Ухвала

від 10.10.2019 по справі 926/1477/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

10 жовтня 2019 року Справа № 926/1477/18 Господарський суд Чернівецької області в складі судді Ніколаєва М.І.

секретар судового засідання Весела А.В.

розглянувши заяву (вх. №2259 від 30.09.2019) про відстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом керівника Сторжинецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області

до фермерського господарства "Міоріца"

про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

за участю :

прокурора: Балицька Р.С.;

представника позивача: Федюкова Т.Д.;

представника відповідача: Гончарук В.В., адвокат;

СУТЬ СПОРУ : Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2019 по справі № 926/1477/18 задоволено позов керівника Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області) до фермерського господарства «Міоріца» про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов`язано фермерське господарство "Міоріца" звільнити та повернути Головному управлінню Держеокадастру в Чернівецькій області самовільно зайняту частину земельної ділянки за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 0,10 га в адміністративних межах с.Ропча Сторожинецького району, шляхом демонтажу двох дерев`яних нежитлових будівель (сараю та кошари для овець загальною площею 732 мІ), огорожі земельної ділянки, стягнуто з фермерського господарства "Міоріца" на користь Прокуратури Чернівецької області 1762,00 грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2019 по справі № 926/1477/18 залишено без змін.

05.09.2019 на виконання вищевказаного рішення суду видано накази.

03.10.2019 відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2019 по справі № 926/1477/18 в частині зобов`язання фермерського господарства «Міоріца» звільнити та повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 0,10 га в адміністративних межах с.Ропча Сторожинецького району, шляхом демонтажу двох дерев`яних нежитлових будівель (сараю та кошари для овець загальною площею 732 мІ), огорожі земельної ділянки до 30.03.2020 року.

Ухвалою суду від 03.10.2019 розгляд заяви призначено у судовому засіданні 10.10.2019 за участю представників сторін.

У судовому засіданні 10.10.2019 відповідач підтримав подану заяву, а прокурор та представник позивача проти задоволення заяви заперечували.

Розглянувши подану відповідачем заяву, з`ясувавши обставини справи та надаючи їм правову кваліфікацію з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про надання відстрочки виконання судового рішення, суд прийшов до висновку заяву відповідача задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини 3статті 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 ).

Згідно частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, суд вважає, що відстрочка рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення.

Суд виходить з розуміння того, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Як вбачається із заяви фермерського господарства Міоріца , в обґрунтування підстав для відстрочення судового рішення відповідач посилається на важку хворобу голови фермерського господарства Даскалюк О., в підтвердження чого відповідачем надано довідку №1219 від 05.06.2019 року Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру, медичний лист від 19.04.2019 року Інституту онкології Проф. Д-р Ал.Тесторіяну м.Бухарест, Румунія та виписку з медичної картки стаціонарного хворого, з яких вбачається, що директор фермерського господарства Міоріца ОСОБА_1 О. хворіє онкологічним захворюванням.

Суд вважає, що важка хвороба голови фермерського господарства згідно ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України ускладнює виконання рішення суду в даній справі, а відтак є підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу майно (земельну ділянку), тому тривале невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене,з метою дотримання балансу інтересів сторін та враховуючи, що тривале відстрочення виконання рішення може призвести до істотного порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції прав позивача на розпорядження земельною ділянкою, суд дійшов висновку про необхідність зменшення періоду відстрочення виконання рішення суду до 30.01.2020, у зв`язку з чим подану заяву слід задовольнити частково.

Керуючись, статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву фермерського господарства Міоріца про відстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2019 по справі №926/1477/18 в частині зобов`язання фермерського господарства Міоріца звільнити та повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки за кадастровим номером 7324588000:01:003:0129 площею 0,10 га в адміністративних межах с.Ропча Сторожинецького району, шляхом демонтажу двох дерев`яних нежитлових будівель (сараю та кошари для овець загальною площею 732 м.кв.), огорожі земельної ділянки до 30.01.2020.

Повний текст ухвали складено та підписано - "10" жовтня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, що передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.І.Ніколаєв