеки з ПАТ АПЕКС-БАНК на квартиру АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольгою Петрівною.

Згідно ст.258 Сімейного кодексу України баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

В постанові Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вважає, що зазначений договір іпотеки підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Його, ОСОБА_1 , донька ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 , за договором купівлі - продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 .

Від подружнього життя в доньки та зятя є троє дітей: донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є його, позивача, онуками.

На час укладення договору іпотеки діти були неповнолітніми та фактично проживали у зазначеній вище квартирі АДРЕСА_1 .

Орган опіки та піклування дозволу на укладення договору іпотеки від 30 березня 2012 року не надавали.

Положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей передбачено, що до будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна згода органів опіки та піклування.

Відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

видавати письмові зобов`язання від імені дитини;

відмовлятися від майнових прав дитини.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Вважає, що при вирішенні цього спору необхідно виходити найперше із прав та інтересів дітей, як окремих суб`єктів правовідносин, які через свій особливий статус потребують захисту держави (ст. 3 Конституції України), в деяких випадків навіть від своїх батьків, які легковажно чи недбало ставляться до своїх обов`язків.

Згідно зі ст. 1 Конвенції про права дитини дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Приписами ст. 6 Сімейного кодексу України встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею віку чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Після набрання чинності ЦК України, право користування житловим приміщенням членами сім`ї власника отримало назву сервітуту (ст. 401 ЦК). Діти, які не є власниками майна, що належить на праві власності їх батькам, набувають права користування таким майном в силу прямого припису закону (ст. ст. З, 176 СК, ст. 405 ЦК України). При цьому дане право не залежить від фактичного стану сімейних відносин.

Сервітутне право користування житлом набувають члени сім`ї власника житла за фактом набуття статусу члена його сім`ї.

Положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України Про охорону дитинства визначено, що діти - члени сім`ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Діти мають право користуватися майном батьків, зокрема і житлом, незалежно від реєстрації.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання, як невід`ємне право кожної людини, закріплено в Загальній декларації прав людини (п. 1 ст. 13), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 12), Протоколі №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст.2).

Згідно з Конституцією України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч.1 ст. 33).

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність реєстрації самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Зазначені положення Конституції України та міжнародно-правових актів дістали свій подальший розвиток і конкретизацію у Законі України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні .

Відповідно до положень ст. 2 цього Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Положеннями ст. 29 ЦК України визначено, що фізична особа може мати кілька місць проживання. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до принципу 4 Декларації прав дитини та ст. 18 Закону України Про охорону дитинства діти - члени сім`ї власника житлового будинку мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником.

У цій правовій нормі йдеться про займане приміщення, а не про зареєстроване місця проживання, що є різними юридичними поняттями.

Згідно ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган:

а) визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб`єктів батьківської відповідальності.

Термін суб`єкти батьківської відповідальності відповідно до цієї Європейської конвенції означає батьків та інших осіб чи органи, які мають право здійснювати частково або повністю батьківську відповідальність.

Згідно з приписами ст. З Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до положень ст. 16 Конвенції про права дитини жодна дитина, зокрема, не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З огляду на такі обставини, просить ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір іпотеки від 30 березня 2012 року, який був укладений між ПАТ АПЕКС-БАНК і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольгою Петрівною, стосовно предмета іпотеки: квартири АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов підтримали, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - ПАТ АПЕКС-БАНК ОСОБА_16., який також є представником залученого в ході судового розгляду до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_3 , в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на доводи, які викладені в долученому до матеріалів справи письмових запереченнях від 03 березня 2016 року та від 28 лютого 2017 року.

Зокрема, зазначив, що у відповідності до ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Положеннями ч.1 ст. 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно ч. 3 ст. 33 цього Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявления відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявления вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Згідно з приписами цивільного процесуального законодавства обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 22 листопада 2013 року у справі № 466/1896/13-ц, поміж іншим, було задоволено позов ПАТ АПЕКС-БАНК до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд- Монтаж також у частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження.

Предметом спірних правовідносин у вищевказаній цивільній справі №466/1896/13-ц була також квартира, яка являється предметом договору іпотеки від 30 березня 2012 року, що був укладений між ПАТ АПЕКС-БАНК та ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи № 466/1896/13-ц не встановлено будь-яких обставин, котрі б унеможливлювали захист законних прав та інтересів ПАТ АПЕКС-БАНК шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , зокрема, через її продаж на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалюючи рішення у цивільній справі № 466/1896/13-ц суд у повній мірі дослідив усі обставини справи, а також дослідив той факт, що малолітні діти проживають із батьками у квартирі, котра являється предметом договору іпотеки, і така обставина не говорить про необхідність отримання від органу опіки та піклування дозволу на укладення такого договору. Крім цього, така обставина не може слугувати підставою визнання договору іпотеки недійсним, оскільки в судовому рішенні встановлено, що сторона договору - ОСОБА_2 не виконує покладені на неї обов`язки, які передбачені договором іпотеки, тому задоволення вимоги ПАТ АПЕКС-БАНК про звернення стягнення на предмет іпотеки обгрунтоване та відповідає приписам Закону України Про іпотеку .

З огляду на вищенаведене вважає, що відсутні будь-які правові підстави для визнання недійсним договору іпотеки, який був укладений 30 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ АПЕКС-БАНК .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила та пояснила, що позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зошій Ю.Й., є її батьком та він пред`явив вищевказаний позов в інтересах своїх онуків, а її, ОСОБА_2 , та чоловіка ОСОБА_7 - дітей. Перед укладенням оспорюваного договору іпотеки вона сказала своєму чоловікові ОСОБА_7 звернутись до органу опіки і піклування для отримання відповідного дозволу на укладення такого договору. Оскільки орган опіки і піклування відмовив у наданні такого дозволу, її чоловік ОСОБА_7 з метою отримання кредиту вирішив піти іншим шляхом. Він, зокрема, звернувся до паспортистки в ОСББ та оформив виписку їх неповнолітніх дітей з квартири АДРЕСА_1 . Вона, ОСОБА_2 , на той час здійснювала догляд за дітьми та дала таку згоду на виписку дітей з вищевказаної квартири. Після цього, її чоловіком ОСОБА_7 у березні 2012 року було отримано в ПАТ АПЕКС-БАНК кредит в сумі 700 000,00 грн. та з метою забезпечення виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором було також укладено оспорюваний договір іпотеки від 30 березня 2012 року. Діти фактично з квартири АДРЕСА_1 ніде не вибували та були знову прописані в дану квартиру приблизно через один рік. Позов свого батька ОСОБА_1 вона підтримує та просить його задовольнити.

Представник третьої особи без самостійних вимог - ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд - Монтаж Підкович О.Р. в судовому засіданні позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зошій Ю.Й., підтримав та пояснив, що на початку весни 2012 року ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд - Монтаж , співзасновником та директором якого він є тривалий час, звернулось в ПАТ АПЕКС-БАНК з метою отримання кредиту в розмірі 1 500 000,00 грн. для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Працівниками банку йому було повідомлено, що такий кредит отримати можливо, однак з метою забезпечення виконання зобов`язань по поверненню кредиту необхідно також укласти договір про передачу в іпотеку квартири.

Оскільки Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування, відмовила у наданні згоди на укладення договору іпотеки через наявність прописаних в квартирі АДРЕСА_1 трьох неповнолітніх дітей, він, ОСОБА_7 , за згодою дружини та за порадою працівників банку здійснив виписку дітей з вищевказаної квартири та після цього було оформлено кредитний договір і договір іпотеки від 30 березня 2012 року.

Однак банк його обманув та надав кредит лише в сумі 700 000,00 грн., однак таких коштів було замало для будівництва 60-квартирного будинку на 4 секції. В кінці 2012 року виробнича діяльність очолюваного ним вищевказаного підприємства фактично була припинена та замість багатоквартирного будинку було збудовано лише цокольний поверх. Отримані кредитні кошти ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд - Монтаж банку не повернуло та було сплачено лише проценти за користування кредитом.

Ні він, ні його дружина ОСОБА_2 з позовом про визнання договору іпотеки від 30 березня 2012 року до суду не звертались та вважає, що позов тестя ОСОБА_1 є підставним, оскільки укладений між банком та його дружиною ОСОБА_2 договір іпотеки порушує майнові права дітей на право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Представник третьої особи без самостійних вимог - органу опіки і піклування в особі Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Брикса Р.З. в судовому засіданні 18 жовтня 2017 року пояснив, що вищевказаний позов є специфічним, оскільки на захист неповнолітніх дітей до суду звернувся дідусь, а не самі батьки дітей. Щодо законності укладення між ОСОБА_2 та ПАТ АПЕКС-БАНК оспорюваного договору іпотеки від 30 березня 2012 року, то це питання повинен з`ясувати суд в ході судового розгляду справи та інтереси дітей підлягають захисту. Крім цього, вважає, що здійснюючи виписку дітей з квартири з метою отримання кредиту, батьки добре розуміли, до яких наслідків це може призвести в майбутньому у випадку неповернення кредиту.

Третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. в судові засідання не з`явилась, хоч про час і місце розгляду справи повідомлялась в установленому порядку, та 27 жовтня 2016 року надіслала на адресу суду письмове пояснення, в якому зазначила, що відсутні будь-які підстави для визнання недійсним договору іпотеки, який був укладений 30 березня 2012 року між ОСОБА_2 і ПАТ АПЕКС-БАНК та посвідчений нею, приватним нотаріусом Новосад О.П. На момент укладення цього договору малолітні чи неповнолітні діти в квартирі АДРЕСА_1 , яка була предметом договору іпотеки, зареєстровані не були, в ній не проживали та не були титульними власниками цієї квартири, а тому згода органу опіки і піклування для посвідчення цього договору не вимагалась. Даний факт підтверджувався наданою їй довідкою з місця проживання про склад сім`ї та прописку, яка була видана ОСББ На Зимовій 19 березня 2012 року за №361, а також таку обставину підтверджував свідчив та гарантував іпотекодавець ОСОБА_2 в умовах договору іпотеки (п.2.1.13 договору). Відповідно до ст. 27 Закону України Про нотаріат нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із вчиненням нотаріальної дії, не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа. Вважає позов безпідставним та просить проводити розгляд справи без її участі.

Представник залученого до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні 18 жовтня 2017 року проти позову заперечив та пояснив, що правових підстав для визнання недійсним оспорюваного ОСОБА_1 договору іпотеки від 30 березня 2012 року немає, оскільки такий було укладено між ОСОБА_2 та ПАТ АПЕКС-БАНК з додержанням вимог законодавства. 17 травня 2016 року між ПАТ АПЕКС-БАНК та ОСОБА_3 було укладено правочини з метою заміни сторони у зобов`язанні за умовами яких до ОСОБА_3 перейшли всі права та обов`язки по кредитному договору №В6-ЮКЛ/300312/1 від 30 березня 2012 року та договором іпотеки укладеним між вищевказаним банком та ОСОБА_2 . Крім цього, Шевченківським районним судом м. Львова була винесена ухвала про заміну сторони у виконавчому провадженні щодо стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж на користь ПАТ АПЕКС-БАНК заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки та стягувача ПАТ АПЕКС-БАНК було замінено на стягувача ОСОБА_3

В судове засідання, яке після оголошення перерви було призначено на 29 липня 2019 року о 12.40 год. учасники процесу не з`явились та в матеріалах справи містяться заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , представника ПАТ АПЕКС-БАНК і ОСОБА_3 - ОСОБА_17, представника ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж Підковича О.Р., представника органу опіки і піклування та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - ПАТ АПЕКС- БАНК ОСОБА_17, представників третіх осіб без самостійних вимог - ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж Підковича О.Р., Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Брикси Р.З., ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , показання свідка ОСОБА_13 , з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні положення також містяться в ст. 81 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Підстави звільнення від доказування містяться в ст. 82 ЦПК України.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

В судовому засіданні встановлено, що 30 березня 2012 року між ПАТ АПЕКС-БАНК та ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж було укладено кредитний договір № В6-ЮКЛ/300312/1. За умовами цього договору (п.1.1) банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії, при виконанні умов, визначених в пункті 3.1.2 договору в межах встановленого ліміту кредитування, а позичальник зобов`язався повернути у повному обсязі кредит і сплатити проценти та комісії за користування кредитними коштами. Термін кредитування з 30 березня 2012 року по 27 вересня 2013 року включно, термін повного повернення кредиту - 27 вересня 2013 року. Ліміт кредитування було встановлено у розмірі 700 000,00 грн. Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 22 % річних, порядок розрахунку яких було визначено у п. 1.3 вищевказаного кредитного договору.

Виконання зобов`язань ТОВ УкрСпецбуд-Монтаж за кредитним договором №В6-ЮКЛ/300312/1 від 30 березня 2012 року було забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 138,2 кв.м., що належить на праві власності майновому поручителю - відповідачеві ОСОБА_2 , та фінансовою порукою директора і співзасновника ТОВ УкрСпецбуд-Монтаж ОСОБА_7 , який перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Зокрема, договір іпотеки між ПАТ АПЕКС-БАНК та відповідачем ОСОБА_2 було укладено 30 березня 2012 року, посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 1111.

У відповідності до пунктів 1.1, 1.3 договору іпотеки іпотекою було забезпечене виконання в повному обсязі зобов`язань ТОВ УкрСпецбуд-Монтаж перед ПАТ АПЕКС-БАНК за кредитним договором № В6-ЮКЛ/300312/1 від 30 березня 2012 року зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами кредитного договору, сплати процентів та/або комісій у розмірі, строки, в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків та витрат, іншої заборгованості, що можуть виникнути у банка в зв`язку з укладенням та виконанням кредитного договору, а також вимоги банку щодо відшкодування в повному розмірі понесених витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат, пов`язаних з утриманням, охороною, збереженням та продажем предмету іпотеки в будь-який спосіб; витрат на страхування предмету іпотеки; збитків, завданих порушенням іпотекодавцем умов договору.

Договір поруки № В6-ФК/300312/1/Р між ПАТ АПЕКС - БАНК та ОСОБА_7 було укладено 30 березня 2012 року.

За умовами договору поруки (п.п. 2, 3, 4, 6 договору) поручитель зобов`язався перед кредитором в повному обсязі солідарно відповідати всім належним йому майном за виконання позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі майбутніх), в повному обсязі, а саме: погашення основної суми кредиту, сплату процентів, погашення комісій та штрафних санкцій та ін.; при невиконанні чи неналежному виконанні позичальником зобов`язань за кредитним договором та додатковими договорами до нього (в тому числі майбутніх) поручитель і позичальник відповідають перед кредитором солідарно, тобто, кредитор вправі за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язань як від позичальника, так і від поручителя, при чому як в цілому, так і в частині боргу; у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань позичальником поручитель зобов`язується погасити зобов`язання позичальника, що випливають з кредитного договору, протягом трьох робочих днів із дня одержання повідомлення кредитора.

ПАТ АПЕКС-БАНК виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором № В6-ЮКЛ/300312/1 від 30 березня 2012 року шляхом перерахування кредиту на позичковий рахунок ТОВ УкрСпецбуд-Монтаж за № НОМЕР_1 , відкритий у цьому ж банку.

Однак, в порушення умов кредитного договору ТОВ УкрСпецбуд-Монтаж з липня 2012 року стало порушувати свої зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати процентів за користування кредитом, погашення основної суми кредиту тощо, а також не реагувало на неодноразові вимоги банку щодо належного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Без належного реагування щодо виконання умов кредитного договору були також залишені відповідний лист ПАТ АПЕКС-Банк за № 187/30-6 від 16 жовтня 2012 року на адресу іпотекодавця ОСОБА_2 та лист банку за № 186/30-6 від 16 жовтня 2012 року на адресу фінансового поручителя ОСОБА_7 .

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору № В6-ЮКЛ/300312/1 ПАТ АПЕКС-БАНК у березні 2013 року пред`явило в Шевченківський районний суд м.Львова позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на іпотечне майно.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова в цивільній справі №466/1896/13-ц, яке набрало законної сили, позов було задоволено та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж на користь ПАТ АПЕКС-БАНК заборгованість за кредитним договором №В6-ЮКЛ/300312/1 від 30 березня 2012 року в розмірі 1 049 267 44 грн. (один мільйон сорок дев`ять тисяч двісті шістдесят сім гривень сорок чотири копійки).

Цим же судовим рішенням ухвалено в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ АПЕКС-БАНК за кредитним договором №В6-ЮКЛ/300312/1 від 30 березня 2012 року в розмірі 1 049 267, 44 грн. (один мільйон сорок дев`ять тисяч двісті шістдесят сім гривень сорок чотири копійки) звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (зі всіма невід`ємними їй приналежностями), загальною пл.138,2 кв. м., яка належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, яке буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження.

Вищевказані обставини підтверджуються поясненнями учасників процесу, матеріалами оглянутої в судовому засіданні цивільної справи №466/1896/13-ц, долученими до справи копією договору іпотеки від 30 березня 2012 року, іншими доказами у справі та ці обставини ніким з учасників процесу не оспорювались.

Звертаючись в суд із вищевказаним позовом в інтересах неповнолітніх внуків про визнання недійсним договору іпотеки від 30 березня 2012 року, який був укладений між відповідачами - його донькою ОСОБА_2 і ПАТ АПЕКС-БАНК та посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. і зареєстровано в реєстрі за № 1111, позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4 , покликається на те, що даний договір було укладено без додержання вимог наведених в позовній заяві вимог матеріального законодавства, без передбаченої чинним законодавством згоди органу опіки і піклування та внаслідок укладення такого договору були порушені майнові права його, позивача, неповнолітніх внуків: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, право на користування переданим в іпотеку майном - квартирою АДРЕСА_1 .

