Рішення

від 14.08.2019 по справі 922/1982/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1982/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" (65044, м. Одеса, Французький Бульвар, буд. 27, ідент. код 40412066)

до Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, к. 8-10; ідент. код 31939825)

про стягнення 37646,86 грн.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" 24.06.2019 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 37646,86 грн., яка складається з 16376,26 грн. основного боргу, 12999,14 грн. пені, 1249,00 грн. - 3% річних та 5101,46 грн. інфляційних втрат (крім того позивачем до ціни позову додано суму сплаченого судового збору), яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № ОЙЛ-000047 від 28.04.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Приватною фірмою "Альфа-Україна Лізинг". Обґрунтовуючи наявність правових підстав для звернення до суду за захистом своїх порушених прав позивач посилається на укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" договір відступлення права вимоги від 01 грудня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2019 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1982/19 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

19.07.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. 17556) згідно з яким відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, наголошуючи, що відповідач визнає факт відступлення ТОВ "Арома Інтер Ойл" позивачу права вимоги боргу ПФ "Альфа-Україна Лізинг" у розмірі 16376,86, проте, на думку відповідача, вказаний борг припинив своє існування, оскільки відповідачем були перераховані на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 16061,98 грн. на підставі платіжних доручень від 18.04.2017 р. та від 01.11.2017 р. Одночасно відповідач зазначає, що хоча ТОВ "Сантал 2016" і отримало право вимоги боргу за договором відступлення права вимоги від 01.12.2016 р., але реалізувало це право лише 17.06.2019 р., склавши позовну заяву та направивши її до господарського суду, а до цього часу відповідач з боку ТОВ "Сантал 2016" не отримувало будь-яких письмових претензій.

У судове засідання 24.07.2019 р. сторони участь своїх повноважних представників не забезпечили.

У судовому засіданні 24.07.2019 р. було оголошено перерву з розгляду справи № 922/1982/19 по суті до "14" серпня 2019 р. об 11:00, про що було постановлено відповідну ухвалу, якою учасників справи було повідомлено про час та місце розгляду справи в порядку приписів ст. 120 ГПК України.

Сторони у судове засідання 14.08.2019 р. явку своїх повноважних представників не забезпечили, що не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому явка сторін не була визнана обов`язковою.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" (цедентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" (позивачем, цесіонарієм) було укладено договір відступлення права вимоги.

Згідно умов договору цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цедентові, і стає кредитором відповідно до договору № ОЙЛ-000047 від 28 квітня 2014 року, укладеного між цедентом та Приватною фірмою "Альфа-Україна Лізинг" (відповідачем).

Сума боргу, що відступилось цесіонарієві складає 16376,26 грн.

01 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Приватна фірма "Альфа-Україна Лізинг" уклали угоду про розірвання договору поставки № ОЙЛ-000047 від 28 квітня 2014 року.

Пунктом 3 угоди є те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" має право відступити Товариству з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" право вимоги щодо сплати відповідачем боргу за договором поставки № ОЙЛ-000047 від 28 квітня 2014 року у розмірі 16376,26 грн.

Укладення відповідної угоди Приватною фірмою "Альфа-Україна Лізинг" підтверджує те, що відповідач не заперечував проти зміни кредитора.

На виконання умов діючого законодавства, принципів ділового обороту та пункту 2.2. договору відступлення права вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" надіслало директору Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг" Бруню О.М. повідомлення про заміну кредитора у зобов`язаннях (від 01 грудня 2016 року вихідний № 9/ойл-47).

Підтверджуючим документом існування заборгованості з боку Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг" є, підписаний двома сторонами, Акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Приватною фірмою "Альфа-Україна Лізинг", відповідно до якого станом на 30 листопада 2016 року заборгованість ПФ "Альфа-Україна Лізинг" складає 16376,26 грн.

Відповідно до пункту 3.1. договору, право вимоги цесіонарія до боржника виникає з моменту підписання сторонами цього договору.

Згідно пункту 9 договору строк договору визначається часом, достатнім для належного виконання умов договору сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 17 червня 2019 року заборгованість відповідачем не погашено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України). Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність заборгованості перед позивачем, у зв`язку з тим, що грошові кошти були перераховані на користь позивача на підставі платіжних доручень: № 568 від 18.04.2017 р., та № 1711 від 01.11.2017, оскільки грошові кошти згідно наведених платіжних доручень були сплачені із зазначенням в призначенні платежу іншого основного договору, а саме дог. № 019-ДП/2016 від 16.05.2016.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за договором відступлення права вимоги на суму 16376,26 грн., а позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 12999,14 грн. за період з 01.12.2016 по 17.06.2019 р., посилаючись на приписи частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова ума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, встановлена статтею 547 ЦК України, частина 1 якої передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Як зазначалось вище, позивач обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору відступлення права вимоги від 01 грудня 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016", на підставі якого у позивача виникло право вимоги виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № ОЙЛ-000047 від 28.04.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Приватною фірмою "Альфа-Україна Лізинг".

Разом з тим, позивачем в порушення приписів ст. 74 ГПК України, до матеріалів справи не надано вищевказаного договору поставки, згідно з яким виникло первісне зобов`язання, а відтак суд позбавлений можливості встановити факт узгодження сторонами у договорі поставки такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня, тобто позивачем не надано до суду доказів дотримання вимог щодо вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів дотримання вимог щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені у письмовій формі, а саме не надано до суду первісного договору поставки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 12999,14 грн. спростовуються матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1249,00 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 5101,46 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1249,00 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 5101,46 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи в частині стягнення з відповідача основного боргу та нарахувань здійснених позивачем в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов`язань, позивачем доведено порушення умов договору з боку відповідача, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 1921 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, к. 8-10; ідент. код 31939825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" (65044, м. Одеса, Французький Бульвар, буд. 27, ідент. код 40412066) 16376,26 грн. основного боргу, 1249,00 грн. 3% річних, 5101,46 грн. інфляційних нарахувань та 1921,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "19" серпня 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков