Ухвала

від 21.08.2019 по справі 473/4471/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018150190001086 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2019 року у відношенні

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- обвинуваченого за ч. 2 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_5

представник цивільного позивача ОСОБА_7 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок змінити, та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2019 року ОСОБА_5 засуджений за ч.2 та ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та йому призначено покарання:

- за ч.3 ст.191 КК України - 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку про рух товарно-матеріальних цінностей, грошей та їх еквівалентів строком на 2 роки,

- за ч.2 ст.191 КК України - 2 роки обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку про рух товарно-матеріальних цінностей, грошей та їх еквівалентів строком на 1 рік,

- за ч.1 ст.366 КК України - 1 рік обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку про рух товарно-матеріальних цінностей, грошей та їх еквівалентів строком на 1 рік.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку про рух товарно-матеріальних цінностей, грошей та їх еквівалентів строком на 2 роки.

Вирішено питання про судові витрати та долю речових доказів.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обвинувачений ОСОБА_5 вважає призначене покарання занадто суворим. Просить врахувати, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, перебуває на Д-обліку у лікаря та потребує лікування, сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Зазначив, що його перебування в місцях позбавлення волі поставить в скрутне матеріальне становище його дитину.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_5 , працюючи на посаді головного бухгалтера Вознесенського районного споживчого товариства Миколаївської облспоживспілки Укркоопспілки, надалі (РСТ), наділений організаційно розпорядчими та адміністративно господарськими функціями, а тому, будучи службовою особою, шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів чужим майном при наступних обставинах.

1. 28 квітня 2016 року, в денний час, в м. Вознесенську Миколаївської області, ОСОБА_5 , будучи головним бухгалтером Вознесенського РСТ, перебуваючи на своєму робочому місці по вул. Одеській, 35, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи у власних інтересах, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами РСТ, вніс завідомо неправдиві дані до електронної відомості нарахування коштів (заробітна плата та аванс) на картковий рахунок співробітників за квітень 2016 року №146, що виразилось у безпідставному завищенні суми призначеної йому до виплати, а саме збільшив на 2400 грн платіж, адресований на картковий рахунок, відкритий у АТ «УкрСиббанк», на його ім`я.

В подальшому, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне збагачення шляхом заволодіння чужим майном, відправив електронною поштою на адресу АТ «УкрСиббанк» кореговану ним електронну відомість нарахування коштів (заробітна плата та аванс) на картковий рахунок співробітників за квітень 2016 року №146, що стало підставою для зайвого нарахування, за рахунок коштів РСТ, на його картковий банківський рахунок грошей у сумі 2400 грн, якими він розпорядився за власним розсудом, чим спричинив Вознесенському РСТ матеріальний збиток на вказану суму.

Крім того, 28 квітня 2016 року у денний час, ОСОБА_5 , будучи головним бухгалтером Вознесенського районного споживчого товариства, тобто службовою особою, яка уповноважена на формування (виготовлення) відомостей нарахування заробітної плати працівникам суб`єкта господарювання та відправлення даних відомостей електронною поштою до банківської установи для подальшого перерахування коштів на карткові рахунки співробітникам, перебуваючи у приміщенні службового кабінету Вознесенського РСТ, діючи умисно, з метою внесення недостовірних відомостей до офіційного документу та отримання неправомірної вигоди для себе, зловживаючи службовим становищем, використовуючи персональний комп`ютер, у електронній відомості нарахування коштів на картковий рахунок співробітників (заробітна плата та аванс) за квітень 2016 року від 28 квітня 2016 року №203, безпідставно завищив суму заробітної плати, призначену собі до виплати на картковий рахунок, відкритий у АТ «УкрСиббанк» на його ім`я, чим вніс недостовірні відомості до офіційного документу.

У подальшому, ОСОБА_5 виготовлений ним офіційний документ із неправдивими відомостями, щодо суми його заробітної плати - електронну відомість нарахування коштів на картковий рахунок співробітників Вознесенського РСТ (заробітна плата та аванс) за квітень 2016 року від 28.04.2016 року №203, електронною поштою відправив на адресу АТ «УкрСиббанк», що слугувало підставою до нарахування, за рахунок коштів Вознесенського РСТ, на його картковий банківський рахунок грошей, сума яких безпідставно ним завищена на 2400 грн.

Крім того, діючи аналогічним чином, ОСОБА_5 вніс недостовірні відомості до офіційного документу та шляхом безпідставного завищення суми заробітної плати, призначеної собі до виплати, та шляхом перерахування на картковий рахунок, заволодів майном Вознесенського РСТ в наступному розмірі:

2. - 15.06.2016 та 01.07.2016 на суму 2070 грн,

3. - 15.08.2016 та 01.09.2016 на суму 1474, 65 грн,

4.- 30.09.2016 на суму 1960,16 грн,

5.- 13.10.2016 та 01.11.2016 на суму 5300 грн,

6.- 15.11.2016 та 01.12.2016 на суму 5390 грн,

7.- 15.12.2016 на суму 1833,13 грн,

8.-13.01.2017 та 31.01.2017 на суму 4350 грн,

9.- 15.02.2017 та 01.03.2017 на суму 5900 грн,

10.- 15.03.2017 та 31.03.2017 на суму 7700 грн,

11.-14.04.2017 -28.04.2017 на суму 8850 грн,

12.- 15.05.2017 на суму 2469,35 грн,

13.- 15.06.2017 на суму 2646,90 грн,

14.- 14.07.2017 та 01.08.2017 на суму 5369 грн,

15.- 15.08.2017 та 01.09.2017 на суму 10327, 55 грн,

16.- 15.09.2017 та 29.09.2017 на суму 6800 грн,

17.- 13.10.2017 та 01.11.2017 на суму 8930 грн,

18.- 15.11.2017 та 01.12.2017 на суму 10000 грн,

19.- 19.12.2017 на суму 3246,90 грн,

20.- 15.01.2018 та 01.02.18 на суму 4200 грн,

21.- 15.02.2018 та 01.03.2018 на суму 10200 грн,

22.- 15.03.2018 та 30.03.2018 на суму 6900 грн,

23.- 13.04.2018 та 27.04.2018 на суму 8391 грн,

24.- 15.05.2018 та 01.06.2018 на суму 8300 грн.

Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковані судом першої інстанції:

-за фактом заволодіння грошовими коштами Вознесенського РСТ в квітні 2016 року за ч.2 ст.191 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем;

- за фактами заволодіння грошовими коштами Вознесенського РСТ в період часу з червня 2016 року по червень 2018 року за ч.3 ст.191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно;

- за фактами внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Захисник ОСОБА_8 не з`явився. ОСОБА_5 просив провести апеляційний розгляд у відсутність захисника.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, заперечення представника цивільного позивача та думку прокурора, які просили залишити вирок без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, і апелянтом не оспорюються.

Доводи апелянта про призначення йому занадто суворого покарання не є слушними, з огляду на наступне.

При призначенніпокарання ОСОБА_5 суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один із яких за ч.3 ст. 191 КК України, є тяжким злочином.

Також достатньо враховані дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно. Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлені.

Покарання призначено відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, за видом, які передбачені санкціями ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, та у мінімальному розмірі. Тому відсутні підстави вважати його занадто суворим, як зазначив апелянт.

На думку суду, призначене покарання є необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.

Хоча в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 заявив про щире каяття у вчинених злочинах, але ці доводи суд вважає голослівними з огляду на його пояснення та пояснення представника цивільного позивача, з яких слідує, що обвинувачений взагалі не прийняв заходи щодо відшкодування заподіяної шкоди ані під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді, ані після вироку. Тому зазначене свідчить про відсутність жалю з приводу вчинених злочинів.

Наведені апелянтом доводи про те, що він сплачує аліменти на утримання дитини також не враховується судом як обставина, яка пом`якшує покарання, оскільки ці доводи є голослівними. З пояснень ОСОБА_5 під час апеляційного розгляду слідує, що він має малолітню дитину, але він одружений, мешкає разом з дружиною та дитиною, рішення суду про стягнення з нього аліментів не має. Отже, апелянтом не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що він не має можливості відшкодувати шкоду через здійснення перерахування коштів на утримання дитини, про що він зазначив в своїх поясненнях під час апеляційного розгляду.

Підстави для звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України, про що просить апелянт, відсутні.

Суд першої інстанції належним чином мотивував свій висновок про неможливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання.

Так, хоча ОСОБА_5 раніше не судимий, має малолітню дитину, надав довідку про наявність у нього хвороб та про хвороби матері.

Але ці дані про особу винного не є достатніми підставами для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з огляду на обставини вчинених злочинів, значну кількість епізодів злочинної діяльності, а також з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, зокрема, вчинення ним тяжкого злочину, та з огляду на відсутність обставин, які пом`якшують покарання.

Тому суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що просить апелянт.

З огляду на наведене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 424,425, 532 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2019 року у відношенні ОСОБА_5 , залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3