Постанова

від 13.08.2019 по справі 428/12718/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 428/12718/18

Провадження № 22-ц/810/397/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Назарової М.В.,

суддів Авалян Н.М., Яреська А.В.,

за участю секретаря Вовчанської С.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження,

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року, ухваленого Сєвєродонецьким міським судом у складі: судді Юзефовича І.О. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо припинення нарахування страхових виплат, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась із вказаним позовом до суду, який мотивувала тим, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , якому у зв`язку із професійним захворюванням 21.04.1992 року було встановлено стійку втрату професійної працездатності 25% і який за життя перебував на обліку у відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Луч Луганської області, яке здійснювало виплату щомісячних страхових виплат до червня 2014 року. З червня 2014 р. ОСОБА_2 виплати страхових виплат було припинено, а нарахування за відомостями відповідача були припинені з 01.12.2014 року.

09.11.2017 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 відкрилася спадщина, у тому разі і на неотримані останнім за життя щомісячні страхові виплати.

Позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа. На запит нотаріуса відповідач надав інформацію, що сума невиплачених щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 складає 1131,57 грн. за листопад 2014 року. На особисте звернення ОСОБА_1 щодо недоотриманих чоловіком за життя виплат з червня 2014 року по листопад 2017 року відповідач роз`яснив, що ОСОБА_2 не став на облік до Фонду на підконтрольній Україні території та не скористався порядком реалізації своїх прав, тому відсутні підстави для нарахування йому страхових виплат за період з 01.12.2014 року по день смерті.

Вказані дії відповідача позивач ОСОБА_1 вважає незаконними, оскільки відсутні підстави для зупинення та не нарахування соціальних виплат потерпілому, тому як спадкоємець свого померлого чоловіка ОСОБА_2 з посиланням на застосування до спірних правовідносин вимог ст. 1227 ЦК України, Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України просила:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області, яка полягає у невиплаті потерпілому страхових виплат за період з червня 2014 року по листопад 2017 року;

- зобов`язати Фонд соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області здійснити виплату ОСОБА_1 страхових виплат, які підлягали нарахуванню та виплаті її чоловіку ОСОБА_2 , за період з червня 2014 року по листопад 2017 року.

Від відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області надійшов відзив на позовну заяву про невизнання позову, оскільки відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Луч Луганської області, де перебував потерпілий ОСОБА_2 на обліку, знаходиться на тимчасово окупованій території та не перемістилося в населені пункти, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі, тому нарахування та виплату страхових виплат потерпілим та членам їх сімей у відділенні припинено з 01.12.2014 р. Оскільки потерпілий не скористався порядком реалізації своїх прав, до органів Фонду на підконтрольній українській владі території після 01.12.2014 року не звертався, будь-якої інформації не запитував, доказів переміщення з окупованої території не надавав, жодним нормативно-правовим актом не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістилися із тимчасово окупованої території, тому відсутні правові підстави для нарахування йому страхових виплат за період з 01.12.2014 року по день смерті. Управлінням було надано відповідь на запит нотаріуса, що сума недоотриманих щомісячних страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 складає 1131,57 грн. за листопад 2014 року. За своєю правовою природою право на одержання страхових виплат має особистий характер, тому ненарахована за період з 01.12.2014 року по 09.11.2017 року на момент смерті потерпілого страхова сума не переходить у спадщину. Статтею 14 ЗУ Про боротьбу із тероризмом передбачена можливість тимчасового обмеження прав і свобод громадян у районі проведення АТО.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті потерпілому страхових виплат за період з червня 2014 року по листопад 2017 року, та зобов`язання здійснити виплату страхових виплат спадкоємцю, які підлягали нарахуванню та виплаті спадкодавцю, за період з червня 2014 року по листопад 2017 року, відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач по справі не є правонаступником відділення ФССНВВ у м. Красний Луч, в якому перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати потерпілий ОСОБА_2 , тому позивач звернувся із позовом не до тієї особи, а клопотань про заміну неналежного відповідача відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України не заявляла.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, просить скасувати його та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, оскільки суд не звернув уваги на те, що відповідач неодноразово відповідав на різні запити позивача та достатньо володіє інформацією щодо померлого чоловіка як застрахованої особи; суд не вказав, хто є належним відповідачем, якщо відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України знаходиться на тимчасово окупованій території України; відсутність звернення застрахованої особи до Фонду для продовження страхових виплат не є підставою для відмови у позові; право позивача як спадкоємця підлягає захисту на підставі ст. 1227 ЦК України, оскільки неотримане за життя відшкодування у зв`язку із ушкодженням здоров`я входить до складу спадщини.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якій скаргу не визнає, оскільки скаржник посилається на практику Верховного Суду у справах за іншими фактичними обставинами; право на відшкодування завданої здоров`ю шкоди належало самому потерпілому, який не звертався у передбачений спосіб до органів Фонду, доказів переміщення з окупованої території не надавав, тому відсутні правові підстави для нарахування йому страхових виплат з 01.12.2014 року по день смерті, а отже і для включення їх до складу спадщини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019 року визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Назарову М.В. склад колегії суддів - Кострицького В.В., Луганської В.М.

