Рішення

від 23.08.2019 по справі 909/656/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.08.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/656/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",

пр. Ушакова, буд. 63, м. Херсон,73003

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Виробничо-комерційна фірма "Петрос-Білекс",

вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 48Р, м. Івано-Франківськ,76018

про: стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 327153,74 грн.

Встановив: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Петрос-Білекс" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 327153,74 грн., з яких: 288536,22 грн. -заборгованість за кредитом, 38617,52 грн.- заборгованість за відсотками.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позивач у позовній заяві просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи приписи ст. 12, 247 ГПК України, з огляду на ціну позову яка не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд вважає за необхідне вимогу позивача задоволити, вказану справу (незначної складності), визнати малозначною та розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вх. № 11927/19) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням (ухвала про відкриття провадження у справі від 26.06.2019).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу, згідно вимог ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 48 АДРЕСА_1 76018.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.06.2019 повернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.19 було оприлюднено: 01.07.19 на веб-сторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за веб-адресою: http://reestr.court.gov.ua/; № рішення: 82670920, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

У відповідності до ч.3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору № R325570/38438/432910 від 07.09.2018.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 26.06.2019; інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

Позиція відповідача.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.06.2019 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Станом на 22.08.2019 відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке. 07.09.2018, між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Петрос-Білекс" (позичальник) укладений Кредитний договір № R325570/38438/432910 (а.с.14-19).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим.

Також, 07.09.2018, між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Петрос-Білекс" (позичальник) укладений Додаток №1 до Кредитного договору № R325570/38438/432910.

Вищезазначеним додатком сторони встановили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом по кредитному договору здійснюється позичальником згідно до встановленого графіку погашення заборгованості (а.с. 20).

Відповідно до умов Договору Кредитор зобов`язався надати Позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 321414,14 грн., а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернутим кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені договором (п.1.1. кредитного договору).

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 27 серпня 2020 р. або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.15 або статті 8 Договору.

Відповідно до умов п.3.2. кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит після виконання позичальником обов`язкових умов, зазначених в п.3.1. кредитного договору, на підставі письмових заяв позичальника про надання кредиту (траншу), шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритого в АТ "Райффайзен Банк Аваль" для подальшого використання його за цільовим призначенням.

В матеріалах справи наявні копії письмової заяви клієнта на видачу кредитних коштів від 07.09.2018 №б/н (а.с. 21) та виписки по рахунку (а.с. 22).

Пунктом 2.2. кредитного договору сторони встановили, що нарахування процентів за кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту; останній день строку користування кредитом не враховується.

Відповідно до п.5.1. кредитного договору, позичальник зобов`язався виконати зобов`язання за кредитним договором (в т.ч. здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісії, пеню, штрафи, неустойку та інші платежі) в порядку, строки та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 5.2., п. 5.3. кредитного договору, позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтентними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком (додаток №1 до Кредитного договору). Якщо дата сплати зазначена у графіку не є банківським днем платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначеній у графіку.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що банком (позивачем), належним чином виконано зобов`язання за кредитним договором та, на підставі заяви клієнта на видачу кредитних коштів від 07.09.2018, надано відповідачу грошові кошти в розмірі 321414,14 грн.

В порушення умов пунктів: 5.1., 5.2., та 5.3. кредитного договору № R325570/38438/432910 від 07.09.18, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання. Станом на 15.05.19 заборгованість позичальника перед банком становить 327153,74 грн., з яких: 288536,22 грн. - заборгованість за кредитом, 38617,52 грн.- заборгованість за відсотками.

15.04.2019, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (вих. № 114/5-1505684 а.с. 31). Проте, вимога кредитора залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з приписами статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України). За умовами частин 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статті ч.1 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У силу вимог статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 6 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов`язання є обов`язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом. Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально, відповідачем не надано суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 327153,74 грн., з яких: 288536,22 грн. - заборгованість за кредитом, 38617,52 грн.- заборгованість за відсотками обгрунтована та підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 4907,31 грн.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, ч.9 ст. 165, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Петрос-Білекс" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 327153,74 грн., з яких: 288536,22 грн. -заборгованість за кредитом, 38617,52 грн.- заборгованість за відсотками задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Петрос-Білекс", вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 48Р, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 30610050) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011 (ідентифікаційний код 14305909) - заборгованість за кредитом в сумі 288536,22 (двісті вісімдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять шість гривень двадцять дві копійки), заборгованість за відсотками в сумі 38617,52 (тридцять вісім тисяч шістсот сімнадцять гривень п`ятдесят дві копійки) та 4907,31 (чотири тисячі дев`ятсот сім гривень тридцять одну копійку) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23.08.2019

Суддя Л.М. Неверовська