Постанова

від 14.08.2019 по справі 911/312/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/312/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Гришиної Т.А.,

Бориспільської районної державної адміністрації

Київської області - не з`явився,

Вишеньківської сільської ради Бориспільського району

Київської області - не з`явився,

Громадської організації садівницького товариства Бичаки - не з`явився,

Головного управління державної фіскальної служби

у Київській області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 (у складі колегії суддів: Чорна Л.В. (головуючий), Разіна Т.І., Іоннікова І.А.)

та рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2018 (суддя Кошик А.Ю.)

у справі № 911/312/17

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області

до Громадської організації садівницького товариства Бичаки ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління державної фіскальної служби у Київській області,

про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Керівник Бориспільської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА), Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Вишеньківська сільрада) до Громадської організації садівницького товариства Бичаки (далі - ГОСТ Бичаки ) у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з ГОСТ Бичаки на користь Вишеньківської сільради заборгованість з орендної плати в сумі 2 814,07 грн та розірвати договір оренди земельної ділянки від 02.12.2004, укладений між Бориспільською РДА і ГОСТ Бичаки , та зареєстровний в реєстрі за № 7268.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 02.12.2004 в частині сплати орендних платежів відповідно до умов договору, що є істотним порушенням і підставою для розірвання цього договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2018 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Головне управління державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС).

Суди розглядали справу неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019, закрито провадження у справі № 911/312/17 у частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2 814,07 грн з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у зв`язку з відсутністю предмета спору. У задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено тих обставин, з якими закон пов`язує можливість розірвання договору оренди за рішенням суду.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2019 року Перший заступник прокурора Київської області подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.

Касаційну скаргу Перший заступник прокурора Київської області обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що відповідачем було допущено істотне порушення умов договору оренди землі щодо несплати орендних платежів протягом тривалого часу, що є достатньою підставою для розірвання цього договору відповідно до положень статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК), частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); судами не було застосовано правові висновки щодо підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів, яка наведена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17; судами не враховано, що станом на час подання позову до суду заборгованість зі сплати відповідних платежів існувала і була погашена відповідачем лише в процесі розгляду цієї справи.

ГОСТ Бичаки у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що постановлені у справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому просить залишити їх без змін, а касаційну скарну Прокурора без задоволення.

Бориспільська РДА, Вишеньківська сільрада, ГОСТ Бичаки , ГУ ДФС в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 02.12.2004 між Бориспільською РДА (орендодавець) та ГОСТ Бичаки (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 4,244 га пісків за рахунок земель державної власності, яка знаходиться в адміністративних межах Вишеньківської сільради за межами населеного пункту, відповідно до плану, що додається. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку та передається в оренду для розширення садівницького товариства (пункти 1.1-1.3).

Згідно з пунктом 1.4. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12 470,40 грн.

У пунктах 2.7.1-2.7.3 договору визначено, що орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі в розмірі 10 % від грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у пункті 1.4 цього договору, та за рік становить 1 247,04 грн. Орендна плата вноситься на поточний рахунок Вишеньківської сільради та сплачується щомісячно в терміни, встановлені законодавством. Якщо законодавством такі терміни не будуть встановлені, орендна плата сплачується орендарем за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендар має право сплатити орендну плату на майбутнє, але не більш ніж за один рік. Орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Відповідно до підпункту (б) пункту 4.2.3 договору орендар зобов`язався відповідно до пункту 2.7.2 цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.2 договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Якщо за два місяці до закінчення строку договору жодна із сторін не повідомить іншу про припинення дії договору, цей договір вважається поновленим на новий строк на цих же умовах. По закінченні терміну договору, якщо його не було автоматично поновлено, орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін, а орендодавець зобов`язаний поновити договір на цих же умовах, якщо немає прямої законодавчої заборони на оренду земельної ділянки.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, яка розглядається, послався на порушення ГОСТ Бичаки своїх зобов`язань щодо повної та вчасної сплати орендних платежів за договором оренди землі від 02.12.2004, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у сумі 2 814,07 грн. Таке істотне порушення умов договору відповідачем, на думку Прокурора, порушує майнові інтереси держави у зв`язку з недоотриманням коштів в бюджет органу місцевого самоврядування - Вишеньківської сільради, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

За змістом частини 1 статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

У частині 1 статті 15 Закону України Про оренду землі визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а положення статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно з частиною 1 статі 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Крім того, за змістом частини 2 статті 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз наведених положень законодавства, з урахуванням того, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК, дає підстави для висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК (такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 ЦК належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, при застосуванні до спірних правовідносин положень частини 2 статті 651 ЦК з`ясуванню судом підлягають такі суттєві обставини, як наявність факту порушення відповідачем умов договору, так і наявність критерію істотності цього порушення договору.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що за умовами договору оренди землі від 02.12.2004 сторони передбачили право орендаря сплачувати орендну плату на майбутнє, але не більше ніж за один рік (пункт 2.7.2 договору), і відповідач скористався таким правом, сплативши у жовтні 2015 року орендну плату у сумі 11 297,15 грн (при визначеній у пункті 2.7.1 договору орендній платі у розмірі 1 247,04 грн на рік), тобто на майбутнє за 2015-2016 роки, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 05.10.2015 № 1 про перерахування зазначеної суми на рахунок Вишеньківської сільради.

Разом із тим суди, дослідивши зібрані у справі докази, у тому числі з урахуванням інформації, викладеної у листі ГУ ДФС від 05.10.2018 № 11417/9/10-36, встановили, що згідно з даними інтегрованих карток платника ГОСТ Бичаки за 2016-2017 роки у останнього рахувалася заборгованість за кодом бюджетної класифікації 18010600 орендна плата з юридичних осіб , оскільки нарахування відповідних податкових зобов`язань відбувалося за даними самого платника податків - відповідача, який розраховував плату за землю з урахуванням індексації, що призвело до перевищення погоджених договором оренди платежів, і такі податкові зобов`язання не було перевірено податковим органом. Отже, заборгованість відповідача формувалася з урахуванням штрафних санкцій, частково погашалася і в кінцевому підсумку була визначена станом на певну дату внаслідок непорозумінь щодо правильного розміру орендних платежів, що не відображає систематичності та умисності несплати.

У 2018 році відповідачем було сплачено орендну плату в сумі 3 486,26 грн, а згідно з уточненою податковою декларацією з плати за землю за 2017 рік від 20.02.2018 № 5125 суму податкового зобов`язання за 2017 рік зменшено на 1 213,60 грн і станом на 01.10.2018 заборгованість зі сплати орендної плати у ГОСТ Бичаки була відсутня (т. 3 а.с. 67-68).

Також судами встановлено, що станом на 05.12.2018 за відповідачем рахується переплата зі сплати орендних платежів за землю у розмірі 465,45 грн, що підтверджується обліковою карткою з орендної плати за землю за 2018 рік (т.3 а.с.110).

Зазначені обставини стали підставою для закриття провадження у справі, яка розглядається, у частині позовних вимог Прокурора про стягнення з ГОСТ Бичаки заборгованості з орендної плати в сумі 2 814,07 грн відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Доводи Прокурора, наведені у касаційній скарзі, стосовно того, що станом на час подання позову до суду у відповідача існувала заборгованість зі сплати відповідних платежів і була погашена відповідачем лише в процесі розгляду цієї справи, що свідчить про систематичну несплату орендної плати за договором, спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами. При цьому як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції наголошувалося на тому, що Прокурором при розрахунку позовних вимог у частині розміру заборгованості з орендних платежів не було враховано ані сум переплати за відповідні роки, ані обставин сплати відповідачем певних сум протягом 2016-2017 років, які не підтверджують факт систематичності та умисності несплати відповідачем таких платежів.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання Прокурора на несплату відповідачем орендних платежів протягом 21 місяця, які є аналогічними і доводам, наведеним у касаційній скарзі, оскільки за встановлених судами обставин позивачем не було доведено належними і допустимими доказами відповідно до положень статей 73, 74, 76, 77 ГПК тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

У зв`язку з наведеним, а також беручи до уваги зазначені положення законодавства, надану судом правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, фактичні обставини у справі, встановлені судами під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про відсутність обставин, які б свідчили про неможливість досягнення орендодавцем як стороною договору оренди або органом місцевого самоврядування, в інтересах яких Прокурором було заявлено позов, мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи такий договір, тобто відсутнє істотне порушення умов договору оренди, що виключає можливість його розірвання у судовому порядку. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовили у задоволенні заявлених позовних вимог.

Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування критерію істотності порушення договору оренди землі як підстави для його розірвання судом, висловлену в постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, яка спрямована на уніфікацію правозастосовчої практики, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17 в обґрунтування своїх доводів про те, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Адже згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Загалом обґрунтування касаційної скарги стосується повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися судом в процесі розгляду цієї справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2018 у справі № 911/312/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий