Постанова

від 10.07.2007 по справі 15/268пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/268пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10.07.07                                                                                 Справа № 15/268пн-ад.

Суддя Пономаренко Є.Ю.,

при секретарі судового засідання Подколзіній С.С.,

розглянувши матеріали за позовом

Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, м. Луганськ

до  Сєвєродонецького міського управління Головного управління міністерства надзвичайних справ України в Луганській області, м. Сєвєродонецьк

про зобов'язання виконати Вимогу

за участю представників сторін:

від позивача - Мудракова О.В.-гол.спец.-юрисконсульт, довіреність б/н від 09.01.07 р.; Евсюкова І.Є. - пров. контролер-рев., довіреність № 5315 від 09.07.07;

від відповідача - Агевич К.В.-майор внутрішньої служби, довіреність № 38/1428 від 07.06.07 р., представник Кононихіна О.М.-фахівець 1 категорії з правової роботи, довіреність № 38/1426 від 06.06.07;

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України  таке фіксування судом не здійснювалося.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 1 вересня 2005 року, до початку  діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України,  вирішуються відповідним господарським  судом  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позов подано за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 та ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Виходячи з компетенції контрольно-ревізійної служби, визначеної Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», даній спір за позовом органу контрольно-ревізійної служби про виконання вимоги підлягає розглядові Господарським судом Луганської області судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, виходячи з суб'єктного складу сторін, предмету судового розгляду та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснювалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суть спору:  позивачем за позовною заявою заявлено вимогу про:

- зобов'язання відповідача виконати Вимогу позивача від 19.03.2007р. № 230-14/277, в частині вжиття заходів по відшкодуванню недоотриманих власних ресурсів у сумі 8158 грн. 03 коп. та вжити заходи по відшкодуванню незаконних витрат по загальному фонду на суму 7053 грн. 00 коп.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву від 07.06.07р.

В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази.

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Контрольно-ревізійним відділом у м. Сєвєродонецьку, що є структурним підрозділом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, згідно п. 1.1.2.2. Плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2007 року на підставі направлення № 9 від 05.02.2007р., проведена планова ревізія фінасово-господарської діяльності установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС), яким виділено кошти державного бюджету на забезпечення заходів у сфері цивільного захисту населення в Сєвєродонецькому міському управлінні Головного управління МНС України в Луганській області за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2006р.

За результатами ревізії складено акт ревізії від 06.03.2007р. № 230-21/07, який підписано посадовими особами Сєвєродонецького міського управління ГУ МНС України в Луганській області.

На підставі п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»Сєвєродонецькому міському управлінню Головного управління міністерства надзвичайних справ України в Луганській області було видано лист-вимогу від 19.03.2007р. №230-14/277 «про усунення виявлених перевіркою порушень законодавства», в якому зазначається про встановлення за результатами ревізії фінансових порушень та пред'явлено зокрема такі вимоги:

- вжити заходів по відшкодуванню незаконних витрат по загальному фонду на суму 7,05 тис. грн.;

- вжити заходів по відшкодуванню недоотриманих власних ресурсів у сумі 406,46 тис. грн. (у т.ч. 8158,03 грн. –щодо яких пред'явлено за позовом).

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»органи державної контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду з позовами в інтересах держави, якщо підконтрольною організацією не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаної вимоги у повному обсязі позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати Вимогу позивача від 19.03.2007р. № 230-14/277, в частині вжиття заходів по відшкодуванню недоотриманих власних ресурсів у сумі 8158 грн. 03 коп. та вжиття заходів по відшкодуванню незаконних витрат по загальному фонду на суму 7053 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються чи перевіряються.

В процесі розгляду даної справи суд дійшов висновку про те, що вимога позивача в частині вжиття заходів по відшкодуванню недоотриманих власних ресурсів у сумі 8158 грн. 03 коп. є обґрунтованою, а вимога про вжиття заходів по відшкодуванню незаконних витрат по загальному фонду на суму 7053 грн. 00 коп. не є законною та обов'язковою до виконання відповідачем та відповідно позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Висновки позивача, за якими пред'явлена вимога про вжиття заходів по відшкодуванню незаконних витрат по загальному фонду на суму 7053 грн. 00 коп., не ґрунтуються на нормах законодавства та є необґрунтованими з наступних підстав.

Вибірковою ревізією дотримання законодавства при визначенні вартості платних послуг за вересень 2006 року встановлено, що установа відповідача надає певні платні послуги.

Перевіряючими зокрема зроблено висновок, що за час виконання робіт по платним послугам інспектори отримали грошове забезпечення із загального фонду бюджету у сумі 7053 грн., тоді як дані видатки нібито слід було здійснювати за рахунок спеціального фонду бюджету в межах відповідних надходжень до нього.

При цьому, відпрацьований державними службовцями установи відповідача робочий час було розділено перевіряючими на час відпрацьований при наданні платних послуг та решту відпрацьованого часу. Висновок про необхідність виплати службовцям установи відповідача грошового забезпечення за час виконання робіт по платних послугах мотивовано посиланням на п. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002р. №228.

Відповідно до ч. 1 п. 49 вказаного Порядку видатки або надання кредитів з бюджету спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін.

Вочевидь, що вказаною нормою не передбачено, що грошове забезпечення (або його частина) державним службовцям має здійснюватися зі спеціального фонду бюджету.

Відповідно до ч. 1 п. 23 вказаного Порядку видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Відповідачем складається кошторис бюджету спеціального фонду бюджету, відповідно до якого і здійснюються видатки у повному обсязі.

Дана норма не визначає обов'язку включення до видатків спеціального фонду кошторису видатків на виплату частини грошового утримання службовцям.

Порядком складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, на який посилається позивач, взагалі не передбачено, що до видатків бюджету спеціального фонду мають включатися видатки на грошове забезпечення службовців державних установ.

Розділення робочого часу службовця державної установи (на час витрачений на надання платних послуг передбачених законодавством для даної установи та інший час)  законодавством не передбачено.

Тому, такий висновок позивача за перевіркою є хибним.

Виходячи з положень Тимчасового положення про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МНС України, затвердженого наказом МНС України від 27 квітня 2005 р. N 139 (зокрема п. 1.7) грошове забезпечення визначається за місяць, а у разі виплати не за повний місяць розмір виплати визначається за кожний календарний день шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця.

Так, визначений чинним нормативним актом порядок розрахунку та виплати грошового утримання не передбачає здійснення погодинного розрахунку. Як наслідок не правильно здійснювати погодинний розрахунок при виконанні службовцями своїх обов'язків поділяючи їх на надання послуг, які оплачуються фізичними та юридичними особами державній установі та які такими особами не оплачуються. Відповідно, не правильно поділяти і здійснення виплат грошового утримання з загального та спеціального фондів бюджету.

Чинне законодавство не визначає обов'язку здійснення виплат грошового утримання частково з загального, частково зі спеціального фондів бюджету.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки законодавство не передбачає обов'язку здійснення виплат грошового утримання частково з загального, частково зі спеціального фондів бюджету, то відповідач не порушив вимог законодавства.

Таким чином, лист-вимога органу контрольно-ревізійної служби від 19.03.2007р. №230-14/277 в частині вжиття заходів по відшкодуванню незаконних витрат по загальному фонду на суму 7,05 тис. грн. є незаконною та відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»не підлягає виконанню відповідачем.

Одними із найвагоміших принципів адміністративного судочинства, визначених в ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України є принципи  верховенства права та законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи справу на підставі Конституції та законів України, враховуючи наведений принцип, встановлений ст. 19 Конституції України  та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшовши під час розгляду справи висновку про те, що лист-вимога органу контрольно-ревізійної служби від 19.03.2007р. №230-14/277 в частині вжиття заходів по відшкодуванню незаконних витрат по загальному фонду на суму 7,05 тис. грн. та заявлені за позовом вимоги в цій частині є необґрунтованими, суд не застосовує зазначене рішення (лист-вимогу) позивача, яке є протиправним в наведеній частині і не відповідає законодавству та не має пріоритету при розгляді справи судом понад принципів верховенства права, законності та рівності всіх учасників процесу перед законом та судом.

Лист-вимога органу контрольно ревізійної служби від 19.03.2007р. №230-14/277 «про усунення виявлених перевіркою порушень законодавства»в частині зобов'язання відповідача вжити заходів по відшкодуванню недоотриманих власних ресурсів у сумі  8158,03 грн. є обґрунтованою та позовні вимоги щодо спонукання відповідача до виконання наведеного припису підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ревізією надання платних послуг згідно Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.99 №2328, встановлено, що відповідачем в 2006 році при визначенні розміру плати не враховувався індекс (встановлений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 28.02.05 №43), в розмірі 2,53 та індекс в розмірі 3,67 (встановлений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 27.03.06 №91), внаслідок чого недоотримання доходів складає 8158,03 грн. Розрахунок недоотримання доходів   складено   та підписано спільно з начальником фінансової частини відповідача.

Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 28.02.05 №43 "Про затвердження індексу до вартості робіт, пов'язаних із забудовою територій", зареєстровано в Мінюсті 16.03.05 за №303/10583. Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 27.03.06 №91 "Про затвердження індексу для визначення розміру плати за виконання робіт", зареєстровано в Мінюсті 04.04.06 за №377/12251.

Відповідач не заперечує проти визначеної суми яка ним недоотримана внаслідок не застосування затвердженого індексу.

Заперечення відповідача в наведеній частині позову зводяться до неможливості виконання таких вимог.

Такі доводи є необґрунтованими і не можуть бути підставами відмови у позові.

У зв'язку з допущенням фінансового порушення, внаслідок якого бюджетом недоотримано кошти, відповідач має вжити заходів до його усунення, тобто спробувати виправити ситуацію, що склалася внаслідок порушення. За даним позовом не заявлено вимогу про стягнення з юридичної особи відповідача вказаних коштів, і таке питання судом не вирішується.

Доводи відповідача про те, що індекси встановлені наказами не застосовувалися до 03.03.2007р., оскільки посадовим особам  відповідача не був відомий цей наказ, судом відхиляються з наступних підстав.

Зазначений накази зареєстровано в Міністерстві юстиції України та відповідно вони набрали законної сили та підлягали безумовному виконанню задовго до того, як про нього стало відомо посадовим особам відповідача.

За загальним принципом права (закріпленим зокрема в ст. 68 Конституції України) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Тому, навіть доведення того факту, що посадові особи відповідача не знали про набрання чинності наказом №91 від 27.03.2006р. жодним чином не надає права встановити відсутність порушення. Тому, відповідач має вжити заходів до виправлення допущеного порушення.

Таким чином, КРУ в Луганській області обґрунтовано, з метою відновлення майнових інтересів держави, звернулося з даним позовом про зобов'язання відповідача виконати вимогу органу контрольно ревізійної служби від 19.03.2007р. №230-14/277 в частині вжиття заходів по відшкодуванню недоотриманих власних ресурсів у сумі  8158,03 грн.

На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково. Слід зобов'язати відповідача виконати вимогу органу контрольно ревізійної служби від 19.03.2007р. №230-14/277 в частині вжиття заходів по відшкодуванню недоотриманих власних ресурсів у сумі  8158,03 грн. У задоволенні позову в решті вимог слід відмовити.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Сєвєродонецьке міське управління Головного управління міністерства надзвичайних справ України в Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Новикова, б. 1-б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 08782551, виконати Вимогу позивача від 19.03.2007р. №230-14/277 в частині вжиття заходів по відшкодуванню недоотриманих власних ресурсів у сумі  8158,03 грн.

3.          У задоволенні позову в решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 12.07.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко