Рішення

від 19.08.2019 по справі 140/1937/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1937/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 03 червня 2019 року №UA205110/2019/000518/2 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДФС від 03 червня 2019 року №UA205110/2019/000518/2 про коригування митної вартості товарів. Також стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

09 серпня 2019 року до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення, у якій він просив вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Як зазначив позивач, у позовній заяві він повідомив про те, що докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, будуть надані суду після фактичного виконання певного виду послуг адвокатом. За договором від 14 червня 2019 року про надання правничої допомоги розмір витрат становить 4500,00 грн. Зазначену суму позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то ухвалою суду від 13 серпня 2019 року заяву призначено до розгляду в тому ж порядку - без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

15 серпня 2019 року від представника відповідача надійшло письмове клопотання про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, у якому він вказує на завищений розмір таких витрат з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час та обсяг наданих послуг. Також зауважив, що надані письмові докази для підтвердження наданих послуг не є належними, оскільки не відповідають вимогам до їх оформлення. Також послуги з надання консультацій та роз`яснень щодо законності підстав винесеного рішення (700,00 грн.) та правовий аналіз документів (300,00 грн.) охоплюються загальною діяльністю адвоката та стосуються підготовки позову і складання процесуальних документів, а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правничу допомогу.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як визначено частинами першою, п`ятою статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статі 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як слідує із рішення суду від 06 серпня 2019 року, позов у даній справі задоволено повністю, судом вирішено питання про розподіл судових витрат у сумі 768,40 грн., понесених позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору та підтверджених доказами, що містилася у матеріалах справи. Інші докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат, в тому числі на правничу допомогу адвоката, на час розгляду справи суду надані не були, відтак суд не міг вирішити питання про розподіл цих витрат.

У строк, встановлений частиною сьомою статті 139 КАС України, до суду надійшли письмові докази щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про наявність яких позивач повідомляв у позовній заяві.

Витрати на професійну правничу допомогу відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правничу допомогу відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частинами п`ятою - сьомою статті 134 КАС України обумовлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Частиною першою статті 26 Закону №5076-VI передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених судом у цьому додатковому рішенні правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги. Водночас, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, зусилля і участь в процесі представника сторони за договором.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268).

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката разом із заявою про розподіл цих витрат надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 14 червня 2019 року, укладений з адвокатом Тростянчук Т.В. (а.с.54), ордер ВЛ №053459 (а.с.56), акти виконаних робіт до цього договору від 14 червня 2019 року, 01 та 09 серпня 2019 року (а.с.57-59), квитанції до прибуткового касового ордера від 14 червня 2019 року, 01 та 09 серпня 2019 року на загальну суму 4500,00 грн. (а.с.60-63).

Суд установив, що адвокат Тростянчук Т.В. здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №832, виданого 29 лютого 2016 року Радою адвокатів Волинської області (а.с.55).

З наданого суду договору про надання правничої допомоги від 14 червня 2019 року, укладеного між позивачем та адвокатом Тростянчук Т.В., вбачається, що гонорар визначається згідно з актами виконаних робіт до цього договору. Водночас, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) безпосередньо у договорі не встановлено.

Згідно з актами виконаних робіт від 14 червня 2019 року, 01 та 09 серпня 2019 року до договору від 14 червня 2019 року адвокатом Тростянчук Т.В. надано позивачу таку правничу допомогу: правова консультація та роз`яснення щодо законності підстав винесеного рішення - 700,00 грн.; правовий аналіз документів, що стосуються рішення про коригування митної вартості - 300,00 грн.; складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - 3000,00 грн.; складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення - 500,00 грн. (всього 4500,00 грн.). Суд відхиляє доводи відповідача про неналежність цих доказів, адже цими актами визначений зміст наданих послуг, вказано їх розмір, а сам акт підписаний обома сторонами договору.

Для підтвердження факту оплати послуг адвоката суду надано квитанції до прибуткового касового ордера №14.06.19. від 14 червня 2019 року (дві квитанції під одним номером та датою, але за різними сумами - одна на 300,00 грн., друга на 700,00 грн.), №01.08.19 від 01 серпня 2019 року та №09.08.19 від 09 серпня 2019 року (а.с.60-63).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, їх доведеністю перед судом стороною позивача, суд враховує, що розгляд цієї справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки дана справа є справою незначної складності; підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви, були у позивача в наявності (усі вони подавалися до митниці для митного оформлення імпортованого товару), при цьому консультування, надання роз`яснень клієнту з приводу правомірності винесення спірного рішення та правовий аналіз документів, що стосуються рішення про коригування митної вартості, охоплюється підготовкою позовної заяви, а тому додаткових витрат не потребують. Відтак, доцільність та обґрунтованість витрат позивача в частині правового аналізу документів, консультацій та роз`яснень (всього 1000,00 грн.) за таких обставин не доведена, а тому у цій частині заяви про їх відшкодування слід відмовити.

Суд, виходячи із положень частини дев`ятої статті 139 КАС України, також дійшов висновку, що не підлягають відшкодуванню позивачу витрати за послугу зі складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення (акт від 09 серпня 2019 року на суму 500,00 грн.) з огляду на те, що доцільність подання окремо цієї заяви після ухвалення судового рішення по суті не є виправданою. Так усі послуги, про які зазначено в актах від 14 червня 2019 року та 01 серпня 2019 року (правовий аналіз документів, консультації та роз`яснення, складання позовної заяви), по суті були надані ще до фактичного звернення 20 червня 2019 року до суду із позовною заявою, а відтак письмові докази для їх підтвердження могли бути подані разом із позовною заявою, а їх вчасне оформлення пов`язане виключно із сумлінністю адвоката. Оскільки з ухвали від 25 червня 2019 року сторонам було відомо про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (тобто, у письмовому провадженні), то у позивача та його адвоката була можливість подати наведені вище документи до розгляду справи по суті, який, якщо судове засідання не проводиться, розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина друга статті 262 КАС України).

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою, шостою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи заперечення відповідача щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 3000,00 грн., що становить вартість послуг із складання позовної заяви. Решту витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1500,00 грн. повинен понести позивач.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 39472698) судові витрати на професійну правничу адвоката у сумі 3000,00 (три тисячі грн. 00 коп.).

У стягненні решти суми витрат відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк