Постанова

від 20.08.2019 по справі 910/16905/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2019 р. Справа№ 910/16905/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СІДІСІ

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.02.2019 (повний текст складено 28.02.2019)

у справі № 910/16905/18 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Роад Сервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю СІДІСІ

про стягнення 240 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Роад Сервіс (далі - ТОВ Роад Сервіс , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СІДІСІ (далі - ТОВ СІДІСІ , відповідач) про стягнення 240 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №2017-10-19/1 від 19.10.2017 робіт, в зв`язку з чим позивачем в односторонньому порядку розірвано Договір на підставі п. 8.2 Договору та заявлено вимогу про повернення перерахованого авансу в розмірі 240 000,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказував про надіслання ним позивачу для підписання актів приймання-передачі наданих послуг, які позивачем не підписано. При цьому, відповідачем фактично виконано обумовлені Договором послуги та роботи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 у справі № 910/16905/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СІДІСІ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Роад Сервіс 240 000, 00 грн. суму боргу та 3 600, 00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ СІДІСІ оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що суд першої інстанції помилково встановив відсутність в матеріалах справи доказів відправлення акту виконаних робіт та проекту сонячної електричної станції, адже відповідач тричі надсилав листа з актом, докази відправлення яких надав до відзиву. Крім цього, місцевий суд надав не вірну оцінку положенням ст. 849 ЦК України, зокрема, визначенню правових наслідків розірвання договору в односторонньому порядку, а також не надав повної оцінки тому факту, що відповідачем вчинялись дії на виконання першого етапу робіт й 05.01.2018 на його виконання ним розроблено технічні умови за визначеним Договором проектом, які в подальшому було надано для погодження та підписання позивачу, отже відповідачем дотримано строків по першому етапу робіт. Крім цього, на виконання другого етапу робіт відповідачем розроблено проект Сонячна електростанція встановленою потужністю до 660 кВт з використанням наявної площі дахів АТП у м. Києві, вул. Бутлєрова, 8 . Проте, за ініціативи позивача за результатами особистої зустрічі між керівництвом сторін 03.08.2018 роботу за Договором було призупинено, оскільки й друга редакція запропонованих відповідачем технічних умов не була погоджена позивачем, відповідно відповідач був позбавлений можливості продовжувати виконання інших етапів робіт. За твердженнями апелянта, надані ним докази є достатніми для встановлення факту повідомлення позивача про виконані роботи, опис вкладення не є обов`язковим підтвердженням в розумінні цивільного законодавства. При цьому, відповідач тричі повідомляв позивача про завершення робіт по двом етапам, очікуючи від позивача підписаний екземпляр акту виконаних робіт або зауважень доданих робіт. Щодо листа позивача №15/11 від 15.11.2018, позивач, на думку скаржника, зазначав лише про пропущення відповідачем строків виконанні першого та другого етапів, проте ні сам лист, ні позовна заява не містять чітких зауважень до виконаних відповідачем робіт, тому вважається, що роботи були виконано, але не прийнято позивачем. Відповідно позивача не позбавлено можливості застосування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт за Договором (п.4.2.2 Договору), натомисть позивач вирішив достроково розірвати Договір, не приймаючи фактично виконаних відповідачем робіт. Крім цього, апелянт наполягав, що за змістом ч. 4 ст.849 ЦК України внаслідок розірвання Договору замовник має виплатити підряднику плату за виконані роботи тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував на безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що в порушення п. 5 Додатку №1 до Договору та п. 3.6 Договору відповідачем не надано (надіслано) позивачу Акту приймання-передачі наданих послуг на суму 26 000,00 грн., форму якого закріплено у Додатку№2 до Договору, а також не надано жодного документу для погодження робіт на першому етапі, в зв`язку з чим позивач не мав можливості підписати Акт приймання-передачі наданих послуг та підтвердити факт надання послуг згідно п. 3.6 Договору. Аналогічні доводи висловлено позивачем й щодо другого етапу, а саме щодо не надіслання Акту приймання-передачі наданих послуг на суму 161 000, 00 грн., відповідно й неможливості підписання цього Акту та підтвердження факту наданих послуг. За твердженнями позивача, станом на 19.03.2018 (дата закінчення реалізації етапів Договору) він не отримав жодного документу відповідача, який би вказував на виконання хоча би однієї умови на першому та другому етапах згідно Додатку №2 до Договору. З приводу посилань відповідача на зміну технічних умов в частині зменшення потужностей, позивач вказував, що жодних перемов між сторонами з цього приводу не відбувалося, не було укладено жодної додаткової угоди, яка б регулювала дане питання, не підписано жодного документу, який би дозволяв відповідачу стверджувати про факт зміни умов Договору та Додатків до нього. Крім цього, позивач вважав правомірною оцінку судом першої інстанції положень ст. 849 ЦК України тощо.

У наданих суду апеляційної інстанції поясненнях апелянт зазначав, що судом невірно визначено вид укладеного між сторонами Договору та помилково зазначено, що за своєю правовою природою цей Договір містить елементи договору підряду та договору про надання послуг, відповідно й безпідставно застосовано до договірних відносин приписи глави 61 ЦК України Підряд , а саме ст. 853 щодо обов`язку замовника (позивача) прийняти роботу, виконану підрядником (відповідачем), хоча жодних робіт за Договором виконавець не повинен був виконувати. Крім цього, на його думку, суд не надав оцінки факту невиконання позивачем своїх зобов`язань з прийняття послуг за Договором, а також факту узгодження технічних умов та укладення договорів з ПАТ Київобленерго та ПАТ ДТЕК Київські електромережі тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 20.08.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення відповідної ухвали про відкладення розгляду справа, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 03.07.2019. З огляду на наведене, оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалась, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в даному судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, отже оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 19.10.2017 між ТОВ Роад Сервіс (позивач, замовник за договором) та ТОВ СІДІСІ (відповідач, виконавець за договором) укладено Договір №2017-10-19/1 про надання послуг (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги із комплексного супроводження проекту будівництва мережевих сонячних електростанцій, розташованих на об`єктах замовника (з розташуванням на конструкціях та земельних ділянках), а замовник зобов`язується приймати і оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору послуги з комплексного супроводження проекту будівництва сонячної електростанції складаються з наступних робіт: супроводження на стадії передпроектних робіт; виконання та супроводження робочого проекту; супроводження на стадії монтажу та пусконалагоджування з отриманням необхідних актів; підготовка документів, необхідних для отримання ліцензії на генерацію електричної енергії, супроводження вступу до Оптового ринку енергетики України; отримання зеленого тарифу та підписання договору про купівлю-продаж електроенергії з ДП Енергоринок .

За змістом п. 3.6 Договору факт надання послуг підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Акт складається виконавцем у двох оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою виконавця та надані замовнику протягом 5 робочих днів з моменту завершення надання послуг за відповідним етапом.

Положеннями п. 3.7 Договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дати одержання від виконавця відповідного акту підписати його або у цей же строк направити виконавцю письмову мотивовану відмову від прийняття наданих послуг.

Договір згідно п. 8.1 набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018 (включно). Якщо на дату закінчення дії Договору які-небудь зобов`язання сторін не виконанні, вони залишаються чинними до їх повного виконання.

За умовами п. 8.2 Договору кожна із сторін має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, направивши іншій стороні повідомлення про розірвання Договору не пізніше ніж за 35 календарних днів до дати його розірвання.

В Додатку №1 до Договору сторони визначили комплекс робіт, зокрема, п. 3 Додатку №1 строки надання послуг за Договором по кожному з етапів: Етап 1 Перед проектні роботи - 30 календарних днів з моменту підписання Додатку; Етап 2 Проектні роботи - 60 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за Етапом 1; Етап ІІІ - поставка обладнання; Етап ІV Монтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи - 20 календарних днів з моменту підписання Акту виконання робіт з монтажу; Етап V Документація генеруючого об`єкту - 40 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за Етапом ІV.

Загальний термін реалізації проекту становить 5 місяців без урахування строків виконання робіт з монтажу обладнання та пусконалагоджувальних робіт.

Відповідно до п. 4 Додатку №1 до Договору вартість послуг виконавця за цим Додатком становить 480 000,00 грн.

За змістом п.5 Додатку №1 до Договору замовник здійснює оплату авансу в розмірі 240 000,00 грн протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цього Додатку.

Цивільні права та обов`язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 вказав, що аналізуючи правову природу договору, слід звертати увагу не тільки на його назву, але приймати до уваги суть зобов`язань сторін, які передбачені договором, оскільки договір може мати в собі положення різних видів цивільно-правових договорів, а його назва не завжди може відобразити суть договірних зобов`язань. Сторони можуть послуговуватися при виконанні договірних зобов`язань звичаями ділового обороту, які не заборонені згідно з умовами договору.

Дослідивши укладений між сторонами Договір, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою містить елементи як договору про надання послуг, так й договору підряду, адже ним передбачено як надання послуг щодо аналізу даних, супроводження реєстрації, розробки проекту та ін., так й монтаж обладнання та пусконалагоджувальні роботи. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов Договору, а саме Додатку № 1 до нього, позивач здійснив попередню оплату в розмірі 240 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 42 від 12.12.2017, однак відповідач в порушення умов укладеного сторонами Договору не здійснив надання обумовлених Договором послуг, в зв`язку з чим позивач в односторонньому порядку розірвав Договір на підставі п. 8.2 Договору та заявив вимогу про повернення перерахованого авансу в розмірі 240 000,00 грн.

Як вище загадувалось, п. 3 Додатку №1 сторони визначили строки надання послуг за Договором по кожному з етапів: Етап 1 Перед проектні роботи - 30 календарних днів з моменту підписання Додатку; Етап 2 Проектні роботи - 60 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за Етапом 1; Етап ІІІ - поставка обладнання; Етап ІV Монтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи - 20 календарних днів з моменту підписання Акту виконання робіт з монтажу; Етап V Документація генеруючого об`єкту - 40 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за Етапом ІV.

Проте, у визначений Договором строк, відповідач не здійснив надання обумовлених Договором послуг та їх передачу позивачу.

Твердження апелянта (відповідача) про направлення ним позивачу для підписання Актів приймання-передачі наданих послуг, отже послуги вважаються прийняти, не заслуговують на увагу, адже за змістом п. 3.6 Договору факт надання послуг підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Акт складається виконавцем у двох оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою виконавця та надані замовнику протягом 5 робочих днів з моменту завершення надання послуг за відповідним етапом.

Положеннями п. 3.7 Договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дати одержання від виконавця відповідного акту підписати його або у цей же строк направити виконавцю письмову мотивовану відмову від прийняття наданих послуг.

Таким чином, після завершення виконання робіт (надання послуг) за кожним етапом виконавцем має складатися Акт приймання-передачі наданих послуг за кожним з етапів робіт.

Разом з цим, як встановлено матеріалами справи, Акти приймання-передачі наданих послуг за відповідними етапами робіт позивачем не підписані, відповідно не можуть вважатись прийнятими ним.

Твердження відповідача (апелянта) про те, що факт виконання ним робіт за Договором підтверджується наданими ним доказами, зокрема, Договором №НП2-34-18/89986 від 05.01.2018 з ПАТ Київенерго , листом ПАТ ДТЕК Київські Електромережі від 07.06.2018, Договором №НПК1-520-18/98184 від 20.06.2018 з ПАТ ДТЕК Київські Електромережі , проектом Сонячна електростанція встановленою потужністю до 660 кВт з використанням наявної площі дахів АТП у м. Києві, вул. Бутлєрова, 8 СЕС.2017.012.002-ЕП- ПЗ-1, листом №0905/1 від 05.09.2018 з актом приймання-передачі наданих послуг від 05.09.2018, не заслуговують на увагу, адже за змістом п. 3.6 Договору факт надання послуг підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, а з наданого відповідачем Акту приймання-передачі наданих послуг не вбачається, які конкретно послуги були надано відповідачем, відповідно за відсутності погодження та прийняття їх позивачем не можливо встановити факт та обсяги наданих послуг.

При цьому, надані відповідачем на підтвердження направлення позивачу Акту виконаних робіт №1 від 05.09.2018 на суму 329 000,00 грн., лист №0905/1 від 05.09.2018, роздруківка з електронної пошти та копія фіскального чеку від 07.09.2018, вірно не прийнято судом першої інстанції в якості належних та допустимих доказів направлення відповідачем позивачу зазначеного Акту, адже з копії фіскального чеку не видно ані найменування адресата, ані адреси одержувача кореспонденції, відтак суд не мав можливості встановити кому саме та яка саме кореспонденція направлялася згідно даного фіскального чеку. З долученої відповідачем до матеріалів справи роздруківки з електронної пошти також не вбачається, що відповідачем направлявся саме Акт виконаних робіт №1 від 05.09.2018 на електронну адресу позивача. При цьому, відповідачем (апелянтом) не надано суду жодних доказів, що зазначені електронні адреси належать уповноваженим представникам позивача та визначені сторонами як спосіб зв`язку, зокрема, для надання Актів приймання-передачі наданих послуг за Договором.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження надіслання позивачу Акту виконаних робіт №1 від 05.09.2018, факт надання послуг за Договором, який згідно п. 3.6 Договору фіксується шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, вважається не підтвердженим.

При цьому, долучені до матеріалів справи листи №0210/1 від 02.10.18 та №0811/22 від 08.11.2018, згідно яких відповідач звертався до позивача з проханням повернути підписаний ним Акт приймання-передачі наданих послуг, також не приймаються до уваги, адже відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів направлення цих листів позивачу, а з наданих фіскальних чеків неможливо встановити, яка кореспонденція та на яку адресу надсилалася.

З огляду на наведене та те, що факт надання послуг підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі наданих послуг (п.3.6 Договору), а відповідачем не доведено обставин, за наявності яких надані ним послуги вважаються прийнятими позивачем (п.3.7 Договору), апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту передання відповідачем виконаних робіт (наданих послуг), які були прийняті позивачем.

За приписами ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Договір на підставі ст. 651 ЦК України може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення прав та обов`язків сторін договірних зобов`язань.

Положеннями ч. 4 ст. 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульовано випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього в повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Відповідно до п. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положеннями п. 8.2 Договору сторонами погодили, що кожна із сторін має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, направивши іншій стороні повідомлення про розірвання Договору не пізніше ніж за 35 календарних днів до дати його розірвання.

Як встановлено матеріалами справи, листом №18/09 від 18.09.2018 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору на підставі п.8.2 та просив повернути авансовий платіж в розмірі 240 000,00 грн.

З огляду на те, що одностороння відмова від Договору на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, не потребує узгодження відповідача, як вище згадувалось, умовами укладеного Договору сторони погодили право на одностороннє розірвання Договору, лист позивача №18/09 від 18.09.2018 отримано відповідачем 26.09.2018, що підтверджується інформацією із сайту Укрпошти, лист №0209410324802, Договір після 31.10.2018 вважається розірваним.

Відповідно до п. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Оскільки Договір розірвано, а відповідачем належним чином не доведено прийняття наданих ним послуг (виконаних робіт), грошові кошти в розмірі 240 000,00 грн., отримані відповідачем за Договором в якості передплати, підлягають поверненню позивачу, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 240 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що ним виконано роботи й підтвердженням цього є долучений ним Проект Сонячна електростанція встановленою потужністю до 660 кВт з використанням наявної площі дахів АТП у м.Києві, вул.Бутлєрова, 8 не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, адже укладений сторонами Договір розірвано, акт приймання-передачі послуг сторонами не підписано, доказів прийняття позивачем наданих послуг (виконаних робіт) та передачі позивачу зазначеного Проекту матеріали справи не містять.

Одночасно слід зазначити, що за змістом ч. 4 ст. 849 ЦК України відповідач не позбавлений права вимагати від позивача відшкодування збитків, завданих в зв`язку з розірванням Договору. Посилання відповідача на Договір №НП2-34-18/89986 про приєднання, яке є нестандартним, як доказ виконання відповідачем робіт за Договором, суд вважає безпідставним, оскільки такий не підписано його сторонами.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІДІСІ залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 у справі № 910/16905/18 - без змін.

Матеріали справи № 910/16905/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.08.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко