Рішення

від 08.08.2019 по справі 927/439/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/439/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МОТОРС ГРУП , вул. Носівський шлях, 3, м. Ніжин, 16610

до відповідача: Приватного акціонерного товариства НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ , вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, 16600

про стягнення 242233грн.03коп.,

у присутності представників сторін :

від позивача: Приходька С.О. - адвоката (ордер на надання правової допомоги серії ЧН №064944 від 08.07.2019);

від відповідача: не з`явився .

В судовому засіданні 08.08.2019 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 139836грн.50коп. основного боргу, 52654грн.40коп. пені, 14098грн.50коп. інфляційних нарахувань, 35643грн.63коп. відсотків за користування грошовими коштами.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору на поставку товару № 3 на умовах відстрочення оплати від 25.01.2018 у період з 12.02.2018 по 30.07.2018 по виадтковим накладним передано відповідачу товар, який відповідач мав оплатити протягом 15 календарних днів з дати отримання окремої партії товару. За твердженням позивача, відповідачем зобов`язання по оплаті товару не виконаний, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 139836грн.50коп., яку він просить стягнути, а також застосовувати до відповідача передбачені договором та чинним законодавством штрафні санкції.

Відповідачем у встановлений судом строк подано відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що ним позовні вимоги визнаються частково, стверджує про пропуск позивачем позовної давності в частині стягнення пені, а також наводить свій розрахунок процентів річних та інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2019 судом відмовлено у прийнятті часткового визнання позову відповідачем - Приватним акціонерним товариством "НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ", підготовче засідання відкладено на 29.07.2019.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився.

Копія ухвали від 17.07.2019, якою визнано обов?язковою явку відповідача у судове засідання, призначене на 29.07.2019, отримана останнім 22.07.2019, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом у судовому засіданні 29.07.2019 постановлено протокольну ухвалу про проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача на підставі ст.202 Господарського процесуального кодексу України .

У підготовчому засіданні 29.07.2019 представником позивача заявлене усне клопотання про поновлення строку для подання додаткових доказів у справі та про залучення до справи додаткових доказів.

Судом з метою виконання завдання підготовчого провадження та задля належної підготовки справи до її розгляду по суті, постановлено протокольну ухвалу про поновлення позивачу строку для подання доказів та залучено документи до матеріалів справи, що відображено у протоколі судового засідання від 29.07.2019.

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2019 підготовче провадження закрите та призначено розгляд справи по суті на 08.08.2019.

У судове засідання 08.08.2019 прибув повноважний представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400044994463, яке надсилалось на адресу відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про причини неявки суду не повідомлено.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, судом постановлено протокольну ухвалу про здійснення розгляду справи по суті за відсутності відповідача в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

25 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО МОТОРС ГРУП (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір на поставку товару №3 на умовах відстрочення оплати (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1. постачальник зобов`язується передати у власність покупця автозапчастини, мастильні матеріали (надалі іменовані товар) в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в заявці та погодженої сторонами письмово, в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, яка після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст.266 Господарського Кодексу України. Товар, прийнятий покупцем згідно з видатковою накладною або актом приймання-передачі не підлягає поверненню за ініціативою покупця, окрім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену покупцем.

Згідно з п.2.1. договору орієнтовна сума договору складає 300000грн.00коп. та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, вказана в видаткових накладних (актах приймання-передачі), складає суму договору.

В п.2.2. договору сторонами передбачено обов`язок відповідача здійснювати оплату вартості товару у термін 15(п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання замовленого товару від постачальника.

Відповідно до п.2.3. договору зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними в момент зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у видаткових накладних або в актах приймання-передачі товару.

В п.2.4. договору сторонами визначено можливість застосування інших видів розрахунків, що не заборонені законодавством України, в т.ч. вексельну за взаємною згодою сторін.

До договору на поставку товару №3 на умовах відстрочення оплати від 25.01.2018 сторонами підписано додаткову угоду №1 від 25.01.2018, у якій сторони домовились доповнити розділ 3 договору п. 3.9.: Постачальник передає товар представнику покупця, повноваження якого підтверджені довіреністю (Додатком № 1 до даного Договору). У випадку підписання накладної (інших товаросупровідних документів) представником покупця, відомості про якого не вказані в довіреності, покупець зобов`язаний негайно надати довіреність постачальнику, із внесенням до неї відомостей про особу, яка підписала накладну (товаросупровідний документ). У разі невиконання покупцем дій, передбачених у цьому Договорі, вважається, що особа, яка підписала накладну (товаросупровідний документ), є належним чином уповноваженим представником покупця, і її підпис на накладних (товаросупровідних документах) підтверджує виникнення для покупця всіх обов`язків,передбачених цим договором .

Відповідно до п.11.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. У разі коли жодна із сторін за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, дія цього договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік.

Згідно з п.3 додаткової угоди №1 від 25.01.2018 угода набуває дії з моменту її підписання.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору на поставку товару №3 на умовах відстрочення оплати від 25.01.2018 та додаткової угоди №1 від 25.01.2018, останні підписані сторонами та скріплені їх печатками, що свідчить про набрання ними чинності, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору та додаткової угоди в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір на поставку товару №3 на умовах відстрочення оплати від 25.01.2018 та додаткової угоди №1 від 25.01.2018 є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз змісту та суб?єктного складу договору свідчить, що у зв?язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із змісту договору вбачається, що у ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв?язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Позивачем на підтвердження факту поставки товару відповідачу до позовної заяви подано видаткові накладні: №712 від 12.02.2018 на суму 5855грн.00коп., №862 від 19.02.2018 на суму 10088грн.00коп., №972 від 26.02.2018 на суму 8698грн.00коп., №1032 від 28.02.2018 на суму 6057грн.50 коп., №1288 від 14.03.2018 на суму 3593грн.00коп., №1391 від 19.03.2018 на суму 7052грн.00коп., №1462 від 22.03.2018 на суму 4121грн.00коп., №1596 від 28.03.2018 на суму 5793грн.00коп., №1728 від 02.04.2018 на суму 2433грн.00коп., №1829 від 05.04.2018 на суму 4807грн. 00коп; №1947 від 10.04.2018 на суму 707грн.00 коп., № 2165 від 18.04.2018 на суму 4755 грн.00коп., №2320 від 23.04.2018 на суму 5005грн.00коп., №2418 від 26.04.2018 на суму 3000грн.00коп., №2575 від 03.05.2018 на суму 4819грн.00 коп., №2723 від 08.05.2018 на суму 7066грн.00 коп., №2960 від 16.05.2018 на суму 7817грн.00 коп., №3072 від 22.05.2018 на суму 4802грн.00 коп., №3299 від 31.05.2018 на суму 14062грн.00коп., №3525 від 07.06.2018 на суму 14111 грн.00коп., №3671 від 13.06.2018 на суму 7943грн.00 коп., №3854 від 21.06.2018 на суму 10550грн.00коп., № 4571 від 20.07.2018 на суму 6825грн.00коп., № 4700 від 25.07.2018 на суму 2156грн.00коп., № 4819 від 30.07.2018 на суму 457грн.00 коп., всього на загальну суму 152572грн.50коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявністю на зазначених видаткових накладних підпису особи, яка отримувала товар від позивача для відповідача, а також довіреностями відповідача №63 від 25.01.2018 на ім`я ОСОБА_1 , №64 від 25.01.2018 на ім`я ОСОБА_2 , №65 від 25.01.2018 на ім`я ОСОБА_3 , №66 від 25.01.2018 на ім`я ОСОБА_4 , №67 від 25.01.2018на ім`я ОСОБА_5 , №68 від 25.01.2018 на ім`я ОСОБА_6 на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача відповідно до договору про поставку товарів на умовах відстрочення платежу №3 від 25.01.2018.

Відповідачем не заперечується факт отримання ним від позивача на підставі договору по накладним, покладеним в основу позову, товару загальною вартістю 152572грн.50коп.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобовязання в частині поставки товару відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, порядок розрахунків за переданий товар встановлений у п.2.2 договору, відповідно до умов якого покупець повинен здійснити оплату вартості товару у термін 15 (п`ятнадцяти) календарних дня з моменту отримання замовленого товару від постачальника.

За змістом п.3.3. договору моментом виконання обов`язку постачальника передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки товару, вказаному в п.3.1. договору, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі. Видаткова накладна або акт приймання-передачі підписуються повноважними представниками покупця та постачальника.

