Рішення

від 22.08.2019 по справі 640/8914/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2019 року № 640/8914/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізовані роздрібні системи до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізовані роздрібні системи (далі - ТОВ Спеціалізовані роздрібні системи ) до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві), в якому позивач просить суд зобов`язати ГУ ДКС України у м. Києві, згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , виконати наказ Господарського суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі №910/10469/17 на примусове виконання рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено, у зв`язку з її належністю до категорії справ незначної складності у відповідності до вимог статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи положення частин першої-другої статті 257 КАС України, здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про безпідставне невиконання відповідачем наказу Господарського суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі №910/10469/17, виданого на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

04 вересня 2017 року Господарським судом міста Києва у справі №910/10469/17 за позовом ТОВ Спеціалізовані роздрібні системи до Аграрного фонду про стягнення 4284545,44 грн прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Аграрного фонду на користь ТОВ Спеціалізовані роздрібні системи 1799019,75 грн основного боргу та 26985,30 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

24 січня 2018 року Київський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у справі №910/10469/17 залишив без змін.

02 травня 2018 року Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ Спеціалізовані роздрібні системи на рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2018 року у справі №910/10469/17 повернув скаржнику.

13 березня 2018 року Господарським судом міста Києва у справі №910/10469/17 видано наказ на примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

16 березня 2018 року за вихідним №16/03-18/1 ТОВ Спеціалізовані роздрібні системи надіслало на адресу ГУ ДКС України у м. Києві заяву на виконання рішення суду, до якої додано оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі №910/10469/17 для виконання, оскільки боржником за виконавчим документом є Аграрний фонд, який, згідно даних ЄДРПОУ, є державною спеціалізованою бюджетною установою.

Дану заяву відповідачем отримано 19 березня 2018 року.

Станом на час розгляду даної справи судом, що не заперечується відповідачем, рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у справі №910/10469/17 виконано ГУ ДКС України у м. Києві не було.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналогічно, відповідно до приписів статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Так, згідно з частинами першою, другою статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, враховуючи наведені вище обставини справи вбачається, що рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у справі №910/10469/17 набрало законної сили, а тому є обов`язковим до виконання в порядку, визначеному законом.

Статтею 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, в числі іншого, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Статтею 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України Про виконавче провадження , рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок), на органи Казначейства покладено обов`язок, зокрема, вживати заходи до виконання виконавчих документів.

Відповідно до пункту 24 Порядку, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку , квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Згідно матеріалів справи позивачем вимоги вказаного вище Порядку дотримано.

Далі, відповідно до пункту 28 Порядку, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів. З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку, відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі:

1) призначення до розгляду органом, який видав виконавчий документ, заяви про роз`яснення рішення про стягнення коштів, встановлення або зміну порядку і способу, розстрочку та/або відстрочку його виконання чи виправлення помилки або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

2) необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, щодо підтвердження їх зарахування до бюджету або встановлення залишку сум платежів, що підлягають безспірному списанню, чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо;

4) у випадках, передбачених пунктами 39, 44 і 49 цього Порядку.

На час відкладення безспірного списання коштів перебіг строку виконання рішення про стягнення коштів зупиняється.

В свою чергу вбачається, що відповідачем не вчинено дій та/або встановлено обставин, які у відповідності до наведених вимог пункту 11 Порядку свідчили б про необхідність відкладення безспірного списання коштів.

Згідно пункту 31 Порядку, у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.

Разом з тим, суд зазначає, що аналіз наведених вище правових вимог свідчить про те, що Порядок, зокрема його пункт 11, наведений перелік у якому є вичерпним, не передбачає, що в разі наявності обставин, визначених пунктом 31 Порядку, має місце відкладення безспірного списання коштів. Відповідно, безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства є протилежний підхід до його правозастосування, наведений у відзиві відповідача на адміністративний позов.

Отже, таке безспірне списання коштів має відбутись у строки, визначені, зокрема, частиною четвертою статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Відповідно до пункту 48 Порядку, перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 49 Порядку, у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Між тим, суд звертає увагу, що маючи відповідні повноваження щодо звернення до Мінфіну про необхідність внесення змін до закону про Державний бюджет України в частині збільшення обсягу відповідних бюджетних призначень, ГУ ДКС України у м. Києві таких дій вчинено не було, наслідком чого стало не відкладення безспірного списання коштів на підставі вимог пунктів 11, 49 Порядку, що, в свою чергу, призвело до порушення визначених законом строків здійснення такого безспірного списання коштів.

При вирішенні даної справи суд враховує, в тому числі, судову практику Європейського суду з прав людини, сформовану в межах розгляду справи Кечко проти України (рішення 08 листопада 2005 року). Так, Європейський суд з прав людини констатував, що: Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі Бурдов проти Росії , № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ). .

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі Хорнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року, у справі Бурдов проти Росії від 07 травня 2002 року, Ромашов проти України від 27 липня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року, зазначається, що: право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалось бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу, що в сукупності з наведеним вище додатково підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно, такими, що підлягають задоволенню в судовому порядку, є позовні вимоги ТОВ Спеціалізовані роздрібні системи про зобов`язання ГУ ДКС України у м. Києві, згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , виконати наказ Господарського суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі №910/10469/17 на примусове виконання рішення.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що з боку відповідача, не дивлячись на надсилання ним до боржника вимоги про вжиття заходів щодо виконання судового рішення від 30 березня 2018 року №7-08/346-3280, не вжито всіх передбачених законом заходів з реального виконання рішення суду від 04 вересня 2017 року у справі №910/10469/17, оскільки такий захід, з огляду на невиконання вказаної вимоги ГУ ДКС України у м. Києві протягом періоду з 30 березня 2018 року, виявився неефективним, в той час як інші можливі варіанти, визначені Порядком, відповідачем проігноровані.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність ГУ ДКС України у м. Києві щодо забезпечення примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі №910/10469/17, - протиправною.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу розглядуваної бездіяльності відповідача на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що визначальним критерієм при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт є наявність підстав вважати, що він буде ухилятися від його належного та своєчасного виконання.

Разом з тим, сукупність наявних у матеріалах справи доказів не свідчать про те, що рішення суду, прийняте за результатами розгляду цієї адміністративної справи по суті, залишиться невиконаним відповідачем, після набрання ним законної сили, або буде ним виконуватись не в розумні строки, або не належним чином.

Відповідно, наразі відсутні підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №326 від 16 травня 2019 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізовані роздрібні системи , - задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо забезпечення примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі №910/10469/17, - протиправною.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , виконати наказ Господарського суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі №910/10469/17 на примусове виконання рішення.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізовані роздрібні системи понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

У встановлені контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подати суду у тримісячний строк звіт про виконання судового рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізовані роздрібні системи (місцезнаходження юридичної особи: 43023, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38409955).

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Терещенківська, 11-а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37993783).

Суддя О.М. Чудак