Рішення

від 14.08.2019 по справі 925/433/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                                                                                                   14 серпня 2019 року                       м. Черкаси                    справа № 925/433/19                    Господарський суд Черкаської області у складі головуючої судді  Кучеренко  О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представника позивача – Підяж Н. О., адвокат за довіреністю (приймає участь в режимі відеоконференції), від відповідача - Кожа І.М., за посадою, розглянувши справу за позовною заявою Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» до Приватного підприємства «КІМ-АГРО» про стягнення 1860345 грн 33 коп, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «БІЗОН-ТЕХ 2006» звернулося з позовом до Приватного підприємства «КІМ-АГРО»  про стягнення 1860345 грн 33 коп з яких: 1289979 грн 86 коп  боргу, 257995 грн 97 коп  штрафу, 47729 грн 25 коп  інфляційних, 264640 грн 25 коп 48% річних, обґрунтувавши позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов за договором  поставки №ЧК-31 від 19.02.2018 в частині оплати поставленого товару. Ухвалою суду від 23.03.2019 вказаний позов прийнятий до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28травня 2019 року. Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач, у визначений судом строк,  відзиву на позов не  надав, у судовому засіданні позовні вимоги, в частині суми основної заборгованості, визнав. У судовому засіданні 14.08.2019  оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників  позивача та відповідача, дослідивши докази, судом встановлено, що 19.02.2018 Приватне підприємство «БІЗОН-ТЕХ 2006»    (постачальник - позивач у справі) та Приватне підприємство «КІМ-АГРО» (покупець - відповідач у справі) уклали договір поставки №ЧК-31 (далі – договір). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту росли, регулятори росту рослин і мікродобрива  (надалі – товар), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Відповідно до пункту 2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару вказується у Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Відповідно до пункту 2.5 договору сторони встановили, що у Специфікаціях і в накладних сторонами вказується базова ціна товару . Повною ціною товару, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику, є його базова ціна разом із сумою індексації ціни товару (порядок визначення якої наведено в розділі 5 договору). Порядок оплати товару сторонами визначений пунктом 5.1 договору, відповідно до якого покупець зобов'язувався оплатити постачальнику товар  у строк, що вказаний у Специфікації. Якщо в Специфікації не вказано  строк (термін) оплати товару, то товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем. Відповідальність покупця за договором визначена у пунктах  7.1.3, 7.2.1 договору. Так, за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим  договором понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 20 календарних днів, а прострочення їх виконання понад 40 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому пункті  штрафів виходячи із  загального строку  прострочення певної суми грошового зобов'язання. Сторони домовились, що строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання  за цим договором збільшують до 3 років. Відповідно до пункту 7.2.4 договору, у разі прострочення виконання грошових зобов'язань за договором покупець замість 3% річних, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, зобов'язується сплатити постачальнику 48% річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди в яких подвійна облікова ставка НБУ буде перевищувати 48% річних, покупець зобов'язується сплатити постачальнику проценти за ставкою (у розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла у такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються покупцем постачальнику, не може бути менший за 48%  річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму  простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються. Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до кінця року у якому він був укладений. Усі поставки покупцю товару з моменту укладення договору і до кінця року, у якому був укладений договір, а також порядок їх оплати, регулюються цим договором. Якщо в наступних роках сторони не укладають новий договір поставки товару але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки товару покупцю то договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами і в наступних роках аж до дати укладення ними нового договору поставки товару (пункт 8.1 договору). Між сторонами договору були підписані Специфікації на загальну суму 2634373,02 грн, відповідно до яких сторони визначили найменування та асортимент товару, кількість, його вартість та строки оплати товару. Згідно з цими Специфікаціями умовами та місцем поставки сторони визначили: EXW, склад постачальника, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул.Івана Франка, 18. Специфікація №1 від 19.02.2018 на суму 12974,40 грн, строк оплати товару не пізніше 23.02.2018. Специфікація №2 від 19.03.2018 на суму 16393,68 грн строк оплати не пізніше 23.03.2018. Специфікація №3 від 20.03.2019 на суму 1171480,50 грн, строки оплати: перший платіж у сумі 900000,00 грн не пізніше 30.03.2018, другий платіж у сумі 271480,50 грн не пізніше 30.10.2018. Специфікація №4 від 04.04.2018 на суму 7366,56 грн строк оплати не пізніше 07.04.2018. Специфікація №5 від 06.04.2018 на загальну суму 51858,72 грн, строк оплати не пізніше 13.04.2018. Специфікація № 7 від 24.04.2018 на суму 1018875,60 грн, строки оплати: перший платіж у сумі 203775,12 грн перераховується у строк не пізніше 30.04.2018, другий платіж у сумі 815100,48 грн  не пізніше 30.10.2018. Специфікація № 8 від 08.05.2018 на суму 14  858,28 грн із строком оплати не пізніше 11.05.2018. Специфікація № 10 від 20.06.2018 року на суму 141395,76 грн із строком оплати не пізніше 30.10.2018. Специфікація № 11 від 02.07.2018 на суму 140862,48 грн із строком оплати  не пізніше 30.10.2018. Специфікація №12 від 28.09.2018 на суму 58  307,04 грн, з строком оплати не пізніше 05.10.2018 (а.с.20-29). Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними: №ЗП419 від 19.02.2018 на суму 12974,40 грн, №ЗП3213 від 02.04.2018 на суму 16393,68 грн, №ЗП4763 від 05.04.2018 на суму 79980,96 грн, №ЗП9297 від 18.04.2018 на суму 218 297,04 грн, №ЗП 10708 від 23.04.2018 на суму 55772,86 грн, №ЗП10711 від 23.04.2018 на суму 9284,32 грн, №ЗП13052 від 27.04.2018 на суму 342594,84 грн,  №ЗП14228 від 07.05.2018 на суму 66374,64 грн, №ЗП15417 від 08.05.2018 на суму 79175,84 грн, №ЗП4612 від 04.04.2018 на суму 7366,56 грн, № ЗП5115 від 06.04.2018 на суму 51858,72 грн,  №ЗП11408 від 24.04.2018 на суму 1018 875,60 грн, №ЗП15283 від 08.05.2018 на суму 14858,28 грн, №ЗП22668 від 20.06.2018 на суму 141395,76 грн, №ЗП23322 від 02.07.2018 на суму 140862,48 грн, №ЗП31607 від 28.09.2018 на суму 58307,04 грн, а всього на загальну суму 2634373,02 грн. вказані накладні підписані постачальником та покупцем та скріплені їх печатками (а.с.30-44). У листі від 08.05.2018 відповідач просив позивача прийняти залишки невикористаного товару,  у зв'язку з тим, що у відповідача немає умов для його зберігання. За видатковою накладною на повернення №ЗП413 від 08.05.2018  невикористаний відповідачем товар був прийнятий позивачем на загальну суму 50736,24 грн. Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату отриманого товару, перерахувавши позивачу: 21.02.2018 - 12974,40 грн, 23.03.2018 - 16 393,68 грн,           23.03.2018 - 500000,00 грн, 24.04.2018 - 400000,00 грн, 05.04.2018 - 7 366,56 грн, 12.04.2018 - 51858,72 грн, 11.05.2018 - 14858,28 грн, 25.10.2018 - 141395,76 грн, 31.10.2018 - 20862,48 грн, 19.11.2018 - 10000,00 грн, 27.11.2018 - 10 000,00 грн, 19.12.2018 - 30 000,00 грн, 01.10.2018 -58307,04 грн, 22.01.2019 - 20000,00 грн. Загальна сума здійснених відповідачем платежів в якості оплати товару становить 1294016,92 грн. Між сторонами договору за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків від 02.01.2019, згідно з яким за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 1309979,86 грн.   17.01.2019 відповідачу була надіслана претензія  №32/19-юр, у якій позивач вимагав негайно сплатити заборгованість у сумі 1309979,86 грн. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Станом на день подачі позову до суду заборгованість за договором по оплаті поставленого товару становить 1289979,86 грн. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару  стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника. Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами договір, який укладений сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Із матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору позивач поставив відповідачу товар, визначений сторонами у договорі та специфікаціях, а останній прийняв вказаний товар за видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін. За даними цих видаткових накладних позивачем у період з 19.02.2018 до 28.09.2018 було поставлено товар на загальну суму 2634373,02 грн протягом цього строку відповідач лише частково оплатив вартість товару у сумі 1294016,92 грн. Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджені належними доказами, зокрема, актом звірки. Водночас, у визначені у Специфікаціях строки оплати (граничний скінчився 30.10.2018) відповідач повністю не оплатив вартість отриманого товару і  на час подачі позову до суду його заборгованість становила 1289979,86 грн. Після порушення провадження у справі 26.07.2019 відповідачем  було перераховано позивачу 20000,00 грн, які позивач зарахував у погашення заборгованості. Оскільки відповідач належними доказами не підтвердив, того, що він повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар та не довів факту зміни строку виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 1269979,86 грн підлягає до задоволення. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Отже, провадження у справі в частині стягнення 20000,00 грн  підлягає до закриття, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті  216 Господарського процесуального України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідальність покупця за порушення строків оплати товару, передбачена у пункті 7.1.3 договору, за яким за порушення зобов'язань понад 40 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 календарних днів. Судом встановлено, що відповідачем порушено строк оплати отриманого товару більше ніж на 40 днів (з 31.10.2019), за вказане порушення позивач нарахував відповідачу 257995,97 грн, що становить 20% штрафу з вартості неоплаченого товару (1289979,86 грн). Стягувана сума  штрафу нарахована позивачем у відповідності з умовами договору, фактичними обставинами та вимогами чинного законодавства, тобто нарахована правильно, тому позов  в частині стягнення  257995,97 грн  штрафу, підлягає до задоволення у сумі заявленій позивачем. Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом  7.2.4 договору, сторони встановили інший розмір  річних, ніж той що передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з умовами договору покупець  зобов'язувався  сплатити постачальнику 48% річних від простроченої суми за весь час її прострочення. На підставі вказаних вимог закону та договору за прострочення оплати товару позивачем нараховано відповідачу 264640,25 грн 48% річних, за період з 31.10.2018 до 04.04.2019 (із суми заборгованості 1289979,86 грн). Також позивачем за прострочення оплати товару нараховані інфляційні втрати у сумі 47729,25 грн за період з 01.11.2018 до 28.02.2019. Здійснивши перевірку правильності нарахування річних та інфляційних, суд встановив, що річні розраховані позивачем вірно. При перевірці розрахунку суми інфляційних втрат, судом встановлено, що за вказаний період сума інфляційних втрат становить 48367,52 грн, однак суд задовольняє позов в цій частині у сумі заявленій позивачем 47729,25 грн інфляційних втрат.   Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України,  судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи зазначенні положення Закону та часткове задоволення вимог позивача до відшкодування за  рахунок відповідача підлягає 27905 грн 16 коп судового збору. На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства «КІМ-АГРО» (вул.Чмиренка, буд. 95, с.Білозір'я, Черкаський район, Черкаська область, 19635, код ЄДРПОУ 36782007)  на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (вул.Лесі Українки, буд. 162, кв.11, м.Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70605, код ЄДРПОУ 34216986) 1269979 грн 86 коп заборгованості, 47729 грн 25 коп інфляційних втрат, 257995 грн 97 коп штрафу, 264640 грн 25 коп відсотків та 27905 грн 16 коп судового збору. В іншій частині позовних вимог закрити провадження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду. Повне судове рішення підписане 19.08.2019 Суддя                                                                                                          О.І.Кучеренко