Рішення

від 22.07.2019 по справі 460/428/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2019 року м. Рівне №460/428/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Пашкевич І.А.,

відповідача: представник Лич С.В. в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК-КАР" доКиївської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК-КАР" (далі - ТОВ "ВІК-КАР", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100050/2019/000009/2 від 01.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 01.02.2019 декларантом ТОВ "ВІК-КАР" до Київської міської митниці ДФС була подана митна декларація №UA100050/2019/277952 на товар: легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Passat, вживаний, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 5, колісна формула 4x2, календарний рік випуску - 2015, модельний рік випуску - 2015; дата першої реєстрації - 20.02.2015, за заявленою митною вартістю автомобіля за ціною договору в розмірі 9900,00 євро. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до Митниці разом з митною декларацією декларантом були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: міжнародний договір поставки товару №С-75027 від 27.09.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інвойс 5731904, платіжне доручення №15 від 28.12.2018, довідка про відповідність екологічному стандарту викидів "Євро-6", експортна декларація, документ, що підтверджує порядок та вартість перевезення тощо.

В процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення 01.02.2019 посадовою особою Митниці, з покликанням на статтю 53 Митного кодексу України (далі - МК України), було направлено повідомлення про надання додаткових документів.

Позивач зауважив, що частиною 5 статті 53 МК України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Водночас, відповідно до письмової вимоги документи на підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, які обумовлені п. 4.1. зовнішньоекономічного договору від 27.09.2018 току № С-75027 та проформи інвойсу від 27.09.2018 року № 5731904.

Позивач повідомив, що згідно з п. 4.1. Міжнародного договору поставки товару №С-75027 від 27.09.2018 передбачено, що передоплата за товар здійснюється покупцем простим банківським переказом SWIFT протягом 10 банківських днів з дня виписки продавцем попереднього інвойсу на товар, а відтак подання до митного органу, з-поміж усього іншого, платіжного доручення № 15 від 28.12.2018 у повній мірі вказує про виконання покупцем вимоги п. 4.1, отже вищевказані доводи митного органу щодо ненадання банківських платіжних документів не заслуговують на увагу.

Листом від 01.02.2019 року №б/н декларантом повідомлено Митницю про відсутність інших підтверджуючих митну вартість документів, крім наданих раніше.

Відповідач не погодився із задекларованою митною вартістю товарів та 01.02.2019 прийняв рішення про коригування митної вартості №UA100050/2019/000009/2, внаслідок чого позивач був змушений надмірно сплатити мито у розмірі 13384,90 грн та ПДВ у розмірі 29446,79 грн, чим було порушено його права та охоронювані законом інтереси.

Позивач також зазначив, що, враховуючи пункт 3.1 Договору, поставка товарів здійснюється на умовах FCA Мариямполе Литва або DAP RIVNE (delivered at Place) згідно з правилами Інкотермс-2010, а в даному випадку саме FСА Марямполе Литва, у зв`язку із чим декларантом було подану калькуляцію витрат на доставку автомобіля з м. Мариямполе до кордону України (п/п Ягодин-Дорогуськ Волинської митниці ДФС - відстань 470 км), тобто всі транспортні витрати у даному випадку покладені на Покупця.

Таким чином, вважає, що з наданих до митного оформлення документів чітко прослідковується сплачена покупцем вартість автомобіля, що імпортується, та її складові.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою від 27.02.2019 позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк тривалістю не більше 10 днів з дня вручення йому ухвали для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою від 18.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Відповідач позов не визнав. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.75-83 т.1), в обґрунтування якого вказав, що 31.01.2019 до відділу митного оформлення митного поста "Західний" Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію №UА100050/2019/277952 з метою здійснення митного оформлення товару: Легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Passat, вживаний, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об`єм двигуна - 1968 см3, потужність - 110kw, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 5, колісна формула 4x2, календарний рік випуску - 2015, модельний рік випуску - 2015, дата першої реєстрації 20.02.2015, призначений для переміщення по дорогах загального користування, покупець - ТОВ "Вік-Кар", продавець - "UAB Gelgotos Transportas". Митна вартість товару позивачем в митній декларації була заявлена за основним методом за ціною договору.

На підставі спрацювання системи аналізу ризиків та відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснювались визначені законодавством заходи, в ході яких встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Представник відповідача повідомив, що згідно з пунктом 4.1 зовнішньоекономічного договору від 27.09.2018 №С-75027 (Оплата товару), а також пункту 2 інвойсу №5731904 передоплата за товар здійснюється покупцем простим банківським переказом SWIFT протягом 10 банківських днів від дня виписки продавцем проформи інвойса на товар. Надана позивачем проформа інвойс №5731904 видана 27.09.2018, а відтак останнім днем оплати за товар є 11.10.2018. Однак, до митного оформлення ТОВ "ВІК-КАР" подано платіжне доручення №15 від 28.12.2018 в якому зазначено, що оплата за товар здійснювалась 28.12.2018. Відтак, на думку представника відповідача, вказаний документ не відповідає договору та проформі інвойсу.

Окрім цього, представник відповідача зазначив, що декларантом не поданні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування і транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, як передбачено пунктами 6, 8 ч.2 статті 53 Митного кодексу України (рахунки, банківські платіжні документи). Відповідач зауважив, що документи декларантом подано без перекладу, як того вимагає стаття 254 Митного кодексу України.

Враховуючи те, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, декларанту відповідно до статті 53 Митного Кодексу України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, проте декларант на вимогу митного органу не надав жодного документа.

Представник відповідача також зазначив, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: наявність розбіжностей щодо вартості, відсутність всіх необхідних відомостей (витрат на доставку), що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості, у повному обсязі. Оскільки, декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У зв`язку з цим було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 01.02.2019 №UA100050/2019/000009/2. Товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій, відповідно до вимог пункту 7 статті 55 Митного кодексу України.

За наведених обставин, представник відповідача оскаржене рішення вважає правомірним, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

18.04.2019 представник відповідача подав доповнення до відзиву на позов (а.с.129-130 т.1), в якому вказав, що 05.04.2019 від Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії був надісланий до Митниці лист Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки, додатком до якого була надіслана копія експортної декларації, рахунка та платіжних документів. Провівши порівняльний аналіз надісланих документів та документів, поданих до митного оформлення декларантом позивача, митний орган встановив, що надіслана митна декларація №19LTKC0100EK01AF58 є ідентичною тій декларації, яка подавалась до митного оформлення, проте різниться вартість автомобіля. Так, в надісланій декларації вартість автомобіля становить 10479 євро, а в поданій позивачем до митного оформлення 9900 євро. Аналогічне стосується і вартості автомобіля в рахунках №5731904. Окрім цього, митному органу надіслано два платіжні документи на суму 9900 євро та 582 євро. Відтак, митним органом встановлено, що декларантом були подані документи із заниженими даними про вартість автомобіля. У зв`язку з цим, Митницею аргументовано не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (перший метод), та відповідно, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100050/2019/000009/2 винесено відповідно до вимог законодавства.

Позивач 06.05.2019 подав відповідь на відзив (а.с.153-154 т.1), в якому вказав, що твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, не відповідають дійсності, оскільки 21.12.2018 продавцем був виставлений покупцеві інвойс №5731904 на транспортний засіб. За вказаним інвойсом, відповідно до вимог Розділу 4 Договору 28.12.2018 покупцем було здійснено повну передоплату за товар згідно з платіжним дорученням №15 в сумі 9900,00 євро, тобто платіж за автомобіль було здійснено впродовж десятиденного терміну з моменту виписки інвойсу, як це і було передбачено договором. В спростування доводів відповідача щодо ненадання декларантом страхових документів, які містять відомості про вартість страхування, позивач вказав, що відповідно до умов договору поставки №С-75027 від 27.09.2018 та умов FCA чи DAP Правил Інкотермс 2010 такої вимоги про обов`язкове страхування товару вказані положення не містять. Відтак, документи з приводу страхування товару до митного органу не подавались, згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, на який посилається митний орган, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються до митного органу виключно, якщо здійснювалось таке страхування. У випадку спірних правовідносин, страхування товару не здійснювалось, а відтак документи про вартість страхування митному органу не подавались.

Позивач також зауважив, що така вимога митним органом під час митного оформлення товару взагалі не заявлялась, а відтак, посилатись на вимогу, яка не була підставою для винесення оскарженого рішення про коригування митної вартості товару є неправомірною. Вказав, що доводи відповідача щодо відсутності транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що також не відповідає дійсності та спростовується поданою до митного органу під час митного оформлення товару довідкою ТОВ "ВІК-КАР" за вих. №8 від 01.02.2019. Також вважає, що оскільки така вимога митним органом під час митного оформлення товару взагалі не заявлялась, а відтак не була підставою для винесення оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Виходячи з викладеного, на думку позивача, зазначені у відзиві на позов доводи є безпідставними та спростовуються наявними доказами.

Ухвалою від 06.05.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.

13.05.2019 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив позивача (а.с.178-180 т.1), в обґрунтування якого вказав, що ТОВ "ВІК-КАР" при митному оформленні транспортного засобу були подані документи із заниженими даними про вартість автомобіля. Зазначив, що згідно з п. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та / або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у зв`язку з надходженням до митного органу документально підтвердженої інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, на думку відповідача, митний орган аргументовано не застосував метод визначення митної вартості товарів за ціною договору.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити та надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти позовних вимог заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов та запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Матеріалами справи стверджено, що ТОВ "ВІК-КАР" (код ЄДРПОУ 38342587) зареєстроване як юридична особа з 10.08.2012 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівне Головного управління ДФС у Рівненській області. Основний вид діяльності за КВЕД 45.11: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (а.с.12-13 т.1).

27 вересня 2018 року між Закритим акціонерним товариством "Гелготос Транспортас", Литва, (Продавець) і ТОВ "ВІК-КАР" (Покупець) укладено міжнародний договір поставки товару №С-75027 (далі - Договір №С-75027) (а.с.22-25 т.1).

За змістом пунктів 1.1, 1.2 Договору №С-75027 в порядку і на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти у власність від продавця на умовах Правил Інкотермс в редакції 2010 року товар відповідно до інвойсів/специфікацій, наданих продавцем покупцю. Під товаром розуміють автомобілі різних марок, які відповідають стандартам Євро 5, Євро 6.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору №С-75027 передбачено, що ціна за товар визначається в євро і включає в себе вартість завантаження товару у Продавця, вартість всіх митних формальностей в країні Продавця, в разі необхідності (залежно від виду поставки у вартість товару можуть бути включені інші витрати Продавця: доставка, страхування, перевезення та ін.), за винятком податків та мита на території України.

Найменування, ціна і кількість товару, що постачається, узгоджується сторонами в інвойсах, які підписуються на кожну окрему партію товару і є невід`ємною частиною даного Договору. В інвойсах також зазначається назва виробника і країна походження автомобілів. Зміна ціни товару в ході виконання Договору погоджуються сторонами додатково.

На кожну партію товару продавець оформлює експортну накладну, де зазначає точні реквізити покупця у відповідності до даного договору поставки товару.

В розділі 3 Договору №С-75027 сторонами врегульовано строки і умови поставки, а саме: умовами поставки товару по даному Договору рахуються умови FCA Мариямполе Литва або DAP Rivne, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року (пункт 3.1).

Товар має бути відвантажений Продавцем Покупцю не пізніше, ніж в 60-денний строк з моменту здійснення оплати за такий товар (п.3.2).

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору №С-75027 передоплата за товар здійснюється покупцем простим банківським переказом SWIFT впродовж 10 банківських днів з дня виписки продавцем інвойсу на товар. Валюта платежу - євро.

Дослідженням наданих позивачем до матеріалів судової справи доказів встановлено, що 21.12.2018 компанією "Гелготос Транспортас", Литва, було виставлено для ТОВ "ВІК-КАР" рахунок (проформа інвойс) № 5731904 до Договору №С-75027 від 27.09.2018 на суму 9900,00 євро на транспортний засіб: Volkswagen Passat SW break 2.0 TDI 150 DSG6 SW CONFORT BUSINESS B MT, дата першої реєстрації 20.02.2015, дизель, НОМЕР_1 (а.с. 29 т.1).

Окрім цього, 23.01.2019 компанією "Гелготос Транспортас", Литва, було виставлено для ТОВ "ВІК-КАР" рахунок-фактуру GA Nr 2019-00113 на суму 9900,00 євро на вищевказаний транспортний засіб (а.с.30 т.1).

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 28.12.2018 №15 ТОВ "ВІК-КАР" здійснило передоплату за товар по договору №С-75027 від 27.09.2018 на підставі інвойса 5731904 від 21.12.2018 в сумі 9900,00 євро (а.с.31 т.1).

Згідно з експортним товаросупровідним документом (експортна декларація країни відправлення) MRN 19LTKC0100EK01AF58, дата видачі 23.01.2019, призначено для експорту автомобіль Volkswagen Passat номер кузова (шассі) НОМЕР_1 , вартість 9900 євро відправник (експортер) ЗАТ "Гелготос Транспортас" Литва, одержувач ТОВ "ВІК-КАР" (а.с.34, 49 т.1).

Суд встановив, що 31.01.2019 декларантом ТОВ "ВІК-КАР" до Митниці була подана митна декларація ІМ 40 ДЕ №UA100050/2019/277952 на імпортований автомобіль марки Volkswagen, модель Passat, вживаний, номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об`єм двигуна - 1968 см3, потужність - 110 kW, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія-5, колісна формула-4х2, календарний рік випуску - 2015, модельний рік випуску - 2015, дата першої реєстрації - 20.02.2015, та надано відповідні документи, перелік яких наведено в гр.44 митної декларації.

При цьому, було задекларовано: Умови поставки: DAP UA Рівне (гр.20); Валюта та загальна сума за рахунком: 9900,00 євро (гр.22); Курс валюти: 31,72179 (гр.23); Код МВВ: 1 (гр.43) (а.с.85 т.1).

31.01.2019 уповноваженою особою митного органу відповідно до ст. 53 МК України надіслано декларанту електронне повідомлення про те, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості під час проведення митного контролю і митного оформлення встановлено, що декларантом не надано банківській платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, які обумовлені пунктом 4.1 зовнішньоекономічного договору від 27.09.2018 №С-75027 та проформи інвойсу від 27.09.2018 №5731904. Запропоновано для встановлення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, надати основні та додаткові документи протягом 10 календарних днів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення" визначено перелік документів, які подають при заповненні графи 20 декларації митної вартості товарів (а.с.103 т. 1).

01.02.2019 декларантом до митного органу подано заяву з повідомленням, що по митній декларації №UA100050/2019/277952 додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, немає (а.с107 т.1).

01.02.2019 Митницею на електронну адресу декларанта надіслано рішення про коригування митної вартості та повідомлено про неможливість застосувати заявлену декларантом за основним методом митну вартість, оскільки надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари а також містять розбіжності. Митна вартість ґрунтується на інформації, якою користується митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: вартість офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE - 14100,00 EUR (а.с.104 т.1).

Суд встановив, що Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100050/2019/00009/2 до митної декларації від 31.01.2019 №UA100050/2019/277952 (а.с.39 т.1).

При цьому, підставою для прийняття вказаного рішення слугували висновки митного органу, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме, декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, які обумовлені пунктом 4.1 зовнішньоекономічного договору від 27.09.2018 №С-75027 та проформи інвойсу від 27.09.2018 №5731904. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 Митного кодексу України від декларанта не надходила. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: вартість офіційного довідника ринку Європи каталогу Schwacke 14100,00 євро.

Суд встановив, що з урахуванням рішення Митниці про коригування митної вартості декларантом позивача 01.02.2019 подано електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA100050/2019/278003 01.02.2019, з визначенням коду МВВ в гр.43: ліве поле - 1, праве поле - 6, за якою транспортний засобі випущений у вільний обіг під гарантійне зобов`язання відповідно до ст.55 МК України, з відстроченням платежів до 21.05.2019 (гр.48) (а.с.26).

Позивач, вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у зв`язку з коригуванням митним органом заявленої декларантом митної вартості товарів, суд застосовує такі норми матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

При цьому, пунктом 2 частини другої статті 52 МК України зобов`язано декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.3 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти.

Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначені статтею 53 МК України.

Так, згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.ч.5,6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Оцінюючи доводи відповідача щодо обставин, які зумовили витребування додаткових документів від декларанта, а саме ненадання митному органу належного платіжного документу, який підтверджує оплату за товар легковий автомобіль марки Volkswagen, номер кузова НОМЕР_1 , суд враховує, що за умовами Договору №С-75027 передоплата за товар здійснюється покупцем простим банківським переказом SWIFT впродовж 10 банківських днів з дня виписки продавцем попереднього інвойсу на товар.

Представник відповідача вказував у відзиві, що надана проформа інвойс № 5731904 видана 27.09.2018, тобто останнім днем оплати є 11.10.2018. Однак, до митного оформлення подано платіжне доручення № 15 від 28.12.2018.

Разом з тим, суд встановив, що надана декларантом до митного оформлення проформа інвойс №5731904 фактично датована 21.12.2018 (а.с.29 т.1), отже оплата такого рахунку 28.12.2018 відповідає умовам договору.

Тому покликання відповідача на дату проформи інвойсу № 5731904 - 27.09.2018, є помилковим. Однак, суд зауважує, що декларантом позивача в графі 44 митної декларації № UA100050/2019/277952 від 31.01.2019 було зазначено дату документу № 5731904 - саме 27.09.2018, що й було враховано відповідачем під час перевірки митної вартості товару (а.с.85). Таким чином, фактична дата проформи інвойсу № 5731904 є відмінною від дати, зазначеної у митній декларації.

Заперечуючи доводи відповідача щодо ненадання декларантом при митному оформленні товару відповідних документів, які підтверджують складові митної вартості товару, зокрема, вартості послуг на його транспортування та страхування, позивач в заявах по суті справи та представник позивача в судовому засіданні вказував, що всі транспортні витрати на доставку автомобіля в даному випадку покладені на покупця, оскільки відповідно до п.3.1 Договору №С-75027 поставка здійснювалась на умовах FCA правил Інкотермс-2010.

З долученої позивачем до матеріалів справи калькуляції № 8 від 01.02.2019 витрат на доставку автомобіля з м. Мариямполе, Литва, до кордону України (п/п Ягодин-Дорогуськ Волинської митниці ДФС - відстань 470 км) встановлено, що вартість таких витрат позивача становить 4270 грн. Страхування автомобіля не проводилось (а.с.36).

Такі аргументи позивача суд оцінює критично та відхиляє, з урахуванням такого.

Згідно з п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

За обставинами справи, будь-які платіжні документи на підтвердження витрат на транспортування позивачем ні до митного оформлення, ні до судової справи надано не було.

При цьому судом встановлено, що відповідно до п.3.1 Договору №С-75027 передбачено альтернативні умови поставки товару: FCA Мариямполе Литва або DAP Rivne, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року.

Відповідно до положень розділів 2 та 3 Договору №С-75027, в ціну товару включається вартість завантаження товару, а також залежно від виду поставки можуть бути включені інші витрати продавця: доставка, страхування, перевезення; найменування, ціна та кількість товару зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною даного Договору; умови поставки зазначаються в інвойсах.

Однак, в інвойсі № 5731904 та інших документах, доданих до митної декларації, умови поставки не визначені. Представник позивача вказував, що витрати на транспортування були понесені позивачем згідно з калькуляцією № 8 від 01.02.2019, відповідно до умов поставки FCA Мариямполе Литва.

Разом з тим, судом достеменно встановлено, що відповідно до митних декларацій №UA100050/2019/277952 від 31.01.2019 та № UA100050/2019/278003 від 01.02.2019 декларантом позивача в графі 20 задекларовано умови поставки DAP UA Рівне.

Згідно з міжнародними правилами Інкотермс 2010 термін FCA (Free Carrier (... named place) "франко-перевізник" означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Згідно з міжнародними правилами Інкотермс 2010 термін DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) "поставка в пункті" означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення.

Умови поставки DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення.

Отже, в даному випадку за умовами поставки DAP Rivne витрати на перевезення транспортного засобу покладені на продавця.

За встановлених обставин, аргументи позивача не узгоджуються з фактичними обставинами справи, а тому суд погоджується з доводами відповідача, що до митного оформлення не були надані документи, які підтверджували вартість транспортування, відтак було неможливо перевірити повноту та достовірність складових митної вартості товару.

Окрім цього, в ході судового розгляду адміністративної справи суд встановив, що в період дії гарантійного зобов`язання ТОВ "ВІК-КАР" 15.04.2019 Київською міською митницею ДФС було одержано надіслане Державною фіскальною службою України звернення митних органів Литовської Республіки до Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки по факту незакінченої процедури експорту транспортного засобу Volkswagen Passat, VIN: НОМЕР_2 (а.с.132-139).

Дослідженням доданих до звернення документів, що надавалися митним органам Литовської Республіки під час митного оформлення експорту транспортного засобу, та їх співставленням з документами, що подавалися митним органам України при митному оформленні імпортованого транспортного засобу, встановлено таке.

Вартість автомобіля, зазначена в митній декларації (експортній) MRN 19LTKC0100EK01AF58 від 23.01.2019, що подавалася при експорті, становить 10479 євро; вартість автомобіля в такій же митній декларації, що подавалась при митному оформленні увезеного товару в Україні, становить 9900 євро (а.с.134,135);

Так само, відмінними між собою в частині суми 10479,00 євро та 9900,00 євро є примірники рахунку фактури 5731904 від 23.01.2019, що подавалися при митному оформленні в Литовській Республіці та в Україні (а.с.136,137).

Також митними органами Литовської Республіки надано два платіжних документи по рахунку 5731904, а саме: від 28.12.2018 на суму 9900,00 євро та від 25.01.2019 на суму 582,00 євро (а.с.138,139).

Таким чином, судом достеменно встановлено, що до митного оформлення позивачем були подані документи із заниженими даними про вартість автомобіля, що не відповідають таким даним в документах митного оформлення відправника при експорті товару.

Представник позивача пояснив, що виявлена розбіжність у вартості автомобіля, що зазначена у товаросупровідних документах, виникла у зв`язку з додатковим придбанням представником позивача безпосередньо у продавця зимових коліс і акумулятора, а також включає вартість стоянки на загальну суму 582,00 євро, що підтверджується копією листа продавця (а.с.224 т.1).

Окрім цього, на підтвердження вказаних обставин представник позивача надав суду скріншоти із електронної пошти щодо листування, за його словами, між директором ТОВ "ВІК-КАР" та представником продавця про правовідносини, пов`язані із покупкою означеного автомобіля (а.с.186-188, 189 т.1).

Такі доводи та листи позивача суд оцінює критично та відхиляє як неналежні докази, оскільки в листі (а.с.224) відсутні реєстраційні реквізити, не зазначено дату складання, відсутній підпис керівника (директора) продавця товару, що в сукупності ставить під сумнів достовірність такого документа. Також суд зауважує, що за змістом додатково наданих доказів позивачем імпортований в Україну автомобіль був виграний ТОВ "ВІК-КАР" на аукціоні за ставкою 9900 євро, однак такі умови купівлі-продажу не були передбачені умовами Договору №С-75027.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджено обґрунтованість доводів відповідача про те, що надані декларантом до митної декларації документи не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості транспортного засобу, заявленого за першим методом, містили розбіжності та суперечності.

В ході проведення митного оформлення транспортного засобу та консультацій із декларантом відповідач встановив, а впродовж судового розгляду справи позивач не заперечив, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не міг бути застосований у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не міг бути застосований у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не міг бути застосований у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості, операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не міг бути застосований у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не міг бути застосований у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Відповідачем проведено порівняння рівня заявленої митної вартості, з рівнями митної вартості товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ 1947).

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ 1947 "Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 (б) статті VII ГАТТ 1947 під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту."

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпараграфа (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити (пункту 2 (с) статті VII ГАТТ 1947.

Відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - Угода про застосування статті VII ГААТ) ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Згідно зі статтею 7 Угоди про застосування статті VII ГААТ, якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 - 6 включно, митна вартість визначається з використанням обґрунтованих засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди й статті VII ГАТТ 1994 та на підставі даних, наявних у країні імпорту.

Згідно з ч.1 ст.1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідач при визначенні митної вартості імпортованого позивачем автомобіля користувався інформацією офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE (а.с.108-115).

Суд враховує, що наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), відповідно до п.1.4 абз. з) якої установлено, що Методика застосовується з метою, зокрема, визначення вартості колісного транспортного засобу, його складників, що ввозяться на митну територію України.

Відповідно до додатку 8 Методики до переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням віднесено, зокрема, періодичний довідник "SuperSCHWACKE". - Eurotax, Швейцарія.

Таким чином, суд вважає правомірним застосування відповідачем каталогу SCHWACKE при визначенні спірної митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що більшість аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, отримали достатню оцінку з боку судів в тій мірі, щоб вважати рішення суду обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах.

Позивач під час митного оформлення не надав належних та достовірних доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості імпортованого товару, при цьому в ході судового розгляду справи встановлено невідповідність (заниження) відомостей про вартість такого товару порівняно з такими відомостями, заявленими до митного оформлення продавцем при експорті автомобіля.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача не спростовують правомірності оскарженого рішення митниці та не дають суду підстав для його скасування. Відтак, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІК-КАР" (вул. Кобзарська, 85, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 38342587) в позові до Київської міської митниці ДФС (бульвар Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, Київська область, 03124, код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 серпня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.