Постанова

від 14.08.2019 по справі 907/456/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2019 р. Справа №907/456/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Мирутенка О.Л.

Зварич О.В.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта за вих. № 01/01/07/774 від 26.04.2019

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2019 (повний текст рішення складено 08.04.2019, м. Ужгород, суддя Пригара Л.І.)

у справі № 907/456/18

за позовом: Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Укрнафта , м. Київ

про визнання укладеною додаткової угоди до оренди землі № 1573 від 28.12.2012 у редакції, запропонованій позивачем.

за участю представників:

від позивача: Баняс В.Ю. - довіреність № 32.01-12/857 від 19.04.2019 року (присутній у Господарському суді Закарпатської області);

від відповідача: Глинка Р.Я. - довіреність № 01/01/07-9/д від 08.01.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Департамент міського господарства Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Публічного акціонерного товариства Укрнафта про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі № 1573 від 28.12.2012 у редакції, запропонованій позивачем.

Позов мотивований тим, що 17.09.2016 року набрало чинності рішення Ужгородської міської ради від 30.08.2016 року № 356 Про Тимчасове положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам яким затверджено типову форму договору оренди землі шляхом конкретизації окремих умов Типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Запропонована ж відповідачем редакція вказаних окремих положень угоди, яка наведена ним у протоколі розбіжності, суперечить типовій формі договору оренди.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2019 у справі № 907/456/18 позов Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради задоволено частково. Суд виніс рішення, яким визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 1573 від 28.12.2012 року, у редакції викладеній в резолютивній частині рішення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що приведення договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства не суперечить вимогам ані закону, ані положенням договору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Публічне акціонерне товариство Укрнафта подало апеляційну скаргу за вих. № 01/01/07/774 від 26.04.2019, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник зазначає, що позивач мав би передати на розгляд суду лише ті умови Додаткової угоди, що залишились неврегульованими між сторонами, а не просити суд визнати додаткову угоду укладеною в редакції позивача. Водночас апелянт зазначає, що рішення № 356 від 30.08.2016 року Про Тимчасове положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам не відповідає приписам закону, а відтак, суд першої інстанції не міг посилатись на останнє. Крім цього апелянт зазначає, що позивач при зверненні до суду у даній справі не підтвердив належними доказами наявність одночасно усіх чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Апелянт вказує, що Департамент міського господарства Ужгородської міської ради не може бути позивачем у даній справі, оскільки останній не може виступати стороною у додатковій угоді до договору оренди.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 27.05.2019, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2019 - без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі б/н від 03.07.2019, в якому просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/9524/17 за позовною заявою ПрАТ Ужгородський завод Електродвигун , ТзОВ ФЦА Україна , ТзОВ Патент , ТзОВ Ужгородський механічний завод , ТзОВ Закарпатбудпостач , ТзДВ Управління виробничо-технологічної комплектації та відкритого акціонерного товариства Закарпатська автобаза до Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року за № 1398 Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода .

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що за умовами спірної додаткової угоди, запропонованої Ужгородською міською радою, нормативна грошова оцінка визначена згідно з рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 за № 1398 Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради , про що вказує сам позивач у своїй позовній заяві.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На підставі наведеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому, оскарження рішення органу місцевого самоврядування не зупиняє дію такого рішення, а тому, станом на час розгляду господарської справи, рішення Ужгородської міської ради № 1398 від 14.07.2014 року Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради є чинним та підлягає виконанню.

Розгляд справи про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту, не унеможливлює розгляд справи про визнання укладеною Додаткової угоди до договору оренди землі у редакції запропонованій позивачем.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Крім того, судом встановлено, що провадження в справі № 308/9524/17 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №807/125/18 за позовом Закарпатбудпостач, ТОВ ФЦА України до Ужгородської міської ради про визнання протиправними дій Ужгородської міської ради щодо надання недостовірних вихідних даних для розробки Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород станом на 01.01.2014 року, затвердженої рішенням Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року за №1398, та проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород станом на 01.01.2014 року, що перебуває у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством Укрнафта (орендар) було укладено договір оренди землі № 1573 щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 0,1860 га для обслуговування автозаправочної станції, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, КПП Ужгород км 12+350 зі строком дії до 11 лютого 2014 року.

Вказана земельна ділянка була передана орендодавцем орендарю відповідно до Акту приймання - передачі земельної ділянки, підписаного 28.12.2012 року.

В подальшому, Додатковою угодою № 1 від 18.06.2014 до договору оренди землі від 28.12.2012 внесені зміни, а саме: на підставі рішення Ужгородської міської ради від 23.04.2014 № 1284 договір оренди землі від 28.12.2012 поновлено строком на п`ять років, тобто до 11.04.2019. Крім того, внесено зміни до пунктів 5, 8, 9, 10 договору щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати.

Посилаючись на те, що згідно зі статтею 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається з урахуванням типової форми угоди, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 Про затвердження Типового договору оренди землі , з огляду на внесені 23.11.2016 та 22.11.2017 постановами Кабінету Міністрів України № 843, 890 зміни до Типової форми договору оренди землі, з метою приведення укладеного між сторонами у спорі договору оренди землі у відповідність до вимог законодавства, позивачем 01.06.2018 було скеровано лист-пропозицію від 01.06.2018 № 25.01-12/891 про внесення змін до договору з проектом відповідної додаткової угоди.

Вказана угода була складена також з врахуванням прийнятого Ужгородською міською радою рішення від 30.08.2016 № 356 Про Тимчасове Положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам , яке набуло чинності 17.09.2016 року, оскільки ним затверджено типову форму договору оренди землі, шляхом конкретизації окремих умов Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Крім того, у запропонованій редакції позивачем враховано, що згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 13 договору оренди № 1573 оренди землі від 28.12.2012 визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку, зокрема, у разі змін нормативно-грошової оцінки землі, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Позивач зазначає, що оскільки згідно з даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2016 рік склав 1,06, за 2017-1,0, то з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки (нова технічна документація по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода набула чинності з 01.01.2015 відповідно до рішення ради № 1398 від 14.07.2014), розмір місячної орендної плати у 2018 році за договором повинен становити 22 079 грн. 83 коп./міс.

Надісланий орендарю проект додаткової угоди підписаний ним 25.06.2018, однак, з Протоколом розбіжностей.

Листом № 25.01-12/1143 від 27.06.2018 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради повідомив відповідача, що умови договору, запропоновані у Протоколі розбіжностей, ним не визнаються, оскільки такі не відповідають вимогам чинного законодавства та інтересам територіальної громади міста, відтак, відповідні матеріали будуть скеровані до управління правового забезпечення ради для врегулювання питання внесення змін до договору оренди землі в судовому порядку.

Посилаючись на неможливість погодити умови Додаткової угоди до договору оренди землі в редакції, запропонованій відповідачем у Протоколі розбіжностей з огляду на наведені у листі підстави, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною Додаткової угоди до договору оренди землі в його редакції.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14 Закону).

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладення договорів встановлений ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України.

Особливості укладання господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст. 184 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Так, відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

З аналізу наведених норм встановлено, що укладення договору оренди землі у даних правовідносинах є обов`язковим; такий договір повинен бути укладений на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, при чому сторони не можуть відступати від його змісту, але мають право конкретизувати його умови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджений Типовий договір оренди землі.

Постановами Кабінету Міністрів України № 843 від 23.11.2016 та № 890 від 22.11.2017 року внесено зміни до Типової форми договору оренди землі, в частині умов перегляду орендної плати та відповідальності за порушення строків сплати плати за землю.

Окрім того, 17.09.2016 набрало чинності рішення Ужгородської міської ради від 30.08.2016 року № 356 Про Тимчасове Положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам . У відповідності до вказаного Положення затверджено типову форму договору оренди землі, шляхом конкретизації окремих умов Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Так, судом встановлено, що між сторонами існують орендні правовідносини, які врегульовані договором оренди землі № 1573 від 28.12.2012 (з наступними змінами).

З метою приведення у відповідність до умов типового договору оренди, затвердженого місцевою радою, враховуючи зміну нормативної грошової оцінки землі, запропонована орендодавцем позивачем додаткова угода до договору оренди землі була підписана орендарем-відповідачем з протоколом розбіжностей від 25.06.2018.

Фактично позивачем передано до суду спір щодо врегулювання розбіжностей до вказаного договору, а саме: в частині пунктів, які стосуються розміру нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки та розрахованої у відповідності до неї орендної плати.

Судом враховано, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України (відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена в постановах від 02.03.2016 року у справі № 922/538/14 та від 18.05.2016 року у справі № 6-325цс16).

