Постанова

від 22.08.2019 по справі 826/12202/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №826/12202/14

адміністративне провадження №К/9901/8970/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АСКлін на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кузьменко А.І. від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мамчура Я.С., суддів Шостака О.О., Желтобрюх І.Л. від 27 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АСКлін до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю АСКлін (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2014 року №46126552208 та №46226552208.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Каліон (код ЄДРПОУ 38323098), ТОВ Арторріум (код ЄДРПОУ 38727042) та ТОВ Альтаір Компані (код ЄДРПОУ 38698504) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року щодо виконання підрядних робіт та надання інформаційно-консультаційних послуг не підтверджується належними та допустимими доказами, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, а тому, за висновком судів, такі операції не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкових вигод (податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та валових витрат).

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінили залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності представника позивача, хоча останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату з поважних причин, чим позбавив його права на судовий захист та порушив норми процесуального права.

Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Каліон (код ЄДРПОУ 38323098), ТОВ Арторріум (код ЄДРПОУ 38727042) та ТОВ Альтаір Компані (код ЄДРПОУ 38698504) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 17 березня 2014 року №237/26-55-22-08/32828126, в якому встановлено порушення позивачем вимог: статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 56617,00 грн. у 2013 році; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 84273,00 грн., у тому числі по періодах: квітень 2013 року - 29060,00 грн., травень 2013 року - 9277,00 грн., червень 2013 року - 12869,00 грн., липень 2013 року - 29710,00 грн., серпень 2013 року - 112,00 грн., вересень 2013 року - 1837,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами (ТОВ Каліон , ТОВ Арторріум та ТОВ Альтаір Компані ), оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення таких господарських відносин. На обґрунтування таких висновків контролюючий орган посилався як на податкову інформацію щодо вказаних суб`єктів господарювання, так і на показання свідків, відібранні в межах кримінальних проваджень.

31 березня 2014 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №46126552208, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 105341,00 грн., в тому числі 84273,00 грн. - основний платіж, 21068,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №46225662208, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 70771,00 грн., в тому числі 56617,00 грн. - основний платіж, 14154,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 22 липня 2013 року між Товариством (Замовник) і ТОВ Альтаір Компані (Підрядник) укладено договір субпідряду №22/07/13, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик та за рахунок власних засобів та техніки, з матеріалів Замовника у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт по монтажу металоконструкцій, стелевих та стінових сендвич - панелей, зашивку стін профлистом та обрамляючими (фасонними) елементами павільйону 6Б на будівництві: Комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції на території Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за адресою: с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева,110-А.

23 липня 2013 року між сторонами було підписано додаткову угоду №1, згідно з якою Замовник доручає та оплачує, а Виконавець зобов`язується на свій ризик та за рахунок власних засобів та техніки, з матеріалів Замовника у відповідності до даного Договору, проектної документації та ДБН і правил виконати комплекс підрядних робіт з монтажу металоконструкцій, стелевих та стінових сендвич - панелів, зашивку стін профлистом та обрамляючими (фасонними) елементами павільйону 6Б на будівництві: Комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції на території Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за адресою: с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева,110-А та виконати комплекс підрядних робіт з монтажу покрівлі та монтажу збірної з 16-ти блогконтейнерів двоповерхової офісної споруди на будівництві: Нежитлового будинку та збірної з 16-ти блогконтейнерів двоповерхової офісної споруди за адресою: 10 кілометрова зона ЧАЕС, площадка F.

Також 23 липня 2013 року між Товариством (Замовник) та ТОВ Альтаір Компані (Підрядник) було укладено договір субпідряду №23/07/13, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації виконати на об`єкті Будівництво складських приміщень за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 22 у Деснянському районі, роботи по монтажу зовнішніх інженерних мереж та здати їх Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

16 квітня 2013 року між позивачем (Замовником) та ТОВ Каліон (Підрядником) укладено договір підряду №07/16/13, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується за завданням Замовника, згідно з робочою проектною документацією, відповідно до умов договору здійснити виконання зовнішніх інженерних мереж з нового будівництва. Об`єкт будівництва - Складські приміщення за адресою: вул. Миколи Закревського, 22 у Деснянському районі м. Києва.

Також 18 квітня 2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ Каліон (Виконавець) було укладено договір №18/15/13 на виконання робіт, відповідно до умов якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець зобов`язується на свій ризик та за рахунок власних засобів та техніки, з матеріалів Замовника у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт по монтажу металоконструкцій, стелевих та стінових сендвич - панелей, зашивку стін профлистом та обрамляючими (фасонними) елементами павільйону 6Б на будівництві: Комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції на території Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за адресою: с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева,110-А.

17 травня 2013 року між сторонами було підписано додаток №1 до договору №18/15/13 від 18 квітня 2013 року, згідно з яким сторони додали до переліку робіт - фарбування металоконструкцій, загальною площею 105 кв.м. антикорозійною фарбою у два шари.

Окрім того 14 червня 2013 року між позивачем (Замовником) та ТОВ Каліон (Підрядником) було укладено договір підряду №14/06/13, згідно з яким Замовник доручає та оплачує, а Підрядник зобов`язується за рахунок власних засобів та техніки у відповідності до даного договору, Технічного завдання (Додаток 1) та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт по монтажу металевого каркасу на будівництві тимчасових перегородок, що відокремлюють територію ТОВ ІНТА , за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16.

23 липня 2013 року між Товариством (Замовник) та ТОВ Арторріум (Виконавець) було укладено договір на надання інформаційно-консультаційних послуг №23/07/ІКП, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати інформаційно-консультаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором, а саме: вивчення процесу управління компанією; надання усних рекомендацій по вдосконаленню цього процесу; контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню; консультації з питань комерційної діяльності; консультації та поради в усній формі з питань тактики та стратегії розвитку товариства Замовника у будівельній галузі.

З посиланням на вказані договори ТОВ Каліон , ТОВ Арторріум та ТОВ Альтаір Компані на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ включені Товариством до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Як стверджував позивач, реальність виконання операцій за вказаними договорами підтверджується: довідками про вартість виконаних будівельних робіт; актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг); актами приймання - передачі майна; актами приймання - передачі документів; банківськими виписками.

Суд касаційної інстанції зазначає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Як встановлено судами, позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження виконання підрядних робіт з монтажу покрівлі та монтажу збірної з 16-ти блогконтейнерів двоповерхової офісної споруди на будівництві: Нежитлового будинку та збірної з 16-ти блогконтейнерів двоповерхової офісної споруди за адресою: 10 кілометрова зона ЧАЕС, площадка F. Так само позивачем не надано документального підтвердження надання Підряднику дозвільної та погоджувальної документації, що є необхідною для виконання робіт, а також узгодження строків виконання робіт відповідним графіком.

На підтвердження виконання договору субпідряду від 23 липня 2013 року №23/07/13, укладеного між Товариством та ТОВ Альтаір Компані , на вимогу суду не надано графіку виконаних робіт, акту приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, а також довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3.

Відповідно до умов договору підряду №07/16/13 передоплата складала 9100,00 грн., а згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 року та акту №5/05/13 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року загальна вартість робіт склала 9100,00 грн. Будь-яких документів, на обґрунтування необхідності перерахування ТОВ Каліон 13000,00 грн., як установлено судами, позивачем під час розгляду справи не надано.

Відсутні й пояснення щодо невідповідності сум, сплачених ТОВ Каліон за договором №18/15/13 від 18 квітня 2013 року, вказаній у ньому ціні, а також документи на підтвердження надання Виконавцю дозвільної та погоджувальної документації, що є необхідною для виконання робіт, та документів на підтвердження узгодження строків виконання робіт відповідним графіком.

До суду першої інстанції позивачем не надано й договорів із замовниками будівельних робіт, які були предметами вказаних вище договорів, що позбавило суд можливості встановити необхідний обсяг таких робіт, оскільки із зазначеними контрагентами укладались договори щодо виконання будівельних робіт на одних й тих самих об`єктах.

Крім того зі змісту акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг), копія якого міститься у матеріалах справи, не є можливим встановити, які саме інформаційно-консультаційні послуги були надані виконавцем, що загалом не узгоджується із вимогами Закону №996-XIV, й позивачем під час розгляду справи не надано будь-яких пояснень щодо змісту таких послуг.

Доказів наявності у контрагентів достатніх трудових та інших ресурсів для здійснення спірних операцій, що обумовлюється не лише специфікою згаданих операцій, а й умовами договорів, матеріали справи також не містять і судами таких обставин не встановлено.

Окрім того вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року у справі №760/5021/14-к засновника та директора TOB Альтаір Компані (код за ЄДРПОУ 38698504) ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 2 статті 205, частиною 3 статті 358 КК України. У зазначеному рішенні судом встановлено, що 12 квітня 2013 року ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб придбала суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Альтаір Компані з метою прикриття незаконної діяльності за грошову винагороду, підробила та збула офіційні документи, які видаються підприємством, зокрема статут ТОВ Альтаір Компані .

Також на час розгляду справи у суді касаційної інстанції набрав законної сили вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року (справа №759/18484/14-к), яким ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України та встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ Арторріум (код ЄДРПОУ 38727042). Як встановлено судом у цьому рішенні, реєстрація ТОВ Арторріум надала можливість невстановленим особам під виглядом зовні законної діяльності, без відома засновника та директора вказаного фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності здійснювати незаконні фінансові операції.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, недоведеність наявності у контрагентів матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені договорами із позивачем зобов`язання, дефектності первинних документів у сукупності із виявленими фактами фіктивної діяльності контрагентів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що, в даному випадку, надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод, правильним є висновок судів про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи.

Верховний Суд не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення у зв`язку із розглядом апеляційної скарги за відсутності позивача, адже згідно частини четвертої статті 196 КАС України (в редакції, чинній на момент апеляційного розгляду) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Матеріалами ж справи підтверджується повідомлення позивача про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права й з дотриманням процесуальних норм.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АСКлін залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду