Постанова

від 21.08.2019 по справі 560/4216/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4216/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

21 серпня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року (м. Хмельницький, 18 березня 2019 року) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В 1 № 0111291307/295 від 23 червня 2018 року, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, висновки посадової особи податкового органу, яка проводила перевірку позивач вважає такими, що суперечать законодавству, дії при прийняті податковим органом податкового повідомлення-рішення протиправними. Суми податку на додану вартість, сплачені при придбані товарно-матеріальних цінностей включені позивачем до податкового кредиту, а самі товари (запчастини, паливні матеріали) використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, що підтверджується первинними документами які надавалися для перевірки. Визначення податкових зобов`язань по товарах, виходячи із звичайної ціни товарів, платник податків зобов`язаний проводити лише у разі невикористання їх у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Сама перевірка проведена незаконно, оскільки документальна позапланова перевірка з підстав, зазначених в пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або від`ємним значенням з податку на додану вартість яке становить більше 100000 грн., тоді як позивач задекларував бюджетне відшкодування на суму 89434 грн., тому відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової перевірки. Відповідач повинен був провести камеральну перевірку, але такий акт позивачу не надсилався.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач 21.11.2003 року зареєстрований Хмельницькою районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ПК України в редакції чинній з 01.01.2017 року, позивач є платником податків і зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного нарахування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до бюджету, за березень 2018 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки від 24.05.2018 року № 1032/22-13-07/2178927052 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з питань достовірності нарахування сум бюджетного нарахування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до бюджету, за березень 2018 року .

Згідно із висновком акту перевірки, перевіркою встановлено:

- порушення п. 184.7 ст. 184, абз. б п. 200.4 ст. 200 ПК України,

- позивачем завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість (рядок 20.2.1 декларації) за березень 2018 року на суму 73900 грн.,

- підтверджено відображене позивачем у декларації за березень 2018 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 15534 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0111291307/295 від 23 червня 2018 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 73900 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 18475 грн.

Як встановлено з матеріалів справи до такого висновку в акті перевірки посадова особа контролюючого органу прийшла в зв`язку з тим, що від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розрізі звітних (податкових) періодів виникло в жовтні 2017 року в сумі 118929 грн.

За результатами перевірки відповідачем підтверджено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в сумі 118929 грн., яке виникло внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей на митній території України (гірчиця, дизпаливо, запчастини) на суму 789865 грн., в тому числі податок на додану вартість 131644 грн.

Також підтверджено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2017 року в сумі 110063 грн., за грудень 2017 року в сумі 99590 грн., січень 2018 року в сумі 104922 грн., за лютий 2018 року в сумі 83971 грн., за березень 2018 року в сумі 89434 грн.

Фактично вся сума від`ємного значення в розмірі 89434 грн., яка заявлена до відшкодування виникла за рахунок придбання в жовтні 2017 року у СФГ Оксана гірчиці на загальну суму 719057,52 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 119842,92 грн., і реалізації цієї гірчиці в січні 2018 року на суму 691868 грн., при оподаткуванні такої реалізації за нульовою ставкою.

Позивач натомість в додатку № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість Розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2018 року заявив до бюджетного відшкодування 89434 грн., з яких лише 15534 грн., становить по контрагенту СФГ Оксана , індивідуальний податковий номер 310120806125. Всі інші контрагенти зазначені в таблиці 2 Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередньому та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України вказані невірно, адже за рахунок них не виникало від`ємне значення в попередніх періодах.

Таким чином позивач неправомірно збільшив розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 73900 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно із пп. 2 п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Позивач до 31.03.2018 року був зареєстрований платником податку на додану вартість, що сторонами не заперечується.

За заявою позивача 31.03.2018 року реєстрацію його як платника податку на додану вартість анульовано.

В жовтні 2017 року позивач на підставі договору поставки б/н від 13.10.2017 року придбав у СФГ Оксана , код ЄДРПОУ 31012084 гірчицю в кількості 28,76 тонн на загальну суму 719057,52 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 119842,92 грн.

В січні 2018 року позивач реалізував вказану гірчицю на суму 691868 грн., за нульовою ставкою податку на додану вартість.

У відповідності до пп. а) п 185.1 ст 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

В силу пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200.1.3 ст. 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200.1.3 ст. 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Внаслідок проведеної позивачем господарської операції із придбання гірчиці у СФГ Оксана згідно договору поставки б/н від 13.10.2017 року, та формування податкового кредиту за отриманою податковою накладною, в жовтні 2017 року виникло від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розрізі звітних (податкових) періодів в сумі 118929 грн.

Вимогами п. 200.7 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивач подав податкову декларацію за березень 2018 року в якій задекларував від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розрізі звітних (податкових) періодів в розмірі 83971 грн., та відповідну заяву про бюджетне відшкодування такої суми податку, фактично сплаченої позивачем як отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

За результатами перевірки відповідачем підтверджено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в сумі 118929 грн., яке виникло внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей на митній території України (гірчиця, дизпаливо, запчастини) на суму 789865 грн., в тому числі податок на додану вартість 131644 грн.

Також перевіркою підтверджено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2017 року в сумі 110063 грн., за грудень 2017 року в сумі 99590 грн., січень 2018 року в сумі 104922 грн., за лютий 2018 року в сумі 83971 грн., за березень 2018 року в сумі 89434 грн.

Пунктом 184.7 ст. 184 ПК України визначено, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Перевіркою операцій з придбання та зберігання товарно-матеріальних цінностей встановлено, що в порушення п. 184.7 ст. 184 ПК України позивач не визначив податкові зобов`язання в останньому звітному (податковому) періоді, тобто в березні 2018 року по товарам (запчастинам), суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності на суму 73900 грн., (обсяг постачання 369500 грн.,) за такі періоди: листопад 2017 року в сумі 9901,50 грн., грудень 2017 року в сумі 10326,34 грн., січень 2018 року в сумі 12372,50 грн., лютий 2018 року в сумі 30024,46 грн., березень 2018 року в сумі 11275,20 грн., що підтверджено додатком 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року.

Перелік контрагентів наводиться на сторінці 13 акту перевірки, копія якого додана до відзиву на позовну заяву.

Разом з тим, надані представником позивача первинні документи, які на думку позивача підтверджують використання закуплених запчастин, палива в господарській діяльності позивача суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки такі документи були предметом перевірки і тому відсутні підстави для сумніву у правомірності висновків контролюючого органу викладених у акті перевірки.

Крім того наявність таких первинних документів не заперечують встановлений факт того, що при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року позивач зазначив у додатку 3 до декларації контрагентів за рахунок яких не виникало від`ємне значення податку на додану вартість в попередніх періодах.

Отже, контролюючим органом встановлено, що фактично вся сума від`ємного значення в розмірі 89434 грн., яка заявлена до відшкодування виникла за рахунок придбання в жовтні 2017 року у СФГ Оксана гірчиці на загальну суму 719057, 52 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 119842,92 грн., і реалізації цієї гірчиці в січні 2018 року на суму 691868 грн., при оподаткуванні такої реалізації за нульовою ставкою.

Позивач натомість в додатку № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість Розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2018 року заявив 89434 грн., з яких лише 15534 грн., податку на додану вартість становить по контрагенту СФГ Оксана , індивідуальний податковий номер 310120806125. Всі інші контрагенти зазначені в таблиці 2 Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередньому та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України вказані невірно, адже за рахунок таких контрагентів не виникало від`ємне значення в попередніх періодах.

Відтак, позивач неправомірно збільшив розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 73900 грн., за березень 2018 року.

Щодо правомірності призначення та проведення перевірки, слід зазначити наступне.

Згідно з пп. 19 1.1.6 п. 19 1.1 ст. 19.1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19.3 цього Кодексу здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За правилами п. 200.10 ст. 200 ПК України у строк, передбачений абз. 1 п. 76.3 ст. 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

В силу пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, а саме: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Тобто, у разі якщо платник податку на додану вартість декларує від`ємне значення з податку на додану вартість яке становить більше 100000 грн., податковий орган повинен здійснити документальну позапланову перевірку, виїзну чи невиїзну.

Оскільки позивач у жовтні 2017 року задекларував від`ємне значення з податку на додану вартість яке становить більше 100000 грн., відповідач зобов`язаний був провести вказану перевірку.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для того щоб визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0111291307/295 від 23 червня 2018 року, оскільки перевірка проведена правомірно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.