Постанова

від 25.02.2020 по справі 910/7932/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа№ 910/7932/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.08.2019 (повний текст складено 19.08.2019)

у справі №910/7932/19 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ"

про стягнення 190 800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" (далі - відповідач) про стягнення 190 800,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № Л/НХ-18358/НЮ від 03.04.2018 в частині своєчасності поставки та в частині поставки товару належної якості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 190 800,00 грн. штрафу та 2862,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/7932/19 в частині стягнення 95400,00 грн. штрафу за постачання товарів неналежної якості.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає при цьому, що як свідчить акт приймання-передачі товару від 27.12.2018 №50, поставлений ТОВ ВО КМЗ дизельний двигун ДСТУ ГОСТ ИСО 3046-1:2004 відповідав якісним характеристикам, які визначені умовами договору поставки №Л/НХ-1835/НЮ у зв`язку із чим у АТ Укрзалізниця не мала претензій до кількості та якості поставленого товару.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/7932/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

24.10.2019 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення №513 від 22.10.2019 про сплату судового збору в сумі 4293,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/7932/19. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

25.11.2019 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

09.12.2019 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли додаткові письмові пояснення.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи 910/7932/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.12.2019 для розгляду справи № 910/7932/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Козир Т.П.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи 910/7932/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2019 для розгляду справи № 910/7932/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/7932/19 прийняти до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/7932/19 є вимоги про стягнення 190 800,00 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 03.04.2018 між Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональною філії "Львівська залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ", як постачальником, укладено договір поставки № Л/НХ-18358/НЮ (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2018 році поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

У Специфікації № 1 до договору сторони погодили поставку дизельного двигуна у кількості 1 шт., вартістю 477000,00 грн., з характеристиками, зазначеними в специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає наступним нормативним документам умовам: ДСТУ ГОСТ ИСО 3046-1:2004.

Підтвердженням якості товару з боку постачальника є наступні документи: декларація про відповідність, паспорт (п. 2.2. договору). Рік виготовлення товару: 2018 (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору, товар, що постачається, не перебував в експлуатації, терміни та умови його зберігання не порушені.

У п. 2.6 договору сторони погодили, що вхідний контроль товару проводиться кінцевим одержувачем - виробничим підрозділом залізниці, згідно із вимогами ГОСТ 24297-87.

Положеннями п. 5.1 договору встановлено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP за правилами "ІНКОТЕРМС-2010", за реквізитами, зазначеними в заявці покупця.

Відповідно до п. 5.2 договору, поставка товару проводиться на протязі не більше 15 днів після письмової заявки покупця.

Датою поставки товару вважається підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п. 5.4 договору).

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором в частині поставки товару в строки, встановлені договором, у зв`язку із чим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 95 400,00 грн. штрафу за прострочення строку поставки товару. Крім того, за наслідками проведення вхідного контролю поставленого дизельного двигуна, було виявлено недоліки продукції, у зв`язку з чим позивач просить стягнути 95 400,00 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач прострочив виконання зобов`язання на 104 дні, а також те, що матеріалами справи підтверджується постачання дизельного двигуна неналежної якості, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 190800,00 грн. штрафу.

Розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Укладений між сторонами договір № Л/НХ-18358/НЮ від 03.04.2018 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У п. 5.2 договору сторони погодили, що поставка товару проводиться на протязі не більше 15 днів після письмової заявки покупця.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, 29.08.2018 позивач направив на електронну адресу відповідача заявку вих. № НХЛьв-1/6767 на поставку дизельного двигуна.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням п. 5.2 договору, товар мав бути поставлений відповідачем у строк до 13.09.2018 включно.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 11.09.2018 вих. № 0501-82 відповідач просив розглянути можливість продовження терміну поставки до 45 днів у зв`язку з несвоєчасним надходженням комплектуючих дизельного двигуна постачальнику.

Водночас судова колегія звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами іншого строку поставки, ніж визначено п. 5.2 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2018 відповідачем здійснено поставку дизельного двигуна на суму 477 000,00 грн.

Тобто відповідачем було не поставлено у строк до 13.09.2018 включно позивачу товар на суму 477 000,00 грн., а відповідач прострочив виконання зобов`язання на 104 дні.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що розрахунок штрафу у сумі 95 400,00 грн. за прострочення поставки товару, є арифметично вірним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову у цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання п. 7.4 Договору за постачання товарів неналежної якості, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з Акту приймання-передачі № 50 від 27.12.2018, 27.12.2018 відповідачем здійснено поставку позивачу дизельного двигуна ДСТУ ГОСТ ИСО 3046-1:2004 у кількості 1 шт. вартістю 477 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає наступним нормативним документам умовам: ДСТУ ГОСТ ИСО 3046-1:2004.

Рік виготовлення товару: 2018 (п. 2.4 договору).

Товар, що постачається, не перебував в експлуатації, терміни та умови його зберігання не порушені (п. 2.5 договору).

У п. 2.6 договору сторони погодили, що вхідний контроль товару проводиться кінцевим одержувачем - виробничим підрозділом залізниці, згідно із вимогами ГОСТ 24297-87.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що приймання продукції по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", затверджених Держарбітражем за наступними змінами та доповненнями.

Згідно з п. 14 Інструкції № П-7 приймання продукції за якістю і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про як, рахунок-фактура, специфікація і т. п.).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції) одержувач зобов`язаний викликати для складання двостороннього акта представника виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в договорі (п. 16 Інструкції № П-7).

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні вихідного контролю кінцевим одержувачем, дизельний двигун було забраковано, про що складено акт № 1 від 22.01.2019 про виявлені при вихідному контролі недоліки продукції.

Відповідно до п. 2.7 договору, при виявленні невідповідності кількості або якості товару, виклик представника постачальника для складання двостороннього Акту обов`язковий.

На виконання умов договору та Інструкції № П-7, листом від 25.01.2019 вих. № НХ Льв-1/539 позивач просив відповідача направити представника для встановлення обставин та складання двостороннього Акту. До вказаного листа позивачем долучені Акт про виявлені при вихідному контролі недоліки продукції № 1 від 22.01.2019 та Акт про фактичну якість і кількість продукції № 1/19 від 22.01.2019.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 04.02.2019 вих. № ВО-1/66 повідомив, що представник підприємства буде присутній 13.02.2019.

Відповідно до п. 19 Інструкції № П-7, представник виготовлювача (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у визначенні якості і комплектності продукції, що надійшла до одержувача.

Однак, позивач зазначає, що по прибуттю представника постачальника відповідного акту про заміну неякісного товару складено не було, оскільки у представника не було довіреності на право представництва інтересів постачальника.

22.02.2019 позивач направив відповідачу лист вих. № НХ Льв-1/1205, у якому просив повторно в термін до 10 календарних днів направити представника підприємства для встановлення обставин та складання двостороннього Акту. При цьому, у вказаному листі позивач звернув увагу відповідача, що представник при собі повинен мати посвідчення особи та довіреність на представництво інтересів ТОВ "Виробниче об`єднання "КМЗ" з питань поставки двигуна.

Відповіді на вказаний лист позивач не отримав, представник постачальника у вказаний у листі строк не прибув.

Згідно з п. 20 Інструкції П-7, при відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

При цьому згідно з п. 29 Інструкції за результатами прийняття продукції по якості за участю представників, вказаних в п.п. 19, 20 Інструкції складається акт про фактичну якість отриманої продукції.

В такому акті мають бути зазначені, у тому числі, висновки про характер виявлених дефектів продукції та причини їх виявлення.

18.03.2019 комісією у складі представників виробничого підрозділу "Самбірські колійні дорожні ремонтно-механічні майстерні", за участю представника від громадськості, що діяв за разовим посвідченням № 1 від 18.03.2019, складено акт № 2 про фактичну якість і комплектність продукції, відповідно до якого виявлено наступні недоліки: деформований фільтроелемент очистки масла та наявність на ньому старого (відпрацьованого масла); забиті жиклери у центрифузі очистки масла та наявність старого мастила у центрифузі; відсутня бірка із тисненням дати виготовлення, моделі та номера двигуна.

Відповідно до п. 7.4 договору, при постачанні неякісного товару постачальник у погоджений термін, але не більше 20 днів з моменту складання відповідного акту проводить заміну цього неякісного товару або усуває виявлені недоліки за власний рахунок.

09.04.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № НХ-1/2010 про заміну неякісного товару, у якій вимагав здійснити заміну неякісного товару протягом 20 календарних днів з моменту отримання претензії.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заміну товару не здійснив, що самим скаржником не спростовано.

Посилання скаржника на акт приймання-передачі товару від 27.12.2018 №50, як на доказ того, що поставлений ТОВ ВО КМЗ дизельний двигун ДСТУ ГОСТ ИСО 3046-1:2004 відповідав якісним характеристикам, які визначені умовами договору поставки №Л/НХ-1835/НЮ, судовою колегією відхиляються з огляду на те, що даний акт свідчить про відповідність поставленого ТОВ ВО КМЗ дизельного двигуна ДСТУ ГОСТ ИСО 3046-1:2004 якісним характеристикам саме на момент приймання-передачі товару.

Проте, сторони пунктом 2.6 погодили, що вхідний контроль товару проводиться кінцевим одержувачем - виробничим підрозділом залізниці, згідно з вимогами ГОСТ 24297-87, і як підтверджується матеріалами, саме при вхідному контролі було складено акт про виявлені недоліки продукції.

Щодо посилань скаржника на відсутність повноважень у Виробничого структурного підрозділу Самбірські колійні ремонтно-механічні майстерні на складання вищевказаного акту, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.3 договору місце поставки товару: 81400, м. Самбір, вул. Вокзальна, 5, (СКДМ) Самбірські колійні дорожні ремонтно-механічні майстерні.

Як зазначає сам скаржник, ним було поставлено товар, відповідно до заявки Структурного підрозділу Служба матеріально-технічного забезпечення регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця , за адресою 81400, м. Самбір, вул. Вокзальна, 5, (СКДМ) Самбірські колійні дорожні ремонтно-механічні майстерні.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, судова колегія дійшла до переконання, що вхідний контроль товару проводився, відповідно до п. 2.6 та п. 5.3 договору, саме кінцевим одержувачем - Виробничим структурним підрозділом Самбірські колійні ремонтно-механічні майстерні , в результаті чого і був складений акт про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції.

Твердження скаржника про не допуск позивачем представників відповідача для огляду поставленого товару та складання двостороннього акту, судовою колегією відхиляються через недоведеність та безпідставність.

Відповідно до 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам (ч. 4 ст. 673 Цивільного кодексу України).

З урахування встановлених обставин та наданих доказів, судова колегія дійшла до переконання про неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині поставки товару належної якості та в частині виконання зобов`язань щодо заміни товару.

У пункті 7.5 договору сторони передбачили, що у разі невиконання п. 7.4 договору за постачання товарів неналежної якості, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, при цьому за власний рахунок та засобами замінює неякісний товар або усуває виявлені недоліки.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується постачання дизельного двигуна неналежної якості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 95 400,00 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/7932/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/7932/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі №910/7932/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/7932/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала