Постанова

від 01.04.2020 по справі 263/4484/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 263/4484/18

провадження № 61-40585св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2018 року у складі судді Кулика С. В. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А. ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс (далі - ТОВ ФПГ Металпромресурс ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними, посилаючись на те, що 04 серпня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Донгорбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (далі - ПАТ ПУМБ ), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 39, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 1 200 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом з кінцевим терміном поверненнядо 30 липня 2021 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 04 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 39/1, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому нежитлове приміщення літера А-3 в будинку АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 лютого 2016 року у справі № 263/10469/15-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ ПУМБ було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2006 року № 39 в розмірі 604 839,35 доларів США. 18 листопада 2016 року між ПАТ ПУМБ та Товариством з обмеженою відповідальністю ФК Алькор Інвест (далі - ТОВ ФК Алькор Інвест ) було укладено договір про відступлення права вимоги № 39/2016, за умовами якого ТОВ ФК Алькор Інвест набуло право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами. За договором про відступлення права вимоги від 18 листопада 2016 року № 39/2016/1, укладеним між ТОВ ФК Алькор Інвест та ТОВ ФПГ Металпромресурс , до ТОВ ФК Алькор Інвест перейшли всі права первісного кредитора - ТОВ ФК Алькор Інвест у зобов`язаннях, що виникли із зазначених кредитного та іпотечного договорів. 21 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на загальну суму 250 000 грн, в той же день між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - договір позики на загальну суму 250 000 грн, а 22 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - договір позики на загальну суму 500 000 грн, а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - договір позики на загальну суму 500 000 грн. В подальшому ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 1 500 000 грн за вказаними договорами позики було затверджено мирову угоду, за умовами якої за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/4 частку, за ОСОБА_4 - на 1/4 частку, за ОСОБА_3 - на 1/8 частку, за ОСОБА_2 - на 1/8 частку, за ОСОБА_1 - на 1/4 частку двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформаційних довідок з Реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказане нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Враховуючи викладене, оскільки вищевказані договори позики від 21 січня 2007 року - між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також від 22 січня 2007 року - між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є фіктивними та укладені з метою уникнення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 04 серпня 2006 року № 39, ТОВ ФПГ Металпромресурс просило визнати їх недійсними.

Разом із вказаним позовом ТОВ ФПГ Металпромресурс подало заяву про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на належну ОСОБА_5 1/4 частку, ОСОБА_4 - 1/4 частку, ОСОБА_3 - 1/8 частку, ОСОБА_2 - 1/8 частку двоповерхового нежитлового приміщення (магазин) літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого судового рішення, оскільки вказане майно може бути відчужене на користь інших осіб.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2018 року заяву ТОВ ФПГ Металпромресурс про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на: 1/4 частку нежитлового приміщення літера А-2, загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10 жовтня 2007 року № 2-4538; 1/4 частку нежитлового приміщення літера А-2, загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10 жовтня 2007 року № 2-4538; 1/8 частку нежитлового приміщення літера А-2, загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10 жовтня 2007 року № 2-4538; 1/8 частку нежитлового приміщення літера А-2, загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10 жовтня 2007 року № 2-4538.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ТОВ ФПГ Металпромресурс звернулося до суду з позовом про визнання фіктивним правочинів, на підставі яких ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 отримали у власність майно, що належало ОСОБА_1 . Тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в цій справі.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг.

13 липня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційні скарги.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року в частині накладення арешту на належну їй частину нежитлового приміщення літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги мотивовано тим, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є неспіввісними із заявленими позовними вимогами і позивач не надав доказів, які б свідчили про реальну вартість майна, на яке було накладено арешт. ТОВ ФПГ Металпромресурс звернулося до суду з позовом немайнового характеру та не просило застосувати наслідки недійсності правочинів, тому у випадку задоволення позову про визнання недійсними договорів позики таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. Оспорювані правочини були укладені ще у 2007 році, тобто за дев`ять років до стягнення заборгованості за кредитним договором рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 лютого 2016 року у справі № 263/10469/15-ц. Відповідачі не мають наміру відчужувати нежитлове приміщення літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Укладена між відповідачами у 2007 році мирова угода не стосується майна, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 04 серпня 2006 року № 39/1, тому висновки судів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, є помилковими.

Інші відповідачі не оскаржили в касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне їм майно.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.

21 серпня 2018 року справа № 263/4484/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_4 - частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 29 березня 2018 року ОСОБА_3 є власником 1/8 частки, ОСОБА_2 - 1/8 частки, ОСОБА_5 - 1/4 частки, ОСОБА_4 - 1/4 частки нежитлового приміщення літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У позовній заяві ТОВ ФПГ Металпромресурс просило визнати фіктивними саме ті правочини, на підставі яких ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 отримали у власність від ОСОБА_1 вищевказане майно.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ ФПГ Металпромресурс посилалося на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 можуть відчужити належні їм частки нежитлового приміщення літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 частки нежитлового приміщення літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами існує спір щодо визнання недійсними правочинів, на підставі яких ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 отримали у власність від ОСОБА_1 вищевказане майно, тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в цій справі.

Однак при розгляді справи суди не звернули уваги на таке.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін .

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі, яка переглядається, ТОВ ФПГ Металпромресурс просило визнати недійсними договори позики без застосування правових наслідків недійсності цих правочинів, а отже, увипадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов`язального характеру.

Таким чином, запропонований заявником вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не є належним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі, оскільки в разі задоволення позову оспорювані договори будуть вважатися недійсними без вчинення додаткових дій для цього.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами ТОВ ФПГ Металпромресурс та не впливають на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій справі.

Отже, висновки судів про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ ФПГ Металпромресурс про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 частки нежитлового приміщення літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є помилковими та такими, що суперечать вимогам статей 149, 150 ЦПК України.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не оскаржили в касаційному порядку ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року і заперечень щодо вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на належне їм майно не навели . Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підстав для виходу за межі доводів касаційних скарг Верховним Судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині накладення арешту на належні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (кожній окремо) частки нежитлового приміщення літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ ФПГ Металпромресурс про забезпечення позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року в частині накладення арешту на: 1/4 частку нежитлового приміщення літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10 жовтня 2007 року № 2-4538; 1/8 частку нежитлового приміщення літера А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10 жовтня 2007 року № 2-4538, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс про забезпечення його позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів фіктивними в частині накладення арешту на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов