Ухвала

від 22.08.2019 по справі 140/432/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 серпня 2019 року

Київ

справа №140/432/19

адміністративне провадження №К/9901/23883/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А, Олендера І.Я.,

перевіривши касаційну скаргу комунального закладу Володимир-Волинська станція переливання крові м. Володимир-Волинський Волинської обласної ради

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року

у справі №140/432/19

за позовом комунального закладу Володимир-Волинська станція переливання крові м. Володимир-Волинський Волинської обласної ради

до управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга комунального закладу Володимир-Волинська станція переливання крові м. Володимир-Волинський Волинської обласної ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі №140/432/19.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з ухвали про відкриття провадження у справі у суді першої інстанції від 26 лютого 2019 року та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року зазначена справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статі 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

В касаційній скарзі позивач посилається на постанову Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17, в якій Суд прийшов до висновку, що законна вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетентності, містити чіткі, конкретні та зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкту, які є обов`язковими до виконання. Судами попередніх інстанцій, на думку скаржника у справі, поза увагою залишився той факт, що вимога, зміст якої обмежено переліком встановлених порушень, не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання позивачем для усунення виявлених порушень.

В той же час, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові засади діяльності Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області визначаються Положенням про Державну аудиторську службу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, а також положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Таким чином, Акт ревізії, заперечення, зауваження до Акта ревізії та висновки на них є службовими документами, які містить інформацію про певні обставини, встановлені під час проведення ревізії. Акт ревізії, заперечення, зауваження до Акта ревізії та висновки на них не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не породжують правових наслідків для підконтрольної установи, а тому не є предметом оскарження із таких мотивів.

Самі по собі акти ревізії, документи перевірок тощо не породжують жодних правових наслідків чи обов`язків, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, такі документи стверджують факт проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства і є лише носіями доказової інформації.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, в органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2018 року у справі №822/2087/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги стосуються виключно визнання неправомірними та скасування документу, складеного за наслідками перевірки, який не породжують жодних правових наслідків чи обов`язків для позивача, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України

Доводи касаційної скарги податкового органу не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій.

Щодо посилання позивача у справі на те, що вимога, зміст якої обмежено переліком встановлених порушень, не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання позивачем для усунення виявлених порушень Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій надано оцінку зазначеним доводам скаржника. Суд касаційної інстанції не має можливості, в силу своїх повноважень, переоцінювати вимогу як доказ, та яка за висновками судів вимагає усунути недоліки шляхом відшкодування збитків.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, враховуючи, що правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та враховуючи необґрунтованість касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального закладу Володимир-Волинська станція переливання крові м. Володимир-Волинський Волинської обласної ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі №140/432/19 за позовом комунального закладу Володимир-Волинська станція переливання крові м. Володимир-Волинський Волинської обласної ради до управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я.Олендер