Ухвала

від 20.08.2019 по справі 908/2273/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2273/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Міщенка І. С., Могила С. К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Водоканал"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у справі

за позовом Комунального підприємства "Водоканал"

до Приватного акціонерного товариства "Запоріжсільгосптехніка"

про стягнення 115 063,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Комунального підприємства "Водоканал" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у справі № 908/2273/18.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 908/2273/18 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 115 063,42 грн , що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2019 рік (1 921,00 грн * 100 = 192 100,00 грн), тому у розумінні положень ГПК України справа № 908/1997/18 є малозначною.

Разом із цим у тексті касаційної скарги зазначено, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника.

Скаржник посилається на прийняті судові рішення з подібними обставинами у справі № 904/3136/18, якими було задоволено позов, що свідчить про неоднакове застосування норм матеріального права щодо можливості здійснити нарахування за безоблікове водокористування у разі виявлення пошкодження оплобмування, що ставить під сумнів єдність у питанні правозастосування, а також зазначає про суспільний інтерес справи, який полягає у раціональному використанні водних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища.

Посилання скаржника на судові рішення у справі № 904/3136/18 як на іншу правову позицію колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі суди, вирішили спір з урахуванням конкретних обставин справи та дійшли висновку про те, що відсутність пломби на гідранті, за відсутності доказів протиправних дій сторонніх осіб, є самовільними діями споживача, наслідком яких є сплата витрат води, тоді як в оскаржуваному рішенні апеляційної інстанції у справі № 908/2273/18 судом було встановлено недоведеність передавання пломб на зберігання повноваженій особі відповідача та самовільних дій відповідача по пошкодженню опломбування, тому відсутні підстави для розрахунку витрат води за самовільне та безоблікове водокористування.

З урахування вищевказаного, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи, у тому числі щодо виняткового значення скарги для скаржника через втрати, спричинені безобліковим водокористуванням, та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішення, ухваленого судом попередньої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

Також слід зауважити, що саме лише застереження про те, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не може бути визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Проте обставини, наведені у тексті касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких рішення у справі № 908/2273/18 може бути переглянуто у касаційному порядку.

Інших доводів у підтвердження необхідності відкриття касаційного провадження у даній справі скаржником не наведено.

З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Водоканал" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у справі № 908/2273/18, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Водоканал" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у справі № 908/2273/18.

2. Матеріали касаційної скарги на 24 (двадцяти чотирьох) аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення від 04.07.2019 № 7113 про сплату судового збору, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. С. Міщенко

С. К. Могил