Рішення

від 21.08.2019 по справі 925/201/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Справа № 925/201/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Вдовиченко Ю.В. - адвокат,

від відповідача - Руднічук Д.В. - адвокат,

від третьої особи - Хотіна О.О. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької

творчості» , м. Черкаси

до громадської організації «Черкаське антикорупційно-люстраційне

бюро» , м. Черкаси

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської

ради, м. Черкаси

про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся позашкільний навчальний заклад «Центр дитячої та юнацької творчості» до громадської організації «Черкаське антикорупційно-люстраційне бюро» про:

- визнання недійсним договору оренди (про внесення змін) об`єкта нерухомості від 16 квітня 2018 року №14 укладеного між позивачем та відповідачем;

- зобов`язання відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення площею 36.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов подано з підстав невідповідності договору оренди положенням ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» .

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04 квітня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 квітня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, відкладено підготовче засідання на 23 травня 2019 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 23 травня 2019 року було оголошено перерву до 12 год. 00 хв. на 29 травня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 09 липня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 липня 2019 року відкладено розгляд по суті на 14 год. 00 хв. 21 серпня 2019 року.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

В обґрунтування поданого позову позивач вказував, що спірний договір оренди суперечить положенням ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» , оскільки об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Як наслідок, позивач також просив суд зобов`язати орендаря за недійсним договором повернути орендоване майно.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві від 19 квітня 2019 року та вказував, що відповідач фактично надає послуги пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а тому його діяльність повністю відповідає вимогам ст. 80 Закону України «Про освіту» .

Також відповідач вказував, що договір оренди між сторонами був фактично укладений 17 квітня 2017 року під час дії Закону України «Про освіту» в іншій редакції, а тому визнання недійсним договору про зміни договору від 17 квітня 2018 року не призведе до недійсності основного договору від 17 квітня 2017 року, на підставі якого було передано приміщення, а отже недійсність договору від 17 квітня 2018 року не є підставою для повернення орендованого відповідачем приміщення.

В зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач вказував, що оскільки всупереч підпунктам 15.3. та 15.4. пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішення ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року, ордер серія ЧК №117105, копія якого додана до відзиву, не містить усіх реквізитів, зокрема, номер та дату договору про надання правової допомоги, а також назву органу, якому надається правова допомога адвокатом.

В зв`язку з чим позивач вважає, що ордер є неналежним підтвердженням правомочності адвоката Руднічука Д.В. на вчинення дій в інтересах відповідача, зокрема на підписання відзиву, а тому відповідачем не було надано суду відзив у визначений судом строк.

Водночас стосовно наведених у відзиві заперечень, позивач зазначив наступне:

- уклавши спірний договір оренди (про внесення змін) об`єкта нерухомості від 16 квітня 2018 року №14, яким внесено зміни до договору оренди №14 від 17 квітня 2017 року шляхом викладення його у новій редакції, сторони, зокрема, продовжили строк дії первісного договору оренди, а тому у разі визнання судом недійсним спірного договору оренди у відповідача виникне зобов`язання повернути об`єкт оренди, так як згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди;

- згідно ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, що діяла на момент укладення первісного договору оренди від 17 квітня 2017 року) об`єкти освіти, що фінансуються з бюджету, не підлягають використанню не за призначенням;

- договором про співробітництво від 16 квітня 2018 року не передбачено надання відповідачем жодних послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 квітня 2019 року встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - до 14 травня 2019 року, третій особі - для подання письмових пояснень щодо позову та відзиву до 03 травня 2019 року.

Водночас заперечення на відповідь на відзив та пояснення третьої особи надійшли до суду лише 29 травня 2019 року.

Клопотань про продовження процесуальних строків суду надано не було.

Згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того до пояснення третьої особи не було додано доказів, що підтверджують надсилання сторонам відповідних пояснень, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 168 та ч. ч. 5, 6 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 21 серпня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/201/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 16 квітня 2018 року між позашкільним навчальним закладом «Центр дитячої та юнацької творчості» (орендодавець) та громадською організацією «Черкаське антикорупційно-люстраційне бюро» (орендар) було укладено договір оренди (про внесення змін) об`єкта нерухомості за №14, яким було внесено зміни до договору оренди №14 від 17 квітня 2017 року шляхом викладення договору в новій редакції.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. вищевказаного договору орендодавець зобов`язався передати орендареві, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення будівлі Центру дитячої та юнацької творчості площею 36 кв. м., що належить до міської комунальної власності, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір оренди укладено на термін з 16 квітня 2018 року по 15 квітня 2020 року і вступає в дію з дати приймання об`єкта за актом приймання-передачі (п. 4.1. договору оренди).

Договір погоджено директором Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради з відміткою «використовувати за освітнім призначенням» .

Водночас, 16 квітня 2018 року між позашкільним навчальним закладом «Центр дитячої та юнацької творчості» та громадською організацією «Черкаське антикорупційно-люстраційне бюро» було укладено договір про співробітництво.

Згідно п. 2.1. зазначеного правочину сторони, відповідно до своїх статутів та законодавства на основі рівності і взаємної вигоди будуть співпрацювати в сфері надання безоплатної юридичної допомоги вихованцям з надання соціальної допомоги малозабезпеченим та незахищеним верствам населення, сприяння створенню антикорупційних умов для розвитку освіти та праці, проведення лекцій для вихованців з верховенства права.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №905/1227/17).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про позашкільну освіту» позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту» , цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Відповідно до імперативних вимог частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній з 28 вересня 2017 року до 19 січня 2019 року, тобто на час укладення оспорюваного договору оренди від 16 квітня 2018) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Відповідно до частин 1 статті Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать:

нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо;

майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав;

інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Згідно положень частини 6 статті 80 та частин 2, 6 статті 81 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній з 28 вересня 2017 року) майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки здійснюється на основі договорів між органами державної влади та приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється.

За змістом статті 14 Закону України «Про державно-приватне партнерство» визначення приватного партнера для укладення договору в рамках державно-приватного партнерства здійснюється виключно на конкурсних засадах, визначених Порядком проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів державної, комунальної власності або які належать Автономній Республіці Крим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2011 року №384 «Деякі питання організації здійснення державно-приватного партнерства» .

Отже, виходячи з системного аналізу змісту норм частин 4, 6 статті 80 та частин 2, 6 статті 81 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній з 28 вересня 2017 року до 19 січня 2019 року) суд дійшов висновку про те, що нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. При цьому само по собі невикористання навчальним закладом спірного приміщення не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу.

При цьому судом враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 березня 2019 року зі справи №913/204/18.

Суд також враховує, що з 19 січня 2019 року набрала чинності нова редакція частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» , згідно з якою об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Однак, зазначена правова норма, яка допускає можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, пов`язаних із обслуговуванням учасників освітнього процесу в силу положень частини 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії в часі до спірних правовідносин, пов`язаних з укладенням договору оренди від 16 квітня 2018 року.

Пунктом 2.1 договору оренди було передбачено, що об`єкт оренди передається орендарю для розміщення громадської організації без провадження підприємницької діяльності.

Відтак суд дійшов висновку, що в порушення вимог законодавства про освіту, чинного на час укладення договору оренди від 16 квітня 2018 року, нерухоме майно комунального закладу освіти, було передано громадській організації для використання не за цільовим (освітнім) призначенням, а фактично з метою розміщення офісу громадської організації.

Доказів того, що в орендованому відповідачем приміщенні останнім проводилися лекції (семінари), інші навчально-виховні заходи матеріали справи не містять.

Слід також зазначити, що само по собі укладення між позашкільним навчальним закладом «Центр дитячої та юнацької творчості» та громадською організацією «Черкаське антикорупційно-люстраційне бюро» договору від 16 квітня 2018 року про співробітництво щодо надання безоплатної юридичної допомоги вихованцям з надання соціальної допомоги малозабезпеченим та незахищеним верствам населення, сприяння створенню антикорупційних умов для розвитку освіти та праці, проведення лекцій для вихованців з верховенства права, не є підставою вважати відсутніми порушення вимог законодавства під час укладення договору оренди №14 від 16 квітня 2018 року, так як умови оспорюваного договору оренди не містять положень про взаємовідносини сторін цього договору з питань навчально-виховного процесу.

Також договір про співробітництво не містить умов, з яких вбачається, що свої зобов`язання відповідач повинен виконувати виключно в орендованому приміщенні площею 36 кв.м., або за умови оренди даного приміщення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що спірне приміщення передано в оренду громадській організації з метою, що не пов`язана з навчально-виховним процесом, а тому договір оренди не відповідає ч.4 ст.80 Закону України «Про освіту» .

Стосовно доводів відповідача, що недійсність договору від 16 квітня 2018 року не є підставою для повернення орендованого відповідачем приміщення, оскільки договір оренди від 17 квітня 2017 року, на підставі якого було передано приміщення не припинено і він продовжує діяти, судом враховано наступне:

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 вищевказаного Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Матеріали справи не містять договору оренди приміщення від 17 квітня 2017 року і даний письмовий доказ (зокрема, його умови, що регулюють строк дії договору, пролонгацію договору та інші істотні умови) судом не досліджувався.

Також матеріали справи не містять акту приймання-передачі приміщення.

Отже, доводи відповідача стосовно того, що станом на момент прийняття судом рішення строк дії договору оренди від 17 квітня 2017 року, на підставі якого було передано приміщення не закінчився, а тому договір не припинив своєї дії документально не підтверджено, як і не доведено відповідачем обставин існування чинних орендних правовідносин між сторонами.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Таким чином, оскільки договір оренди від 16 квітня 2018 року за №14 визнано судом недійсним, зобов`язання сторін припиняється на майбутнє, то похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути позашкільному навчальному закладу орендоване майно також підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди об`єкта нерухомості від 16 квітня 2018 року №14, укладений між позашкільним навчальним закладом «Центр дитячої та юнацької творчості» та громадською організацією «Черкаське антикорупційно-люстраційне бюро» .

3. Зобов`язати громадську організацію «Черкаське антикорупційно-люстраційне бюро» (вул. Гагаріна, 35, кв. 25, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39368606) повернути позашкільному навчальному закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» (вул. Смілянська, 33, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21367288) орендоване майно нежитлове приміщення площею 36.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Стягнути з громадської організації «Черкаське антикорупційно-люстраційне бюро» , вул. Гагаріна, 35, кв. 25, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39368606 на користь позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» , вул. Смілянська, 33, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21367288 - 3 842 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 23 серпня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович