Постанова

від 13.08.2019 по справі 263/4484/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1970/19

263/4484/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 263/4484/18

Номер провадження 22-ц/804/1970/19

13 серпня 2019 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів - Зайцевої С.А., Ткаченко Т.Б.

за участю секретаря - Сидельнікової А.В.

сторони:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні , з повідомленням учасників справи, апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2019 року та на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 червня 2019 року, у складі судді Кулика С.В., повний текст рішення складений 06 травня 2019 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2018 року ТОВ ФПГ Металпромресурс , звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договорів позики від 21.01.2007 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на загальну суму 250000 грн., між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на загальну суму 250000 грн., а також договорів позики від 22.01.2007 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на загальну суму 500000 грн., та між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на загальну суму 500000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.08.2006 року між ЗАТ Донгорбанк , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , та ОСОБА_1 було укладено кредитним договір № 39, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 1 200 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути, сплативши проценти за користування кредитом у строк до 30.07.2021 року. Виконання вказаних зобов`язань, було забезпечено іпотекою нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1, площею 909,00 кв.м.

Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.02.2016 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ ПУМБ заборгованість за кредитним договором у розмірі 604839, 35 доларів США.

З 18.11.2016 року вони на підставі договору про відступлення права вимоги є володільцем кредитного портфелю за даним кредитним договором.

Разом з цим, 21.01.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на загальну суму 250000 грн., в той же день між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики на загальну суму 250000 грн. Крім того, 22.01.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики на загальну суму 500000 грн., а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики на загальну суму 500000 грн.

Оскільки зобов`язання за вказаними договорами позики ОСОБА_1 , не було виконані, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 коштів, отриманих за договорами позики.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10.10.2007 року було затверджено мирову угоду між сторонами вищевказаних договорів позики від 21.01.2007 року та 22.01.2007 року, на підставі якої ОСОБА_3 отримав у власність 1/8 частки двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А - 2, загальною площею 3905,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 отримала у власність 1/8 частку двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А - 2, загальною площею 3905,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 отримав право власності на ? частку двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А - 2, загальною площею 3905,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 отримала у власність ? частку двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А - 2, загальною площею 3905,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважають дані договори позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 фіктивними, та такими, що укладені виключно, щоб уникнути ОСОБА_1 цивільно -правової відповідальності за кредитним договором від 04.08.2006 року, право вимоги за яким вони набули 18.11.2016 року.

Просили визнати фіктивними договори позики, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.01.2007 року, а також договорів позики, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 22.01.2007 року.

Під час розгляду справи, в порядку забезпечення позову ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 17.04.2018 року за заявою ТОВ ФПГ Металпромресурс вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належать відповідачам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2019 року у задоволенні позову ТОВ ФПГ Металпромресурс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів фіктивними відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 червня 2019 року заяву представника відповідача - адвоката Козуба Г.Г., про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано арешт нерухомого майна, накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2018 року № 263/4484/18 (провадження №2/263/1516/2018) у цивільній справі за позовом ТОВ ФПГ Металпромресурс до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання правочинів фіктивними.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду, ТОВ ФПГ Металпромресурс подав апеляційні скарги та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2019 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 червня 2019 року та у задоволені заяви про скасування забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги в частині оскарження судового рішення зазначає, що, відповідно до постанови ВСУ від 09.09.2017 року №6-2690цс15 та постанови КГС ВС від 27.03.2019 року № 903/439/18 можна зробити висновок, що виведення нерухомості з власності особи, яка має непогашені реально існуючі боргові зобов`язання на користь третіх осіб свідчить про той факт, що такий правочин (щодо відчуження майна) може бути кваліфікований як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

У даному випадку, посилаючись на фіктивність договорів позики, які були укладені між ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (кредитора) - з іншої, позивач вважає, що всі ці договори не були спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки сторони договорів позики штучно створили ці договори, без фактичного реального передання грошових коштів ОСОБА_1 та єдиною метою цих договорів позики було здійснення відчуження майна, належного ОСОБА_1 для унеможливлення звернення стягнення на це нерухоме майно для виконання реально існуючих боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед ЗАТ Донгорбанк . Тобто, фактично сторони оспорюваних правочинів не бажали реального настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами, а всі дії сторін договору були спрямовані на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно на користь третіх осіб, з метою приховання цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок реально існуючого зобов`язання ОСОБА_1 .

Суд, у свою чергу, не проаналізував майновий стан ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та джерела походження таких грошових коштів, які ними надавались у борг ОСОБА_1 Саме по собі посилання суду на той факт, що задекларований відповідачами дохід не є їх єдиним доходом, судом не мотивовано.

Крім того, ТОВ ФПГ Металпромресурс не погоджується з ухвалою суду від 06.06.2019 року про скасування забезпечення позову та в обґрунтування доводів апеляційної скарги, з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини зазначає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Не зважаючи на те, що судове рішення від 17 квітня 2019 року ще набрало законної сили, судом 06.06.2019 року постановлено оскаржувану ухвалу про скасування забезпечення позову. Крім того, до суду із відповідною заявою звернувся представник одного з відповідачів - ОСОБА_2., від інших відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ніяких заяв про скасування заходів забезпечення позову не надходило. Тобто, фактично суд першої інстанції за заявою представника одного із співвласників, якому належить 1/8 частка нежитлового приміщення літ. А-2 за адресою АДРЕСА_1 , вирішив питання щодо скасування арешту, накладеного на майно інших осіб - а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , що є суттєвим порушенням ч.1 ст. 158 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 надала відзив, в якому , заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, вказує, що оскаржувані позивачем договори були укладені у 2007 році та у 2008 році були повністю виконані. Всі кредитори ОСОБА_1 за даними договорами є титульними та фактичними власниками майна, що передано за мировою угодою у рахунок погашення боргових зобов`язань боржника ще у 2008 році. У свою чергу, позивач набув прав стягувача лише з 2017 року, на стадії виконавчого провадження та має право стягнення в межах виконавчого провадження.

Крім того, виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою, а саме- нежилим приміщенням літ.№ 3, площею 909,0 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1 , та позивач ТОВ ФПГ Металпромресурс має право задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна, яке не вибувало з власності ОСОБА_1 . У свою чергу, дії позивача, пов`язані з оспорюванням інших цивільно-правових договорів, в яких він не брав участі та не є його стороною, явно виходять за межі закону та порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явились, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справі за їх відсутність.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до суду не з`явився, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки, та запис у журналі телефонограм ( а.с. 85,86,91 том 3), представник позивача, що діє за дорученням, ОСОБА_7 надала заяву від 13.08.2019 року про слухання справи за відсутність позивача, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справі за його відсутність.( а.с.97)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_8 , представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Балашова Ю.В., які заперечували проти задоволення вимог апеляційних скарг, просили судові рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.08.2006 року між ЗАТ Донгорбанк , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , та ОСОБА_1 було укладено кредитним договір № 39, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 1 200 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути, сплативши проценти за користування кредитом у строк до 30.07.2021 року, здійснюючи погашення заборгованості відповідно до умов договору.

Виконання вказаних зобов`язань, було забезпечено іпотекою нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором іпотеки № 39/1 від 04.08.2006 року, а саме- літ. А-3, площею 909,00 кв.м.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26.02.2016 року з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 39 від 04.08.2006 року в розмірі 604839,35 доларів США у зв`язку з невиконанням останнім своїх зобов`язань.

ПАТ ПУМБ є правонаступником ЗАТ Донгорбанк .

Згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.11.2016 року № 39/2016, укладеним між ПАТ ПУМБ та ТОВ ФК Алькор Інвест до фінансової компанії перейшло право вимоги, що належало ПАТ ПУМБ на підставі кредитного договору № 39 від 04.08.2006 року та іпотечного договору № 39/1 від 04.08.2006 року, стосовно боржника ОСОБА_1

18.11.2016 року між ТОВ ФК Алькор Інвест та ТОВ ФПГ Металпромресурс було укладено договір про відступлення права вимоги № 39/2016/1. Відповідно до п. 2.2 вказаного договору до нового кредитора перейшли всі права первісного кредитора - ТОВ ФК Алькор Інвест у зобов`язаннях, що виникли з кредитного договору та договору іпотеки в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі, але не обмежуючись, право на отримання основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, пені та штрафних санкцій відповідно до кредитного договору, стосовно ОСОБА_1 .

На теперішній час, заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 не погашена.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на загальну суму 250000 грн., в той же день між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики на загальну суму 250000 грн.

Крім того, 22.01.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики на загальну суму 500000 грн., а також того ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики на загальну суму 500000 грн.

В матеріалах справи також маються розписки, надані позичальником ОСОБА_1 позикодавцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , у яких ОСОБА_1 підтвердив отримання ним сум грошових коштів, обумовлених вищевказаними оскаржуваними договорами позики від 21.01.2007 року та 22.01.2007 року, та зобов`язався повернути їх у визначений договорами строк.

В подальшому, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договорами позики від 21.01.2007 року та 22.01.2007 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 коштів, отриманих за вказаними договорами позики.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10.10.2007 року було затверджено мирову угоду, укладену між сторонами вищевказаних договорів позики від 21.01.2007 року та 22.01.2007 року, на підставі якої ОСОБА_3 отримав у власність 1/8 частки двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А-2, загальною площею 3905,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 отримала у власність 1/8 частку двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А - 2, загальною площею 3905,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 отримав право власності на ? частку двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А - 2, загальною площею 3905,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 отримала у власність ? частку двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А - 2, загальною площею 3905,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На теперішній час вказана ухвала суду набрала законної сили, виконана сторонами у повному обсязі та позивачем не оскаржується.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ ФПГ Металпромресурс , посилався на фіктивність укладених між ОСОБА_1 та відповідачами договорів позики.

Згідно з частинами першою, другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. В разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення правочину лише для виду повинна бути властива діям обох сторін. Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 03.06.2019 року , право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 3905,7 кв.м. належить- ОСОБА_1 у розмірі ? частки, ОСОБА_2 у розмірі 1/8 частки, ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частки , ОСОБА_4 у розмірі ? частки ОСОБА_5 у розмірі ? частки. ( а.с.231-238 том2)

Отже, ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (кредитори) договори позики на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10.10.2007 року виконані, про що свідчать як письмові докази( витяг з Реєстру прав власності на майно), тобто вони є титульними володільцями майна так і їх пояснення в суді, згідно яких вони користуються даним майном.

У свою чергу, судове рішення, за яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули право власності на ? частки нежилого приміщення , та яким встановлені договірні відносинами між ОСОБА_1 та даними особами, (ухвала Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10.10.2007 року, якою було затверджено мирову угоду) є діючим та ніким не оскаржувалось.

Отже, належних та допустимих доказів того, що оскаржувані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, позивачем під час розгляду справи не представлено. Спрямованість сторін оскаржуваних правочинів на реальне настання правових наслідків, обумовлених цими правочинами свідчить затвердження ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.10.2007 року мирової угоди, за якою позичальник ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за договорами позики передав у власність позикодавців частки нерухомого майна, яке належало йому на праві приватної власності.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду, що доводи позивача про те, що договори позики, укладені 21.01.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 250000 грн., між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на суму 250000 грн., а також 22.01.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на суму 500000 грн., між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на суму 500000 грн., не відповідають вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України , - є необгрунтованими.

При цьому колегія суддів зауважує, що заборгованість за кредитним договором від 04.08.2006 року між ЗАТ Донгорбанк та ОСОБА_1 виникла з 11.04.2014 року, тобто понад 7 років боржник погашав заборгованість ,а відтак, підстав вважати, що укладення спірних договорів позики у 2007 році були укладені фіктивно, тобто для уникнення від цивільної-правової відповідальності ОСОБА_1 щодо погашення кредитної заборгованості, - не має.( а.с. 31 том2)

З цих же причин, судова колегія відхиляє доводи позивача про неповне з`ясування матеріального стану ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на період укладення договорів позики 21.01.2007 року та 22.01.2007 року, оскільки судом обговорювалось і дане питання, та суд обґрунтовано виходив з того, що довідки з Маріупольського ГУ ДФС України в Донецькій області щодо доходів відповідачів не можуть бути безперечними доказами фіктивності договорі позики та не відображають реальний майновий стан відповідачів.

Крім того, за мировою угодою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перейшло право власності на ? частки цілого об`єкту за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 3905,7 кв.м. , з конкретно визначеним приміщенням літ А-2.

У свою чергу, згідно договору іпотеки № 39/1 від 04.08.2006 року, предметом іпотеки, що забезпечувала кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ Донгорбанк є нежитлове приміщення у будинку АДРЕСА_1 , а саме- літ. А-3, площею 909,00 кв.м.( а.с. 15 том 1)

Отже, предмет іпотеки ОСОБА_1 не відчужувався та питання щодо його відчуження, або передачі за іншими борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 судом не вирішувалось.

За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги , судова колегія погоджується з висновками суду щодо відмови у задоволені позову, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення відповідно до частини 3 статті 376 ЦПК України не встановлено.

Щодо оскарження ухвали суду від 06.06.2019 року про скасування забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 червня 2019 року заяву представника відповідача - адвоката Козуба Г.Г., про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано арешт нерухомого майна, накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2018 року № 263/4484/18 (провадження №2/263/1516/2018) у цивільній справі за позовом ТОВ ФПГ Металпромресурс до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання правочинів фіктивними:

- на 1/4 частку нежитлового приміщення літера А 2, загальною площею 3905,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя, від 10.10.2007 року, № 2-4538;

- на 1/4 частку нежитлового приміщення літера А 2, загальною площею 3905,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя, від 10.10.2007 року, № 2-4538;

- на 1/8 частку нежитлового приміщення літера А 2, загальною площею 3905,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя , від 10.10.2007 року, № 2-4538;

- на 1/8 частку нежитлового приміщення літера А 2, загальною площею 3905,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя , від 10.10.2007 року, № 2-4538.

Згідно з ч.1, 9 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Отже, враховуючи, що необхідність забезпечення позову відпала, суд обгрунтовано вважав за необхідне скасувати арешт нерухомого майна, накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17.04.2018 року на нежитлове приміщення літера А-2, загальною площею 3905,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Оскільки судом прийняте рішення про відмову у задоволені позову у повному обсязі, судова колегія погоджується з висновками суду щодо скасування заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту майна, що належить відповідачам.

При цьому колегія суддів зауважує, що арешт на дане майно був накладений в рамках цивільної справи про визнання договорів позики грошових коштів недійсними, а арешт накладений на майно, що передано відповідачам на підставі судового рішення, що є чинним.

Доводи позивача, що суд вирішив дане питання до набрання чинності судового рішення по суті справи, та із відповідною заявою звернувся лише один з відповідачів, а саме- ОСОБА_2 , до уваги не приймається, оскільки суд за приписами ст. ст. 158 ЦПК України мав би вирішити це питання під час ухвалення судового рішення. Крім того, суд має з власної ініціативи скасувати заходи забезпечення позову.

Таким чином , ухвала суду ухвалена відповідно до норма процесуального права, а саме- ч.1 ст. 158 ЦПК України та підстав для її скасування не має.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2019 року та на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 червня 2019 року залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2019 року та ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в частині оскарження судового рішення у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 серпня 2019 року.

Судді