Постанова

від 17.02.2021 по справі 428/12718/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 428/12718/18

провадження № 61-17049св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Авалян Н. М., Яреська А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - УВД ФССУ у Луганській області) та просила визнати протиправною бездіяльність УВД ФССУ у Луганській області, яка полягає у невиплаті потерпілому страхових виплат за період з червня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов`язати УВД ФССУ у Луганській області здійснити виплату ОСОБА_1 страхових виплат, які підлягали нарахуванню та виплаті її чоловіку ОСОБА_2 , за період з червня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є дружиною ОСОБА_2 , якому у зв`язку із професійним захворюванням 21 квітня 1992 року було встановлено стійку втрату професійної працездатності 25% і який за життя перебував на обліку у відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Луч Луганської області, яке здійснювало виплату щомісячних страхових виплат до червня 2014 року.

З червня 2014 року ОСОБА_2 було припинено здійснення страхових виплат, а з грудня 2014 року - їх нарахування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 відкрилася спадщина, у тому разі і на неотримані останнім за життя щомісячні страхові виплати.

Вона як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа. На запит нотаріуса відповідач надав інформацію, що сума невиплачених щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 складає 1131,57 грн за листопад 2014 року. На її особисте звернення щодо недоотриманих чоловіком за життя виплат з червня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач роз`яснив, що ОСОБА_2 не став на облік до Фонду на підконтрольній Україні території, тому відсутні підстави для нарахування йому страхових виплат за період з 01 грудня 2014 року по день смерті.

Вказані дії відповідача є незаконними, оскільки були відсутні правові підстави для зупинення нарахування соціальних виплат її померлому чоловіку ОСОБА_2 починаючи з грудня 2014 року, тому ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Севєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що УВД ФССУ у Луганській області не є правонаступником відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Луч Луганської області, в якому перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати потерпілий ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Постановою Луганського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року рішення Севєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року скасовано і ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Зобов`язано УВД ФССУ у Луганській області виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , неотримані за життя страхові виплати за період з червня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням коригуючого коефіцієнту.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що потерпілому ОСОБА_2 страхові виплати були призначені пожиттєво, постанова про припинення цих виплат не виносилася, тому останній мав право на їх нарахування та виплату незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території та його проживання на окупованій території.

Оскільки ОСОБА_2 за життя мав право на отримання страхових виплат, вказані суми ввійшли до складу спадщини, останні є його майном в розумінні статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому позивач як спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року УВД ФССУ у Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Севєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що потерпілий ОСОБА_2 отримав статус внутрішньо переміщеної особи, а відтак в силу дії імперативної норми пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування порядок виплати щомісячної страхової виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності внутрішньо переміщеним особам визначається Кабінетом Міністрів України.

Особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання страхових виплат за умови переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Враховуючи набуття потерпілим ОСОБА_2 статусу внутрішньо переміщеної особи, висновки апеляційного суду щодо нерозповсюдження дії постанов Кабінету Міністрів України № 637, 531 та 595 на правовідносини щодо здійснення йому щомісячної соціальної виплати є помилковими.

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності за період з 01 грудня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 йому нарахована не була, відтак у розумінні статті 1227 ЦК України не може належати спадкодавцю та не може входити до складу спадщини.

Потерпілий ОСОБА_2 втратив право на отримання щомісячної страхової виплати за період з червня 2014 року до жовтня 2014 року, оскільки не звертався до органів Фонду соціального страхування України із заявою про виплату раніше призначених страхових виплат протягом періоду часу, що перевищує три роки з моменту нарахування цих виплат.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Севєродонецького міського суду Луганської області.

15 жовтня 2019 року справа № 428/12718/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 12 грудня 2017 року Балаклійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 554.

Позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 та у передбачений статтею 1270 ЦК України строк звернулася із заявою про прийняття спадщини. 01 червня 2018 року нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області заведена спадкова справа за № 62270557.

За життя потерпілий ОСОБА_2 з 01 травня 2001 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у зв`язку з професійним захворюванням у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області.

Страхові виплати потерпілому ОСОБА_2 були призначені пожиттєво.

Встановлено, що сума невиплачених щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 за листопад 2014 року становить 1 131, 57 грн.

З червня 2014 року до листопада 2014 року потерпілий ОСОБА_2 страхові виплати не отримував, а з 01 грудня 2014 року йому такі виплати не нараховувалися.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області та УВД ФССУ у Луганській області у визначеному законом порядку не приймало постанову про припинення виплат потерпілому ОСОБА_2 у період з 01 грудня 2014 року по день його смерті.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Таким чином, аналіз статей 1218, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованих, але не одержаних страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням.

Схожого за змістом правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року в справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19).

Спадкодавець ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Луч Луганської області, яке наразі знаходиться на окупованій території. Зазначене відділення не було переміщено на територію України, яка підконтрольна органам державної влади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) зроблено висновок про те, що позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до Фонду про продовження страхових виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову. Враховуючи викладене, незвернення особою до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території із заявою про нарахування виплат не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке права закріплене за особою положеннями Закону № 1105-ХІV (з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

Встановивши, що ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до відділення Фонду на підконтрольній Україні території, рішення про припинення йому таких виплат не приймалося, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області залишити без задоволення залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат СуддіІ. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов