Ухвала від 22.08.2019 по справі 591/5044/19

Справа № 591/5044/19

Провадження № 1-кс/591/3863/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2019 року м. Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС СВ УСБУ в Сумській обл. ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, узгодженим з прокурором, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивував тим, що в провадженні СВ УСБУ в Сумській обл. знаходиться кримінальне провадження № 22019200000000052 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-4 КК України.

В клопотанні зазначає, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України, крім того під час досудового розслідування перевіряється причетність останнього до вчинення злочину, ч. 1 ст. 258-4 КК України, у своїх показах ОСОБА_5 визнавав обставини вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, може зберігати інші вибухові речовини та зброю, незаконно впливати на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та дівчину на ім`я ОСОБА_12 з якою спілкувався про обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-4 КК України, на початковому етапі досудового розслідування в присутності обраного ним захисника ОСОБА_13 надав пояснення про обставини вчинення злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України, а потім безпідставно змінив захисника та відмовився давати свідчення, негативно характеризується за місцем проживання, в провадженні суду знаходиться інше кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за п.7 ч.2 ст. 115 КК України, в провадженні СВ Сумського ВП ГУНП в Сумській обл. знаходиться інше кримінальне провадження за фактом підриву ОСОБА_5 18.01.2019 страйкбольної гранати у приміщенні собору, на лінію 102 двічі надходили повідомлення про вчинення ОСОБА_5 адміністративних правопорушень, має навички поводження з боєприпасами, має схилити іншу особу до вчинення злочину, пов`язаного з посяганням на життя багатьох людей, не має постійного місця роботи та проживання, не встановлені всі особи, які можуть бути причетними до вчинення злочину.

Зважаючи на всі викладені обставини слідчий вважає, що ОСОБА_5 може знищити, сховати чи спотворити речові докази, незаконно впливати на свідків чи спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інший злочин, що свідчить про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з мотивів, наведених в ньому.

Захисник просила відмовити в задоволенні клопотання, вважає, що прокурором не доведено наявність обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просить не брати до уваги доводи сторони обвинувачення щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-4 КК України, оскільки її підзахисний не повідомлявся про підозру у вчиненні вказаного злочину. Також вважає, що відсутні вагомі докази вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки не встаневлено походження гранати, можливо її хтось підкинув. Зазначила, що з самого початку затримання ОСОБА_5 було порушено право на його захист, оскільки в порушення ч. 4 ст. 213 КПК України про затримання останнього не було негайно повідомлено орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. Крім того в порушення ч. 1 ст. 48 КПК України на початковому етапі досудового розслідування був залучений захисник за пропозицією працівників УСБУ в Сумській обл.

Підозрюваний підтримав позицію захисника, пояснив, що злочину не скоював, ніяку гранату не зберігав, звідки вона взялася не знає, коли в квартирі був обшук у квартиру увірвалися працівники підрозділу «Альфа» та звалили його на підлогу, де він лежав секунд 30, в цей час працівники УСБУ могли вільно ходити по квартирі, пізніше в шафі виявили гранату, вважає, що гранату могли підкинути працівники УСБУ. Також пояснив що на початковому етапі досудового розслідування був залучений захисник ОСОБА_14 , якого запропонував слідчий, в подальшому від його послуг відмовився.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового провадження та дослідивши подані докази, вважає необхідним зазначити наступне.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ УСБУ в Сумській обл. знаходиться кримінальне провадження № 22019200000000052 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у тому, що він в серпні 2019 року знайшов, переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу за адресою АДРЕСА_1 бойові припаси, а саме корпус гранати Ф-1 та підривник ручної гранати УЗРГМ.

За вчинення будь-яких інших дій чи за іншими статтями КК України ОСОБА_5 про підозру не повідомлявся.

Під час розгляду клопотання суд повинен встановити, чи доводять надані стороною провадження докази обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин. Про це наголошується в рішенні Європейського суду з прав людини від 13 серпня 1990 року по справі «Фокс та інші проти Сполученого Королівства».

На думку суду, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується наданими суду матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається наявність достатньої інформації щодо наведених обставин (а.с. 9-68), зокрема протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 .

Крім того в провадженні СВ УСБУ в Сумській обл. знаходиться кримінальне провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-4 КК України, за фактом вчинення якого ОСОБА_5 не повідомлялося про підозру. Також у витягу ЄРДР відсутні відомості про ОСОБА_5 як про особу, яка вчинила цей злочин. Крім того у витягу ЄРДР не наведено конкретних дат чи місця можливих акцій екстрімістського чи терористичного характеру.

Суд не може взяти до уваги будь-які мотивування слідчого в клопотанні про застосування запобіжного заходу, пов`язані із здійсненням досудового розслідування злочину за ч. 1 ст. 258-4 КК України, як щодо обгрунтованості підозри так і щодо наявності ризиків, оскільки ОСОБА_5 не був повідомлений про підозру за вказаною статтею КК України. Така позиція сторони обвинувачення суперечить завданням кримінального провадження, засадам законності, забезпечення права на особисту недоторканність та змагальності сторін, а також вимогам ст.ст. 176-184, 194 КПК України.

Доведеними слід вважати наявність ризику, передбаченого пунктом 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні у вчиненні тяжкого злочину, в провадженні суду знаходиться інше кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за п.7 ч.2 ст. 115 КК України, характеризується негативно, дії ОСОБА_5 неодноразово були предметом перевірки правоохоронними органами на наявність складу адміністративних та кримінальних правопорушень, також ОСОБА_5 має навички поводження з боєприпасами, обізнаний про місце проживання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а тому існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків.

В той же час проаналізувавши покази зазначених свідків суд вважає, що ризик впливу на зазначених свідків не є великим, оскільки їх покази не мають істотного значення для встановлення обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_5 за ч.1 ст. 263 КК України. Ризик впливу на зазначених свідків може бути забезпечений шляхом заборони підозрюваному спілкування з зазначеними свідками та покладення обов`язку носіння електронних засобів контролю.

Зважаючи на викладене прокурором доведено існування підстав для застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Суд вважає недоведеними наявність інших ризиків, зазначених у клопотанні, оскільки на їх обгрунтування не надано жодних доказів, наявність інших ризиків не було належним чином мотивовано та не доведено їх наявність в судовому засіданні прокурором.

Зокрема клопотання про застосування запобіжного заходу взагалі не обгрунтовується ризиком переховування від органів досудового розслідування, а тому підстави вважати, що такий ризик існує, відсутні.

Ризик того, що ОСОБА_5 може знищити, сховати чи спотворити речові докази обгрунтовується тим, що ОСОБА_5 може зберігати інші вибухові речовини та зброю. Як вбачається з наданих стороною обвинувачення доказів під час досудового розслідування були вилучені всі бойові припаси, про які було зазначено в повідомленні про підозру, тобто фактично їх ОСОБА_5 знищити або приховати не може. Тому вказаний ризик є недоведеним. Суд не може взяти до уваги посилання прокурора на можливість знищення підозрюваним інших вибухових речовин чи зброї, не зазначених у повідомленні про підозру, оскільки це суперечить зазначеним вище завданням, засадам та вимогам КПК України.

Ризик незаконного впливу на свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та дівчину на ім`я ОСОБА_12 відсутній, оскільки їх покази не мають значення для встановлення обставин, викладених у повідомленні про підозру за ст. 263 ч.1 КК України.

Суд також не може взяти до уваги твердження сторони обвинувачення про наявність ризику можливості перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який фактично обгрунтовується лише тим, що він давав визнавальні покази а потім безпідставно змінив захисника, звинуватив правоохоронні органи про тиск на нього і повністю відмовився давати свідчення. Право давати чи не давати покази, відмовитися від захисника та запросити іншого, а також право звертатися зі скаргами на незаконні дії працівників правоохоронних органів гарантовані КПК України і реалізація таких прав за жодних обставин не може тлумачитися як перешкоджання кримінальному провадженню.

Також безпідставним є посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_5 на початковому етапі досудового розслідування надавав визнавальні покази. Як вбачається з наданих матеріалів такі покази були відібрані у ОСОБА_5 після його фактичного затримання шляхом відібрання пояснень. Такі письмові пояснення не можуть бути доказом в розумінні ст. 84 КПК України та крім того в разі їх відібрання після фактичного затримання ОСОБА_5 істотно порушується його право на захист, оскільки останній не був допитаний за правилами допиту підозрюваного.

Небезпідставними також є посилання захисника на те, що з самого початку затримання ОСОБА_5 було порушено право на його захист, оскільки в порушення ч. 4 ст. 213 КПК України про затримання ОСОБА_5 не було негайно повідомлено орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, що підтверджується листом Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській обл. Крім того стороною обвинувачення не були спростовані твердження сторони захисту про те, що в порушення ч. 1 ст. 48 КПК України на початковому етапі досудового розслідування був залучений захисник за пропозицією працівників УСБУ в Сумській обл.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу підозрюваного, який є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання.

Також проаналізувавши надані матеріали суд вважає, що у кримінальному провадженні відсутні вагомі докази вчинення кримінального правопорушення саме підозрюваним.

У справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Так, відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації» до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.

Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».

Згідно з п. 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов`язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильно скасуванню правила статті 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.

Національні судові органи повинні розглядати всі факти, які свідчать за і проти наявності суспільного інтересу, що виправдовує, з належним урахуванням принципу презумпції невинуватості, відступ від принципу поваги свободи особистості, і викладати їх в своїх рішеннях про відмову в задоволенні клопотань про звільнення осіб з під варти.

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що такий ризик маловірогідний і необхідність в утриманні особи під вартою відсутня (рішення «Панченко проти Росії»).

В зв`язку з цим слідчий суддя доходить висновку, що прокурором на виконання вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тому, враховуючи обставини справи слідчий суддя доходить висновку про необхідність застосування в межах строку досудового розслідування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в період доби за місцем проживання з покладенням обов`язків прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , носити електронний засіб контролю, не відлучатися з м. Суми без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування, здати на зберігання слідчому паспорт для виїзду за кордон за наявності, повідомляти слідчого , прокурора, суд про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Такий запобіжний захід на думку суду забезпечить встановлені в судовому засіданні ризики.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, 193-199 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого в ОВС СВ УСБУ в Сумській обл. ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашній арешт, заборонивши йому без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, залишати житло за адресою АДРЕСА_2 в період доби з 21:00 год. до 07:00 год. з покладенням обов`язків:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;

- носити електронний засіб контролю;

- не відлучатися з м. Суми без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування;

- здати на зберігання слідчому паспорт для виїзду за кордон за наявності;

- повідомляти слідчого , прокурора, суд про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов`язків до 17 жовтня 2019 року включно.

Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з під варти в залі суду.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особами, що перебувають під вартою з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1