Як зазначено вище, рішенням 23-ої сесії 6-го Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода по базовій вартості 1 м.кв. забудованої території в розрізі економіко-планувальних зон та грошової оцінки сільськогосподарських угідь населеного пункту.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області від 12.02.2018 № 369/0/192-18 нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 станом на 2017-2018 рр. становить 2 207 983,45 грн. А відтак, твердження позивача про те, що розмір місячної орендної плати у 2018 році за договором № 1573 повинен становити 22 079, 83 грн.коп./міс. є підставними та обґрунтованими.

Статтею 30 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Згідно з п. 33 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 13 договору оренди № 1573 оренди землі від 28.12.2012 визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку, зокрема, у разі змін нормативно-грошової оцінки землі, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Оскільки, сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду встановленого умовами договору розміру орендної плати. Саме з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суд першої інстанції про внесення змін в частині нормативної грошової оцінки землі, а також орендної плати за користування нею у запропонованій ним редакції.

Розбіжності ж у договорі, які стосуються обов`язків орендаря, права орендодавця в односторонньому порядку вносити зміни до договору у випадку зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції, ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень (абз. 1 п. 27, п. 30, частково пункт 33) підлягають врегулюванню судом шляхом затвердження їх у редакції позивача. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що запропонована позивачем редакція вказаних пунктів повністю відповідає положенням Типової форми договору оренди землі, затвердженій рішенням Ужгородської міської ради 30.08.2016 року № 356. Вказане рішення за приписами ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підлягає обов`язковому виконанню землекористувачем.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.05.2018 року у справі № 908/1760/17, від 30.05.2018 року у справі № 908/1757/17, від 13.06.2018 року у справі № 908/1758/17.

Щодо пункту 36 договору колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду позивач просить укласти частину 3 вказаного пункту в наступній редакції: додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі укладена у 3-х примірниках, які мають однакову юридичну силу. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 28.12.2012 № 1573. Цією угодою встановлено, що дія пункту 1 угоди розповсюджується на період з 01.01.2017 року, дія пункту 3 - з 01.01.2018 року.

В свою чергу відповідач у протоколі розбіжностей виклав свою редакцію, - без останнього речення, тобто не погодився з розповсюдженням дії договору на правовідносини, які відбулися до набрання чинності угодою.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Тобто умови договору можуть застосовуватися до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, тільки за згодою сторін, а якщо одна із сторін такої згоди не дає, набрання чинності договором має регулюватися загальними положеннями законодавства.

Беручи до уваги відсутність згоди сторін (волевиявлення) на застосування у спірній ситуації положень ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування при врегулюванні відносин п. 36 договору оренди землі редакції відповідача.

Стосовно особи, яка значиться у преамбулі Угоди і в розділі Підписи сторін, і від імені Публічного акціонерного товариства Укрнафта має повноваження право підпису господарських договорів. Так, у редакції позивача керівником товариства зазначено ОСОБА_1 , тоді як сам відповідач зазначає ОСОБА_2 , начальника відділення реалізації нафтопродуктів по Закарпатській області. Судом перевірено офіційну інформацію, розміщену на сайті Міністерства юстиції стосовно Публічного акціонерного товариства Укрнафта , в тому числі стосовно осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, де такою особою значиться ОСОБА_3 , тобто відповідальна на підписання договору особа, яка визначена позивачем у справі. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про укладення додаткової угоди, в цій частині, в редакції позивача.

Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що Департамент міського господарства Ужгородської міської ради не може бути самостійним позивачем у даній справі, оскільки останній не може виступати стороною додаткової угоди. Адже, предмет спору у даній справі є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі однією із сторін якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради.

Щодо посилань апелянта про те, що у відповідності до листа Державної регуляторної служби України від 04.12.2018 рішення Ужгородської міської ради № 356 від 30.08.2016 року Про Тимчасове положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам містить ознаки невідповідність чинного законодавства України, колегія суддів зазначає наступне.

Станом на даний час зазначене рішення є чинним, а відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Необґрунтованим є посилання апелянта на ч. 2 статті 652 ЦК України, оскільки укладення господарських договорів на основі типового договору повинно здійснюватись з додержанням умов, передбачених статтею 179 ГК України

Також, необґрунтованими є твердження апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2019 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Укрнафта за вих. № 01/01/07/774 від 26.04.2019 відмовити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2019 у справі № 907/456/18 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.08.2019.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Мирутенко О.Л.

суддя Зварич О.В.