Постанова

від 25.11.2019 по справі 140/1937/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10333/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року, ухвалене суддею Каленюк Ж.В. у м. Луцьку Волинської області в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №140/1937/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.

09 серпня 2019 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, яким просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 4500,00 грн понесених витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року заяву про ухвалення судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну пhавничу допомогу у справі задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. У стягненні решти суми витрат відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у адміністративній справі відмовити.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виснував, що витрати позивача на правову допомогу підлягають стягненню з суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, в розмірі 3000 грн.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 14 червня 2019 року, укладений позивачем з адвокатом Тростянчук Т.В. (а.с.54).

Згідно з умовами вказаного договору Адвокат зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надавати Клієнту правничу допомогу у спорі, що виник у нього з Волинською митницею ДФС щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000518/2 від 03.06.2019 (п.1.1). Сума винагороди (гонорар) адвоката сплачується Клієнтом за надання правничої допомоги. Гонорар визначається згідно актів виконаних робіт до цього договору. Фактом розрахунку за надану правничу допомогу є квитанція до прибуткового касового ордеру (п.4.1, п.4.2).

Згідно з актами виконаних робіт від 14 червня 2019 року, 01 серпня 2019 року та 09 серпня 2019 року до договору від 14 червня 2019 року адвокатом Тростянчук Т.В. надано позивачу таку правничу допомогу: правова консультація та роз`яснення щодо законності підстав винесеного рішення - 700,00 грн; правовий аналіз документів, що стосуються рішення про коригування митної вартості - 300,00 грн; складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - 3000,00 грн; складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення - 500,00 грн (всього 4500,00 грн). Для підтвердження факту оплати послуг адвоката суду надано квитанції до прибуткового касового ордера №14.06.19 від 14 червня 2019 року (дві квитанції під одним номером та датою, але за різними сумами: одна - на 300,00 грн, друга - на 700,00 грн), №01.08.19 від 01 серпня 2019 року та №09.08.19 від 09 серпня 2019 року (а.с.60-63).

Слід зазначити, що витрати позивача на оплату послуг адвоката за складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення (акт від 09 серпня 2019 року на суму 500,00 грн) не пов`язані із розглядом справи по суті, відтак апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про розподіл понесених позивачем судових витрат в цій частині.

Крім того, колегією суддів враховано, що дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності та розмір понесених витрат за надання правничої допомоги, про стягнення яких з суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у спірних правовідносинах, заявлено представником позивача, не відповідають критеріям співмірності, встановлених ч.5 ст.134 КАС України, оскільки доцільність та обгрунтованість витрат в частині правового аналізу документів, консультацій та роз`яснень (на суму 1000,00 грн) не доведена.

Аналізуючи наведені правові норми та доводи заяви представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про часткове підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу від заявленого розміру.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на правову допомогу частково пов"язані з розглядом справи, їх розмір в сумі 3000,00 грн є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Натомість, скаржником не спростовано розміру частково задоволених судом вимог щодо розподілу витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, заявлених представником позивача.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи скаржника щодо неналежність доказів, що надані в підтвердження заяви про розподіл судових витрат, оскільки надані документи містять достатньо реквізитів, що дозволяють ідентифікувати характер наданих адвокатом послуг та обсяг понесених позивачем витрат.

Слід зазначити, що відповідну заяву представником позивача подано до суду з урахуванням порядку та строків, визначених ч.7 ст.139 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у справі №140/1937/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 29.11.2019.