Рішення

від 23.08.2019 по справі 910/7856/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.08.2019Справа № 910/7856/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ

до Товариство з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ

про стягнення 13528,08 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ боргу та штрафних санкцій за договором №2311/18-ЧІ від 23.11.2018. Вимоги позову вмотивовані тим, що всупереч умов укладеного договору Відповідач не в повному обсязі здійснив обумовлений договором розрахунок за виконані роботи по поставці та встановленню перегородки та дверей, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 13528,08 грн. та складається: 12160,20 грн. основний борг, 1047,77 грн. пеня., 89,00 грн. 3 % річних, 231,11 грн. інфляційні втрати.

10.07.2019 Відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечував, вважаючи вимоги Позивача необґрунтованими. Зокрема зазначив, що Позивачем на виконання умов договору не надано в установленому порядку Відповідачеві Акту приймання-передачі виконаних робіт, а також не виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, зокрема під час приймання робіт були виявлені недоліки, а саме: в ході монтажних робіт не відрегульовано правильне прилягання дверей до дверного відкосу та порушена цілісність дверного профілю, на дверному відкосі є подряпини. Також Відповідач вказує, що про вказані порушення під час виконання робіт ним одразу було повідомлено представника Позивача Ігоря Чайку по телефону та надано фото зафіксованих порушень, що підтверджується перепискою між представниками Позивача та Відповідача. Крім цього зазначає, що Позивач зобов'язувався усунути недоліки робіт в найкоротший термін, однак останні усунено не було, в зв'язку з чим Відповідач направив на адресу Позивача претензію від 15.05.2019 №15/05-01 щодо якості робіт, в якій повідомив, що відмовляється від прийняття робіт з недоліками та вимагає їх безоплатного усунення у 10-ти денний термін, проте недоліки усунуті не були. Таким чином Відповідач вказує, що враховуючи те, що ним було сплачено 80% договірної ціни в якості передоплати, а збитки Відповідача, спричинені необхідністю усунення недоліків робіт, значно перевищують решту 20% договірної ціни вимоги Позивача є необґрунтованими, в задоволенні позову просив відмовити.

16.07.2019 до суду надійшла подана Позивачем відповідь на відзив, в якій Позивач вказує, що Відповідачем не спростовано факт виконання Позивачем робіт за договором, факт направлення та отримання Відповідачем акту приймання-передачі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Також зазначив, що Відповідачем було пропущено строк пред'явлення претензій, посилання Відповідача на те, на пред'явлення претензій засобами телефонного зв'язку вважає необґрунтованою, оскільки Відповідачем не надано на підтвердження цього відповідних доказів, а надані роздруківки з невідомою особою, що не є поважним представником Позивача, не можуть вважатися належним доказом пред'явлення претензій Позивачеві. Крім того вказує, що твердження Відповідача на те, що вартість недоліків перевищує залишкову (неоплачену) вартість робіт є необґрунтованими, оскільки Відповідачем не надано відповідних доказів ані наявності недоліків, ані їх вартості.

29.07.2019 до суду надійшли подані Відповідачем заперечення на відповідь на відзив, у яких Відповідач підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, просив врахувати суд те, що Позивачем роботи виконано не якісно, що надає йому право, як замовнику, вимагати пропорційного зменшення ціни роботи. Вказує, що твердження Позивача про те, що Відповідачем не надано належних доказів наявності недоліків робіт не відповідають дійсності, оскільки на фото, що містяться в матеріалах справи чітко вбачаються недоліки робіт, також про вказані недоліки було повідомлено Позивача за допомогою телефонного зв'язку та офіційного листа - претензії від 15.05.2019 №15/05-1 з надання відповідних фото. Також просив врахувати те, що Позивачем не надано належного доказу вручення Відповідачу акту приймання-передачі виконаних робіт.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2018 року між Позивачем і Відповідачем було укладено Договір № 2311/18-41, згідно умов якого з якими Позивач зобов'язався поставити та встановити перегородку та двері NAYADA, а Відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар та роботи і своєчасно в повному обсязі сплатити їх вартість.

Відповідно до п.5.1 загальна вартість товару і його встановлення становить 60531,01 грн.

Згідно пунктів 5.5, 5.7 здійснення оплати за товар і за його встановлення повинне відбуватися в такому порядку: 80% вартості Договору - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Договору; 20% вартості Договору - протягом 2-х банківських днів після підписання акту здачі-прийняття робіт.

Відповідно до п.6.1 строк поставки та встановлення товару складає 45 робочих днів (включаючи підготовку матеріалу та часу на виконання робіт з встановлення) з моменту надходження на поточний рахунок Позивача сплати (п.5.5). При цьому перша частина поставки (встановлення алюмінієвого каркасу) виконується протягом 17 робочих днів від дати оплати.

Згідно з п. 5.5 договору Відповідач сплатив на користь Позивача 80% вартості договору в сумі 48 424,81 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23 листопада 2018 року № 1208 та випискою банку.

Відповідно до п. 4.3 Відповідач зобов'язаний прийняти у Позивача виконані роботи у дводенний строк з моменту оповіщення про готовність відповідних робіт для прийому чи в цей же час надати Продавцю мотивовану письмову відмову від підписання Акту здачі-прийняття робіт, зі списком претензій до виконаних робіт.

Згідно з п.4.5 у випадку коли Відповідач протягом 2 календарних днів не підписує акти здачі-прийняття робіт та не надає Позивачу мотивованої та конструктивної відмови від підписання акту здачі-прийняття робіт, роботи вважаються прийнятими Відповідачем з виконанням усіх умов Договору Позивачем, а Акт вважається підписаним Відповідачем.

01.03.2019 на виконання умов договору, після виконання робіт, Позивачем було складено Акт №РН-0000022 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який листом з рекомендованим повідомленням було направлено на адресу Відповідача зазначену у договорі, а саме: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 3/5, оф.507, та згідно копії рекомендованого відправлення отримано представником Відповідача 05.03.2019, однак, як зазначає Позивач, станом на день звернення до суду Відповідачем Акт підписано не було та жодної письмові відмови від його підписання не надходило.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що приймаючи до уваги той факт, що Акт здачі-прийняття робіт підписаний 08.03.2019, остаточна оплата у розмірі 20% вартості товару і робіт за Договором, а саме 12106,20 грн. мала бути здійснена до 12.03.2019 включно, проте станом на 10.06.2019 сплачена не була просить суд стягнути з Відповідача зазначену суму заборгованості, пеню відповідно до п.7.3 Договору у сумі 1047,77 грн., 89,00 грн. 3 % річних, 231,11 грн. інфляційних втрат.

Укладений між сторонами Договір є договором підряду на виконання робіт, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Оскільки невиконання зобов'язання Відповідача за договором в частині оплати 20% вартості робіт, підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем, доказів оплати заборгованості Відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12106,20 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідальність за порушення Відповідачем строків оплати робіт у вигляді пені була встановлена сторонами у п. 7.3 договору, де вказується, що за несвоєчасну сплату у відповідності з пп. 5.7. Договору Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з наявним у позовній заяві розрахунком, Позивач нарахував Відповідачеві 1047,77 грн. пені за період прострочення оплати з 13.03.2019 по 10.06.2019.

Оскільки заявлений Позивачем до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної пені у сумі 1047,77 грн. підлягає задоволенню.

При цьому згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних судом також перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним (зокрема, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом), а їх розмір є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача, а тому вимога Позивача про стягнення з відповідача 89,00 грн. 3 % річних та 231,11 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Також, Відповідачем долучено до відзиву на позов, на підтвердження того, що він звертався до представника Позивача з претензією щодо неналежного виконання умов договору в частині виконання робіт, копії роздруківки листування за допомогою мобільного додатку Viber .

Разом з тим, суд зазначає, що переписка сторін у програмах обміну інформацією Viber є неналежним доказом у справі, оскільки зазначене листування не містить інформації щодо предмета доказування, неможливо ідентифікувати осіб, що здійснюють переписку. Крім того, наявна технічна можливість здійснення зміни зазначеної інформації, а тому цей доказ також не може бути прийнятий як належний та допустимий.

Згідно частин третьої, четвертої, п'ятої статті 96 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частини першої статті 11 Про електронний цифровий підпис , електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.

Закон України Про електронні документи та електронний документообіг встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Частиною першою статті 5 цього Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

У частині першій статті 6 цього ж Закону вказано, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Законом України Про електронний цифровий підпис терміни вживаються у такому значенні:

Електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних;

Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідачем не надано доказів дотримання ними вимог Закону України Про електронні документи та електронний документообіг та Закону України Про електронний цифровий підпис .

А отже, надане Відповідачем листування у месенджері Viber суд не приймає як належні та допустимі докази.

Таким чином, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, щодо виконання п.4.3 Договору, а тому відповідно до п.4.5 Акт здачі-прийняття робіт вважається підписаним Відповідачем.

Також, Відповідачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, що Позивачем було виконано роботу неякісно та вартість недоліків перевищує залишкову (неоплачену) вартість робіт.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За загальним правилом, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із положенням статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5, код ЄДРПОУ 40572441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НОВІ ОФІСНІ ТЕХНОЛОГІЇ (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44, код ЄДРПОУ 37994860) 12160 (дванадцять тисяч сто шістдесят) грн. 20 коп. основного боргу, 1047 (одну тисячу сорок сім) грн. 77 коп. пені, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. 3 % річних, 231 (двісті тридцять одну) грн. 11 коп. інфляційних втрат та 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.