Постанова

від 15.08.2019 по справі 926/1477/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" серпня 2019 р.                                                     Справа №926/1477/18 м. Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді          Матущака О.І. суддів:          Хабіб М.І.           Якімець Г.Г. за участю представників сторін від: прокурора: Рогожнікова Н.Б. позивача: не з'явився;   відповідача: не з'явився розглянувши апеляційну скаргу          фермерського господарства “Міоріца”, с. Ропча Чернівецької області б/н від 26.02.2019           на рішення          Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2019 (суддя М.І. Ніколаєв, повний текст рішення складено 07.02.2019) за позовом                                                   керівника Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області до відповідача                                        фермерського господарства “Міоріца”, с. Ропча Чернівецької області про                                                             звільнення та повернення самовільно зайнятої                                                                                 земельної ділянки ВСТАНОВИВ: Суть спору. Керівник Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області звернувся з позовом, в якому просить зобов'язати фермерське господарство «Міоріца» звільнити та повернути Головному управлінню Держгеокадастру в Чернівецькій області самовільно зайняту частину земельної ділянки за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 0,10 га в адміністративних межах с.Ропча Сторожинецького району, шляхом демонтажу двох дерев'яних нежитлових будівель та огорожі земельної ділянки. В подальшому, прокурор в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просив суд зобов'язати ФГ «Міоріца» звільнити та повернути Головному управлінню Держгеокадастру в Чернівецькій області самовільно зайняту частину земельної ділянки за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 0,10 га в адміністративних межах с. Ропча Сторожинецького району, шляхом демонтажу двох дерев'яних нежитлових будівель (сараю та кошари для овець  площею 732 м.кв.) та огорожі земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, а саме відповідачем самовільно зайнято частину земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, площею 0,10 га, яка знаходиться в адміністративних межах Ропчанської сільської ради Сторожинецького району шляхом спорудження двох дерев'яних нежитлових будівель (сараю та кошари для утримання овець) та дерев'яного огородження. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2019 позов задоволено у повному обсязі. Зобов'язано фермерське господарство “Міоріца” звільнити та повернути Головному управлінню Держеокадастру в Чернівецькій області самовільно зайняту частину земельної ділянки за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 0,10 га в адміністративних межах с. Ропча Сторожинецького району, шляхом демонтажу двох дерев'яних нежитлових будівель (сараю та кошари для овець загальною площею 732 м.кв.), огорожі земельної ділянки. Стягнуто з фермерського господарства “Міоріца” на користь прокуратури Чернівецької області судовий збір в сумі 1762,00 грн. Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи ст. ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, власність на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають у особи з моменту державної реєстрації цих прав. Таким чином, у відповідача відсутні будь-які речові права на спірну земельну ділянку, а тому він не вправі нею користуватися та здійснювати будівництво сараю, кошари та огорожі. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник стверджує, що неодноразово звертався до Держгеокадастру у Чернівецькій області про укладення договору оренди землі, а також у 2016 році до Сторожинецької районної державної адміністрації, однак районною адміністрацією була надана відповідь про те, що остання не уповноважена розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Проте, договори оренди земельних ділянок так і не були підписані. Апелянт зазначає, що станом на сьогодні у провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/2200/18 за позовом ФГ «Міоріца» до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області  про зобов'язання укласти договір оренди. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у ФГ «Міоріца» відсутні будь-які речові права на земельну ділянку за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 0,10 га, а тому в силу ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У своїх запереченнях прокуратура зазначає, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції були відсутні докази державної реєстрації права оренди ФГ «Міоріца» спірною земельною ділянкою, а відповідачем не надано доказів того, що він має будь-яке речове право на спірну земельну ділянку чи її частину. Прокуратурою подано додаткові пояснення по суті апеляційної скарги №104-30-18 від 07.08.2019. Враховуючи вимоги ст.207 ГПК України, суд залишає вищезазначені пояснення без розгляду, оскільки такі подані поза межами строку для вчинення підготовчих дій. Апелянтом подано клопотання б/н від 13.08.2019 про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, а також неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання. Розглянувши вказане клопотання, необхідно зазначити таке. Відповідно до ч.ч. 1,2    ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього  Кодексу  судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Враховуючи те, що відповідачем на наведено обґрунтованих причин неможливості прибути у судове засідання представника, неодноразові клопотання про відкладення відповідача, закінчення строків розгляду для апеляційної скарги, а також те, що ухвалою суду від 20.06.2019, якою відкладено розгляд справи, явку сторін визнано на власний розсуд, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у його задоволенні. Фактичні обставини справи. Як підтверджується матеріалами справи, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.05.2011 здійснено державну реєстрацію фермерського господарства «Міоріца» (ідентифікаційний код юридичної особи 36755408), про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 0361020000000855. Відповідно до  Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.11.2018 №143722005 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 8,0391 га належить державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.12.2012 розпорядженням № 944 Сторожинецької районної державної адміністрації Черівецької області прийнято рішення передати в довгострокову оренду терміном на 49 років фермерському господарству «Міоріца» земельні ділянки площею 5,2208 га та 8,0391 га, для ведення фермерського господарства, за межами с. Ропча в адміністративних межах Ропчанської сільської ради. Розпорядженням Сторожинецької райдержадміністрації, окрім іншого, також було зобов'язано ФГ «Міоріца» замовити виготовлення технічної документації по грошовій оцінці земельних ділянок після чого подати її для затвердження на сесію районної ради. В подальшому, позивача зобов'язано замовити витяг з технічної документації та подати на комісію для встановлення орендної плати. Доказів вчинення позивачем будь-яких дій на виконання вказаного та виготовлення технічної документації по грошовій оцінці земельних ділянок матеріали справи не містять. Як підтверджується матеріалами справи, за результатами перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129  позивачем складено акт перевірки №301 від 30.10.2017 (а.с. 22), яким встановлено, що фермерське господарство «Міоріца» самовільно зайняло та використовує частину зазначеної вище земельної ділянки, площею 0,10 га, в адміністративних межах Ропчанської сільської Ради Сторожинецького району (за межами населеного пункту). В подальшому 30.10.2017 позивачем на керівника фермерського господарства «Міоріца», складено протокол про адміністративне правопорушення № 00152 за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 30.10.2017 позивачем винесено припис на ім'я голови фермерського господарства «Міоріца» про усунення в 30-ти денний строк порушення земельного законодавства, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, що зазначена вище. Окрім цього 10.11.2017 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель прийнято постанову № 157 про визнання керівника фермерського господарства «Міоріца» Доскалюк О.Г., винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення — самовільне зайняття та використання земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,10 га. У зв'язку з виконанням в повному обсязі зазначеної вище постанови 29.10.2018 у виконавчому провадженні № 56452471 старшим державним виконавцем Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 22.01.2018 Сторожинецька місцева прокуратура звернулась з листом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про надання інформації щодо проведення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки фермерським господарством «Міоріца». Листом від 01.03.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило Сторожинецьку місцеву прокуратуру, що за порушення ст.125, 126 Земельного кодексу України фермерське господарство «Міоріца»  в особі голови Доскалюк О.Г. притягнуто до адміністративної відповідальності. На даний час в провадженні Сторожинецького районного суду перебуває справа за позовом Доскалюк О.Г. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23.02.2018 у справі № 723/3181/17 (а.с. 28-30), залишеним в силі постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 (а.с.31-34) відмовлено Даскалюк О.Г. у задоволенні позову про скасування постанови №157 від 10.11.2017. Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що Даскалюк О.Г. не доведено належними засобами доказування правомірності використання самовільно зайнятої  земельної ділянки, натомість рішення відповідача про накладення адміністративного стягнення відповідає нормам чинного законодавства 02.05.2018 Сторожинецька місцева прокуратура звернулася до Ропчанського сільського голови з листом (а.с. 35) про надання інформації щодо звільнення фермерським господарством «Міоріца» згаданої вище земельної ділянки. На вказаний лист 19.06.2018 було надано відповідь (а.с. 36) про те, що земельна ділянка не звільнена. 19.06.2018 позивачем повторно проведено перевірку використання вищевказаної земельної ділянки та складено акт перевірки (а.с. 38, 65, 83), з якого вбачається, що фермерське  «Міоріца» вимоги припису №00147 від 30.10.2017 не виконало, порушення вимог земельного законодавства не усунуло. Крім того 19.06.2018 позивачем складено протокол (а.с. 39, 66, 84) про адміністративне правопорушення - за невиконання головою ФГ «Міоріца» вимог припису №00147 від 30.10.2017 та незвільнення зазначеної вище земельної ділянки. Місцевим господарським судом також встановлено, що 17.08.2018 Сторожинецька місцева прокуратура звернулася з листом (а.с. 40) до позивача, в якому повідомила про підготовку звернення до суду з позовом про звільнення та повернення самовільно зайнятої вищевказаної земельної ділянки. 