Постанова

від 13.08.2019 по справі 910/1828/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" серпня 2019 р.                                     Справа№ 910/1828/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Коробенка Г.П. суддів:            Кравчука Г.А.           Козир Т.П.   за участю секретаря судового засідання Вороніної О.С. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 13.08.2019 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства  “Укртрансгаз” на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2019 (повний текст складено 23.05.2019) у справі №910/1828/19 (суддя Чебикіна С.О.) за позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріальна                         будівельна група” до                     Акціонерного товариства  “Укртрансгаз” в особі філії                         “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” про                   стягнення 1856934,40 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Індустріальна будівельна група” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства  “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” 1322107 грн. 79 коп. пені, 534455 грн. 03 коп. інфляційних втрат,  371 грн. 58 коп. 0,01% річних, нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за договором №1803000109 від 05.03.2018. У відзиві на позов відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем було здійснено поставку товару з порушенням строку. 22.04.2019 від відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України на 100 % та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/1828/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріальна будівельна група” 1322107,79грн. пені, 534455,03 грн. інфляційних витрат, 371,58 грн. 0,01 % річних, 27854,02 грн. судового збору та 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару у строк, визначений умовами договору; судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 100 % через недоведеність наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов'язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом. Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство “Укртрансгаз” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що оскільки позивач прострочив виконання свого обов'язку з поставки товару, відповідач на підставі ч.3 ст. 538 ЦК України скористався своїм правом зупинити виконання свого обов'язку з оплати товару до моменту виконання позивачем обов'язку з поставки товару за договором та оскільки позивач виконав свій обов'язок з поставки товару за договором лише 27.07.2018, то 30-денний строк оплати за поставку товару розпочався з 28.07.2018 і закінчився 26.08.2018. Також скаржник посилався на відсутність в оскаржуваному рішенні суду обґрунтованих мотивів та підстав для відмови відповідачу у зменшенні суми штрафних санкцій. Крім того, відповідач стверджуав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із складністю даної справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), часом, втраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні чи скасуванню, виходячи з наступного. Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат та відсотків річних за неналежне виконання відповідачем умов договору №1803000109 від 05.03.2018. 05.03.2018 між Публічним акціонерним товариством “УКРТРАНСГАЗ” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Індустріальна будівельна група”, як постачальником, було укладено договір №1803000109 (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався у визначений договором строк передати у власність покупця пристрої для вимірювання вологості та вологи (гігрометри) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку №1 до договору та є його невід'ємною частиною (далі – специфікація), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити такі товари. Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації. Загальна сума договору становить 17710000,00 грн (п.3.1. договору). Згідно до п. 4.2 договору покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих товарів протягом 30 днів з дати поставки, визначеної за правилами п.5.8 цього договору. Постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації (п. 5.1. договору). У відповідності до п.5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є приймання покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.13 цього договору та передача постачальником покупцю у повному обсязі наведених в договорі документів. Виходячи зі змісту пунктів 6.1.1, 6.1.2 договору покупець зобов'язаний прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором, та оплатити товар своєчасно в повному обсязі згідно умов цього договору. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання (п.11.1 договору). Факт поставки позивачем відповідачу товару за договором на суму 17710000 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №1 від 20 березня 2018 року на суму 454102,56 грн., №2 від 03 квітня 2018 року на суму 908205,12 грн., №3 від 18 квітня 2018 року на суму 908205,13 грн., №4 від 15 травня 2018 року на суму 908205,13 грн., №5 від 18 травня 2018 року на суму 908205,13 грн., №6 від 24 травня 2018 року на сум 908205,13 грн., №7 від 13 червня 2018 року на суму 908205,13 грн., №8 від 26 червня 2018 року на суму 908205,13 грн., №9 від 26 червня 2018 року на суму 908205,13 грн., №10 від 5 липня 2018 року на суму 908205,13 грн., №11 від 12 липня 2018 року на суму 908205,13 грн., №12 від 20 липня 2018 року на суму 908205,13 грн. №13 від 20 липня 2018 року на суму 908205,13 грн., №14 від 25 липня 2018 року на суму 908205,13 грн., №15 від 25 липня 2018 року на суму 1362307,68 грн., №16 від 27 липня 2018 року на суму 1362307,68 грн., №17 від 27 липня 2018 року на суму 1362307,68 грн., №18 від 27 липня 2018 року на суму 1362307,68 грн. та товарно-транспортними накладними № 1 від 20 березня 2018 року на суму 454102,56 грн., № 2 від 03 квітня 2018 року на суму 908205,12 грн., №3 від 18 квітня 2018 року на суму 908205,13 грн., №4 від 15 травня 2018 року на суму 908205,13 грн., №5 від 18 травня 2018 року на суму 908205,13 грн., №6 від 24 травня 2018 року на суму 908205,13 грн., №7 від 13 червня 2018 року на суму 908205,13 грн., №8 від 26 червня 2018 року на суму 908205,13 грн., №9 від 26 червня 2018 року на суму 908205,13 грн., №10 від 5 липня 2018 року на суму 908205,13 грн., №11 від 12 липня 2018 року на суму 908205,13 грн., №12 від 20 липня 2018 року на суму 908205,13 грн., №13 від 20 липня 2018 року на суму 908205,13 грн., №14 від 25 липня 2018 року на суму 908205,13 грн., №15 від 25 липня 2018 року на суму 1362307,68 грн., №16 від 27 липня 2018 року на суму 1362307,68 грн., №17 від 27 липня 2018 року на суму 1362307,68 грн., №18 від 27 липня 2018 року на суму 1362307,68 грн., Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було повністю оплачено поставлений позивачем товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №12181 від 26.04.2018, 14296 від 15.05.2018, №14701 від 22.05.2018, №31626 від 29.10.2018, №31627 від 29.10.2018, №31628 від 29.10.2018, №31629 від 29.10.2018, №31630 від 29.10.2018, №31631 від 29.10.2018 від 29.10.2018, №31775 від 30.10.2018, №31776 від 30.10.2018, №31777 від 30.10.2018, №31778 від 30.10.2018, №31779 від 30.10.2018, №31780 від 30.10.2018, №33224 від 07.11.2018, №33225 від 07.11.2018, №33226 від 07.11.2018, №33529 від 12.11.2018. Водночас відповідачем порушено визначені в п.4.2 договору строки оплати вартості товару. В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). В п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару у строк, визначений умовами п. 4.2. договору, позивачем, на підставі п. 7.2. договору, нараховано до стягнення 1322107,79 грн. пені. Твердження відповідача про те, що 30-денний строк оплати за поставку товару розпочався з 28.07.2018 і закінчився 26.08.2018, посилаючись на те, що він на підставі ч.3 ст. 538 ЦК України скористався своїм правом зупинити виконання свого обов'язку з оплати товару до моменту виконання позивачем обов'язку з поставки товару за договором є помилковими з огляду на встановлений пунктом 4.2 договору строк оплати вартості товару. Суд апеляційної інстанції погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком пені, та вважає, що з урахуванням факту порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати товару у строк, визначений умовами п. 4.2. договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1322107,79 грн  пені (нарахованої за загальний період з 15.06.2018 по 11.11.2018) є обґрунтованими. Звертаючись з клопотанням про застосування ч. 2 ст. 233 ГК України, яка дає право суду      зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач посилався на фактичне виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, порушення (невчасне виконання) позивачем своїх зобов'язань за договором з поставки товару, відсутність будь-яких збитків, понесених позивачем, а також відсутність доказів на підтвердження погіршення фінансового стану чи ускладнення господарської діяльності для кредитора; вказував, що значний (надмірно великий) розмір неустойки у вигляді пені в розмірі 1322107,79 грн спотворює дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело невиправданих додаткових прибутків кредитора; вказував на важливе стратегічне значення підприємства відповідача та його скрутне матеріальне становище. Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов'язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 100 % судом правомірно відмовлено. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1322107,79 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону. Також у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару у строк, визначений умовами п. 4.2. договору, позивачем нараховано відповідачеві 534455,03 грн. інфляційних втрат та 371,58 грн. 0,01% річних (за загальний період з 15.06.2018 по 11.11.2018). За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 7.6. договору у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику 0,01 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Як встановлено вище, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по оплаті вартості поставленого позивачем товару належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Суд апеляційної інстанції погоджується із здійсненим позивачем розрахунком відсотків річних та інфляційних втрат, та вважає, що з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 0,01% річних у розмірі 371,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 534455,03 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, – ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства  “Укртрансгаз” залишити без задоволення. 2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/1828/19 залишити без змін. 3. Матеріали справи №910/1828/19 повернути Господарському суду міста Києва. 4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано – 20.08.2019. Головуючий суддя                                                            Г.П. Коробенко Судді                                                                                Г.А. Кравчук                                                                                 Т.П. Козир