Ухвала

від 23.08.2019 по справі 317/3790/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/3790/18

Провадження № 1-кс/317/1182/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Запорізького відділу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна, на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018081060000125 від 11.10.2018 за ч. 1 ст. 197-1, ч.1 ст. 272 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором Запорізького відділу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_4 , звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018081060000125 від 11.10.2018 за ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 272 КК України.

У клопотанні органу досудового розслідування зазначено, що у провадженні СВ Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадженні № 42018081060000125 від 11.10.2018 за ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 272 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки для розміщення АЗС, розташованих на території Запорізького району, порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на таких АЗС.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:06:004:3031 функціонує автозаправний комплекс, на якому здійснюється роздрібна торгівля бензином та паливом без відповідних дозвільних документів.

В ході проведення огляду 20.05.2019 встановлено, що на вказаній земельній ділянці функціонує автомобільний газозаправний пункт, до складу якого входить металева споруда синього кольору для перебування в ній людей приблизного розміру 2 метри ширина, 2 метри довжина, 2,5 метри висота, обладнана метало-пластиковим вікном.

Допитаний в якості свідка директор ПП «Севен» ОСОБА_6 пояснив, що на вказаному автозаправному комплексі діяльність з реалізації палива здійснює ТОВ «Реналтрейд», яке орендує у ПП «Севен» торгівельний павільйон та огородження відповідно до Договору № 1306 оренди майна від 03.06.2019.

З метою збереження речових доказів та недопущення їх приховування, втрати або пошкодження, слідчий просив накласти арешт на майно, а саме: на торгівельний павільйон, який належить ПП «Севен» та відповідно до Договору №1306 оренди майна від 03.06.2019 перебуває у користуванні ТОВ «Реналтрейд».

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Вивчивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Що стосується накладення арешту на вищевказане майно, то крім самої лише констатації у клопотанні, що вилучене майно підлягає арешту з метою збереження речових доказів та недопущення їх приховування, втрати або пошкодження, клопотання не містить переконливих доводів, що це майно може бути певним чином приховане, знищено або ж воно зникне, що воно може бути зіпсовано, передано, перетворено чи відчужено, що зашкодить кримінальному провадженню, та що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст.173КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, якими є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Враховуючи вищевикладене, слідчим не доведено необхідності накладання арешту на торгівельний павільйон, який належить ПП «Севен» та відповідно до Договору № 1306 оренди майна від 03.06.2019 перебуває у користуванні ТОВ «Реналтрейд», та не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 98, 167-168, 170-173, 175, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Запорізького відділу Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна, на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018081060000125 від 11.10.2018 за ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 272 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1