27.09.2018 уповноваженою особою Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області складно акт №434ДК/382/АП/09/01-18 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено, що відповідач порушення вимог земельного законодавства не усунув. Згідно з додатком до зазначено акту площа дерев'яного будинку, що знаходиться на спірній земельній ділянці, становить 0,0012 га, а площа кошари 0,0720 га. Акт перевірки 01.10.2019 направлено на адресу голови фермерського господарства «Міоріца». Станом на момент вирішення спору доказів укладення договору оренди самовільно зайнятої земельної ділянки чи її добровільного звільнення відповідачем суду не надано. Оцінка суду. Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги прокурора про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки державної власності. Перш за все при дослідженні спірних правовідносин необхідно дослідити підставність звернення прокурора до суду у цій справі. Необхідно зазначити, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2  ст. 129 Конституції України). Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» від 31.03.2005). Пункт третій частини першої  статті 131-1 Конституції України  передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком обставини у конкретній справі. Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналіз ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»  дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. З огляду на вищезазначені норми законодавства, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що посадові особи Головного управління Держгеокадасту в Чернівецькій області з моменту закінчення терміну, визначеного приписом від 30.10.2017 №00147, і по 30.09.2019 не звернулись до суду з відповідним позовом на реалізацію повноважень, визначених Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», що є свідченням неналежного здійснення ними захисту інтересів держави у правовідносинах щодо самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки. За таких обставин прокурор правомірно звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів Головного управління Держгеокадасту в Чернівецькій області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку. А отже, прокурором при зверненні з позовом у цій справі правильно визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно вказаний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно із частиною п'ятою вказаної статті право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Положеннями ст.ст. 2, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки. Згідно ст.ст. 152, 212 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Як встановлено судом право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 8,0391 га належить державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. Рішень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою чи її частиною Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь відповідача не приймалось, договір оренди спірної земельної ділянки не укладався, право оренди чи інше речове право за відповідачем не зареєстроване. Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач самовільно зайняв та використовує частину земельної ділянки за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 0,10 га в адміністративних межах с. Ропча Сторожинецького району. Зазначеними діями відповідача порушується право державної власності на вказану земельну ділянку, яке відповідно до статті 84 Земельного кодексу України реалізується державою через Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, і яке підлягає захисту на підставі статей 156, 212 Земельного кодексу України. Крім того, факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки встановлено рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28.03.2018 року у справі №723/3181/17, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018. За викладених обставин випливає, що власність на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають у особи з моменту державної реєстрації цих прав. Аналогічне за змістом положення, щодо оренди земельної ділянки, також мітиться у ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час прийняття розпорядження від 12.12.2012). Отже, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні будь-які речові права на спірну земельну ділянку, а тому він не вправі нею користуватися та здійснювати будівництво сараю, кошари та огорожі. Доказів сплати орендної плати чи земельного податку за спірну земельну ділянку також суду не надано. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги керівника Сторжинецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області до фермерського господарства «Міоріца» щодо звільнення та повернення самовільно зайнятої частини земельної ділянки за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 0,10 га в адміністративних межах с. Ропча Сторожинецького району, шляхом демонтажу двох дерев'яним нежитлових будівель (сараю та кошари для утримання овець) та огорожі земельної ділянки підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем). Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1.           Рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2019 у справі  №926/1477/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу фермерського господарства «Міоріца», с. Ропча Чернівецької області - без задоволення. 2.           Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до  Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України). Справу повернути  до місцевого господарського суду. Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.08.2019 Головуючий суддя                                                                      О.І. Матущак Судді                                                                                          М.І. Хабіб                                                                                                                                                                                                                    Г.Г. Якімець