Рішення

від 22.08.2019 по справі 914/1006/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2019р. Справа № 914/1006/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування

до відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця

в особі регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця

про: стягнення 3189146,71грн.,

Представники:

позивача: не з`явився;

відповідача: Кобко О.Л. (довіреність №Ц/6-63/294-18 від 29.12.2018р.),

ВСТАНОВИВ:

14.08.2019р. Господарський суд ухвалив рішення у справі №9141006/19 (надалі по тексту - Рішення ), відповідно до якого, суд, зокрема, вирішив: позов задовольнити частково; закрити провадження у справі в частині стягнення 1500000,00грн. основного боргу; стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на користь Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування 57270,00грн. інфляційного збільшення за час прострочення, 18986,30грн. трьох процентів річних від простроченої суми, 112890,41грн. пені, а також 2837,20грн. судового збору.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення, строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Враховуючи те, що у судовому засіданні з розгляду спору по суті 14.08.2019р. представником позивача подано передбачену ч.8 ст.129 ГПК України заяву, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№33759/19, вищевказаним Рішенням призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл решти судових витрат на 22.08.2019р. о 11:00 год.; встановлено позивачеві строк до 19.08.2019р. для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язано позивача надати (надіслати) ці докази відповідачеві одночасно з їх поданням (надісланням) до суду.

20.08.2019р. на електронну адресу суду надійшло клопотання (в порядку ст.42 ГПК України), оригінал якого отримано судом засобами поштового зв`язку 21.08.2019р.

У судове засідання 22.08.2019р. позивач участь повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, часу і місце проведення судового засідання. При цьому, представник відповідача у судове засідання 22.08.2019р. з`явився, проти заявлених позивачем судових витрат заперечив повністю.

Згідно з ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи наведене, Рішенням було визначено термін для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме - до 19.08.2019р.

Згідно з ч.7 ст.116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Отже, оскільки, згідно відтиску календарного штемпелю, що міститься на описі вкладення у лист, в якому на поштову адресу суду надійшло клопотання (вх.№34815/19 від 21.05.2019р.), зданий на пошту 19.08.2019р., то позивачем подано докази понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в межах встановленого ГПК України строку.

Розглянувши матеріали справи та подане позивачем клопотання, заслухавши заперечення відповідача стосовно розміру судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає задоволенню частково, з огляду на таке:

згідно з ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, при цьому, відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, то наявні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат в частині витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогує наявністьдоказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.7.7. постанови від 19.02.2019р. у справі №917/1071/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80052746 , а також в п.20 постанови від 05.02.2019р. у справі №906/194/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79670642 ) .

Як вбачається з поданого позивачем клопотання (вх.№34815/19 від 21.05.2019р.), загальна вартість послуг адвоката щодо представництва інтересів позивача у цій справі становить 16218,82грн. На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, ним разом із клопотанням подано:

1) договір про надання правової допомоги (надалі по тексту - Договір ), укладений 03.06.2019р. між позивачем (надалі по тексту - Клієнт ) та ОСОБА_1 (надалі по тексту - Адвокат ), відповідно до п.1.1. якого, Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати правову допомогу у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт наділяє Адвоката всіма необхідними правами та обов`язками позивача, відповідача, третьої особи, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, особи, яка, притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченими законодавством та зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Договором.

2) додаткову угоду до Договору від 03.06.2019р., умовами якої встановлено розмір винагороди Адвоката, а також порядок компенсації витрат Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги у господарському суді Львівської області по справі №914/1006/19, до складу яких (витрат) відносяться:

- відшкодування витрат пов`язаних з участю Адвоката у судових засіданнях: проїзд, компенсація добових та витрат та інші супутні витрати, документально підтверджені Адвокатом;

- витрати на професійну правничу допомогу із розрахунку 40% від розміру прожиткового мінімум на одну працездатну особу, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік за годину роботи Адвоката; вказані витрати відображаються в Акті приймання - передачі наданих послуг (розмір яких, відповідно до п.3 додаткової угоди, не може перевищувати 10000,00грн.);

- гонорар за результати розгляду справи в суді, розмір якого становить 10000,00грн.

3) акт приймання-передачі наданих послуг згідно Договору від 15.08.2019р., відповідно до якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги, загальною вартістю 16218,82грн., з яких 1992,02грн. - витрати, пов`язані з участю Адвоката у судових засіданнях; 9220,80грн. - витрати на професійну правничу допомогу; 5000,00грн. - гонорар.;

4) калькуляцію витрат до додаткової угоди до Договору від 03.06.2019р. у справі №914/1006/19, яка містить детальний перелік наданих Адвокатом Клієнту послуг, загальна вартість яких становить 16218,82грн.;

5) посадковий документ 000B3FE4:3BF0-3237-0001 від 12.07.2019р., вартістю 947,65грн., на проїзд залізничним транспортом (дата та час відправлення зі станції Лиман : 00:30год. 16.07.2019р.; дата та час прибуття до станції Львів : 04:30год. 17.07.2019р.);

6) посадковий документ 000B3FE4:FFF0-4E4B-0001 від 12.07.2019р., вартістю 441,47грн., на проїзд залізничним транспортом (дата та час відправлення зі станції Львів : 16:12год. 17.07.2019р.; дата та час прибуття до станції Київ-Пасажирський : 23:08год. 17.07.2019р.);

7) посадковий документ 000B3FE4:9FB0-558А-0001 від 12.07.2019р., вартістю 173,67грн., на проїзд залізничним транспортом (дата та час відправлення зі станції Київ-Пасажирський : 00:20год. 18.07.2019р.; дата та час прибуття до станції Харків-пас : 09:00год. 18.07.2019р.);

8) чек №279370 від 18.07.2019р. про оплату 185,23грн. вартості квитка, на проїзд від Харків АС-6 до Краматорська.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04).

Суд звертає увагу на те, що виключно долучені до клопотання (вх.№34815/19 від 21.05.2019р.) посадкові документи та чек на загальну суму 1748,02грн. (947,65+441,47+173,67+185,23=1748,02) є доказами, що підтверджують фактичне здійснення позивачем витрат. Інших доказів (видаткових касових ордерів, платіжних доручень, квитанцій тощо) фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплати) позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, суд не вбачає можливим компенсацію відповідачу судових витрат на правничу допомогу в зазначеному у клопотанні (вх.№34815/19 від 21.05.2019р.) та долучених до нього документах розмірі (16218,82грн.), враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів фактичного понесення таких витрат (їх оплати), а тому, лише підтверджені 1748,02грн. фактичних витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами.

У судовому засіданні 22.08.2019р. представник відповідача заперечив проти розміру заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, що в свою чергу розцінюється судом як клопотання про зменшення розміру таких на 100%.

Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи складність справи та надані Адвокатом відповідно до умов Договору послуги (детальний перелік яких визначено у акті приймання-передачі та калькуляції витрат); час витрачений Адвокатом на надання відповідних послуг (в тому числі, участь у судових засіданнях 17.07.2019р., 29.07.2019р., 14.08.2019р.), ціну позову (в тому числі те, що підтверджений розмір фактичних витрат становить десяту відсотка від такої ціни, з врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог), суд дійшов висновку, що 1748,02грн. фактичних витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, є такими, що відповідають вимогам ч.4 ст.126 ГПК України.

Також, суд звертає увагу, що, відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідачем не надано жодного обґрунтування неспівмірності заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що 1748,02грн. фактичних витрат на професійну правничу допомогу є пов`язаними з розглядом цієї справи, оскільки це витрати на доїзд Адвоката до Господарського суду Львівської області для участі в судовому засіданні, в якому участь представника позивача визнана судом обов`язковою; як зазначено вище, розмір таких витрат становить лише 0,1 відсотка від ціни позову (з врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог), а отже, є співмірним до предмета позову; поведінка позивача не мала наслідком затягування розгляду справи; наявність дій відповідача щодо мирного врегулювання спору до моменту звернення до суду з відповідним позовом, зокрема, шляхом надіслання відповідачу вимоги про сплату заборгованості.

Враховуючи наведене, підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи в власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, беручи до уваги наведене вище, 1748,02грн. фактичних витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, підлягають розподілу між сторонами, шляхом стягнення 925,85грн. з відповідача, при цьому, 822,17грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 233, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вулиця тверська, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження ВП: 79007, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, вулиця Гоголя, будинок 1; Код ЄДРПОУ ВП: 40081195) на користь Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування (місцезнаходження юридичної особи: 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 00222999) 925,85грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено та підписано 23.08.2019р.

Суддя Король М.Р.