Рішення

від 20.08.2019 по справі 440/2372/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2372/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представника відповідача - Компанець Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Штабу воєнізованих газорятувальних частин на нафтопереробних та нафтохімічних підприємствах про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2019 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Штабу воєнізованих газорятувальних частин на нафтопереробних та нафтохімічних підприємствах про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 158186,04 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6928,43 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали у відповідача у 2018 році, менша установленої нормативом відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Відтак, на думку позивача, відповідачем не працевлаштовано 2 осіб з інвалідністю, тому до 16.04.2019 останній повинен був згідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" самостійно сплатити фінансово-господарські санкції у розмірі 158186,04 грн. Оскільки відповідачем сума фінансово-господарської санкції не сплачена, на суму заборгованості було нараховано пеню у розмірі 6928,43 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12:00 год. 25.07.2019, яке відкладалося на 09:45 год. 20.08.2019.

22.07.2019 до суду від Штабу воєнізованих газорятувальних частин на нафтопереробних та нафтохімічних підприємствах (далі по тексту - Штаб) надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог фонду, посилаючись на те, що особовий склад підрозділів Штабу виконує роботи за умов шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу, зокрема, в вибухово-пожежонебезпечному виробництві, на висоті, в загазованих приміщеннях, тобто при умовах підвищеного ризику для здоров`я. Для виконання зазначених робіт можуть залучатися працівники, які за станом здоров`я можуть виконувати ці роботи. Тому, при прийомі на роботу та щорічно вони проходять медичне обстеження, за результатами якого робиться висновок про придатність працівника виконувати роботи на відповідних посадах за наявності шкідливих умов праці. Відтак, за специфікою своєї діяльності (КВЕД 84.25 - діяльність пожежних служб, виконання аварійно-рятувальних робіт) відповідач позбавлений можливості створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Штаб не має можливості забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці осіб з інвалідністю на посадах, пов`язаних з безпосереднім проведенням аварійно-рятувальних робіт, створити для них умови праці з врахуванням висновків лікарів про стан їх здоров`я, вжити для цієї категорії працівників додаткові заходи безпеки праці. Поряд з цим, за штатним розписом Штаб складається з 50 осіб, з них 4 особи знаходяться у Штабі, який розташований у м. Кременчуці Полтавської області, решта входять до складу Лисичанського воєнізованого газорятувального загону, який дислокується в м. Лисичанськ Луганської області. На посадах, які не пов`язані з залученням до аварійно-рятувальних робіт зайнято 6 осіб. Протягом 2018 року не відбулося звільнення працівників з цих посад та прийом на ці посади нових працівників. Оскільки протягом 2018 року не припинялися трудові відносини з працівниками з посад, не пов`язаних з проведенням аварійно-рятувальних робіт, то інформація про вакантні посади до центру зайнятості не направлялася.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 25.07.2019, позивач наполягає на тому, що відповідач у відзиві не спростував аргументи стосовно суті позовних вимог, помилково вважаючи, що може бути звільнений від сплати адміністративно-господарських санкцій, що суперечить вимогам статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Законодавством чітко визначено, як встановлюється норматив, як він розраховується і зараховується. Обов`язок створювати робочі місця для осіб з інвалідністю та забезпечувати працевлаштування таких осіб на роботодавців покладений приписами статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". У відзиві не наведено норм законодавства, які б визначали перелік підстав для звільнення облвідділенням Фонду роботодавця, який не виконує норматив, від сплати адміністративно-господарської санкції та пені.

13.08.2019 до суду від Штабу надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній посилається на те, що роботодавець має створити для осіб з інвалідністю умови праці з врахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників, тобто умови праці більш сприятливі, ніж звичайні умови праці. Характер робіт відповідача виключає можливість залучення до цих робіт осіб з інвалідністю. Протягом 2018 року не припинялися трудові відносини з працівниками з посад не пов`язаних з проведенням аварійно-рятувальних робіт, а тому інформація про вакантні посади до центру зайнятості не направлялася. Ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив позивач не навів доказів про те, що відповідач відмовив у працевлаштуванні особам з інвалідністю під час їх безпосереднього звернення до відповідача чи до державної служби зайнятості на вакантні посади, а тому відповідача не може бути притягнуто до відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутності безпосереднього звернення інваліда для працевлаштування.

Представник позивача у судовому засіданні 20.08.2019 позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.08.2019 проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

18.01.2019 Штаб воєнізованих газорятувальних частин на нафтопереробних та нафтохімічних підприємствах подав до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ) (вх. №262).

Згідно відомостей, зазначених у звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2018 році становила 43 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) (код рядка 03) становить 2 особи.

Таким чином, на думку позивача, з даних звіту слідує, що відповідач не забезпечив працевлаштування 2 осіб з інвалідністю.

Згідно з наданим фондом розрахунком суми заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю станом на 31.05.2019, відповідач, у зв`язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю, зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 158186,04 грн та пеню в сумі 6928,43 грн, що разом становить 165114,47 грн.

З метою стягнення вказаних адміністративно-господарських санкцій та пені Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування інвалідів.

За змістом частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини 3 статті 217 Господарського кодексу України, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із аналізу наведених норм слідує, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

За змістом статті 18 цього Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" слідує, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов`язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, частиною 3 статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на зазначене, звіт за формою N 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин, неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме, неподання звітів за формою N 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням згаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду України від 09.07.2013 та від 19.11.2013 (справи №№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно), у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 825/1276/18.

Як слідує з матеріалів справи та на заперечувалося представником відповідача в ході судового розгляду справи, Штабом у 2018 році не виділялися та не створювалися робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, та, як наслідок, не складалися та не направлялися до центру зайнятості відповідні звіти за формою N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вакансій для осіб з інвалідністю.

Вказане свідчить про недотримання відповідачем в спірному випадку вимог частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З приводу посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на неможливість створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки особовий склад підрозділів Штабу виконує роботи за умов шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу, зокрема, в вибухово-пожежонебезпечному виробництві, на висоті, в загазованих приміщеннях, тобто при умовах підвищеного ризику для здоров`я, у зв`язку з чим для виконання зазначених робіт можуть залучатися працівники, які за станом здоров`я можуть виконувати ці роботи, то суд вважає їх необгрунтованими, з огляду на таке.

Відповідач посилається на те, що згідно з штатним розписом Штаб складається з 50 осіб, з яких 4 особи знаходяться у Штабі , який розташований у м. Кременчуці Полтавської області, решта входять до складу Лисичанського воєнізованого газорятувального загону, який дислокується в м. Лисичанськ Луганської області.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що на посадах, які не пов`язані із залученням до аварійно-рятувальних робіт Лисичанського воєнізованого газорятувального загону, який дислокується в м. Лисичанськ Луганської області, зайнято 2 особи - комірник та прибиральник службових приміщень.

Будь яких правових підстав для залучення на посади комірника та прибиральника службових приміщень виключно працівників без інвалідності, як у випадку, зокрема, з посадами бійців загону, командира пункту газорятувального загону, лаборанта з аналізу газів та пилу, судом самостійно не встановлено, а відповідачем не наведено.

Твердження відповідача про те, що протягом 2018 року не відбулося звільнення працівників з посад комірника та прибиральника службових приміщень та прийом на ці посади нових працівників, а тому інформація про вакантні посади до центру зайнятості не направлялася, судом оцінюється критично, оскільки вказана обставина жодним чином не позбавляє Штаб передбаченого у Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов`язку виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також звітуватися до центу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З урахуванням викладеного, з огляду на не виконання відповідачем обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень - грудень 2018 року у кількості 2 осіб та обов`язку щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень - грудень 2018 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 43 особи, фонд оплати праці штатних працівників - 3401 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 79093,00 грн.

Відтак, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, відповідач до 16.04.2019 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 158186,04 грн.

У зв`язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було нараховано пеню у сумі 6928,43 грн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд не вбачає правових підстав для стягнення з Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь Штабу витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, як не вбачає підстав й для повернення позивачу сплаченого за подання даного позову судового збору у розмірі 2476,72 грн.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13937406) до Штабу воєнізованих газорятувальних частин на нафтопереробних та нафтохімічних підприємствах (вул. Європейська, буд. 74, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 05495549) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути зі Штабу воєнізованих газорятувальних частин на нафтопереробних та нафтохімічних підприємствах на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 158186,04 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч сто вісімдесят шість гривень чотири копійки) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6928,43 грн (шість тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень сорок три копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 серпня 2019 року.

Суддя О.В. Гіглава