Відповідно до ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

При цьому в силу ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З огляду на вищенаведену умову договору поставки щодо моменту отримання товару та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що відповідач мав здійснити оплату вартості товару, отриманого ним від позивача за видатковими накладними, покладеними в основу позову, у такі строки:

- за товар, отриманий по видатковій накладній №712 від 12.02.2018 - до 27.02.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №862 від 19.02.2018 - до 06.03.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №972 від 26.02.2018 - до 13.03.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №1032 від 28.02.2018 - до 15.03.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №1288 від 14.03.2018 - до 29.03.2018; включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №1391 від 19.03.2018 - до 03.04.2018; включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №1462 від 22.03.2018 - до 06.04.2018; включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №1596 від 28.03.2018 - до 12.04.2018; включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №1728 від 02.04.2018 - до 17.04.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №1829 від 05.04.2018 - до 20.04.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №1947 від 10.04.2018 - до 25.04.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №2165 від 18.04.2018 - до 03.05.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №2320 від 23.04.2018 - до 08.05.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №2418 від 26.04.2018 - до 11.05.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №2575 від 03.05.2018 - до 18.05.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №2723 від 08.05.2018 - до 23.05.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №2960 від 16.05.2018 - до 31.05.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №3072 від 22.05.2018 - до 06.06.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №3299 від 31.05.2018 - до 15.06.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №3525 від 07.06.2018 - до 22.06.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №3671 від 13.06.2018 - до 29.06.2018 включно, оскільки останній день строку припав на святковий день;

- за товар, отриманий по видатковій накладній №3854 від 21.06.2018 - до 06.07.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній № 4571 від 20.07.2018 - до 06.08.2018 включно, оскільки останній день строку припав на вихідний день;

- за товар, отриманий по видатковій накладній № 4700 від 25.07.2018 - до 09.08.2018 включно;

- за товар, отриманий по видатковій накладній № 4819 від 30.07.2018 - до 14.08.2018 включно.

За повідомленням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару, в зв`язку з чим, як стверджує позивач, заборгованість становить 139836грн.50коп.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Перевіривши в ході розгляду справи по суті наданий позивачем розрахунок суми основного боргу, дослідивши та оцінівши надані позивачем докази, суд доходить висновку, що матеріалами справи не підтверджується заявлена до стягнення сума основного боргу з огляду на таке.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

На підтвердження факту часткової оплати відповідачем товару, отриманого ним по покладених в основу позову видаткових накладних, позивач до позовної заяви додав копії платіжних доручень №9557 від 29.03.2019 на суму 10000грн.00коп. та №5816 від 24.04.2018 на суму 48564грн.00коп. (а.с. 42,43), всього на суму 58564грн.00коп.

Водночас, як вбачається із наявних у справі матеріалів справи, зокрема видаткових накладних, позивачем на підставі договору на поставку товару №3 на умовах відстрочення оплати від 25.01.2019 поставлено відповідачу за період з 25.01.2018 по 25.10.2018 товар загальною вартістю 249851грн.00коп.

За цей же період, а саме: з 25.01.2018 по 25.10.2018, відповідачем здійснено оплату товару на загальну суму 103544грн.50коп., що підтверджується платіжними дорученнями: №4568 від 09.02.2018 на суму 3192грн.00коп., №4711 від 15.02.2018 на суму 5463грн.00коп., №5255 від 16.03.2018 на суму 5316грн.00коп., №5513 від 03.04.2018 на суму 4849грн.00коп., №5512 від 03.04.2018 на суму 31519грн.50коп., №5816 від 24.04.2018 на суму 48564грн.00коп., а також прибутковими касовими ордерами: №767 від 03.10.2018 на суму 14грн.00коп., №769 від 04.10.2018 на суму 50грн.00коп., №770 від 04.10.2018 на суму 65грн.00коп., №882 від 11.10.2018 на суму 215грн.00коп., №827 від 12.10.2018 на суму 2185грн.00коп., №835 від 16.10.2018 на суму 120грн.00коп., №836 від 16.10.2018 на суму 65грн.00коп., №838 від 18.10.2018 на суму 325грн.00коп., №839 від 19.10.2018 на суму 600грн.00коп., №871 від 24.10.2018 на суму 70грн.00коп., №874 від 25.10.2018 на суму 25грн.00коп.

Крім того, 29.03.2019 відповідачем сплачено 10000грн., що підтверджується платіжним дорученням №9557 від 29.03.2019.

При цьому, виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, судом приймаються як докази оплати товару по договору від 25.01.2018 платежі, здійснені відповідачем 03.04.2018 на підставі платіжних доручень №5513 на суму 4849грн.00коп. та №5512 на суму 31519грн.50коп., які саме позивачем подані до матеріалів справи на підтвердження факту оплати товару. До того ж в судовому засіданні по розгляду справи по суті представник позивача визнав факт зарахування вказаних платежів на оплату товару, поставленого відповідачу за договором на поставку товару №3 на умовах відстрочення оплати від 25.01.2019.

Відповідач будь-яких інших доказів, які підтверджують сплату ним грошових коштів на оплату вартості отриманого товару в повному обсязі або частково, суду не надав.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за товар в сумі 136306грн.50коп.

При цьому, враховуючи, що відповідач у реквизіті платіжних доручень Призначення платежу вказував номери та дати рахунків, а позивачем не додано до матеріалів справи доказів пред`явлення таких рахунків відповідачеві, до того ж, приймаючи до уваги, що умовами договору не передбачено пред`явлення рахунків для оплати товару, а позивач не надав обгрунтованого розрахунку суми основного боргу на оплату каких видаткових накладних ним направлені грошові кошти, отримані від відповідача, тому суд вважає, що відповідачем 24.04.2018 повністю оплачено товар по таких видаткових накладних, які покладені позивачем в основу позову, а саме: №712 від 12.02.2018, № 862 від 19.02.2018, №972 від 26.02.2018, №1032 від 28.02.2018, №1288 від 14.03.18, частково на суму 2149грн.00коп. оплачено вартість товару по накладній №1391 від 19.03.2018, а також 29.03.2019 оплачено залишок боргу по накладній №1391 від 19.03.2018, повністю сплачено вартість товару, отриманого по видатковій накладній №1462 від 22.03.2018, та частково - в сумі 1076грн.00коп. оплачено товар, отриманий по видатковій накладній №1596 від 28.03.2018.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем зобов`язання по сплаті переданого позивачем та прийнятого відповідачем товару по покладеним в основу позову накладним сплив, а тому суд доходить висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого від позивача товару, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості по оплаті товару відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу є правомірною, однак задовольняється судом частково в сумі 136306грн.50коп. з огляду на встановлену судом фактичну суму боргу, яка існувала на день подачі позову та яка підтверджується на момент прийняття рішення.

За змістом п.5.1. договору у випадку порушення строків оплати товару, покупець в першу чергу зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 24% річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення, а потім сплатити суму основного боргу. Позивач, посилаючись на вказану умову договору, просить стягнути з відповідача 52654грн.40коп. пені, нарахованої за період з 27.02.2018 по 15.05.2019.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигдляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо пені є правомірною.

Водночас, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд доходить висновку про необгрунованість заявленої до стягнення суми з огляду на таке.

За змістом ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання обмежується шістьма місяцями від дня, коли, зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Договором на поставку товару №3 на умовах відстрочення оплати від 25.01.2019 не встановлено іншого строку нарахування штрафних санкцій за прострочку оплати товару. При цьому, зазначення у п.5.1. договору про сплату пені за кожен день прострочення оплати не свідчить, що пеня, як штрафна санкція, може нараховуватися поза межами строку, встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені, її обчислення здійснено позивачем окремо по кожній накладній, які покладені в основу позову, проте з допущеними помилками, а саме:

- початок періоду нарахування пені по видатковій накладний визначений 27.02.2018, в той час як 27.02.2018 є останнім днем строку оплати по цій накладній;

- з порушенням 6-ти місячного строку, встановленого законом для нарахування штрафних санкцій;

- без врахування моменту оплати відповідачем товару, отриманого по видаткових накладних №712 від 12.02.2018, № 862 від 19.02.2018, №972 від 26.02.2018, №1032 від 28.02.2018, №1288 від 14.03.18 та часткової оплати товару, отриманого по видатковій накладній №1391 від 19.03.2018.

Враховуючи допущені позивачем помилки в нарахуванні пені, суд доходить висновку, що сума пені за період з 28.02.2019 по 15.02.2019 (закінчення 6-ті місяців нарахування пені по видатковій накладній №4819 від 30.07.2018) становить 22725грн.02коп.

Оскільки, як встановлено судом вище, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання свого зобов`язання в частині оплати пені, що призвело до порушення прав позивача, а тому вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву викладені заперечення щодо нарахування пені, та заявлено про застосування судом позовної давності до цих вимог з посиланням на те, що відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) застосовується позовна давність в один рік.

Надаючи оцінку вказаним запереченням, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно з п.1 ч.2 цієї статті для стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік.

Аналіз змісту умов договору свідчить, що сторонами не збільшена позовна давність, а тому до вимог позхивача про стягнення пені має застосовуватися позовна давність, визначена законом - один рік.

Відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого або про особу, яка його порушила.

Право на позов про стягнення пені, яка нараховується за кожен день прострочення, виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Позивач з позовною заявою звернувся до суду 25.05.2019, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті.

Відтак позовні вимоги про стягнення 2350грн.53коп. пені, які нараховані до 25.05.2018 включно, є такими, що заявлені поза межами позовної давності.

Приймаючи до уваги, що позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску позовної давності в частині стягнення пені, тому, виходячи із приписів ч.3 і ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України судом застосовується позовна давність, в зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2350грн.53коп. пені, нарахованої за період з 27.02.2018 по 25.05.2018, має бути відмовлено зі спливом позовної давності.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені судом задовольняються в сумі 20374грн.49коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, сторонами в п.5.1. договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 24% річних.

Приймаючи до уваги, що в тексті договору сторонами зроблено безпосереднє посилання на ст.625 Цивільного кодексу України, тому суд доходить висновку, що встановлений в п.5.1. розмір 24 процентів річних є саме процентами річних, як відповідальність за невиконання грошових зобов`язань.

З посиланням на дану цивільно-правову норму та умову договору позивач просить стягнути з відповідача 35643грн.63коп. 24% річних, нарахованих за період з 27.02.2018 по 15.05.2019, а також 14098грн.50коп. інфляційних втрат, обчислених за період з лютого 2018 року по квітень 2019 року.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем інфляційної складової боргу та процентів річних, судом встановлено, що розрахунки здійснені без урахування останього дня виконання зобов`язання по оплаті товару по видатковій накладній №712 від 28.02.2018, без врахування моменту здійснення відповідачем оплати товару по вищевказаних видаткових накладних.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд доходить висновку, що сума 24% річних за період з 28.02.2018 по 15.05.2019 становить 27013грн.55коп., а сума інфляційних втрат за період з березня 2018 року по квітень 2019 року становить 12101грн.78коп.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 24% річних та інфляційних нарахувань задовольняються судом частково, а саме: в сумі 27013грн.55коп. 24% річних та 12101грн.78коп. інфляційних нарахувань.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належать частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 136306грн.50коп. основного боргу, 20374грн.49коп. пені, 27013грн.55коп. 24% річних та 12101грн.78коп. інфляційних нарахувань.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з вміщеного у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, серед таких витрат позивачем зазначено витрати на оплату судового збору та витрати на оплату правничої допомоги адвоката, сума якої складає на час подання позову 10000грн.

За подання даної позовної заяви до господарського суду позивачем платіжним дорученням №2589653 від 16.05.2019 сплачено судовий збір у розмірі 3653грн.00коп.

Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До матеріалів справи надано витяг з договору-доручення про надання правничої допомоги від 15.05.2019, розрахунок витрат на правничу допомогу на суму 10000грн., який погоджений адвокатом Приходько С.О. та позивачем.

В силу ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог частково, сплачений за подання даного позову судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 2938грн.16коп., а решта суми покладається на позивача.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорціно розміру задоволених вимог.

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача в сумі 8082грн.97коп.

Керуючись ст.14, 74, 126, 129, 202, 233, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МОТОРС ГРУП , (вул. Носівський шлях, 3, м. Ніжин, 16610, ідентифікаційний код 39111121) до Приватного акціонерного товариства НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, 16600, ідентифікаційний код 00373942) про стягнення 242233грн.03коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ , вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, 16600 (ідентифікаційний код 00373942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МОТОРС ГРУП , вул. Носівський шлях, 3, м. Ніжин, 16610 (ідентифікаційний код 39111121) 136306грн.50коп. боргу, 20374грн.49коп. пені, 27013грн.55коп. 24% річних, 12101грн.78коп. інфляційних втрат, 2938грн.16коп. судового збору, 8082грн.97коп. витрат на надання правничої допомоги.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МОТОРС ГРУП , (вул. Носівський шлях, 3, м. Ніжин, 16610, ідентифікаційни код 39111121) до Приватного акціонерного товариства НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ" (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, 16600, ідентифікаційний код 00373942) в частині стягнення 3530грн. основного боргу, 32279грн.91коп. пені, 8630грн.08коп. 24% річних та 1996грн.72коп. інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений 19 серпня 2019 року.

Суддя Т. Г. Оленич