Постанова

від 09.12.2019 по справі 910/7856/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. Справа№ 910/7856/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2019

у справі №910/7856/19 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Офісні Технології

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія

про стягнення 13 528,08 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Нові Офісні Технології (далі, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія (далі, відповідач) про стягнення 13 528,08 грн, з яких 12 160,20 грн основний борг, 1 047,77 грн пеня, 89,00 грн 3 % річних, 231,11 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за Договором №2311/18-ЧІ від 23.11.2018 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт зі встановлення придбаного згідно умов договору товару - перегородки та дверей.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №910/7856/19 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нові офісні Технології 12160 (дванадцять тисяч сто шістдесят) грн. 20 коп. основного боргу, 1047 (одну тисячу сорок сім) грн. 77 коп. пені, 89 (вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп. 3 % річних, 231 (двісті тридцять одну) грн. 11 коп. інфляційних втрат та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що 01.03.2019 на виконання умов Договору, після виконання робіт, позивачем було складено Акт №РН-0000022 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який листом з рекомендованим повідомленням було направлено на адресу відповідача, зазначену у договорі, а саме: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 3/5, оф.507, та згідно копії рекомендованого відправлення отримано представником відповідача 05.03.2019. Однак, станом на день звернення до суду із позовом позивач не отримав ані підписаного зі сторони відповідача акту, ані жодної письмової відмови від його підписання, а відтак акт, в силу положень пункту 4.5. Договору, вважається підписаним після спливу 2-х календарних днів з моменту його надходження до відповідача. Відповідачем, натомість, не було здійснено оплату 20% вартості виконаних позивачем робіт, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12 106,20 грн. суми основного боргу визнані судом обґрунтованими. Враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов`язання до стягнення з відповідача на користь позивача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають 3% річних та інфляційній страти, а також пеня, нарахована позивачем відповідачу на підставі пункту 7.3. Договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 16.09.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №910/7856/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не доведено обставини, що підтверджують належне виконання ним умов договору, не надано доказів здачі виконаних робіт відповідачеві та вручення уповноваженому представнику відповідача акту приймання-передачі виконаних робіт в установленому договором порядку.

Висновок суду першої інстанції про отримання відповідачем акту приймання-передачі виконаних робіт 05.03.2019 є хибним, оскільки не підтверджений належними доказами. Рекомендоване поштове повідомлення не містить підпису уповноваженого представника відповідача Маркуці А.П., на даному повідомленні міститься підпис невідомої особи. Про неотримання акту свідчить також те, що 15.05.2019 відповідачем було направлено претензію позивачу з вимогою про усунення недоліків у виконаних роботах та посиланням на зафіксовані раніше та надані позивачу фотодокази наявних порушень у виконаних роботах.

У тексті апеляційної скарги апелянтом також порушено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №910/7856/19 було отримано апелянтом 28.08.2019 (про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Представник позивача відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія у справі №910/7856/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №910/7856/19 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення (в оригіналі або належним чином засвідчених копіях).

02.10.2019 на виконання вимог ухвали суду від 26.09.2019 скаржником подано через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано належним чином завірені копії квитанції, накладної та опису вкладення на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги позивачу у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №910/7856/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №910/7856/19; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №910/7856/19 на час апеляційного провадження; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі №910/7856/19 є вимоги про стягнення 13 528, 08 грн, а відтак дана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нові Офісні Технології (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія (покупець, відповідач) було укладено Договір №2311/18-41 (далі, Договір), згідно умов якого позивач зобов`язався поставити та встановити перегородку та двері NAYADA, а відповідач зобов`язався прийняти вказаний товар та роботи і своєчасно в повному обсязі сплатити їх вартість.

Згідно пункту 2.1.1. Договору покупець зобов`язується оплатити продавцю товар та роботи по встановленню цього товару в повному обсязі згідно розділу 5 цього договору.

Відповідно до пункту 5.1. Договору загальна вартість товару і його встановлення становить 60 531,01 грн.

Згідно пунктів 5.5., 5.7. Договору здійснення оплати за товар і за його встановлення повинне відбуватися в такому порядку: 80% вартості Договору - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Договору; 20% вартості Договору - протягом 2-х банківських днів після підписання акту здачі-прийняття робіт.

Відповідно до пункту 6.1. Договору строк поставки та встановлення товару складає 45 робочих днів (включаючи підготовку матеріалу та часу на виконання робіт з встановлення) з моменту надходження на поточний рахунок Позивача сплати (пункт 5.5.). При цьому, перша частина поставки (встановлення алюмінієвого каркасу) виконується протягом 17 робочих днів від дати оплати.

Згідно з пунктом 5.5. Договору відповідач сплатив на користь позивача 80% вартості договору в сумі 48 424,81 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23 листопада 2018 року №1208 та випискою банку.

Покупець зобов`язується прийняти товар та роботи по встановленню відповідно до пункту 2.1.3. Договору (пункт 2.2.3. Договору).

Згідно пункту 2.1.3. Договору продавець зобов`язується здати покупцю товар по накладним та акту здачі-прийняття робіт по встановленню товару у відповідності з умовами даного договору, вказаними у пункті 1.1. цього Договору.

Відповідно до пункту 4.3. Договору відповідач зобов`язаний прийняти у позивача виконані роботи у дводенний строк з моменту оповіщення про готовність відповідних робіт для прийому чи в цей же час надати продавцю мотивовану письмову відмову від підписання Акту здачі-прийняття робіт, зі списком претензій до виконаних робіт.

Згідно з пунктом 4.5. Договору у випадку, коли відповідач протягом 2 календарних днів не підписує акти здачі-прийняття робіт та не надає позивачу мотивованої та конструктивної відмови від підписання акту здачі-прийняття робіт, роботи вважаються прийнятими відповідачем з виконанням усіх умов Договору позивачем, а Акт вважається підписаним відповідачем.

За несвоєчасну сплату у відповідності з пунктом 5.7. Договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (пункт 7.3. Договору).

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що свої обов`язки за Договором виконав у повному обсязі, роботи по встановленню поставленого товару були виконані у визначені договором строки. Відповідачем, у свою чергу, станом на 10.06.2019 було сплачено лише 80% вартості товару за договором, що складає 48 424,81 грн, а відтак, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість з остаточної оплати 20% вартості товару і робіт у сумі 12 106,20 грн, на яку позивачем нараховані також пеня у сумі 1 047,77 грн, 89,00 грн 3% річних за період з 13.03.2019 по 10.06.2019 та інфляційні втрати за березень-травень 2019 року у сумі 231,11 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у суді першої інстанції наголошував на тому, що позивачем на виконання умов Договору не надано в установленому порядку відповідачеві Акту приймання-передачі виконаних робіт, а також не виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, зокрема, під час приймання робіт були виявлені недоліки, а саме: в ході монтажних робіт не відрегульовано правильне прилягання дверей до дверного відкосу та порушена цілісність дверного профілю, на дверному відкосі є подряпини. Також відповідач вказував, що про вказані порушення під час виконання робіт ним одразу було повідомлено представника позивача Ігоря Чайку по телефону та надано фото зафіксованих порушень, що підтверджується перепискою між представниками позивача та відповідача. Крім цього, відповідач зазначив, що позивач зобов`язувався усунути недоліки робіт в найкоротший термін, однак останні усунено не було, у зв`язку з чим відповідач направив на адресу позивача претензію від 15.05.2019 №15/05-01 щодо якості робіт, в якій повідомив, що відмовляється від прийняття робіт з недоліками та вимагає їх безоплатного усунення у 10-ти денний термін, проте недоліки усунуті не були. Таким чином, відповідач вказував, що враховуючи те, що ним було сплачено 80% договірної ціни в якості передоплати, а збитки відповідача, спричинені необхідністю усунення недоліків робіт, значно перевищують решту 20% договірної ціни, вимоги позивача є необґрунтованими.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, який містить елементи договору поставки та підряду.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Факт поставки товару позивачем, а саме офісної перегородки Nayada-Quadro та дверей Nayada-Slim згідно Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як зазначає позивач та не заперечувалось відповідачем, ТОВ Нові Офісні Технології виконувались роботи зі встановлення перегородки та дверей Nayada за адресою: м. Київ , вул. Драгомирова , буд.11, кв. 17, придбаних згідно умов Договору товару.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Матеріалами справи підтверджується, що після виконання позивачем робіт зі встановлення перегородки та дверей Nayada 01.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Нові Офісні Технології було направлено на юридичну адресу відповідача, яка вказана у розділі Реквізити сторін Договору, а саме: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5, оф. 507, рекомендований лист 0103267847987, який було отримано відповідачем 05.03.2019 (том 1, а.с. 18).

Вказаним рекомендованим листом, як зазначає позивач, відповідачу був направлений підписаний зі сторони позивача Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РН-0000022 від 01.03.2019 (том 1, а.с. 17) згідно умов Договору №2311/18-ЧІ від 23.11.2018 на суму 50 442,51 грн.

Відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами не спростовано тієї обставини, що вказаним рекомендованим листом, який був направлений позивачем на юридичну адресу відповідача, було направлено саме Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РН-0000022 від 01.03.2019. Доказів на підтвердження того, що вказаним відправленням позивач надіслав відповідачу будь-який інший документ матеріали справи не містять. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що умовами Договору сторони не встановлювали конкретний вид поштового відправлення, яким позивач мав би направити відповідачу вказаний Акт.

Відповідач у апеляційній скарзі вказує на те, що поштове відправлення 0103267847987 було отримане невідомою особою, однак, поруч із цим, не надає жодних доказів, як то внутрішнє службове розслідування, звернення до відділення поштового зв`язку тощо задля встановлення особи, яка отримала таке повідомлення та підтвердження відсутності у неї повноважень на його отримання від імені відповідача. У свою чергу позивач, який направив спірний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на належну відповідачу адресу, не повинен нести ризики щодо вручення такого поштового відправлення неуповноваженій, як стверджує скаржник, особі.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що згідно умов пунктів 2.2.5., 4.1. Договору представником замовника (відповідача) є ОСОБА_3 та лише він був особою, уповноваженою на отримання вищевказаного поштового відправлення від імені відповідача, оцінюються судом критично, оскільки зазначені умови Договору вказують на ОСОБА_3 саме як на особу, уповноважену, зокрема, на підписання акту здачі-прийняття робіт від імені замовника, а не отримання поштових відправлень. Отримання поштового відправлення за юридичною адресою відповідача не ОСОБА_3 залежить від організації роботи виключно підприємства відповідача.

Згідно з пунктом 4.5. Договору у випадку, коли відповідач протягом 2 календарних днів не підписує акти здачі-прийняття робіт та не надає позивачу мотивованої та конструктивної відмови від підписання акту здачі-прийняття робіт, роботи вважаються прийнятими відповідачем з виконанням усіх умов Договору позивачем, а Акт вважається підписаним відповідачем.

Як вказано судом вище, поштове відправлення із Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РН-0000022 від 01.03.2019 було отримане відповідачем 05.03.2019.

У свою чергу, протягом двох календарних днів відповідач вказаний акт не підписав та не надав позивачу мотивованої та конструктивної відмови від його підписання.

Отже, з огляду положення пункту 4.5. Договору, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РН-0000022 від 01.03.2019 слід вважати підписаним зі сторони відповідача 08.03.209.

Згідно пункту 5.7. Договору кінцевий розрахунок у розмірі 20% вартості Договору покупець здійснює протягом 2-х банківських днів після підписання акту здачі-прийняття робіт.

Отже, відповідач мав здійснити кінцевий розрахунок вартості Договору у сумі 12 160,20 грн до 12.03.2019 включно (оскільки 08.03.2019 святковий день, а 09.03.2019-10.03.2019 вихідні дні).

Проте, станом на 10.06.2019 (дата позовної заяви) вказана сума відповідачем сплачена не була. Доказів протилежного скаржником суду не надано.

Доводи відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги відповідача щодо неналежного виконання позивачем робіт та виявлених відповідачем недоліків (в ході монтажних робіт не відрегульовано правильне прилягання дверей до дверного відкосу та порушена цілісність дверного профілю, на дверному відкосі є подряпини) колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки претензія щодо якості робіт від 15.05.2019 №15/05-1, на яку посилається скаржник, була складена та направлена позивачу із пропуском встановленого пунктом 4.5. Договору строку на висунення заперечень щодо отриманого акту здачі-прийняття робіт.

У даному контексті колегія суддів також звертає увагу на положення статті 853 Цивільного кодексу України, згідно яких замовник, у разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків має негайно заявити про них підрядникові та умови пункту 4.3. Договору, згідно якого покупець зобов`язаний прийняти у позивача виконані роботи у дводенний строк з моменту оповіщення про готовність відповідних робіт для прийому чи в цей же час надати продавцю мотивовану письмову відмову від підписання Акту здачі-прийняття робіт, зі списком претензій до виконаних робіт.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що про недоліки робіт повідомив представника продавця Ігоря Чайку за телефоном та надав фото зафіксованих порушень одразу після закінчення виконання робіт, а саме 5 лютого та 7 лютого 2019 року та відмовився приймати роботи з недоліками.

Відповідачем було долучено до відзиву на позов, на підтвердження того, що він звертався до представника позивача з претензією щодо неналежного виконання умов договору в частині виконання робіт, копії роздруківки листування за допомогою мобільного додатку Viber (том 1, а.с. 58-63).

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вказані роздруківки як докази у справі, оскільки листування сторін у програмах обміну інформацією Viber є неналежним доказом у справі, оскільки зазначене листування не містить інформації щодо предмета доказування, неможливо ідентифікувати осіб, що здійснюють переписку, місце, де зроблені відповідні фотографії. Крім того, наявна технічна можливість здійснення зміни зазначеної інформації, а тому цей доказ також не може бути прийнятий як належний та допустимий.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав доказів належного виконання зобов`язання з остаточної оплати вартості виконаних позивачем робіт, а його доводи не спростовують обов`язку виконати таке зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 12 160,20 грн підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідальність за порушення відповідачем строків оплати робіт у вигляді пені була встановлена сторонами у пункті 7.3. Договору, де вказується, що за несвоєчасну сплату у відповідності з пунктом 5.7. Договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з наявним у позовній заяві розрахунком, позивач нарахував відповідачеві до стягнення 1047,77 грн пені за період прострочення оплати з 13.03.2019 по 10.06.2019.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної пені у сумі 1 047,77 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 231,11 грн та 89,00 грн 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно. Розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат у розмірі 231,11 грн та 89,00 грн 3% річних є арифметично вірним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача у даній справі в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин решту аргументів відповідача (скаржника), окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-енергетична компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №910/7856/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №910/7856/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/7856/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка