Рішення

від 06.08.2019 по справі 910/17500/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.08.2019Справа №  910/17500/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи за позовомпублічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» дотовариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» простягнення 174 830,76 грн. Представники учасників справи: від позивача                    Тесля С.М., адвокат; від відповідача          Кугаткін В.Ю., довіреність №72 від 01.08.2019;                                     Левіна А.А., адвокат ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство «Банк «Михайлівський» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» (далі - відповідач) про стягнення 174 830,76 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за Договором на поставку POS-термінального обладнання на умовах товарного кредиту з розстроченням платежу № SSI.POS-18/02/2016 від 18.02.2016 в частині своєчасної поставки обумовленого вказаним договором товару належної якості, проведення передпродажної підготовки та усунення недоліків товару, внаслідок чого позивач просить суд повернути 174 830,76 грн. попередньої оплати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 (суддя Якименко М.М.) позовну заяву публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2019 суддею Якименко М.М. відкрито провадження у справі № 910/17500/18 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 27.02.2019. 27.02.2019 до загального відділу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги відхилив та просить відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що оскільки позивач, починаючи з червня 2016 року, припинив здійснення щомісячних платежів за договором, відповідач, на підставі п. 14.3 Договору, розірвав договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення, наслідком чого, відповідно до п.п. 14.3.2 Договору, є відсутність у відповідача обов'язку з повернення позивачу сплаченої ним попередньої оплати. Стосовно тверджень позивача про поставку відповідачем обладнання неналежної якості відповідач зазначив, що останні є безпідставними, оскільки в акті прийому-передачі № 1 від 25.03.2016 не міститься жодного посилання чи зауваження позивача щодо якості переданого обладнання, а відповідно до акту прийому-передачі від 20.05.2016 позивачем обладнання передано відповідачу для здійснення передпродажної підготовки та в справному стані, що, за твердженням відповідача, виключає можливість застосування норм ст. 678 Цивільного кодексу України. У судовому засіданні 27.02.2019 судом, відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 27.03.2019. 28.02.2019 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 05-23/540 від 19.03.2019 у зв'язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 05.03.2019 № 662/0/15-19 «Про звільнення Якименка М.М. з посади судді Господарського суду міста Києва у відставку» призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17500/18, за результатом проведення якого справу № 910/17500/18 передано для розгляду судді Удаловій О.Г. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 суддею Удаловою О.Г. прийнято справу № 910/17500/18 до свого провадження та призначено судове засідання на 23.04.2019. 27.03.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено про порушення відповідачем вимог ст.ст. 45, 46, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 23.04.2019 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 судове засідання відкладено на 14.05.2019. 07.05.2019 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також письмові пояснення по справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 судом вирішено розгляд справи № 910/17500/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.05.2019. 28.05.2019 представником відповідача через загальний відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі, в яких зазначено про безпідставність та необґрунтованість тверджень позивача щодо пропуску відповідачем строку на звернення зі своїми кредиторськими вимогами, оскільки за своєю правовою природою заявлення кредиторських вимог є правом, а не обов'язком кредитора, а враховуючи, що договір зі сторони відповідача припинено правомірно та сплачені за ним кошти поверненню не підлягають, то заявлення будь-яких інших кредиторських вимог, за відсутності будь-яких договірних відносин між сторонами, на переконання відповідача, є недоцільним. 29.05.2019 та 30.05.2019 представником відповідача через загальний відділ суду подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. У судовому засіданні 30.05.2019 відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.07.2019. 03.07.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. 04.07.2019 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшла заява про визначення суми судових витрат, яка підлягає відшкодуванню. У судовому засіданні 04.07.2019, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд,  відповідно до ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 16.07.2019. 16.07.2019 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів щодо визначення суми судових витрат. У судовому засіданні 16.07.2019 суд, відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи по суті на 30.07.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 16.07.2019. У судовому засіданні 30.07.2019, відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.08.2019. Представник позивача в судове засідання 06.08.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі. У той же час, представник відповідача в судовому засіданні 06.08.2019 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поданих письмових поясненнях. У судовому засіданні 06.08.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами. Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 18.02.2016 між ПАТ “Банк “Михайлівський” (покупець) та ТОВ “Сервус Сістемз Інтегрейшн” (продавець) було укладено Договір на поставку POS-термінального обладнання на умовах товарного кредиту з розстрочкою платежів № SSI.POS-18/02/2016 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець, в порядку та на умовах, визначених даним договором, погоджується продати товар покупцю на умовах товарного кредиту в розстрочку з нарахуванням змінної відсоткової ставки за користування товарним кредитом, а покупець погоджується купити на умовах товарного кредиту платіжні термінали для обробки операцій з платіжними картками (POS-термінали) виробництва компанії VeriFone Inc. (США) серії Evolution, надалі “Товар”, на умовах, які вказуються в цьому договорі, та в номенклатурі, кількості та за цінами згідно з додатком № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною. Вартість товару включає в себе сервісне обслуговування товару протягом 1 (одного) року з моменту передачі товару покупцю згідно з Регламентом сервісного обслуговування, викладеним в Додатку № 3 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору товар поставляється на умовах DDP Україна, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-23/3, INCOTERMS 2010. Пунктом 3.2 Договору визначено, що товар за даним договором поставляється партіями за заявкою покупця згідно з формою, вказаною в додатку № 2 до даного договору, на наступних умовах: - перша партія товару кількістю не більше 100 одиниць включно – протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання заявки та отримання відповідної передоплати відповідно до п. 5.4.1 даного договору (п. 3.2.1 Договору); - всі наступні партії товару кількістю не менше 500 (п'ятсот) одиниць кожна – протягом 40 (сорока) робочих днів з дня підписання заявки та отримання передоплати відповідно до п. 5.4.1 даного Договору (п. 3.2.2 Договору). Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару виражається в гривнях, встановлюється в еквіваленті доларам США та вказана в додатку № 2 до даного договору, який є його невід'ємною частиною. Загальна попередня вартість договору згідно з додатком № 1 складає 14 236 416,00 грн., крім того ПДВ 20% - 2 847 283,20 грн., разом з ПДВ 20% складає 17 083 699,20 грн., що є еквівалентом 532 800,00 доларів США, крім цього ПДВ 20% - 106 560,00 доларів США, що в загальному з ПДВ 20% складає 639 360,00 доларів США. Загальна кінцева вартість договору складається з суми всіх заявок покупця (п. 4.3 Договору). Згідно з п. 5.1 Договору покупець здійснює оплату товару на підставі даного договору в гривнях на поточний рахунок продавця шляхом перерахування відповідного еквівалента вартості товару в доларах США за офіційним курсом НБУ, що діє на дату поставки товару продавцем. Сторони домовились, що вказана ціна товару в гривнях по кожній партії буде змінена у випадку, якщо з дати підписання договору на момент поставки товару курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату виставлення рахунку, змінився більше, ніж на 2 (два) відсотка відносно курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату підписання договору, та така зміна ціни буде пропорційною зміні курсу. Пунктом 5.4 Договору визначено, що розрахунки за поставлений по договору товар здійснюються наступним шляхом для кожної партії: - покупець здійснює оплату в розмірі 20% (двадцяти відсотків) від вартості партії товару, зафіксованої у відповідній заявці, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами відповідної заявки (п. 5.4.1 Договору); - покупець здійснює оплату залишку вартості товару по кожній партії, зафіксованій в відповідній заявці, щомісячно 12 (дванадцятьма) рівними частинами (п. 5.4.2 Договору). Оплата першої частини залишку вартості партії здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) робочих днів з дня поставки товару згідно відповідної заявки, підписаної сторонами, оплата наступних платежів здійснюється не пізніше 30 календарних днів з дати виконання попереднього платежу. Розмір відповідного щомісячного платежу встановлений як вартість відповідної одиниці товару, яка вказана в специфікації № 1, зменшена на розмір здійсненої передоплати, поділеної на 12, що складає 6,67% від вартості товару, та помножена на кількість товару, поставленого в такій партії. Згідно з п.п. 5.4.3 Договору в доповнення до кожного щомісячного платежу покупець також повинен сплатити відсотки за користування товарним кредитом, які розраховуються за наступною формулою: ЕП/К1*К2-ЕП, де - ЕП – сума відповідного щомісячного платежу; - К1 – офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ на момент поставки відповідної партії товару; - К2 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ на момент відповідного щомісячного платежу, при цьому якщо К2 менше чи рівний К1, відсотки за користування товарним кредитом не сплачуються. Відповідно до п. 6.1 Договору право власності на товар переходить від продавця до покупця по факту підписання сторонами акта прийому-передачі відповідної партії товару в момент передачі товару покупцю. З метою забезпечення виконання покупцем своїх зобов'язань по даному договору весь товар знаходиться в заставі у продавця до моменту повної оплати вартості кожної партії товару, включаючи відповідні відсотки за користування товарним кредитом, а також штрафні санкції по несвоєчасній його оплаті (6.2 Договору). Пунктом 14.1 Договору визначено, що строк його дії складає 3 календарних роки з моменту його підписання, однак договір повинен залишатися діючим до строку виконання всіма сторонами всіх зобов'язань, що виникають з даного договору, якщо строк дії таких зобов'язань перевищить строк дії договору. Згідно з п. 14.3 Договору продавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку у випадку порушення покупцем строку оплати 2 (двох) щомісячних платежів підряд по будь-якій із партій поставленого товару. При цьому покупець зобов'язаний за свій рахунок повернути продавцю товар у кількості і комплектації, відповідними партіями поставленого товару протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення про розірвання від продавця з зазначенням факту прострочення оплати за адресою: Україна, м. Київ, проспект Московський, буд. 9 (п.п. 14.3.1 Договору). Частина вартості товару, сплачена покупцем продавцю на момент розірвання договору продавцем в якості попередньої оплати та щомісячних платежів, покупцю не повертається, крім того покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у відповідності до п. 10.5 даного договору (пп. 14.3.2 Договору). Як вбачається з матеріалів справи, у період з березня 2016 року по травень 2016 року позивачем на виконання умов договору сплачено відповідачу грошові кошти за 50 POS-терміналів у загальному розмірі 174 830,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4928099 від 22.03.2016 на суму 107 434,13 грн. (попередня оплата),               № 4129783 від 18.04.2016 на суму 33 932,76 грн. (щомісячний платіж) та № 993035 від 06.05.2016 на суму 33 463,87 грн. (щомісячний платіж). 25.03.2016 відповідачем на підставі видаткової накладної № 176 від 25.03.2016 передано, а відповідачем, в особі Миропольського О.С., який діяв на підставі довіреності        № 2965 від 25.03.2016, прийнято 50 POS-терміналів VeriFone VX 520 GPRS CTLS + PP100SE (комплект) загальною вартістю 533 865,50 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 1. 20.05.2016 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі, відповідно до змісту п. 1 якого ПАТ “Банк “Михайлівський” (замовник) передало ТОВ “Сервус Сістемз Інтегрейшн” (виконавець) обладнання згідно з наведеним в акті переліком, як стверджують сторони, для проведення передпродажної підготовки. На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ “Про віднесення публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”. Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ “Банк Михайлівський” з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ “Банк Михайлівський”, визначені статтями 37-39 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Іраклієнку Юрію Петровичу на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016 включно. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 13.06.2016 № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” Іраклієнка Юрія Петровича з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно. На підставі рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 № 124-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016          № 1213 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень ліквідатора банку”. Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Іраклієнку Юрію Петровичу з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1758 від 21.06.2018 продовжено процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” до 12.07.2020 та відповідно продовжено повноваження ліквідатора банку Волкову Олександру Юрійовичу та Смолію Богдану Володимировичу. 06.10.2016 у зв'язку з тим, що ТОВ “Сервус Сістемз Інтегрейшн” не повернуло обладнання після проведення його передпродажної підготовки, ПАТ “Банк Михайлівський” звернулося до останнього з листом № 04.10.16/01-вих від 04.10.2016, в якому просило повернути сплачені за обладнання кошти у розмірі 174 830,76 грн. Вказаний лист отримано відповідачем 11.10.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0530127822726. Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, грошові кошти у розмірі         174 830,76 грн. позивачу не повернув, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № SSI.POS-18/02/2016 від 18.02.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки. Так, згідно з частиною першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як встановлено судом, позивачем у період з березня 2016 року по травень 2016 року на виконання умов договору сплачено відповідачу грошові кошти за 50 POS-терміналів у загальному розмірі 174 830,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4928099 від 22.03.2016 на суму 107 434,13 грн. (попередня оплата), № 4129783 від 18.04.2016 на суму 33 932,76 грн. та № 993035 від 06.05.2016 на суму 33 463,87 грн. (щомісячні платежі). 25.03.2016 відповідачем на підставі видаткової накладної № 176 від 25.03.2016 передано, а відповідачем, в особі Миропольського О.С., який діяв на підставі довіреності       № 2965 від 25.03.2016, прийнято 50 POS-терміналів VeriFone VX 520 GPRS CTLS + PP100SE (комплект) загальною вартістю 533 865,50 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 1. 20.05.2016 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі, відповідно до змісту п. 1 якого ПАТ “Банк “Михайлівський” (замовник) передало ТОВ “Сервус Сістемз Інтегрейшн” (виконавець) обладнання згідно з наведеним в акті переліком, як стверджують сторони,  для проведення передпродажної підготовки, яке станом на момент розгляду справи в суді позивачу повернуто не було. У той же час, 13.06.2016, у зв'язку з порушенням позивачем умов Договору в частині своєчасної сплати чергового платежу за червень 2016 року, відповідачем на адресу позивача було надіслано претензію № 1 від 10.06.2016 з проханням вжити всіх необхідних заходів для усунення порушення та перерахувати суму платежу за червень 2016 року в розмірі                  33 302,76 грн. Вказана претензія отримана позивачем 17.06.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407314874172, однак залишена позивачем без задоволення. 14.07.2016 та 26.10.2016, у зв'язку з несплатою позивачем чергових платежів за червень 2016 року в розмірі 33 302,76 грн., липень 2016 року в розмірі 33 094,79 грн., серпень 2016 року в розмірі 33 045,69 грн., вересень 2016 року в розмірі 35 680,35 грн. та жовтень 2016 року в розмірі 34 496,58 грн. відповідачем на адресу позивача надіслано претензію № 2 від 13.07.2016 та претензію № 3 від 13.10.2016 з проханням погасити заборгованість. Вказані претензії отримані позивачем 18.07.2016 та 01.11.2016, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0407310489313 та № 0407318479235, однак також залишені позивачем без реагування та задоволення. 24.05.2017 відповідачем на адресу позивача надіслано претензію № 4 від 18.05.2017 з проханням погасити заборгованість по сплаті чергових платежів за період з червня 2016 року по березень 2017 року в загальному розмірі 345 597,68 грн. Крім цього, у зв'язку з порушенням позивачем умов Договору в частині повної та своєчасної сплати вартості переданого товару, відповідачем на адресу позивача надіслано претензію № 5 про сплату штрафу в розмірі 134 662,54 грн. Вказані претензії отримано позивачем 29.05.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407320012816, проте залишено позивачем без реагування та задоволення. Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписом п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Отже, виходячи з наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі. За змістом укладеного між позивачем та відповідачем договору, сторонами було узгоджено порядок його розірвання, зокрема, за ініціативою однієї із сторін, тобто в односторонньому порядку. Також, законом передбачено випадки, коли договір може бути розірвано в односторонньому порядку, в тому числі шляхом відмови від договору, зокрема, одностороннє розірвання договору може бути наслідком порушення зобов`язань за договором іншою стороною, або якщо таке право на розірвання встановлено договором, незалежно від настання тих чи інших обставин. Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлена договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Тобто у випадках, коли підстава для односторонньої зміни чи розірвання договору встановлена законом або договором, відповідна сторона договору може скористатися нею самостійно, без звернення до суду. Таким чином, укладений між сторонами договір може бути розірвано не лише за згодою сторін чи за рішенням суду, а й шляхом односторонньої відмови від нього, оскільки таке право прямо передбачено п. 14.3 Договору. 24.05.2017 відповідачем на адресу позивача надіслано повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку з проханням у десятиденний термін повернути платіжні термінали, що були поставлені відповідачем відповідно до видаткової накладної      № 176 від 25.03.2016, шляхом підписання акта приймання-передачі. Вказане повідомлення отримано позивачем 29.05.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407320012816. У той же час, судом встановлено, що на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ “Про віднесення публічного акціонерного товариства  до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812, яким у ПАТ “Банк Михайлівський” введено тимчасову адміністрацію на період з 23.05.2016 до 22.06.2016 включно, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.06.2016 № 991 продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно. У подальшому, на підставі рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 № 124-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 №1213, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, а рішенням виконавчої дирекції Фонду №1758 від 21.06.2018 продовжено процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” до 12.07.2020. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у вказаних правовідносинах. Метою Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відповідно до п. 6, п. 16 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Частиною 5 статті 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Згідно з положенням пункту 5 статті 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” кредитором є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань. З огляду на наведене, у спірних правовідносинах позивач виступав кредитором банку, а відповідач, у свою чергу, боржником, та їх зобов'язання є майновими у розумінні ст.ст. 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим такі правовідносини є предметом регулювання Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів. Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті “Голос України” оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ “Банк Михайлівський” опубліковано в газеті “Голос України” № 132 (6386) від 16.07.2016. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 49 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури (ч. 4 ст. 49 ЗУ “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”). Відповідно до ч. 8 ст. 49 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними. Стаття 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Відповідно до змісту ст.ст. 46, 49, 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону. Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” та прийняте рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку, у черговості та в порядку, передбаченому Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13.05.2015 по справі № 915/913/14 (№ 3-153гс15). Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ “Банк Михайлівський” припинив виконувати свої грошові зобов'язання перед відповідачем з введенням тимчасової адміністрації, що, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, не можна вважати порушенням договірного зобов'язання. Відтак, відсутні підстави для односторонньої відмови від Договору на поставку POS-термінального обладнання на умовах товарного кредиту з розстрочкою платежів № SSI.POS-18/02/2016 від 18.02.2016 (його розірвання в односторонньому порядку), передбачені п. 14.3 вказаного Договору, та для застосування відповідних наслідків, які також передбачені п. 14.3 Договору. Водночас, відповідач у встановленому Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” порядку не звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” з заявою про визнання вимог кредитора на суму 345 597,68 грн. за Договором на поставку POS-термінального обладнання на умовах товарного кредиту з розстроченням платежу № SSI.POS-18/02/2016 від 18.02.2016. З огляду на встановлені судом обставини, оскільки ПАТ “Банк Михайлівський” перебуває у процедурі ліквідації, дії відповідача в частині розірвання Договору № SSI.POS-18/02/2016 від 18.02.2016 суперечать приписам Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовився від виконання свого договірного зобов'язання передати позивачу POS-термінальне обладнання, адже останнє, за твердженнями сторін, було передане відповідачу саме для проведення передпродажної підготовки, а не повернуте з будь-яких інших причин відповідачу, як продавцю такого обладнання. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач не набув встановленого ч. 1 ст. 670 та ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України права на повернення сплачених позивачем грошових коштів. Набути таке право позивач може, зокрема, у випадку відмови від POS-термінального обладнання, яке було передане відповідачу за актом прийому-передачі від 20.05.2016, як стверджують сторони, для проведення передпродажної підготовки. При цьому, суд зазначає, що при прийнятті рішення у даній справі ним були враховані положення ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а також положення ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача. Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства “Банк “Михайлівський” відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2019. Суддя                                                                 О.Г. Удалова