Постанова

від 20.08.2019 по справі 640/9550/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9550/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 у справі за адміністративним позовом Політичної партії "Об`єднання "Самопоміч" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Політична партія "Об`єднання "Самопоміч" звернулась до з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2019 № 535/5 "Про визнання свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації таким, що втратило чинність" в частині визнання таким, що втратило чинність, свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети "Об`єднання "Самопоміч" № 533/5 від 20.02.2019

Крім того, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу в частині визнання таким, що втратило чинність, свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети "Об`єднання "Самопоміч" № 533/5 від 20.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 заяву Політичної партії "Об`єднання "Самопоміч" про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2019 № 535/5 "Про визнання свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації таким, що втратило чинність" в частині визнання таким, що втратило чинність, свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети "Об`єднання "Самопоміч" № 533/5 від 20.02.2019 - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, позаяк під час проведення передвиборчої агітації, позивач має право використовувати інші способи та форми агітації, тому не обмежений лише застосуванням засобу масової інформації. Відтак, на переконання апелянта, суд першої інстанції належно не обґрунтував доцільність та ефективність застосування заходів забезпечення позову.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, клопотання Політичної партії "Об`єднання "Самопоміч" про забезпечення позову обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ є очевидно протиправним та порушує право позивача на видання та розповсюдження газети "Об`єднання "Самопоміч", право брати участь у передвиборній агітації з використанням газети, порушує права позивача, передбачені статтею 12 Закону України "Про політичні партії в Україні".

В результаті викладеного, позивач позбавлений права використання власної газети у виборчому процесі на позачергових виборах до Верховної Ради України.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, погодився з доводами позивача та вказав, що очевидною небезпекою заподіяння шкоди правам та інтересам позивача може бути відсутність можливості використання власного друкованого засобу масової інформації під час виборчого процесу.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями частин 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Колегією суддів встановлено, що заява про забезпечення позову містить обґрунтовані аргументи, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а ефективне поновлення порушених прав позивача буде неможливе без вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на наступне.

Указом Президента України від 21.05.2019 № 303/2019 призначено позачергові вибори до Верховної Ради України на 21.07.2019.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про політичні партії в Україні" політичні партії мають право використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України.

Приписами п. 4 ч. 2 ст. 68 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передвиборна агітація може проводитися у таких формах, зокрема, оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв`ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень.

Згідно з частиною першою статті 71 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передвиборна агітація з використанням засобів масової інформації усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та в порядку, передбаченому цим Законом.

В контексті викладеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у даній справі, оскільки очевидною небезпекою заподіяння шкоди правам та інтересам позивача може бути відсутність можливості використання власного друкованого засобу масової інформації під час виборчого процесу.

Окрім того, колегія суддів вказує на дотримання балансу інтересів сторін у справі при вжитті заходів забезпечення позову, позаяк зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2019 № 535/5 "Про визнання свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації таким, що втратило чинність" в частині визнання таким, що втратило чинність, свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети "Об`єднання "Самопоміч" № 533/5 від 20.02.2019 не має наслідком порушення прав та інтересів Міністерства юстиції України.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта в частині того, що позивач під час проведення агітації має право використовувати інші способи та форми агітації, тому не обмежений лише застосуванням засобу масової інформації, позаяк позбавлення позивача права використання друкованого засобу масової інформації ставить його в нерівне становище з іншими суб`єктами виборчого процесу.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Т.Р. Вівдиченко

Суддя І.О. Лічевецький