Апеляційне провадження по справі було відкрито 14 травня 2019 року, ухвалою суду від 24 травня 2019 року справу призначено до апеляційного розгляду на 18 червня 2019 року об 11-30. 18 червня 2019 року слухання справи не відбулось у зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Кострицького В.В. Судовий розгляд відкладено на 25.07.2019 року на 11- ту год. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019 року вилучені суддів Кострицького В.В. та Луганську В.М. у зв`язку із перебуванням у відпустці, нові судді у складі колегії - Авалян Н.М., Яресько А.В.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на апеляційну скаргу.

Позивач, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, скаргу підтримує.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що до складу спадщини входить сума страхових виплат, які були нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1276-р Про внесення змін у додатки 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085 внесено зміни до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. До складу визначених переліком населених пунктів увійшло м. Красний Луч Луганської області, де мешкав ОСОБА_2 і де знаходиться Відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, у якому він перебував на обліку як потерпілий та отримував щомісячне страхове відшкодування.

Судом встановлено та ніким із учасників справи не оспорюється, що позивач ОСОБА_3 , 1938 року народження, та ОСОБА_2 , 1935 року народження, відповідно до копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , виданого 02.02.1959 року Вахрушевською селищною радою Іванівського району Луганської області, актовий запис №31, перебували у шлюбі (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим 12.12.2017 року Балаклійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 554, місце смерті Луганська область м. Боково - Хрустальне (а.с. 8).

Позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 та у передбачений статтею 1270 ЦК України строк звернулася із заявою про прийняття спадщини, 01 червня 2018 року нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області заведена спадкова справа за № 62270557 (а.с. 15).

З матеріалів справи вбачається, що за життя потерпілий ОСОБА_2 з 01 травня 2001 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у зв`язку з професійним захворюванням у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області, зокрема, у листопаді 2014 року - у розмірі 1131,57 грн. (а.с. 138).

Страхові виплати потерпілому ОСОБА_2 були призначені пожиттєво.

Вказані обставини підтверджено наданим відповідачем відомостями з бази даних Реєстр потерпілих ЦІАСФ (а.с. 130-174).

З червня 2014 року до листопада 2014 року потерпілим ОСОБА_2 страхові виплати не отримувалися, а з 01 грудня 2014 року - не нараховувалися.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що як відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області, так і Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області приймалася постанова про припинення виплат потерпілому ОСОБА_2 у період з 01.12.2014 року по день його смерті.

Відповідні рішення у матеріалах справи відсутні, проте вказані обставини не оспорювалися представником відповідача у судовому засіданні та підтверджено наданими суду вищезазначеними відомостями з бази даних Реєстр потерпілих ЦІАСФ.

Наданий позивачем розрахунок неотриманих виплат ОСОБА_2 за період з червня 2014 року до 09 листопада 2017 року з урахуванням коефіцієнту індексації у загальному розмірі 69361,56 грн. відповідачем не заперечувався та не спростований, а розмір заборгованості за листопад 2014 року за вказаним розрахунком та наданими відповідачем відомостями співпадає - 1131,57 грн. (а.с. 19).

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу виплати Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області позивачу ОСОБА_1 як спадкоємцю першої черги після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який за життя перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області, яке знаходиться на окупованій території і не було переміщено на підконтрольну органам державної влади України територію, та мав право на отримання щомісячних страхових виплат, які підлягали нарахуванню та виплаті померлому за період з червня 2014 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обставини того, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого чоловіка спадкодавця ОСОБА_2 , яка своєчасно у передбачений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, ніким не оспорюється.

Висновок суду про відмову у задоволенні позову через те, що відповідач по справі не є правонаступником відділення ВССНВВ у м. Красний Луч, в якому перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати потерпілий ОСОБА_2 , є помилковим, а доводи апеляційної скарги в цій частині слушними з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання відшкодовування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, є конституційним правом громадянина України.

Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ та має назву Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Принципи соціального страхування, базуються, зокрема, на державних гарантіях реалізації застрахованими особами своїх прав (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 77-VІІ).

До обов`язків Фонду соціального страхування від нещасних випадків відповідно до підпункту в пункту 1 частини першої статті 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відноситься у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Статтею 40 вказаного Закону (в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

Потерпілий ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у зв`язку з професійним захворюванням у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області, яке знаходиться на окупованій території. Зазначене відділення не було переміщено на територію України, яка підконтрольна органам державної влади.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, відомості Фонду про те, що потерпілому ОСОБА_4 , який перебував на обліку у відділенні, що не перемістилося на підконтрольну органам державної влади України територію, не виплачено страхові виплати за листопад 2014 року на загальну суму 1131,57 грн., наявні в базі даних Реєстр потерпілих та ґрунтуються на вимогах ч. 4 ст. 47 Закону № 77-VІІ, яка обмежує виплату неодержаних своєчасно потерпілим призначених виплат трьома роками з дня звернення за їх одержанням. Тому відповідачем позивачу дана відповідь саме про такий розмір заборгованості.

Вказане не може бути взято, оскільки вказана норма стосується строків проведення страхових виплат застрахованій особі, у той час, коли в даному випадку йдеться про правовідносини щодо спадкування неотриманих за життя спадкодавцем виплат.

Посилання відповідача на те, що відділенням Фонду в м. Красний Луч не здійснено переміщення у населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 01.12.2014 року, тому з 01.12.2014 року було припинено видатки на забезпечення діяльності відділення Фонду в м. Красний Луч і відповідно припинено нарахування та виплату страхових виплат потерпілим у відділенні і страхові виплати за період з 01.12.2014 року по 09.11.2017 року не можуть входити до складу спадщини, оскільки за життя у спадкодавця не виникло права на ці виплати, а також з огляду на передбачену статтею 14 ЗУ Про боротьбу із тероризмом у районі проведення АТО можливість введення тимчасових обмежень прав і свобод громадян, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

У статті 38 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено як перелік випадків припинення страхових виплат і надання соціальних послуг, так і зазначається, що вони можуть бути припинені в інших передбачених законом випадках.

Відповідні рішення про припинення страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 та їх підстави відповідачем суду не надано.

Згідно пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначає Кабінет Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно довідки від 25.11.2014 року № 6301002363, виданої Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної ради Харківської області ОСОБА_2 взятий на облік у якості особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції (а.с. 10), проте за матеріалами справи до органів Фонду на підконтрольній органам влади України території не звертався та помер в м. Боково-Хрустальне (колишнє - Красний Луч) Луганської області.

Частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.

Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Вони не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях .

У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18.

Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

Відзив на апеляційну скаргу про припинення з 01.12.2014 року видатків на забезпечення діяльності відділення у м. Красний Луч та, як наслідок, припинення нарахування та виплати страхового відшкодування потерпілому, не заслуговують на увагу, оскільки Європейський суд з прав людини зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (KECHKO v. UKRAINE, № 63134/00, § 26, ЄСПЛ, від 08 листопада 2005 року).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 цього рішення зазначено, що наведених міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдови за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів у межах своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Україна від зобов`язань, визначених статями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала, оскільки у постанові Верховної Ради України № 462-VІІІ від 21 травня 2015 року, якою схвалено заяву Верховної Ради України Про відступ України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод , зазначено про відступ від окремих зобов`язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Враховуючи зазначені вище положення законів колегія суддів вважає, оскільки потерпілому ОСОБА_2 страхові виплати були призначені пожиттєво, постанова про припинення цих виплат не виносилася, тому останній мав право на нарахування та виплату страхових виплат, незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, та його проживання на окупованій території.

Оскільки ОСОБА_2 за життя право на отримання страхових виплат не втратив, вказані суми ввійшли до складу спадщини, останні є його майном в розумінні статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому позивач як спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

З огляду на вимоги ст. 5 ЦПК України щодо способів захисту, які застосовуються судом та відповідно до викладеної в позові позовної вимоги, захищаючи порушені права ОСОБА_1 як спадкоємця за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково - в частині зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатити неотримані ОСОБА_2 за життя страхові виплати за період з червня 2014 року по 09 листопада 2017 року з урахуванням коригуючого коефіцієнту.

Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги сплачено судовий збір, то з відповідача на користь позивача до сплати належить 704,80 гр. + 704,80 грн. х 150% = 1762,60 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року скасувати та ухвалите нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо припинення нарахування страхових виплат, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ 41313100, 93401, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр-кт Гвардійський, 30) виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , неотримані за життя страхові виплати за період з червня 2014 року по 09 листопада 2017 року з урахуванням коригуючого коефіцієнту.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ 41313100, 93401, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр-кт Гвардійський, 30) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1762,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 16 серпня 2019 року.

Головуючий

Судді: