Рішення

від 22.08.2019 по справі 138/864/19

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/864/19

Провадження №:2/138/483/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Лисенко Т.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Коняги В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який розташований на АДРЕСА_1 . Дане нерухоме майно позивач самочинно перебудувала під торгово-офісне приміщення. Під час здійснення такого будівництва позивачем дотримані вимоги будівельних норм та правил, пожежної безпеки та санітарного законодавства. Також позивач є власником двох земельних ділянок за вказаною вище адресою, на яких розташоване дане нерухоме майно. У 2017 році цільове призначення цих земельних ділянок змінене з будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на будівництво та обслуговування будівель торгівлі. Разом з тим, при зверненні до компетентного органу із заявою про прийняття в експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна позивачу у такому прийнятті в експлуатацію відмовлено. За таких підстав відповідно до ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України позивач просить визнати за нею право власності на самочинно збудоване торгово-офісне приміщення, загальною площею 135,8 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 і складається з двоповерхової будівлі літ. Г , в якій знаходиться торгівельна зала площею 63,9 кв.м, комора площею 1,9 кв.м, туалет площею 1,8 кв.м, торгівельна зала площею 66,2 кв.м, комора площею 2,0 кв.м.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 26.03.2019 позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків.

17.04.2019 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17.04.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та наданий відповідачу строк для подання відзиву.

22.05.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та просив у позові відмовити. Відзив мотивований тим, що позивач здійснила самочинне будівництво без отримання дозволу на реконструкцію приміщення житлового будинку, а також не подала документи, необхідні для прийняття самочинно збудованого нерухомого майна в експлуатацію. Крім цього, земельна ділянка, на якій розташоване самочинне будівництво, не відведена для будівництва будівель торгівлі. Також відповідач вважає, що позивач на надала доказів відповідності самочинного будівництва вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних норм та правил. Крім цього, відповідач зазначає, що прийняття в експлуатацію будівництва належить виключно до його компетенції, а тому у позові за вказаних вище підстав має бути відмовлено.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 07.08.2019 закрите підготовче провадження у справі та справа призначена до судового розгляду на 21.08.2019.

21.08.2019 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Пограничний А.М. не з`явились. Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача Покима І.О. у судове засідання не з`явилась, у відзиві на позовну заяву просила рішення суду направити на адресу відповідача.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується копією Договору купівлі-продажу частки будинку від 24.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Павлюк Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1335 (а.с. 5-6).

Також 24.06.2013 позивач придбала земельну ділянку № 1 , площею 0,0093 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:1016 та земельну ділянку № 2 , площею 0,002 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:1017 , які розташовані за зазначеною вище адресою. Цільове призначення придбаних земельних ділянок - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вказане підтверджується копіями Договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 24.06.2013, посвідчених приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Павлюк Л.М. та зареєстрованих в реєстрі за № 1341 та № 1338 (а.с. 7, 8).

Після придбання 1/2 частини житлового будинку позивач самочинно, без отримання на це дозвільних документів, на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, перебудувала дане нерухоме майно під торгово-офісне приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Визначення самочинного будівництва у даній нормі закону саме по собі спростовує посилання відповідача про те, що позивач під час здійснення будівництва спірного об`єкту нерухомості не отримала на це дозвільний документ, адже будівництво і визнається самочинним тоді, коли здійснене без отримання такого документа. І саме такі обставини стали є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до висновку Могилів-Подільського районного сектору Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області № 496 від 05.08.2019 торгово-офісний об`єкт, що знаходиться на АДРЕСА_1 , перебуває в задовільному протипожежному стані та може використовуватись за призначенням за умов дотримання правил пожежної безпеки (а.с. 59-60).

Згідно з Актом обстеження будівельних конструкцій № 007-19-ТЗ від 23.05.2019 технічний стан будівельних конструкцій завершеного будівництва будівлі торгово-офісних приміщень по АДРЕСА_1 є задовільним.

Вказане спростовує посилання відповідача про те, що самочинне будівництво здійснене позивачем з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом Закону України Про місцеве самоврядування до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено питання про прийняття до експлуатації об`єктів будівництва.

При розгляді справ, пов`язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України Про основи містобудування спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За змістом ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації або на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (пункт 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) ). Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Така правова позиція визначена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 127/18746/15-ц.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернулась до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області із заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта, а саме будівлі торгово-офісних приміщень на АДРЕСА_1 , побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт.

Листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області № 215/0/282-19-97 від 05.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено, що такий об`єкт приймається в експлуатацію лише за рішенням суду про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт.

Вказане свідчить, що позивач зверталась до компетентних органів із питання введення в експлуатацію самочинно побудованого нерухомого майна, однак їй у такому прийнятті в експлуатацію було відмовлено. При цьому, згідно зі ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності саме відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає в експлуатацію об`єкт закінченого будівництва, а відтак суд відхиляє посилання відповідача про те, що такі повноваження віднесені виключно до компетенції відповідної ради.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Особи, які вважають, що вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво порушують їхні права, мають право заперечувати проти таких вимог, якщо вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).

Із контексту норм частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України вбачається, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норми частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки такій особі власником та користувачем, якщо такий є і не являється забудовником. Це єдина умова для визнання права власності на об`єкт нерухомості за такою особою.

Частина третя статті 376 ЦК України, на відміну від частини сьомої цієї статті, набуття права власності особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не ставить у залежність від того, чи відповідають виконані роботи державним будівельним нормам і правилам і чи не порушують права третіх осіб та не суперечать суспільним інтересам.

Така правова позиція визначена в постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 2-3660/090.

Як вбачається з копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 91593686 та № 91592795 від 10.07.2017 цільове призначення земельних ділянок № 1 , площею 0,0093 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:1016 та № 2, площею 0,002 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:1017 змінене з будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 9, 10).

Враховуючи в сукупності викладені вище висновки суду та те, що позивач здійснила самочинне будівництво торгово-офісного приміщення на вказаних земельних ділянках, які не були їй відведені для цієї мети, та що 10.07.2017 цільове призначення таких земельних ділянок змінене на призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3 ч. 1, 15 ч. 1, 16 ч. 1, 376 ЦК України, ст.ст. 12, 76-83, 247 ч. 2, 259 ч. 1, 2, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на самочинно збудоване торгово-офісне приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 135,8 кв.м, яке складається з двоповерхової будівлі літ. Г , в якій на І-му поверсі знаходяться торгівельна зала площею 63,9 кв.м, комора площею 1,9 кв.м, туалет площею 1,8 кв.м, на ІІ-му поверсі знаходяться торгівельна зала площею 66,2 кв.м, комора площею 2,0 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Представник позивача: адвокат Пограничний Артур Михайлович, місце перебування: проспект Героїв, 41 М, м. Могилів-Подільський, Вінницька область.

Відповідач: Могилів-Подільська міська рада Вінницької області, місцезнаходження: площа Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 043051052.

Суддя Т.Ю. Лисенко

Повне судове рішення складено 22.08.2019.