Постанова

від 21.08.2019 по справі 910/3409/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" серпня 2019 р.                                     Справа№ 910/3409/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Зубець  Л.П. суддів:            Мартюк  А.І.           Пашкіної С.А.   розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх" на рішення      Господарського суду міста Києва від                     21.05.2019 у справі            №910/3409/19 (суддя Кирилюк Т.Ю.) за позовом       публічного акціонерного товариства "Укртелеком"                          в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" до                      Товариства з обмеженою відповідальністю                         "Український волоський горіх" про                    стягнення 91 695,76 грн ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" (далі-позивач, ПАТ "Укртелеком") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх" (далі-відповідач, ТОВ "Український волоський горіх")  про стягнення завданої шкоди в розмірі 91 695, 76 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, проводячи сільськогосподарські роботи в с. Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області пошкодив кабельну лінію загальною довжиною 1000 метрів, чим завдав позивачу матеріальну шкоду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 у справі №910/3409/19 позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх" про стягнення 91 695,76 грн. задоволено повністю. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені (частина четверта статті 111 Земельного кодексу України). Обмеження при користуванні землею в межах охоронних зон встановлюються Правилами охорони ліній електрозв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1996. Вказані обмеження є чинними з моменту набрання чинності згаданої вище Постанови Кабінету Міністрів України та не підлягають реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі. Таким чином, судом першої інстанції не було прийнято  доводи відповідача з приводу застосування частини третьої статті 111 Земельного кодексу України до уваги. Крім того, місцевій суд зазначив, що саме внаслідок пошкодження ТОВ «Український волоський горіх» кабельної лінії, позивач здійснив відновлення ділянки кабельної лінії зв'язку Могилів-Подільський район с. Яришів. Заявлена  сума витрат підтвердилась наявними в матеріалах справи доказами. Також, з урахуванням положень ст.1166 Цивільного кодексу України, судом було встановлено відсутність в матеріалах справи доказів того, що пошкодження кабельної лінії зв'язку сталося не з вини відповідача. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов'язку з відшкодування завданої позивачу шкоди, оскільки позивачем належними і допустимими доказами доведено обставини, за якими внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягала у неналежному виконанні земляних робіт, останнім завдано шкоди на суму 91 695, 76 грн. внаслідок пошкодження майна - кабельної лінії зв'язку. Будь-яких обставин, які б свідчили про відсутність складу цивільного правопорушення ТОВ "Український волоський горіх" судом не встановлено та відповідачем не доведено.    Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 у справі №910/3409/19, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.     В обґрунтування скарги відповідач зазначав, що відповідно до договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, на орендовані земельні ділянки не встановлено жодних обмежень і обтяжень, а на виконання приписів статті 111 Земельного кодексу України, обтяження прав на земельні ділянки підлягають обов'язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наявність рішення сільської ради №  123 від 03.02.2017 про заборону на території сільської ради в місцях проходження підземних ліній зв'язку проведення будь-яких земляних робіт, не є доказом повідомлення відповідача про існуючі обмеження. Крім того, відповідач зазначає, що на полі, яке він обробляє було відсуне позначення проходження підземних кабельних ліній електрозв'язку, у зв'язку з чим, його вина у заподіянні шкоди відсутня. Також, відповідач посилається на недоведеність матеріалами справи суми заявленої шкоди. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Український волоський горіх" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019.   На підставі ст.270 Господарського процесуального кодексу України  судом прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У зв'язку з перебуванням суддів Калатай Н.Ф., Буравльова С.І, які не є головуючими суддями (суддею-доповідачем), у відпустках, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2019, для розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2019, справу ТОВ "Український волоський горіх" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 було прийнято до провадження вказаної вище колегії суддів. Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ТОВ "Український волоський горіх" є землекористувачем земельних ділянок, які орендує на підставі договорів оренди, суборенди, ємфітезису, а саме: договір №0522688200:02:000:0003 оренди земельної ділянки від 06.11.2018 року з гр. Возняк А.П.; договір №0522688200:02:000:0262 оренди земельної ділянки від 07.02.2017 року з гр. Побережний А.П.; договір №0522688200:02:000:0228 оренди земельної ділянки від 25.06.2017 року з гр. Орліченко В.В.; договір №0522688200:02:000:0242 оренди земельної ділянки від 25.09.2018 року з гр. Драшук О.І.; договір №0522688200.02:000:0235 оренди земельної ділянки від 07.02.2017 року з гр. Халімон З.Г.; договір №0522688200:02:000:0406 оренди земельної ділянки від 10.04.2017 року з гр. Катеринич Н.С.; договір №0522688200:02:000:0415 оренди земельної ділянки від 10.04.2017 року з гр. Сидорова О.В.; договір №0522688200:02:000:0416 оренди земельної ділянки від 07.02.2017 року з гр. Слугоцька В.К.; договір №0522688200:02:000:0261 оренди земельної ділянки від 07.02.2017 року з гр. Січко В.Б.; договір №0522688200:02:000:0263 оренди земельної ділянки від 07.02.2017 року з гр. Катеринич Ф.М.; договір №0522688200:02:000:0241 оренди земельної ділянки від 14.02.2017 року з гр. Киренко Л.І.; договір №0522688200:02:000:0234 оренди земельної ділянки від 07.02.2017 року з гр. Бортна К.С.; договір №0522688200:02:000:0264 оренди земельної ділянки від 07.02.2017 року з гр. Катеринич Г.О.; договір суборенди земельної ділянки від 24 квітня 2018 з Фермерським господарством «Яблуневий сад ДФС»; договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки з кадастровим номером №0522688200:02:000:0002 від 29.01.2019 року з гр. Ткач  В.І.; договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки з кадастровим номером №0522688200:02:000:0265 від 05.05.2017 року з гр. Ткачук Т.А. Рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 123 від 03.02.2017 заборонено на території сільської ради в місцях проходження підземних ліній зв'язку проведення будь-яких земляних робіт на глибині 30 см. без попереднього погодження і письмового дозволу землевпорядника та виклику на місце робіт працівника станційно-лінійної дільниці транспортної мережі № 8. Працівниками ПАТ “Укртелеком” 14.08.2017, 19.10.2017, 24.10.2017, 30.10.2017, 01.02.2018, 05.07.2018, 17.08.2018, 07.09.2018, 08.09.2018 виявлено, що відповідач, проводячи сільськогосподарські роботи у с.Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області ТОВ “Український волоський горіх” пошкодило кабельну лінію зв'язку, яка належить ПАТ “Укртелеком” та знаходиться на балансі Вінницької філії ПАТ “Укртелеком”, що спричинило тимчасове припинення надання абонентам телефонного зв'язку та послуги інтернет. 08.09.2017 ПАТ “Укртелеком” звернулося до відповідача з листом, в якому повідомив про розташування кабелю зв'язку на полях біля с. Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області, зазначивши, що для виконання робіт в межах охоронних зон ліній електрозв'язку потрібно звернутися до ПАТ “Укртелеком” у порядку, встановленому пунктом 19 Правил охорони ліній електрозв'язку. Постійно діючою робочою комісією складено акти 14.08.2017, 19.10.2017, 24.10.2017, 30.10.2017, 01.02.2018, 05.07.2018, 17.08.2018, 07.09.2018, 08.09.2018, з яких вбачається, що представник відповідача відмовився від надання письмових пояснень. Позивачем у складі комісії було складено дефектні акти, довідки про вартість пошкодженого майна, відповідно до яких сукупна вартість пошкодженої кабельної лінії зв'язку становить 91 695, 76 грн. З огляду на те, що відповідачем було здійснено дії які призвели до пошкодження кабелю електрозв'язку, та спричинено позивачу шкоду на загальну суму 91  695,76 грн. останній, посилаючись на приписи ст.ст. 11, 22 Цивільного кодексу України, звернувся з позовом до суду. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ПАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком", а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Згідно п.6 Правил охорони ліній електрозв'язку, затверджених постановою  Кабінету Міністрів України від 29.01. 1996 №135 (далі - Правил), у межах охоронних зон ліній електрозв'язку і навколо випромінюючих споруд електрозв'язку без письмової згоди операторів телекомунікацій, а також без присутності їх представника забороняється: виконувати різного виду будівельні, монтажні, вибухові і земляні роботи, а також розрівнювати ґрунт за допомогою бульдозера, екскаватора, скрепера, грейдера та іншої землерийної техніки; проводити сільськогосподарські земляні роботи на глибині більш як 0,3 метра; проводити геологознімальні, розвідувальні, геодезичні та інші роботи, пов'язані з бурінням свердловин, розробкою шурфів і взяттям проб ґрунту. Відповідно до п.10 Правил, землі в межах охоронних зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються і можуть використовуватися ними з   обмеженнями, передбаченими в пунктах 6 і 9 цих Правил. Пунктом 19 Правил передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни, які проводять земляні роботи, у разі виявлення підземних кабелів, що не зазначені у технічній документації на ведення робіт, зобов'язані негайно припинити роботи поблизу виявлених кабелів, вжити заходів їх збереження і сповістити про це найближчого оператора телекомунікацій. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що наявне в матеріалах справи повідомлення ПАТ “Укртелеком” від 08.09.2017 відповідача про розташування кабелю зв'язку на полях біля с. Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області в межах охоронних зон ліній електрозв'язку, спростовує твердження відповідача про необізнаність щодо знаходження на орендованих землях кабелю електрозв'язку. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову посилається на ч.3 ст.111 Земельного кодексу України, згідно якої обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом. Мотивуючи тим, що згідно витягів з державного реєстру  в реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні обтяження щодо земельних ділянок. Однак, як вірно зазначено місцевим судом, обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені (частина четверта статті 111 Земельного кодексу України). Обмеження при користуванні землею в межах охоронних зон встановлені Правилами охорони ліній електрозв'язку.  Вказані обмеження є чинними з моменту набрання чинності згаданої вище Постанови Кабінету Міністрів України та не підлягають реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі. Таким чином, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача з приводу застосування частини третьої статті 111 Земельного кодексу України до спірних правовідносин. Відповідно до частини одинадцятої статті 31 Закону України "Про телекомунікації” замовники реконструкції та будівництва мостів, тунелів, колекторів, вулиць, шляхів, будівель, ліній електропередачі із спільним користуванням опорами для розміщення телекомунікаційних мереж за власні кошти виконують роботи, пов'язані з упорядкуванням і перенесенням таких телекомунікаційних мереж, розташованих у зоні забудови, відповідно до технічних умов з доступу, виданих власниками цих мереж. В силу приписів ч.1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійснені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною. Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода). Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка  зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі  належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Судом першої інстанції вірно зазначено, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, внаслідок пошкодження ТОВ “Український волоський горіх”,  позивач здійснив відновлення ділянки кабельної лінії зв'язку Могилів-Подільський район с. Яришів. Означена сума витрат складається з вартості робіт по відновленню кабельної лінії та матеріалів, що становить в загальному розмірі 91 695,76 грн. та підтверджується зведеними та локальними кошторисами розрахунку, накладними. Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Враховуючи викладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав доказів того, що пошкодження кабельної лінії зв'язку сталося не з його вини, а позивач належними і допустимими доказами доведено обставини, за якими внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягала у неналежному виконанні земляних робіт, останнім завдано шкоди на заявлено суму. Будь-яких обставин, які б свідчили про відсутність складу цивільного правопорушення ТОВ "Український волоський горіх" місцевим судом не встановлено та не доведено відповідачем. Статтею 129 Конституції України  встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами ч.1, 3 ст. 13 Господарського кодексу України   судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем. Позивачем повною мірою доведено суду належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на викладене, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно зі ст. 276 ГПК України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 у справі №910/3409/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Український волоський горіх" має бути залишена без задоволення. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 129 ГПК України, покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 253, 255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 у справі №910/3409/19 залишити без задоволення. 2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 у справі №910/3409/19 залишити без змін. 3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх". 4. Матеріали справи №910/3409/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 21.08.2019. Головуючий суддя                                                            Л.П.  Зубець Судді                                                                                А.І.  Мартюк                                                                                 С.А. Пашкіна