В ході розгляду справи судом встановлено, що оспорюваний позивачем ОСОБА_1 договір іпотеки від 30 березня 2012 року дійсно був укладений без згоди органу опіки та піклування в особі Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, що підтверджується поясненнями учасників процесу в судових засіданнях, іншими зібраними і дослідженими доказами по справі, та ці обставини ніким з учасників процесу не оспорювались.

Однак, незважаючи на відсутність письмової згоди органу опіки та піклування на укладення такого договору, він, на думку суду, не може бути визнаний недійсним, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_14 ) та співзасновник і керівник ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж ОСОБА_7 є подружжям, шлюб між ними було зареєстровано 07 травня 2000 року. Від подружнього життя вони мають троє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дідусем яких є позивач ОСОБА_1 (батько відповідача ОСОБА_2 ), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Зі змісту вищезазначеного оспорюваного ОСОБА_1 договору іпотеки від 30 березня 2012 року, копія якого долучена до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , як Іпотекодавець, передає, а ПАТ АПЕКС-БАНК , як Іпотекодержатель, приймає в іпотеку об`єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 5 житлових кімнат, житловою площею 81,5 кв.м, загальною площею 138,2 кв.м, в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж (далі - Боржник), за кредитним договором №В6-ЮКЛ/300312/1 від 30 березня 2012 року, укладеним між Іпотекодержателем та Боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке передбачене умовами кредитного договору, сплати процентів та/або комісії у розмірі, строки, порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків та витрат, іншої заборгованості, що можуть виникнути у Іпотекодержателя в зв`язку з укладенням та виконанням кредитного договору (п.1.1.). Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Бочан О.І., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 30 липня 2011 року в реєстрі за №439, який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 30 липня 2011 року, номер правочину 4566748 (п.1.4.). За згодою сторін заставна вартість предмету іпотеки становить 1 342 560,80 грн., без врахування ПДВ (п.1.5.). Іпотека встановлюється без передачі предмету іпотеки Іпотекодержателю. Предмет іпотеки залишається у володіння та користуванні Іпотекодавця (п.1.6.).

Відповідно до п.2.1. вищевказаного договору іпотеки ОСОБА_2 , як Іпотекодавець, підтвердила, свідчила та гарантувала, що:

- будь-яка інформація, надана Іпотекодавцем з метою укладення та виконання цього договору щодо предмету іпотеки, відповідає дійсності та кваліфіковано перевірена Іпотекодержателем або за його дорученнями третіми особами (п.п.2.1.2. договору);

- вона вичерпно ознайомлена зі змістом кредитного та цього договорів, в повній мірі усвідомлює їх та не має щодо них заперечень та/або доповнень, а також дає свою згоду на забезпечення цією іпотекою своїх обов`язків та обов`язків Боржника, що існують та можуть виникнути в майбутньому у випадку внесення змін та доповнень та/або до цього договору (п.п.2.1.3. договору);

- вона попереджена про передбачену законодавством України відповідальність за надання недостовірної інформації з метою отримання Боржником кредиту від Іпотекодержателя (п.п.2.1.4. договору);

- цей договір укладається за згодою чоловіка Іпотекодавця - ОСОБА_7 , викладеною в окремій заяві, справжність підпису на якій засвідчено Новосад О.П., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 30 березня 2012 року в реєстрі за №1109 (п.п.2.1.11. договору);

- членів сім`ї - дітей, які б мали право проживання (особистий сервітут, встановлений ст. 405 ЦК України) в квартирі, що є предметом іпотеки, немає. Зміст законодавства, щодо права дітей (осіб до 18 років), членів сім`ї на проживання (особистий сервітут) та те, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування та правові наслідки вчинення правочину без надання такої згоди їй роз`яснені та зрозумілі. Малолітні чи неповнолітні діти не зареєстровані в квартирі, яка є предметом іпотеки, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та прописку від 19 березня 2012 року №361, виданою ОСББ На Зимовій (п.п.2.1.13. договору).

Сторони, укладаючи зазначений вище договір іпотеки, також передбачили в ньому підстави, порядок і способи звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог Іпотекодержателя (розділ 4. договору іпотеки).

На час укладення цього договору іпотеки в квартирі АДРЕСА_1 з 09 грудня 2011 року була зареєстрована лише відповідач ОСОБА_2 , яка до того часу була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Приписами ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

У відповідності до ч.ч.2,3 ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Аналогічні положення передбачені ст. 17 Закону України Про охорону дитинства .

За змістом ч.6 ст. 203 та ч.1 ст. 215 України правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним. За таких обставин вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує встановлену ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України Про охзорону дитинства заборону.

Поряд з цим, сам по собі факт вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним.

Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

За змістом ст. 9 Закону України Про іпотеку іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України Про іпотеку , не містять норм, які б зменшували або обмежували права членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Положеннями ч.ч.2,3,4 ст. 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Передбачене ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 17 Закону України Про охорону дитинства та ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2018 року у справі № 515/826/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі №333/8146/15, від 19 квітня 2018 року у справі № 161/1256/17-ц та ін.

Зі змісту оспорюваного ОСОБА_1 договору іпотеки, який був укладений 30 березня 2012 року між ПАТ АПЕКС-БАНК і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., вбачається, що такий договір на час його укладення не порушував майнових прав неповнолітніх ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки не позбавляв їх права на користування предметом іпотеки - квартирою АДРЕСА_1 . Вказаний договір іпотеки за своїм змістом слугував забезпеченням виконання зобов`язань ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж за кредитним договором №В6-ЮКЛ/300312/1 від 30 березня 2012 року, який був укладений між ПАТ АПЕКС-БАНК та вищевказаним господарським товариством, співвласником та керівником якого є чоловік відповідача ОСОБА_2 та батько неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 .

Як зазначалось вище, укладаючи оспорюваний договір іпотеки від 30 березня 2012 року, ОСОБА_2 підтверджувала, свідчила та гарантувала, що членів сім`ї - дітей, які б мали право проживання (особистий сервітут, встановлений ст. 405 ЦК України) в квартирі, що є предметом іпотеки, немає, що зміст законодавства, щодо права дітей (осіб до 18 років), членів сім`ї на проживання (особистий сервітут) та те, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування та правові наслідки вчинення правочину без надання такої згоди їй роз`яснені та зрозумілі. При укладенні цього договору відповідач ОСОБА_2 подала довідку з місця проживання про склад сім`ї та прописку від 19 березня 2012 року №361, видану ОСББ На Зимовій , якою підтверджувався той факт, що малолітні чи неповнолітні діти не зареєстровані в квартирі, яка є предметом іпотеки.

Вищевказаний договір іпотеки був укладений за письмовою та нотаріально посвідченою згодою чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , викладеною в окремій заяві, справжність підпису на якій було посвічено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. 30 березня 2012 року.

В свою чергу, ПАТ АПЕКС-БАНК , укладаючи договір з ОСОБА_2 оспорюваний договір іпотеки, очікував на добросовісність її дій, які підтверджувались заявою її чоловіка ОСОБА_7 , а також сподівався на належне виконання взятих ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж на себе зобов`язань за кредитним договором №В6-ЮКЛ/300312/1 від 30 березня 2012 року.

При цьому, суд також приймає до уваги також те, що на даний час ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж та поручитель ОСОБА_7 не позбавлені можливості виконати взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними кредитним договором і договором поруки, що в кінцевому результаті унеможливить звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .

Доводи представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідача ОСОБА_2 та представника ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж Підковича О.Р. на підтримання позову не спростовують цих висновків суду, тому такі доводи суд не може покласти в основу свого рішення і задовольнити позов.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх внуків є безпідставним та в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх внуків, від імені якого діє ОСОБА_4 , до публічного акціонерного товариства АПЕКС-БАНК , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог - ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки, який був укладений 30 березня 2012 року між публічним акціонерним товариством АПЕКС-БАНК і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольгою Петрівною, стосовно предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 - відмовити у зв`язку з його безпідставністю.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідачі: ПАТ АПЕКС-БАНК , адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Печерська, 2/16, ЄДРПОУ 36482677;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;

треті особи без самостійних вимог: ТОВ Будівельна компанія УкрСпецбуд-Монтаж , адреса: 03113, м. Київ, проспект Перемоги, 68/1, оф.62, код ЄДРПОУ 36593696;

Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, адреса місцезнаходження: 79058, м. Львів, вул. Липинського,11, код ЄДРПОУ 04056115;

приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна, АДРЕСА_8;

ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення складено 12 серпня 2019 року.

Суддя В. І. Кавацюк