Рішення

від 13.08.2019 по справі 910/7932/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2019Справа № 910/7932/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної

філії "Львівська залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ"

про стягнення 190 800,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бучковський С.В.

від відповідача: Садик О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" про стягнення 190 800,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № Л/НХ-18358/НЮ від 03.04.2018 в частині своєчасності поставки та в частині поставки товару належної якості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7932/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 23.07.2019.

23.07.2019 через електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак вказане клопотання не містило електронно-цифрового підпису.

У судовому засіданні 23.07.2019 постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено засідання по суті на 13.08.2019.

09.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

13.08.2019 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 541 658,68 грн. заборгованості, з яких 477 000,00 грн. основного боргу, 14 425,00 грн. інфляційних втрат, 7 801,89 грн. 3% річних та 42 431,79 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду від 13.08.2019 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" повернуто заявнику у зв`язку з пропуском строку на пред`явлення зустрічного позову.

Також 13.08.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, який залишений судом без розгляду, у зв`язку з пропуском строку на його подання та неповідомлення поважних причин пропуску такого строку.

У судовому засіданні 13.08.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 13.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2018 між Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональною філії "Львівська залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ", як постачальником, укладено договір поставки № Л/НХ-18358/НЮ (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2018 році поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

У Специфікації № 1 до договору сторони погодили поставку дизельного двигуна у кількості 1 шт., вартістю 477000,00 грн., з характеристиками, зазначеними в специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає наступним нормативним документам умовам: ДСТУ ГОСТ ИСО 3046-1:2004.

Підтвердженням якості товару з боку постачальника є наступні документи: декларація про відповідність, паспорт (п. 2.2. договору). Рік виготовлення товару: 2018 (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору, товар, що постачається, не перебував в експлуатації, терміни та умови його зберігання не порушені.

У п. 2.6 договору сторони погодили, що вхідний контроль товару проводиться кінцевим одержувачем - виробничим підрозділом залізниці, згідно із вимогами ГОСТ 24297-87.

Положеннями п. 5.1 договору встановлено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP за правилами ІНКОТЕРМС-2010 , за реквізитами, зазначеними в заявці покупця.

Відповідно до п. 5.2 договору, поставка товару проводиться на протязі не більше 15 днів після письмової заявки покупця.

Датою поставки товару вважається підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п. 5.4 договору).

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором в частині поставки товару в строки, встановлені договором, у зв`язку із чим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 95 400,00 грн. штрафу за прострочення строку поставки товару. Крім того, за наслідками проведення вхідного контролю поставленого дизельного двигуна, було виявлено недоліки продукції, у зв`язку з чим позивач просить стягнути 95 400,00 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Укладений між сторонами договір № Л/НХ-18358/НЮ від 03.04.2018 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У п. 5.2 договору сторони погодили, що поставка товару проводиться на протязі не більше 15 днів після письмової заявки покупця.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 29.08.2018 позивач направив на електронну адресу відповідача заявку вих. № НХЛьв-1/6767 на поставку дизельного двигуна.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням п. 5.2 договору, товар мав бути поставлений відповідачем у строк до 13.09.2018 включно.

Листом від 11.09.2018 вих. № 0501-82 відповідач просив розглянути можливість продовження терміну поставки до 45 днів у зв`язку з несвоєчасним надходженням комплектуючих дизельного двигуна постачальнику.

Матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами іншого строку поставки, ніж визначено п. 5.2 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2018 відповідачем здійснено поставку дизельного двигуна на суму 477 000,00 грн.

Тобто відповідачем було не поставлено у строк до 13.09.2018 включно позивачу товар на суму 477 000,00 грн., а відповідач прострочив виконання зобов`язання на 104 дні.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Розрахунок штрафу у сумі 95 400,00 грн. за прострочення поставки товару, є арифметично вірним, у зв`язку із чим суд задовольняє позов у цій частині.

Як вбачається з Акту приймання-передачі № 50 від 27.12.2018, 27.12.2018 відповідачем здійснено поставку позивачу дизельного двигуна ДСТУ ГОСТ ИСО 3046-1:2004 у кількості 1 шт. вартістю 477 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає наступним нормативним документам умовам: ДСТУ ГОСТ ИСО 3046-1:2004.

Рік виготовлення товару: 2018 (п. 2.4 договору).

Товар, що постачається, не перебував в експлуатації, терміни та умови його зберігання не порушені (п. 2.5 договору).

У п. 2.6 договору сторони погодили, що вхідний контроль товару проводиться кінцевим одержувачем - виробничим підрозділом залізниці, згідно із вимогами ГОСТ 24297-87.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що приймання продукції по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", затверджених Держарбітражем за наступними змінами та доповненнями.

Згідно з п. 14 Інструкції № П-7 приймання продукції за якістю і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про як, рахунок-фактура, специфікація і т. п.).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції) одержувач зобов`язаний викликати для складання двостороннього акта представника виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в договорі (п. 16 Інструкції № П-7).

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні вихідного контролю кінцевим одержувачем, дизельний двигун було забраковано, про що складено акт № 1 від 22.01.2019 про виявлені при вихідному контролі недоліки продукції.

Відповідно до п. 2.7 договору, при виявленні невідповідності кількості або якості товару, виклик представника постачальника для складання двостороннього Акту обов`язковий.

На виконання умов договору та Інструкції № П-7, листом від 25.01.2019 вих. № НХ Льв-1/539 позивач просив відповідача направити представника для встановлення обставин та складання двостороннього Акту. До вказаного листа позивачем долучені Акт про виявлені при вихідному контролі недоліки продукції № 1 від 22.01.2019 та Акт про фактичну якість і кількість продукції № 1/19 від 22.01.2019.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 04.02.2019 вих. № ВО-1/66 повідомив, що представник підприємства буде присутній 13.02.2019.

Відповідно до п. 19 Інструкції № П-7, представник виготовлювача (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у визначенні якості і комплектності продукції, що надійшла до одержувача.

Однак, позивач зазначає, що по прибуттю представника постачальника відповідного акту про заміну неякісного товару складено не було, оскільки у представника не було довіреності на право представництва інтересів постачальника.

22.02.2019 позивач направив відповідачу лист вих. № НХ Льв-1/1205, у якому просив повторно в термін до 10 календарних днів направити представника підприємства для встановлення обставин та складання двостороннього Акту. При цьому, у вказаному листі позивач звернув увагу відповідача, що представник при собі повинен мати посвідчення особи та довіреність на представництво інтересів ТОВ "Виробниче об`єднання "КМЗ" з питань поставки двигуна.

Відповіді на вказаний лист позивач не отримав, представник постачальника у вказаний у листі строк не прибув.

Згідно з п. 20 Інструкції П-7, при відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

При цьому згідно з п. 29 Інструкції за результатами прийняття продукції по якості за участю представників, вказаних в п.п. 19, 20 Інструкції складається акт про фактичну якість отриманої продукції.

В такому акті мають бути зазначені, у тому числі, висновки про характер виявлених дефектів продукції та причини їх виявлення.

18.03.2019 комісією у складі представників виробничого підрозділу "Самбірські колійні дорожні ремонтно-механічні майстерні", за участю представника від громадськості, що діяв за разовим посвідченням № 1 від 18.03.2019, складено акт № 2 про фактичну якість і комплектність продукції, відповідно до якого виявлено наступні недоліки: деформований фільтроелемент очистки масла та наявність на ньому старого (відпрацьованого масла); забиті жиклери у центрифузі очистки масла та наявність старого мастила у центрифузі; відсутня бірка із тисненням дати виготовлення, моделі та номера двигуна.

Відповідно до п. 7.4 договору, при постачанні неякісного товару постачальник у погоджений термін, але не більше 20 днів з моменту складання відповідного акту проводить заміну цього неякісного товару або усуває виявлені недоліки за власний рахунок.

09.04.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № НХ-1/2010 про заміну неякісного товару, у якій вимагав здійснити заміну неякісного товару протягом 20 календарних днів з моменту отримання претензії.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заміну товару не здійснив.

Відповідно до 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам (ч. 4 ст. 673 Цивільного кодексу України).

З урахування встановлених обставин та наданих доказів, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині поставки товару належної якості та в частині виконання зобов`язань щодо заміни товару.

У пункті 7.5 договору сторони передбачили, що у разі невиконання п. 7.4 договору за постачання товарів неналежної якості, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, при цьому за власний рахунок та засобами замінює неякісний товар або усуває виявлені недоліки.

Оскільки матеріалами справи підтверджується постачання дизельного двигуна неналежної якості, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 95 400,00 грн. штрафу, а тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 95 400,00 грн. за прострочення поставки товару та 95 400,00 грн. штрафу за порушення п. 7.4 договору, а всього 190 800,00 грн. штрафу.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" (04128, м.Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ТУПОЛЄВА, будинок 17 Ж, ідентифікаційний код 38578381) на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, ідентифікаційний код 40081195) 190 800,00 грн. штрафу та 2862,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2019.

Суддя С.О. Турчин