Рішення

від 15.08.2019 по справі 580/1517/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року справа № 580/1517/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,

позивача ОСОБА_1 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 04.07.2019 просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу №Ф-6061-52 від 18.11.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до відмітки в реєстрі адвокатів України він 12.01.2017 зупинив право на адвокатську діяльність та із 02.02.2017 по 05.12.2017 не здійснював адвокатську практику та перебував на обліку в центрі зайнятості. Поновив дію свідоцтва адвоката 05.12.2017 та у 2018 році отримував доходи від надання безоплатної правової допомоги в складі АБ Ілля Забаркін і партнери .

Позивач вважає, що не повинен сплачувати ЄСВ як самозайнята особа, оскільки із 02.02.2017 по 05.12.2017 не здійснював адвокатську практику, та після поновлення права на адвокатську діяльність надає послуги безоплатної правової допомоги в адвокатському бюро Ілля Забаркін і партнери .

Відповідачем 29.05.2019 подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи свою позицію тим, що позивачем заява за формою 7-ЄСВ до контролюючого органу протягом 2017-2018 років не подавалась, тому у контролюючого органу відсутні підстави для зняття позивача із обліку, як платника податків єдиного внеску із 02.02.2017.

Ухвалою суду від 13.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №512 від 12.10.2012 позивач на підставі рішення Черкаської обласної державної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.09.2012 №140 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно відомостей із Єдиного реєстру адвокатів України позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність із 12.01.2017 зупинив право на заняття адвокатською діяльністю та на підставі ч. 4 ст. 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та із 05.12.2017 поновив право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань позивачем 19.02.2018 зареєстровано юридичну особу - адвокатське бюро Ілля Забаркін і партнери , ідентифікаційний код 41947607, у якому позивач перебуває на посаді керівника.

Головним управління ДФС у Черкаській області 18.11.2018 винесено вимогу про сплату боргу недоїмки №Ф-6061-52 на суму 15819 грн. 54 коп.

Не погоджуючись із такою вимогою позивач звернувся 20.02.2019 до відповідача із заявою в якій просив скасувати вимогу про сплату боргу недоїмки №Ф-6061-52.

Листом від 19.04.2019 №2022/23-00-52-13-011 відповідач відмовив у задоволенні такої заяви.

Позивач вважаючи вимогу відповідача протиправною, звернувся за захистом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі ст. 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).

Положеннями ст. 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076-VI із 12.01.2017 на підставі заяви позивача та за п. 1 ч. 4 ст. 31 Закону № 5076-VI із 05.12.2017 поновлено.

Таким чином позивач із 12.01.2017 по 05.12.2017 не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Аналогічна думка викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у адміністративній справі №820/1538/17.

Судом також встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є із 19.02.2018 керівником адвокатського бюро Ілля Забаркін і партнери , що здійснює свою діяльність за КВЕД 69.10: діяльність у сфері права.

В той же час Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та здійсненні незалежної професійної діяльності.

Проте, системний аналіз норм Закону №2464-VI свідчить про те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Отже, в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує особа - роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще й як самозайнятою особою.

Як встановлено судом, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як працівник, а саме: працює у адвокатському бюро Забаркін і партнери , на посаді керівника.

Наявність такої обставини є достатньою підставою для висновку про відсутність обов`язку у позивача сплати єдиного внеску ще й як за самозайняту особу, оскільки це призведе до подвійного оподаткування особи в рамках здійснення одного й того ж виду діяльності, що суперечить принципам податкового законодавства.

Крім того суд зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо не сплати адвокатським бюро Ілля Забаркін і партнери ЄСВ за позивача.

Відповідачем також не подано доказів того, що позивач здійснює адвокатську діяльність саме як самозайнята особа.

Як висновок суд зазначає про протиправність вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу №Ф-6061-52 від 18.11.2018, а тому останню слід скасувати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Щодо судових витрат, суд зазначає таке.

Приписами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Відповідно до ч. 1 ст.135 КАС України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Позивачем до суду подано копії двох квитків, а саме квиток №399392 від 15.08.2019 з маршрутом Христинівка - Черкаси на суму 249 грн. 72 коп., та квиток №394255 від 04.07.2019 з маршрутом Христинівка - Черкаси на суму 245 грн. 72 коп.,

Суд зазначає, що вказані у квитках дати узгоджуються із датами судових засідань на який був присутній позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат пов`язаних із розглядом справи, у розмірі 544 грн. 44 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу №Ф-6061-52 від 18.11.2018.

Стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. та витрати, що пов`язані із прибуттям до суду на суму 544 (п`ятсот сорок чотири) грн 44 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.08.2019

Суддя С.О. Кульчицький